Фасетна класифікація студентів університету

Очевидними перевагами цієї системи є можливості створення класифікації великої ємності та простого модифікування всієї системи без зміни структури існуючих групп, недоліками - складність побудови внаслідок необхідності враховувати все різноманіття класифікаційних ознак.

Для забезпечення зручності подальшої обробки, збереження та транспортування отриманої інформації використовують процедуру її попереднього кодування, яка полягає у заміні реальних назв об’єктів на їх умовні позначення (коди). Код об’єкту характеризується довжиною та структурою, які задаються кількістю позицій символів у коді та порядком їх розташування відповідно. Сукупність правил кодового позначення об’єктів називають системою кодування, а саму процедуру надання коду – кодуванням.

Якщо об’єкти попередньо класифікують, то використовують класифікаційну систему кодування, у протилежному випадку – реєстраційну. В межах класифікаційної системи для ієрархічної системи класифікації використовують послідовне кодування, для фасетної – паралельне.

За послідовного кодування символи коду відповідають рівням класифікації в порядку зростання глибини рівня (перший символ - значення ознаки 1-го рівня, другий – другого тощо). Довжина коду залежатиме від глибини класифікації і кількості значень класифікаційних ознак в порівнянні з обраною системою числення, в якій записують код. Якщо кількість інститутів в університеті (рис. 3.6) менше 10, то довжина коду для елементу структури університету на рис. 3.6, становитиме 4 символи, де перший задаватиме назву інституту (наприклад, 0 – «інститут телекомунікацій та радіоелектроніки», 1 – «інститут архітектури і будівництва» тощо), другий - рейтинг (наприклад, 0 – до 70 балів, 1 – від 71 до 87, 2 – більше 87), третій – проживання у гуртожитку (0 – «не проживає», 1 – «проживає»), четвертий – стать (0 – «чоловіча», 1 – «жіноча»). Тоді код 0210 означатиме: «студент інституту телекомунікацій та радіоелектроніки, рейтинг 88 балів і вище, проживає у гуртожитку, чоловік».

Паралельне кодування відрізняється тим, що всі фасети кодуються незалежно один від одного. Для значень кожного фасету виділяється певна кількість розрядів коду. Довжина коду визначається кількістю фасетів та кількістю розрядів, виділених на кожний фасет. Для попереднього прикладу за виділення кожному фасету одного розряду десятинної системи числення і розташування фасетів у порядку «рейтинг», «інститут» «стать», «проживання у гуртожитку» код об’єкту «студент інституту телекомунікацій та радіоелектроніки, рейтинг 88 балів і вище, проживає у гуртожитку, чоловік» матиме вигляд 2001.

Реєстраційне кодування забезпечує однозначну ідентифікацію об'єктів унікальністю їх коду. Воно може бути порядковим, за якого об'єктам надаються значення послідовних чисел натурального ряду (наприклад, інвентарні номери) чи серійно-порядковим, за якого для попередньо виділених груп об'єктів зі схожими ознаками спочатку утворюють серію, в середині якої пізніше здійснюють порядкове нумерування об’єктів (наприклад, номери лотерейних квитків чи паспортні дані.