Сингенез формування і перебудови. серійні угруповання. Стадії відновлення корінної рослинності в степовій зоні

В просторово-часовому континуумі рослинного покриву сингенез є таким визначальним явищем, варіації якого взаємообумовлені процесами еко-, цено- і флорогенезу.
Сингенез – це багатоспрямований, багатобумовлений, складний, невизначено тривалий процес диференціації угруповання та його перебудов в напрямі стабілізації.
Сингенез не має чітко визначених меж тривалості, точок відліку та фіксованого певними показниками стану. Це пояснюється тим, що: 1) становлення угруповання може розглядатися як невизначений, тривалий або безперервний процес, але обмежений станом відносної стабільності; 2) стабільність може тлумачитися досить широко, як стан одного з клімксів чи сповільнених змін в угрупованні, що формується; 3) розвиток угруповання може починатися: а) у вільному від організмів просторі, території чи акваторії (як первинне заселення); б) в порушених чи зруйнованих екосистемах, виділах ландшафту з осередками природної чи антропної рослинності; в) за точку відліку приймається певний момент,від якого ведеться вивчення та порівняльний аналіз змін.
Сингенез у вузькому розумінні охоплює зміни (сукцесії), які закінчуються більш або менш стабільним станом угруповання і є процесом заселення вільних місцезростань і зріжених угруповань рослинними організмами.
У широкому тлумаченні сингенез – це безперервний процес вселення, приживання і постійних різномасштабних змін угруповання, процес саморозвитку рослинного покриву, що протікає весь час у зв’язку з середовищем.
Сукцесії, що проходять внаслідок розмноження рослин та короткочасних взаємодій типу конкуренції без суттєвих кумулятивних змін умов місцезростання, відбивають дискретність сингенетичного процесу, його членованість на якісно різні етапи, стадії та фази в часових межах цих етапів. В межах кожної стадії дискретність сингенезу відбивається фазами або рядом (серією) угруповань, що змінюють одне одного, не завжди з чіткими переходами.

Серійні угруповання в межах кожної стадії відзначаються кількісно і якісно, як своєрідні системи.
Вивчення сингенезу, як процесу заселення території рослинами і формування взаємовідносин між ними у боротьбі за територію та засоби існування, пов’язується з проблемами хаосу. Хаос ми уявляєм як таку форму організації, структури та еволюції угруповань організмів, яку людина не може осягнути у вигляді упорядкованих будови, складу, взаємозв’язків, послідовностей, причинних залежностей явищ та процесів. Він є мало прогнозованим та малозв’язованим. Розташування та переміщення організмів, орієнтація та рухи органів рослин у просторі в процесі росту та розвитку, поява нових організмів, розвиток та поширення діаспор, самовідтворення, регенерація організмів, горизонтальна мозаїка угруповань, різнокількісна та різноякісна наземна та підзема (просторова) ярусність, різномасштабні часові зміни все це та багато інше може описуватися поняттям «хаос» і особливо чітко виявлятися в умовах природного заростання природно, антропно чи техногенно порушених земель.
Хаос серійних рослинних угруповань відбивається їх індивідуальними, екологічними, таксономічними спектрами, пояснюється різнобіжністю, варіабельністю та специфічністю складу, будови та взаємозв’язків, що мають на кожному етапі, стадії чи фазі сингенезу різні вияви. Отже, хаос як атрибут сингенезу відбиває закономірні етапи процесу розвитку будь-якого угруповання (системи), є необхідною стадією їх перетворення та змін.
В якості постулатів чи закономірностей сингенезу можна визначити:
1) сингенез є об’єктивною атрибутивною властивістю життя, яка відбиває розповсюдження живих організмів на поверхні планети;
2) сингенез, як процес складання угруповань, є загальним і єдиним для всіх живих організмів, включаючи їх проникнення, взаємодії, зживання;
3) сингенез є багато етапним, складним процесом;
4) сингенез відзначається просторово-часовою дискретністю в будь-якій ділянці території чи акваторії;
5) процеси проникнення, вселення, складання, зживання часто упереджено пов’язують з уявленням про певний ектопічний добір, конкуренцію, випускаючи з поля зору об’єктивність сприятливих взаємодій та взаємовпливів»
6) перекривання екологічних ніш не завжди є конкуренцією і їх спільне використання може мати характер симбіозу (в широкому розумінні), синергізму, нейтралізму та бути закономірним, а не випадковим;
7) сингенез завершується більш або менш стабільним станом угруповання;
8) можливим є тримання в угрупованні екотопічно нестійких видів, у яких така нестійкість компенсується ценотично;
9) різноманітнісь угруповань, яку здебільшого тлумачуть як видову, не є закономірною і результуючою для стадій відносної стабільності (в багатьох угрупованнях, особливо при різних екстремумах, початкові етапи сингенезу відзначаються більшою видовою складністю, чим завершальні);
10) монотонність просторової будови, складу і всіх інших особливостей екотопу на початкових фазах та стадіях формування угруповань можуть давати багато варіацій будови, складу, еколого-таксономічних спектрів угруповання та його частин внаслідок складних, імовірнісних, невизначено різноякісних і різнокількісних, хаотичних процесів проникнення організму у цей екотоп.