Список використаних джерел. 1. 1. Історія ділового костюму. . . . 5

ПЛАН

ВСТУП…………………………………………………….………..…..……………3

РОЗДІЛ 1. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД ДІЛОВОЇ ЛЮДИНИ…….…..…………..4

1.1. Історія ділового костюму…………………………..…..…...……………5

1.2. Імідж як умова ділового успіху……………..………...………..………..7

Висновки до першого розділу…………………..…………...……………….9

РОЗДІЛ 2. ІМІДЖ ДІЛОВОЇ ЖІНКИ………………………………………….10

2.1. Кольорова гамма……………………………………………...…………10

2.2. Одяг…………………………………………………………….……..….12

2.3. Взуття, колготки, панчохи…………………………………….………..13

2.4. Зачіска…………………………………………………………..……..…14

2.5. Косметика, макіяж………………………………………………....……15

2.6. Парфуми…………………………………………………………………16

2.7. Прикраси…………………………………………………………...……16

2.8. Інші аксесуари…………………………………………..………………17

2.9. Урочисті події, конференції, офіційні прийоми, зустрічі…..……...…18

Висновки до другого розділу………………………………………….…....20

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….….21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….23

ВСТУП

У світі постійно зростає роль інформації, тому така інформаційна структура як імідж неминуче буде залучати все більшу увагу теоретиків і практиків. Ринкові відносини, розвиток конкуренції в усіх сферах життя призвели до актуалізації цього поняття як навмисного створення образу у свідомості людей – ефекту особистої презентації. Як кажуть, зустрічають по одягу, а проводжають по розуму. Рокфеллер розпочав свій бізнес з того, що купив собі на останні гроші дорогий костюм і став членом гольф-клубу. Як показують психологічні дослідження, в 85 випадках зі 100 люди після першого знайомства складають для себе образ людини по його зовнішньому вигляду; перша хвилина зустрічі є вирішальною в створенні соціального і психологічного портрету, вона визначає характер подальших взаємин. Змінити перше враження згодом важко [8]. Навіть найрозумнішій, найдоброзичливішій людині, унікальному фахівцеві, врешті-решт, навіть генієві необхідно бути уважним до своєї зовнішності, якщо він хоче налагодити хороші відносини з тими, хто оточує. Робота зі створення іміджу позитивно відбивається на особистісну і професійну характеристику ділової людини, з'являється бажання співпрацювати з нею і з організацією, яку вона представляє [7]. Отже, привабливий зовнішній вигляд є одним з факторів, що визначають діловий успіх людини. Тому знання правил створення ділового іміджу є запорукою успіху в професійній діяльності.

РОЗДІЛ 1

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД ДІЛОВОЇ ЛЮДИНИ

Зовнішній вигляд ділової людини – це перший крок до успіху в ділових стосунках.

Привабливий зовнішній вигляд – це поєднання багатьох компонентів: одяг і макіяж, колір обличчя, доглянута шкіра, укладене волосся та ін. Але визначальним фактором є одяг.

Необхідно пам’ятати, що одяг відображає і підкреслює індивідуальність, характеризує менеджера, керівника як особу. Його зовнішній вигляд свідчить про ступінь надійності, респектабельності і успіху в справах. Разом з тим не потрібно намагатися пригнічувати партнерів багатством своєї зовнішності: імітація багатства вважається вельми неетичним явищем в західному бізнесі. Службова обстановка накладає певні вимоги до зовнішнього вигляду ділової людини. В світі моди давно склалося певне поняття – «діловий костюм». Він, звичайно, враховує останні тенденції в моді, але при цьому залишається певною мірою строгим і консервативним.

Здійснюючи підбір костюма в широкому сенсі (тобто враховуючи всі супутні компоненти), потрібно керуватись такими загальними правилами:

• єдність стилю;

• відповідність стилю конкретній ситуації;

• розумна мінімізація колірної гамми («правило трьох кольорів»);

• зіставність кольорів в колірній гаммі;

• сумісність фактури матеріалу;

• зіставність характеру малюнка в різних компонентах одягу;

• відповідність якісного рівня аксесуарів (взуття, папки для паперів, портфеля і под.) якості основного костюма.

Головне правило, яке потрібно виконувати підбираючи діловий костюм та всі його компоненти, – загальне враження охайності, акуратності і навіть деякої педантичності в одязі. Це повинно примусити партнера думати, що така

акуратність присутня й у справах.

Останнім часом такі аксесуари, як годинник, окуляри, ручки стали не стільки «засобами виробництва» менеджера, керівника, скільки символами його добробуту, проте вони не повинні відволікати партнера від загального сприйняття вашої зовнішності як кваліфікованого фахівця і приємного співбесідника.

Якщо талановитий чоловік може зробити кар’єру, навіть маючи невдалий імідж, то для жінки це практично неможливо. Ключовими чинниками, які справляють позитивне враження на тих, що її оточують, є:

• елегантний одяг;

• приваблива зачіска;

• тонкий макіяж;

• вражаючі аксесуари.

Жінка може користуватися значно більшою свободою у виборі фасону одягу, матеріалу і кольору тканини, ніж чоловік [4, 203-204 c.].

1.1. Історія ділового костюму

В усі часи одяг вказував на належність до тієї чи іншої соціальної групи, касти, конфесії або професії. Часто форму одягу визначали накази монархів, і за порушення цих наказів винуватців притягали до суду.

1615 рік, Чехія. Сейм оголосив парчевий плащ, що вийшов до того часу з моди, офіційним вбранням, без якого було заборонено з'являтися в Празькому Граді. Тих, хто приходив без плаща, затримували у воротах Граду для стягування грошового штрафу.

1742 рік. Російська імперія. Тут вийшов наказ, за яким носити мереживо і шовк можна було винятково "особам перших п'яти класів", тобто високопоставленим чиновникам, вищим офіцерам. Особам, які не мали рангу, було заборонено носити одяг з оксамиту.

Пошив жіночого та чоловічого костюма в ХУШ ст. відрізнявся великою конструктивністю, складністю, великою кількістю вертикальних розрізаних зігнутих ліній. Боковий шов поли фрака зміщували в задній куток пройми, робили глибоку виточку по лінії талії і звужували низ виробу. Боковий шов спинки круто прогинали від пройми до талії, значно розширюючи фрак до низу. Дякуючи оформленню ліній і розміщенню швів створювали зогнутий силует, вузькі плечі, модні в костюмі цього століття. В 1778 р. у Парижі виходить журнал "Galerie des modes" з гравюрами Дезре, Ватто де Лілля, які акцентували увагу читачів на пошив, колір, тканини І манеру носіння запропонованих костюмів. В цьому ж році виходять перші журнали про зачіски.

Такі журнали починають виходити по всій Європі. В Німеччині в 1786 р. з'явився журнал, що виходить з друку як порадник для придворних і власників будинків декоративних квітів. Журнал носив історико-літературний характер, друкував статті по історії античного костюма, театру, мистецтва. Модні зразки одягу були показані на ілюстрованих гравюрах.

Костюм XIX століття набуває демократичного естетичного ідеалу під впливом великої французької революції 1789 року. Саме цей ідеал став одним із основних джерел створення нового костюма. Спрощується асортимент пошитих виробів, тканин, прикрас, з'являються динамічні форми і сміливі кольорові рішення. Із костюма виходять шовк, парча, бархат, дорогі мережива і прикраси, каркасна основа, перуки. В одязі революціонерів відображається прагнення до простоти, лаконічності форм. Чоловічий костюм складається із короткої куртки, тобто карманьйоли, одягненої поверх білої сорочки, довгих синіх панталон, що оздоблені червоною тасьмою, червоного фригійського ковпака з національною кокардою. На шиї - кольоровий вільно зав'язаний шаль-краватка. Під карманьйолу одягали короткий жакет. Два костюма - чоловічий та жіночий - лягли в основу костюмів ділових осіб цього періоду.

Костюм XX століття стає демократичним під впливом соціально-економічного розвитку суспільства в 1900 — 1925 pp. Мода все більше стає предметом купівлі-продажу, її зміни стають все частішими. У XX столітті разом з розвитком промислового виробництва одягу виникають і розвиваються професіональні художні модельні костюми. У Франції створюються перші будинки Моди, з'являються кутюр'є — художники-модельєри одягу. Саме модельєри вперше починають створювати раціональний стиль костюма, що відрізняються стриманою простотою, відсутністю зайвих деталей.

У 1964 - 1965 pp. французький кутюр'є А. Курреж і англійська художниця Мері Куант запропонували довжину міні, яка до 1968 року стала ультра міні. В ці роки почалась ера джинсів під впливом старих ковбойських фільмів Голівуду.

На початку 70-х років анти мода поступово стала перетворюватись в ефектний дизайнерський стиль. Розвивається декілька стилів в модному одягу: ретро - стилізація моди 30 — 40 pp. XX ст., розрахований на середній вік; диско ексцентричний молодіжний стиль; фірмовий — затверджує престижність і високу якість.

Проблеми загального художнього оформлення одягу стає стають більш складними. Серед них - співвідношення художнього ансамблю в костюмі, виявлення пластичної і декоративної ролі тканин, пошук нових кольорових рішень.

Проблема ансамблю в одязі стала особливо актуальною тому, що діловий стиль життя мас збагатити гардероб, особливо жіночий, великою кількістю верхнього одягу, головних уборів різного призначення та доповнень (сумки, портфелі тощо). Всі ці частини костюма необхідно співставити по кольору, фактурі, формі. На перший план виходять такі кольори як сірий, бежевий, білий та чорний.

Зараз вимоги до одягу зовсім не такі категоричні, як колись. Однак і тепер у розвинутих демократичних країнах підприємці надають великого значення зовнішньому вигляду своїх співробітників і ділових партнерів [6].

 

1.2. Імідж як умова ділового успіху

Термін “імідж” (англ. іmage – образ, престиж, репутація) – враження, яке особистість (бізнесмен, менеджер, політик тощо) або організація (фірма, навчальний заклад тощо) справляють на людей і яке фіксується в їх свідомості у формі певних емоційно забарвлених стереотипних уявлень.

У психології під іміджем розуміють характер стереотипу, що склався в масовій свідомості і має емоційно забарвлений образ кого-небудь або чого-небудь. Імідж відображає соціальні очікування певної групи. Формування іміджу відбувається стихійно, але частіше воно є результатом роботи фахівців.

Стосовно людини термін “імідж” передає поняття – візуальна привабливість особи, самопрезентація, конструювання людиною свого образу для інших. Американський дослідник іміджу Ліліан Браун вважає, що професійний навик сам по собі не забезпечить вам роботи або підвищення по службі. Для цього потрібно викликати прихильність до себе людей, з якими працюєш, тобто необхідно створити потрібний імідж. Вважається, що люди судять про нас за зовнішнім виглядом, враженням, яке ми створюємо протягом перших п’яти секунд розмови. Саме такі якості особи, як зовнішність, голос, уміння вести діалог можуть зіграти вирішальну роль у кар’єрі і у всьому житті.

Фахівців, які займаються створенням образу, називають іміджмейкерами або консультантами з іміджу. На Заході, де іміджу приділяють велику увагу, існує широка мережа іміджмейкерів. У нашій країні ця діяльність ще не дуже поширена, окрім того, послуги іміджмейкерів коштують недешево. Тому кожен певною мірою, повинен стати іміджмейкером. Потрібно уміти сформувати уявлення про імідж представника вашої професії, визначити його психологічний портрет. Кожен повинен стати “self-made-man” – людиною, яка сама себе створила [4, 200-202 c.].

 

Висновки до першого розділу

Зовнішній вигляд ділової людини є наочною багатовимірною інформацією: про економічні можливості, естетичний смак, належність до професійного прошарку, відношення до навколишніх людей і т. д. Одяг є своєрідною візитною карткою. Він має психологічну дію на партнерів по спілкуванню, нерідко зумовлюючи їх відношення один до одного.

 

РОЗДІЛ 2

ІМІДЖ ДІЛОВОЇ ЖІНКИ

Хороший настрій людини, її активність і самопочуття значною мірою залежать від того, наскільки людина задоволена своїм зовнішнім виглядом. Людина, яка одягнена зі смаком, завжди приваблює до себе оточуючих. Кожна людина індивідуальна, в її зовнішності підкреслюється неповторність людської особистості [5].

 

Кольорова гамма

Одяг повинен відповідати місцю, часу, характеру події. Краще вдягатися просто, але зі смаком. Влітку та вдень краще носити світлий костюм чи сукню, взимку та у вечірній час – одяг більш темних кольорів. В процесі підготовки до ділової зустрічі треба приділити увагу підбору ділового костюма [5].

Гардероб повинен складатися з основних кольорів, які найчастіше так і називаються – «ділові кольору». Такими кольорами в гардеробі ділової жінки (костюми, сукні, спідниці й піджаки) будуть чорний, синій, темно-синій, бордовий, коричневий, бежевий та сірий. Більш дрібні деталі, такі як краватки або блузки, можуть бути більш світлих тонів, але основні кольори ті ж. Яскравих, кричущих відтінків частіше за все слід уникати. Кольорами влади називають чорний, темно-синій, темно-сірий і коричневий колір. Темно-синій костюм в смужку вважається вкрай сильним і корисний при поданні вищому керівництву. Оскільки людина в одязі темних тонів, здається вищою і більш представницькою.

Для жінок, які хочуть знайти своє місце в тій сфері бізнесу, де зазвичай домінують чоловіки, найбільш ефективними кольорами влади будуть темно-синій колір, вугільно-сірий і чорний. Більш світлі відтінки на зразок бежевого чи синього гарні в тому випадку, якщо жінка хоче здаватися дружелюбною та доступною. Менше підходять зелений, яскраво-жовтий, ніжно-голубий, світло-рожевий. Потрібно не забувати і про те, що на вибір одягу впливають також сезон і погода [2, 322 c.].

Чорний – вкрай сильний колір влади, крім того, це переважаючий колір чоловічих костюмів. Синій – це найбільш відповідний колір як для чоловіків, так і для жінок; він завжди доречний. Темно-синій – істинний колір влади, особливо для чоловіків. Це колір щирості і грошей. Середній синій ідеально відображає відкритість і доступність. Синій передає відчуття гармонії та послідовності. Сірий відображає силу і стабільність. Практично будь-який відтінок і покрій сірого чудово підходить для основних деталей жіночого гардеробу. Вугільно-сірий – колір влади для обох статей, символізує довір’я та авторитет. Світло-сірий менш офіційний і більш дружній. Коричневий колір варто вибирати швидше людям старшого покоління, а не молодим. Бежевий – абсолютно універсальний колір для чоловіків і жінок. Будучи ідеальним варіантом для літа, бежевий випромінює дружелюбність і діловитість, не пригнічуючи при цьому співрозмовника. Бежевий костюм відмінно підходить для представлення тим потенційним покупцям, які відносяться до робітничого класу, тобто людям, які не будуть носити костюм. Бордовий – вигідно виглядає і досить універсальний. Червоний колір може як відповідати ситуації, так і абсолютно не підходити до неї. Це залежить від статі господаря, точного відтінку, предмета одягу і того, чи є він основним кольором в одязі. Пурпурний колір, який довго асоціювався з королівською владою, є дуже яскравим. Оскільки це колір моди, в багатьох сферах бізнесу його не варто використовувати в якості кольору основних елементів гардеробу жінки. Зелений та жовтий теж представляються недоцільними.

Не всі кольори, опинившись поруч, виглядають гармонійно. Гармонія кольорів в одязі будується за принципом поєднання родинних або контрастних кольорів. В одязі можна використовувати гармонійні поєднання, побудовані на відтінках одного і того ж кольору, тоді це - одноколірна гармонія, наприклад, можуть поєднуватися насичений колір і менш насичений, темний і світлий. Гармонія може бути побудована на поєднанні споріднених кольорів, тобто суміжних кольорів колірного кола, наприклад, жовтий і жовто-оранжевий, оранжевий і червоно-оранжевий. Гармонія може бути побудована на контрасті [6].

Одяг

Для жінки, яка хоче домогтися успіху в справах, дуже важливо пам'ятати про свою зовнішність. Ділова жінка не може прийти на роботу просто в брюках і кофтині. У всьому світі основна форма жіночого одягу для роботи – це костюм. Плаття можна дозволить собі тільки в спеку і тільки однотонне. У гардеробі ділової жінки має бути дві-три спідниці, жакети, дві-три блузки. Змінювати туалети бажано часто, адже одна і та ж річ, яка вдягається кожен день, набридає і «гасить настрій». Діловий одяг відрізняють класичний крій і багатофункціональність. Особливо цінний хороший смак, який проявляється в умінні підбирати для одягу тканини по структурі та забарвленні. Так худеньким найкраще шити або купувати одяг з легких «торчкуватих» тканин або з тканин з великим ворсом. Повним, навпаки, підуть важкі, «падаючі» тканини. До тонким фігур добре підходять тканини яскравих забарвлень з великим малюнком, з поперечними або косими смугами, в велику клітинку, а також однотонні світлі тканини (білі, сині, жовті і т.д.) з різними блискучими відтінками. Жінкам, які мають повну фігуру, більше підходять тканини із дрібним малюнком, поздовжніми смужками і однотонні тканини темних кольорів (чорні, коричневі, червоні і т.п.). Такий підбір кольорів і малюнків пояснюється їх світловими ефектами: у першому випадку вони як би збільшують фігуру, у другому – роблять її стрункішою.

Тканини підбираються залежно від кольору і характеру шкіри, волосся, обличчя жінки. Тканини пастельних відтінків підходять тільки до гарного кольору обличчя і гладкій шкірі, не має будь-яких вад, родимок і т.д. Блакитний колір йде блондинкам, які володіють яскравим кольором обличчя. Для них також гарні рожевий та помаранчевий кольори, відтінки чорного, білого, сірого кольорів. Рудоволосим не пасують рожевий, помаранчевий і жовтий кольори. Їм підходить коричневий з фіолетовим відтінком, зелений або синій кольори. Брюнеткам краще носити сукні яскравих тонів (червоного, чорного, фіолетового і т.п.).

В одязі має бути два, максимум три предмета провідного тону. Так, якщо у вас чорні піджак і спідниця, то слід мати або чорні туфлі, або чорну сумку. Таким чином, кольори повинні підбиратися так, щоб підкреслити основний домінуючий колір або контрастувати з ним. Кращими кольорами ділової сукні вважаються темно-синій, рудувато-коричневий, бежевий, темно-коричневий, сірий, помірно синій і світло-синій.

В одязі ділового стилю перевага віддається не тільки однотонним тканин названих кольорів, але і різним варіантам смужок і клітинок у сірих і сіро-синіх тонах. В той же час абсолютно небажані геометричні, рослинні або абстрактні малюнки. У іміджі ділової жінки є й інші обмеження. Зокрема, не потрібно першою з'являтися на роботі в гостро модному одязі, носити штани, якщо вона працює серед чоловіків, і взагалі одягатися в чоловічому стилі. Краще всього надіти костюм або блузку з спідницею. Причому надмірно укорочувати спідницю, корячись моді, не слід. Також не слід носити речі, які занадто підкреслюють привабливість (облягаючи светри, джинси). Може вийти так, що чоловіки, замість того щоб слухати ділову жінку на переговорах, будуть розглядати її принади. Крім того, у них може скластися враження, що вона в першу чергу пропонуєте переконатися у красі її фігури, а не в ділових якостях. Пальто і плащ повинні закривати спідницю або плаття. Для жіночого ділового одягу підходить сукня з жакетом в тон. Блузка або бейсболка повинні контрастувати з сукнею [3, 53-54 c.].

 

Взуття, колготки, панчохи

Зовнішній вигляд ділової жінки підкреслює її взуття. Зазвичай стандартним взуттям є туфлі чорного кольору. Окрім чорного, перевага також надається синьому, темно-коричневому, сірому кольорам. Дуже вишукано, коли взуття гармонує із кольором одягу або сумочки, паска. Не слід на роботу з’являтись у капцях або босоніжках з відкритим верхом.

У більшості розвинених країн обов’язковим елементом ділового одягу є панчохи чи колготки незалежно від пори року. Колір панчох не повинен бути дуже контрастним із одягом [1, 210 c.].

Туфлі бажано носити прості на підборах середньої висоти, а панчохи – тілесного кольору, без зачіпок і затягнень.

Іноді жінки носять підслідники з босоніжками. Це не рекомендується. Підслідники існують лише для того, щоб носити їх з туфлями без панчіх, але, як відомо, ділова жінка без панчіх прийти на роботу не може. Не слід також вдягати на роботу лосини і леґінси [3, 55 c.].

Черевики і чоботи можна носити лише з практичних міркувань – взимку, для захисту від холоду і снігу, або в сильний дощ. Коли погана погода, у ділової жінки завжди повинні бути на роботі запасні туфлі, щоб перевзутися. Кожна бізнес-леді, що поважає себе повинна носити в сумочці або тримати в офісі додаткову пару колготок, просто про всяк випадок [9].

 

2.4. Зачіска

Зовнішній вигляд ділової людини доповнює зачіска. Вибір зачіски залежить від індивідуальних смаків, однак волосся завжди повинно бути охайним і чистим. Голову бажано мити кожного дня. Головна вимога до зачіски ділової людини – акуратність,компактність. Звисаюче до лопаток довге волосся, так само як і пишна шапка дрібних кучерів не відповідають іміджу ділової людини. Про організованість, зібраність людини найчастіше судять за станом волосся. Буйну шевелюру може дозволити собі тільки представник мистецьких кіл (артисти, художники тощо).

Зачіска ділової жінки повинна бути компактною, строгою та елегантною. У робочій обстановці хитромудрі комбінації небажані. Не слід фарбувати волосся в авангардні кольори (рудий, синій, фіолетовий) – це шкодить діловому авторитету. Колір волосся повинен гармонувати з кольором шкіри обличчя й очима. У психологічному плані темне волосся жінки асоціюється з владністю, світлі сприяють її популярності. Особливо небажано, фарбувати волосся в два тони (різні пасма) і більше. Короткі, наближені до чоловічих, стрижки пасують далеко не кожній жінці. Найбільш прийнятним для ділової жінки вважається волосся середньої довжини[4, 212-213 c.].

 

2.5. Косметика, макіяж

Дослідження в Америці та Європі підтвердили, що жінки, які використовують косметику, мають не тільки великі шанси досягти успіху, аніж колеги, які косметикою не користуються, а й більше заробляють і швидше роблять кар'єру.

Косметика, макіяж підкреслюють характер жінки. Ділова жінка завжди повинна виглядати бадьорою, рішучою, упевненою в собі. Створити таке враження можуть допомогти косметичні засоби.

Макіяж повинен бути непомітним (мінімум туші для вій, тіні, помади – і не занадто яскраві) і звичайно гармоніювати з кольором волосся, розрізом, кольором очей, формою обличчя. Неяскравим також повинен бути денний макіяж.

Узимку косметичні засоби варто вживати активніше, ніж улітку.

Краща косметика та, яку ніхто не бачить. Йдучи на роботу, слід пам’ятати:

· не застосовувати явно помітних тіней для очей;

· не обводити очі;

· довгі нігті та накладні вії – тільки для акторок;

· лак для нігтів – прозорий, безколірний;

· тушшю для вій слід користуватися обережно. Якщо вона розмажеться або потече, то авторитет ділової жінки близький до катастрофи;

· вищипуючи брови, потрібно надавати їм природного вигляду;

· якщо дуже світлі брови, слід підмальовувати їх олівцем;

· руки повинні бути доглянутими, з манікюром, нігті не довгі, а

середньої довжини. Краще колір лаку блідо-рожевий або французький

манікюр[1, 213 c.].

 

Парфуми

Користуватись парфумами треба дуже обережно: багато людей мають занадто високу чутливість до запахів. До того ж, треба пам'ятати французьке прислів'я: «Хто надто пахне - той погано пахне».

Враховуючи міжнародні стандарти, різниця між парфумами, туалетною водою та одеколоном полягає в такому.

Реrfume (парфуми) – 20-30 % ароматичних речовин. Запах, аромат тримається 6-8 годин, краще використовувати ввечері, в урочистій та інтимній обстановці.

Еuа de Реrfume (парфумована вода) – 8-12 % ароматичних речовин. Краще використовувати в денні години, аромат зберігається 4-5 годин.

Еаu de toilette (туалетна вода) – 5-8 % ароматичних речовин, зберігає аромат 2-3 години, створює ненав’язливу атмосферу.

Діловим жінкам користуватися парфумами слід стримано, запах має бути ледь відчутним. Запах ваших парфумів не повинен відчуватися на відстані, більшій ніж 45 см. Жінкам рекомендується користуватися французькою парфумерією солідних фірм з ледь уловимими квітковими ароматами. Власниць таких парфумів ділові партнери-чоловіки вважають дамами розумними і привабливими [4, 213-214 c.].

 

Прикраси

Браслети і ланцюжки на руках, сережки, ланцюжок на шиї не відповідають іміджу солідної ділової людини. Чим більший ланцюжок, тим більшу підозру і навіть презирство викликає діловий партнер у представників західних ділових кіл.

Бути діловою жінкою не означає відмовитися від прикрас. Каблучки, сережки, браслети, ланцюжки – все це завжди підкреслює зовнішність жінки. Проте слід пам’ятати, велика кількість прикрас не відповідає іміджу ділової жінки.

Не рекомендується одночасно надягати прикраси з різних матеріалів чи витриманих у різних стилях, наприклад, срібний ланцюжок і пластмасові прикраси; золоті і срібні прикраси.

Дорогі ювелірні прикраси не варто носити на роботі, в офісі досить декількох предметів біжутерії.

Біжутерія ділової жінки повинна бути тільки високої якості, виробництва престижних фірм.

Прикраси не повинні дзвеніти, сковувати рух, заважати роботі, як, наприклад, кулони на довгому ланцюжку, що часто служать перешкодою при роботі з оргтехнікою.

Каблучки і персні не можна носити з тонкими рукавичками – ні поверх рукавички, ні під ними. Годинник має бути простим, невеликих розмірів та дещо схожим на чоловічий. Перстень не має бути з великим каменем [4, 215 c.].

 

2.8. Інші аксесуари

Аксесуари, одяг і все що носить ділова жінка повинні бути хорошої якості. Купуючи брендові речі, потрібно звертати увагу на те, щоб вони були такими. Не може бути нічого жахливішого підробки під Dolce & Gabbana, яку можна визначити за не правильно зробленим написом бренду на придбаній речі [9].

Незамінним атрибутом повинен стати аташе-кейс – шкіряний, тілесно-коричневий, простий, без яскравих металевих прикрас. Якщо жінка користується дамською сумочкою, то вже, звісно, шкіряною і дуже високої якості. Гаманець повинен бути одного кольору з сумочкою, без візерунків. Не допускається використання для паперів одноразового пакета.

Носову хустинку потрібно тримати або в кишені, або в сумочці, але ніколи в рукаві сукні або кофтинки. Оправа окулярів повинна бути середніх розмірів,пластмасова або рогова. У кожної ділової жінки при собі повинна бути ручка чи олівець, причому бажано, щоб ручка була з надійним золотим або позолоченим пером. Ніколи не треба користуватися дешевими ручками і недогризками олівця: ця, на перший погляд, дрібна деталь може назавжди зіпсувати вашу репутацію [3, 55 c.].

Найважливішою річчю, що відноситься до аксесуарів, повинен бути годинник. Не тільки жінки звертають увагу на годинник інших, але і чоловіки, а вони, мабуть, ще й більше. Жінки, які не носять годинника, дають оточуючим зрозуміти, що не мають навіть смутного уявлення про те, яка ціна часу, і швидше за все це «домашні трудівниці», які ніколи не виходять «в світ» [8].

 

2.9. Урочисті події, конференції, офіційні прийоми, зустрічі

Історично склалося так, що прийоми грають дуже важливу роль у розвитку ділових контактів. Вони проводяться з метою їх поглиблення і розширення. А також отримання потрібної інформації в неофіційній обстановці. До одягу для прийомів пред'являються більш суворі вимоги, ніж до щоденного ділового костюма. Його вибір, насамперед, визначається часом прийому [3, 55-56 c.].

Вимоги до ділових жінок, запрошених на прийом досить специфічні, але тут слід дотримуватися чітких ліній і неяскравих тонів. Протокол не дозволяє жінці з'являтися на прийомі в монарха в міні-спідниці. Відомим винятком із цього (Правила стало вручення ордена Британської імперії за заслуги в британському експорті автору міні-спідниці американці Мері Куант у 1966 році. На церемонії в Бекінгемському палаці створювачка міні-спідниці була саме в цьому, зовсім не сумісному з придворним етикетом убранні — винятковий привілей.

Необхідно належно вдягатися, йдучи на офіційні прийоми, концерти класичної музики, спектаклі в солідних театрах. У цих випадках жінки одягають строгі, без зухвалих деталей, не надто барвисті сукні [5, 175-176 c.].

Якщо прийом починається до 20 годин – костюм, плаття-костюм, капелюх. Капелюх за столом не знімається за винятком господині прийому, яка капелюх не одягає. На прийоми і обіди після 20 годин надягають вечірні сукні - більш нарядні та відкриті, з рукавами або без, довжина – по моді. Капелюх до вечірньої сукні не одягають. Туфлі на прийоми надіваються шкіряні або замшеві, на будь-яких зручних підборах, на вечірні прийоми - вечірні туфлі, які можуть бути з кольорової шкіри, щільних шовків, парчі і т.п. Рукавички – шовкові, мереживні чи лайкові – не потрібно знімати до початку їжі, при будь-яких формах вітання. Чим коротший рукав вечірнього плаття, тим вони довші. Плаття може бути доповнено шкіряною чи замшевою сумочкою. Не можна приходити на урочисті заходи без панчіх, навіть якщо дуже спекотно[3, 56 c.].

Виїжджаючи на конференції та ділові зустрічі, які проводяться в курортних готелях і клубах, діловій жінці потрібно взяти з собою туалети, підходящі для різних ситуацій, а також спортивний одяг для гри в теніс або гольф, купальні костюми і т.п. На зустрічах такого роду до сукні можна ставитися вільніше, ніж в умовах повсякденної роботи в серйозній установі. Тому на час поїздки строгий діловий костюм може бути замінений більш зручними речами. Тим не менш, це зовсім не означає, що скрізь можна з'являтися в джинсах і сорочках з коротким рукавом. На таких зустрічах доречні костюми, відповідні вашому професійному статусу, – брюки з ворсистої тканини з піджаками, спідниці з блузами, в'язані речі і т.п., тобто такі наряди, які займають як би проміжне місце між суворим діловим костюмом і спортивним одягом. На конференціях, що проводяться в містах, як правило, одягаються більш офіційно, дотримуючись ділового стилю.

Перед такою поїздкою жінці слід з'ясувати, які там повинні проводитися заходи, – на деяких конференціях часто бувають заплановані вечірні прийоми офіційного характеру, на інших зустрічах – поїздки на природу, пікніки та інші аналогічні розваги [10, 172 c.].

 

 

Висновки до другого розділу

Отже, працюючи в солідній фірмі слід одягатися так, щоб не шокувати оточуючих і не ображати своїм виглядом іміджу фірми. Безпрограшним варіантом завжди була і залишається класика. Пара-трійка бездоганних костюмів, кілька елегантних, але строгих блуз і класичні туфлі - цього майже досить для створення потрібного образу.

 

ВИСНОВКИ

 

В наші дні професійний і політичний навик сам по собі ще не забезпечує успішне здійснення комерційних і політичних проектів і не створює гідну репутацію в ділових колах. Для цього потрібно вміти розташувати до себе аудиторію, партнерів і клієнтів, тобто створити свій неповторний діловий імідж. Не тільки в комерційній та політичній діяльності, але і в будь-яких інших професіях, що вимагають особистого контакту, вдалий імідж стає вирішальним фактором. Такий імідж дуже важливий і для службової кар'єри. Дослідження показують, що імідж або підвищує, або руйнує шанси знайти роботу, не кажучи вже про просування по службовій драбині. Діловий імідж слід вважати важливою складовою частиною культури ділового спілкування, а володіння ним – істотною особистісною та професійною характеристикою будь-якого серйозного бізнесмена та бізнес-леді. Суть створення такого іміджу складається в тому, щоб змусити інших бачити ділову людину такою, якою вона бажає щоб її бачили, і подати себе так, щоб вони сприйняли її образ позитивно. Основна мета таких зусиль полягає в тому, щоб гранично використати все те хороше, що закладено в людині, і навчитися уникати тих негативних проявів, які принижують її професійну, політичну і чисто людську репутацію.

Якщо говорити більш узагальнено, то діловий імідж заключається в єдності всіх форм її вираження. Саме їх гармонійне поєднання і сталість прояву роблять стабільним довіру і повагу до ділової людини з боку її колег, партнерів та клієнтів, створюють у них впевненість в її компетентності, діловитості, моральній та фізичній надійності.

Ведення будь-якої справи - це, перш за все встановлення контактів, в яких, за підрахунками психологів, в 80 випадках зі 100 своє ставлення до іншої людини, люди будують на основі першого враження, найважливішою складовою частиною якого є зовнішній вигляд.

У висновку ще раз можна наголосити, що головне в культурі ділового одягу чоловіків і жінок, як на роботі, так і на прийомі - не ультра модність і розкіш, а почуття міри, смак і доцільність. Підбір костюма, колірна естетика всього одягу (блузи, спідниці, туфель, носової хустки), вміння «сидіти» в костюмі - все це вимагає самого серйозного ставлення. Навіть така дрібниця - як користуватися одеколоном і парфумами.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Галушко, В. П. Діловий протокол та ведення переговорів: навчальний посібник / В. П. Галушко. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2002. – 226 с.

2. Гриценко, Т. Б. Етика ділового спілкування: навчальний посібник / Т. Б. Гриценко. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 344 c.

3. Дроздков, А. В. Деловой етикет: учебное пособие / А.В. Дроздков. – Омск: СибАДИ, 2012. – 249 с.

4. Етика ділових відносин: навчальний посібник / О. Й. Лесько, М. Д. Прищак, О. Б. Залюбівська, Г. Г. Рузакова. – Вінниця: ВНТУ, 2011. – 309 с.

5. Ломачинська, І. М. Професійна етика: навчальний посібник / І. М. Ломачинська. – К.: Університет “Україна”, 2005. – 227 с.

6. Імідж жінки керівника [Електронний ресурс]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://ua-referat.com/Імідж_жінки_керівника, вільний. – Назва з екрану.

7. Імідж ділової людини [Електронний ресурс]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://ua-referat.com/Імідж_ділової_людини, вільний. – Назва з екрану.

8. Імідж ділової людини [Електронний ресурс] / Каталог статей. – Електронні дані. – Режим доступу: http://piznajsebe.at.ua/publ/1-1-0-2, вільний. – Назва з екрану.

9. Імідж сучасної ділової жінки [Електронний ресурс]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://www.vigadgets.ru/page/imidzh-suchasnoyi-dilovoyi-zhinki, вільний. – Назва з екрану.

10. Пост Эмили, Энциклопедия этикета [Електронний ресурс] / Электронная библиотека онлайн. – Електронні дані. – Режим доступу: http://www.rulit.net/books/enciklopediya-etiketa-ot-emili-post-pravila-horoshego-tona-i-izyskannyh-maner-na-vse-sluchai-zhizni--read-208007-1.html, вільний. – Назва з екрану.