Поняття стабілізації протезів: фактори забезпечують стабілізацію зубних протезів

Фіксація і стабілізація протезів на беззубих щелепах, особливо на нижній, пов'язані з великими труднощами. Всі запропоновані методи можна розділити на механічні, біомеханічні, фізичні та біофізичні. До механічних методів фіксації відносяться спіральні пружини між протезами, що представляють тепер переважно історичний інтерес; підвищення висоти альвеолярних відростків підсадки хряща, пластмасових або металевих каркасів. Біомеханічні методи передбачають врахування і використання анатомічних утворень, зокрема позадімолярном і під'язикової простору нижньої щелепи для поліпшення фіксації протеза. Значну роль у вирішенні проблеми фіксації протезів на беззубих щелепах зіграли фізичні методи. До них можна віднести адгезію, т. Е. Злипання поверхонь двох різнорідних тіл, когезию, тобто зчеплення (тяжіння) молекул в фізичному тілі, обумовлене міжмолекулярним впливом. При накладенні точно виготовленого протеза на щелепу між ним і слизовою оболонкою протезного ложа залишається тонкий шар слини, і протез завдяки адгезії і когезії досить міцно фіксується. До фізичних методів відноситься також використання різниці атмосферного тиску. Свого часу робили камери в базисі протеза з боку, що прилягає до слизової оболонки неба, з якої хворий відсисав повітря, створюючи розріджений простір між протезом і слизовою оболонкою неба. Фізичні методи поліпшили, але не вирішили проблему фіксації повного знімного протезу.

Окремими елементами перерахованих методів користуються і в даний час в якості допоміжних, але основним методом фіксації і стабілізації є біофізичний, оскільки він заснований на фізичних законах, а нейтральну зону утворюють живі тканини. Щільне прилягання краю знімного протезу до полуподвіжние зоні слизової оболонки по межі протезного ложа перешкоджає проникненню повітря під протез. Завдяки рухливості слизової оболонки нейтральної зони вона слід за краями протеза, забезпечуючи стійке негативне тиск під протезом, фіксацію і в деякій мірі стабілізацію протеза в спокої і під час функції. Даний метод фіксації протеза називають функціональним. Повноцінна стабілізація протеза, тобто його стійкість під час кусання і жування їжі, залежить в основному від конструювання зубних рядів. Окремими елементами перерахованих методів користуються і в даний час в якості допоміжних, але основним методом фіксації і стабілізації є біофізичний, оскільки він заснований на фізичних законах, а нейтральну зону утворюють живі тканини. Щільне прилягання краю знімного протезу до полуподвіжние зоні слизової оболонки по межі протезного ложа перешкоджає проникненню повітря під протез. Завдяки рухливості слизової оболонки нейтральної зони вона слід за краями протеза, забезпечуючи стійке негативне тиск під протезом, фіксацію і в деякій мірі стабілізацію протеза в спокої і під час функції. Даний метод фіксації протеза називають функціональним. Повноцінна стабілізація протеза, тобто його стійкість під час кусання і жування їжі, залежить в основному від конструювання зубних рядів.