В) незавершені капітальні інвестиції. 10 страница

в) банк здійснив уцінку матеріальних цінностей, прийнятих ним у заставу;

г) банк списав з балансу пошкоджені, застарілі та зіпсовані матеріальні цінності.

 

 

Задачі

 

Задача 11.1

4.03. 2009 р. банк здійснив попередню оплату на користь іноземної фірми за матері- альні цінності у сумі 6350 євро. Офіційний курс гривні до євро на дату проведення пе- редоплати становив 9, 829050 EUR/UAH.

10.03.2009 р. банк отримав придбані матеріальні цінності і оприбуткував їх на склад.

Необхідно:

Скласти бухгалтерські проведення за даними операціями.

 

Задача 11.2

27.02.2009 р. банк отримав від фірми 50 інкасаторських сумок на загальну суму 2000 грн., за які оплата ще не здійснена. Після оприбуткування інкасаторських сумок банк пере- рахував фірмі кошти.

2.03.2009 р. списано 3 непридатні для використання інкасаторські сумки на загальну

вартість 105 грн. та видано начальнику служби інкасації 5 нових інкасаторських сумок на загальну суму 200 грн.

Необхідно:

Скласти бухгалтерські проведення за даними операціями.

 

Задача 11.3

Станом на 1.04.2009 р на складі банку знаходилось 10 наборів канцелярського при- ладдя загальною вартістю 350 грн. (за ціною 35 грн. за 1 набір).

8.04.2009 р. видано аванс на господарські потреби працівнику банку у сумі 800 грн. за які придбано 20 наборів канцелярського приладдя за ціною 40 грн. за набір

9. 04. 2009 р. банк видав в експлуатацію 25 наборів канцелярського приладдя.

Необхідно:

1. Визначити вартість 20 наборів канцелярського приладдя, переданих в експлуатацію та вар- тість залишку наборів канцелярського приладдя на початок дня 10.04.2009 р. за методом:

а) ФІФО;

б) середньозваженої вартості.

2. Виконати бухгалтерські записи за наведеними операціями із запасами матеріальних цінностей.

 

Задача 11.4

Під час проведення інвентаризації матеріальних цінностей на складі банку виявлено нестачу господарських матеріалів на суму 250 грн. На момент виявлення нестачі винної особи не встановлено.

Після проведення розслідування встановлено винну особу, яка на наступний день

відшкодувала вартість господарських матеріалів, сплативши в касу банку 250 грн.

Необхідно:

Скласти бухгалтерські проведення за даними операціями.

 

Розділ 12

ОБЛІК ДОХОДІВ, ВИТРАТ

І ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

 

 

Питання до розгляду

12.1. Економічний зміст доходів і витрат банків та їх класифікація.

12.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку доходів і витрат.

12.3. Облік процентних доходів та витрат банку.

12.4. Облік комісійних доходів і витрат банку.

12.5. Облік результатів від торговельних операцій банку.

12.6. Облік загальних адміністративних витрат.

12.7. Облік фінансового результату діяльності банку і розподілу прибутку.

12.8. Розкриття інформації про доходи, витрати і фінансовий результат діяльності банку.

 

 

12.1. Економічний зміст доходів і витрат банків та їх класифікація

 

У нормативно-правових актах НБУ доходи трактуються як збільшення еконо- мічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, що при- зводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за ра- хунок внесків акціонерів), а витрати — як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи розподілу власниками).

Подібне, але більш ширше визначення понять «доходи» і «витрати» наводиться у Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів, опублікованій Коміте- том з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Відповідно до Концептуальної основи дохід — це збільшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді зменшення зобов’язань, результатом чого є збільшення власного капіта- лу, за винятком збільшення, пов’язаного з внесками учасників. Визначення доходу включає дохід від звичайної діяльності і прибуток від інших операцій. Прибуток від інших операцій відображає інші статті, які відповідають визначенню доходу і може ви- никати або не виникати в ході звичайної діяльності підприємства. Прибуток від інших операцій означає збільшення економічних вигід, і таким чином, своєю суттю не відріз- няється від доходу.

 

Витрати тлумачаться Концептуальною основою як зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді ви- никнення зобов’язань, результатом чого є зменшення власного капіталу, за винятком зменшення, пов’язаного з виплатами акціонерам. При цьому визначення витрат включає збитки та витрати, які виникають під час звичайної діяльності суб’єкта господарюван- ня, а також нереалізовані збитки, як наприклад такі, що виникають у результаті не- сприятливої зміни валютних курсів. Збитки відображають інші статті, які відповідають визначенню витрат і можуть виникати або не виникати в ході звичайної діяльності су- б’єкта господарювання. Збитки включають, наприклад, збитки в результаті стихійних лих, а також ті, що виникають після вибуття непоточних активів.

Важливе значення для правильного відображення в бухгалтерському обліку доходів та витрат банків має їх класифікація. У банківському фінансовому обліку всі доходи та витрати класифікуються на доходи та витрати, отримані в результаті:

• операційної діяльності;

• інвестиційної діяльності;

• фінансової діяльності.

У результаті операційної діяльності в банку виникають такі доходи і витрати:

• процентні доходи і витрати;

• комісійні доходи і витрати;

• прибутки (збитки) від торговельних операцій;

• дохід у вигляді дивідендів;

• витрати на формування спеціальних резервів банку;

• доходи від повернення раніше списаних активів;

• інші операційні доходи і витрати;

• загальні адміністративні витрати;

• податок на прибуток.

Розглянемо більш детально зазначені вище доходи та витрати банку.

Процентні доходи і витрати — це операційні доходи і витрати, отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банку (залучені банком), суми яких обчислюються пропорційно часу із застосуванням ефективної ставки відсотка. До них належать: доходи за операціями з коштами, розмі- щеними в інших банках; витрати, за операціями з коштами, залученими від інших бан- ків; доходи за кредитами та депозитами, наданими юридичним та фізичним особам, витрати за отриманими депозитами та кредитами; доходи та витрати за іншими фінан- совими інструментами, у тому числі за цінними паперами; доходи (витрати) у вигляді амортизації дисконту (премії).

Комісійні доходи і витрати — це операційні доходи і витрати за наданими (отримани- ми) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов’язання чи є фіксованою. Комісії за наданими (отриманими) послугами залежно від мети їх оцінки та основи обліку пов’язаного з ними фінансового інструменту поділяються на три групи.

1) Комісії, що є невід’ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту. Ці комісії визнаються в складі первісної вартості фінансового інструменту і впливають на визначення сум дисконту та премії за цим фінансовим інструментом. До них належать такі комісії:

 

• комісії за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) банком і пов’язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, що не обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки/збитки;

• комісії, що отримані (сплачені) банком за зобов’язання з кредитування (резервування кредитної лінії) під час ініціювання або придбання кредиту;

• комісії, що отримані (сплачені) банком від випуску боргових зобов’язань, що облікову- ються за амортизованою собівартістю.

Комісії за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) банком і пов’язані зі ство- ренням або придбанням фінансового інструменту, що не обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, включають: комісії за оцінку фінансового стану позичальника; комісії за оцінку гарантій, застав; комісії за обгово- рення умов інструменту; комісії за підготовку, оброблення документів та завершення операції тощо.

Комісії, що отримані (сплачені) банком за зобов’язання з кредитування (резер- вування кредитної лінії) під час ініціювання або придбання кредиту, визнаються невід’ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту, якщо є ймовірність того, що кредитний договір буде укладено. Якщо строк наданого зобов’язання з креди- тування закінчується без надання кредиту, то на кінець строку зобов’язання комісії визнаються комісійними доходами (витратами).

Якщо фінансовий інструмент обліковується за справедливою вартістю із визнанням змін справедливої вартості через прибутки/збитки, то комісії, отримані (сплачені) банком, визнаються комісійними доходами (витратами) під час первісного визнання такого фінансового інструменту.

2) Комісії, що отримуються (сплачуються) під час надання послуг. До них належать:

• комісії за розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

• комісії за обслуговування кредитної заборгованості;

• комісії за резервування кредитної лінії, які розраховуються на пропорційній часу осно- ві протягом строку дії зобов’язання;

• комісії за управління інвестицією тощо.

3) Комісії, що отримуються (сплачуються) після завершення певної операції. До них належать комісії за розподіл акцій (часток) клієнтів, розміщення цінних папе- рів за операціями з андеррайтингу, за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів, синдикування кредиту, за довірче обслуговування клієнтів тощо.

Прибутки (збитки) від торговельних операцій — це результат (прибуток чи збиток) від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів. У тому числі за операціями з цінними паперами, за операціями з іноземною валютою та банківськими металами банк визнає прибутки та збитки:

• від реалізації фінансових інвестицій;

• від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості;

• від результату переоцінки активів і зобов’язань в іноземній валюті та банківських мета- лах у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют (банківських металів).

Дохід у вигляді дивідендів — це дохід, який виникає в результаті використання бан- ком цінних паперів з нефіксованим прибутком.

 

Витрати на формування спеціальних резервів банку — це витрати на покриття можли- вих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів.

Доходи від повернення раніше списаних активів — це кошти, що надійшли для пога- шення заборгованості, яка була визнана банком безнадійною щодо отримання.

Інші операційні доходи і витрати — це доходи і витрати від операцій, що не пов’язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також ті, що не включені у вищезазначені групи операційних доходів і витрат, зокрема: доходи (витрати) від оперативного лізингу (оренди); витрати за послуги аудиту; витрати на інкасацію; неустойки (штрафи, пені), що отримані (сплачені) за банківськими операціями, інше.

Загальні адміністративні витрати — це операційні витрати, пов’язані із забезпечен- ням діяльності банків. До них належать витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпечення, обов’язкові нарахування, страхування, дода- ткові виплати, премії, навчання тощо); амортизація необоротних активів; витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страху- вання), інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона тощо); гонорари за професійні послуги (юридичні, медичні тощо); витрати на зв’язок (поштові, телефонні, факс тощо); сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток та інші витрати, спрямовані на обслуговування та управління банком.

Податок на прибуток — операційні витрати банку, пов’язані із сплатою податку відповідно до чинного законодавства України.

За результатами інвестиційної діяльності банк визнає такі доходи (витрати):

• за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій в асоційовані компанії;

• за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи;

• від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів.

Результатами операцій, пов’язаних із фінансовою діяльністю банку є:

• доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;

• доходи (витрати) за субординованим боргом;

• дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду;

• доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу.

 

 

12.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку доходів і витрат

 

Питання, пов’язані із визнанням, оцінкою та розкриттям інформації про доходи та витрати на міжнародному рівні регламентуються Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів, а також значною кількістю МСФЗ, зокрема:

• МСБО 1 «Подання фінансових звітів»;

• МСБО 2 «Запаси»;

• МСБО 12 «Податки на прибуток»;

• МСБО 16 «Основні засоби»;

• МСБО 17 «Оренда»;

• МСБО 18 «Дохід»;

• МСБО 19 «Виплати працівникам»;

 

• МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів»;

• МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані компанії»;

• МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»;

• МСБО 38 «Нематеріальні активи»;

• МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість»;

• МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, і припинена діяльність»;

• МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

Така значна кількість МСФЗ пояснюється тим, що вимоги щодо визнання, оцінки та розкриття інформації про різні види доходів та витрат розглядаються в різних стан- дартах. Наприклад, вимоги щодо обліку доходів, які виникають в результаті продажу товарів, надання послуг та використання активів суб’єкта господарювання іншими сто- ронами, результатом чого є відсотки, роялті та дивіденди містяться у МСБО 18 «Дохід»; вимоги щодо обліку доходів та витрат, пов’язаних із лізинговими операціями визначені МСБО 17 «Оренда»; вимоги щодо обліку прибутків та збитків від переоцінки фінансо- вих активів та фінансових зобов’язань до справедливої вартості містяться у МСБО 39

«Фінансові інструменти: визнання та оцінка»; облік доходів та витрат, пов’язаних з необоротними активами регламентується МСБО 16 «Основні засоби» та МСБО 38 «Не- матеріальні активи» і т.д.

Методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку банків України ін- формації про доходи і витрати визначені у Правилах бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління НБУ від 18.06.2003

№ 255.

Методика бухгалтерського обліку доходів та витрат за операціями з цінними паперами регламентується Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, затвердженою постановою Правління НБУ від 3.10.2005 р. № 358.

Методика бухгалтерського обліку доходів і витрат, пов’язаних з необоротними активами банку, у тому числі за операціями з лізингу (оренди) необоротних активів, регламентується Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріа- льних активів банків України, затвердженою постановою Правління НБУ № 480 від

20.12.2005 р.

Відображення в бухгалтерському обліку витрат, пов’язаних зі зменшенням корисності активів, здійснюється в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Націо- нального банку з бухгалтерського обліку відповідних активів банків.

Згідно з Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, доходи і витрати визнаються за таких умов:

а) визнання реальної заборгованості за активами та зобов’язаннями банку;

б) фінансовий результат операції, пов’язаної з наданням (отриманням) послуг, може бути точно визначений.

Доходи і витрати визнаються за кожним видом діяльності (операційної, інвестицій- ної, фінансової) банку. Критерії визнання доходу і витрат застосовуються окремо до кожної операції банку. Кожний вид доходу і витрат відображається в бухгалтерському обліку окремо.

У результаті використання активів банку іншими сторонами доходи визнаються у вигляді процентів, роялті та дивідендів. Проценти визнаються у тому звітному періоді,

 

до якого вони належать, та розраховуються, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами. Роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди. Дивіденди визнаються у разі встанов- лення прав на отримання платежу. Умовою визнання процентів і роялті є імовірність отримання банком економічної вигоди, а дивідендів — достовірно оцінений дохід.

За операціями з торгівлі фінансовими інструментами прибутки та збитки визнаються за наявності таких умов:

• покупцеві передані ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на активи;

• банк не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими активами;

• сума доходу може бути достовірно визначена;

• є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід банку;

• витрати, пов’язані із цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Якщо дохід від надання послуг не може бути достовірно оцінений, то він визнається та відображається в бухгалтерському обліку в розмірі здійснених витрат, що підлягають відшкодуванню. Якщо на дату нарахування неможливо визначити дохід (витрати) за останні 2—3 дні місяця (наприклад, комісії за інкасаторські послуги, за послуги розра- хунково-касового обслуговування тощо), то такий дохід (витрати) визнається наступ- ного місяця. Крім того, банк, ураховуючи принцип суттєвості, здійснює коригуючі проводки.

Доходи визнаються в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, які отримані або підлягають отриманню. У разі відстрочення платежу, унаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за надані послуги та інші активи, така рі- зниця визнається доходом у вигляді процентів.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін активами, які є подібними за призна- ченням та мають однакову справедливу вартість. Сума доходів (витрат) за операціями обміну неподібними активами визначається за справедливою вартістю активів, послуг, що отримані (надані) або підлягають отриманню (наданню) банком, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або отриманих грошових коштів та їх еквівале- нтів. Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані (надані) або підляга- ють отриманню (наданню) за операціями обміну, достовірно визначити неможливо, то дохід (витрати) визначається за справедливою вартістю активів, робіт послуг (крім гро- шових коштів та їх еквівалентів), що передані (отримані) за цими контрактами.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, амортизація) між відповідними звітними періодами.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображають- ся у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Доходи (витрати) за одноразовими послугами (наприклад, комісії за здійснений обмін валют, надання (отримання) консультацій тощо) можуть визнаватися без відо- браження за рахунками нарахованих доходів (витрат), якщо кошти отримані (сплачені) у звітному періоді, у якому послуги фактично надаються (отримуються).

Доходи (витрати) за безперервними послугами (наприклад, комісії за інформаційно- розрахункове обслуговування в системі електронних платежів, за послуги користування

 

системою електронної пошти тощо) визнаються щомісяця протягом усього строку дії угоди про надання (отримання) послуг і відображаються в бухгалтерському обліку за принципом нарахування.

Доходи (витрати) за послугами, що надаються поетапно визнаються після завершення кожного етапу операції протягом дії угоди про надання (отримання) послуг і відобра- жаються в обліку за принципом нарахування. Нарахування доходів (витрат) здійсню- ється з дати оформлення документа, що підтверджує надання (отримання) послуги.

Доходи (витрати) за послугами з обов’язковим результатом визнаються за фактом на- дання (отримання) послуг або за фактом досягнення передбаченого договором результату.

Витрати на придбання та створення активу, які не можуть бути визнані активом, визнаються витратами.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

• сума завдатку під заставу або в погашення кредиту, якщо це передбачено відповідним договором;

• сума надходжень за договором комісії, агентським та аналогічним договором на ко- ристь комітента, принципала тощо;

• сума авансу в рахунок попередньої оплати послуг, товарів тощо;

• надходження, що належать іншим особам;

• надходження від первинного розміщення цінних паперів;

• сума податку на додану вартість, інших податків і обов’язкових платежів, що підляга- ють перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

• платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними догово- рами на користь комітента, принципала тощо;

• попередня (авансова) оплата товарів, робіт, послуг;

• погашення одержаних кредитів, повернення депозитів тощо;

• витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до чинного законодавства України.

Визнані банком доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку із застосу- ванням принципу нарахування та відповідності згідно з прийнятою банком обліковою політикою. Разом з тим бухгалтерський облік нарахованих доходів і витрат здійснюється не рідше одного разу на місяць за кожною операцією (договором) окремо. Амортизація дисконту (премії) здійснюється не рідше одного разу на місяць з відображенням за від- повідними рахунками процентних доходів (витрат).

Якщо доходи (витрати) отримані (сплачені) на дату балансу, то банк може не відо- бражати їх за рахунками нарахованих доходів і витрат. За умови визнання доходів і ви- трат у межах звітного періоду без відображення їх за рахунками нарахованих доходів (витрат) банк повинен застосовувати відповідний внутрішній контроль за нараховани- ми та отриманими доходами.

Статті доходів і витрат не згортаються, а відображаються в обліку окремо, за винят- ком статей, пов’язаних із хеджуванням або активами та зобов’язаннями, якщо є юри- дичне право на таке згортання та якщо це передбачено відповідними положеннями (стандартами) з бухгалтерського обліку. На нетто-основі, як правило, відображаються доходи і витрати, що виникають у результаті:

 

а) реалізації та переоцінки балансової вартості цінних паперів, придбаних для здійс- нення торгових операцій;

б) реалізації цінних паперів у портфелі на продаж;

в) операцій в іноземній валюті.

Доходи банку відображаються в бухгалтерському обліку за рахунками шостого класу, а витрати — за рахунками сьомого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Банки самостійно визначають порядок формування аналітичних рахун- ків за балансовими рахунками шостого і сьомого класів. Облік нарахованих доходів і витрат здійснюється за відповідними рахунками першого, другого та третього класів у кореспонденції з рахунками шостого і сьомого класів.

Облік нарахованих доходів і витрат та фактично отриманих доходів або сплачених витрат, а також доходів і витрат, що підлягають чи не підлягають оподаткуванню, здійс- нюється на розсуд банку на окремих аналітичних рахунках.

Рахунки з обліку нарахованих доходів і витрат протягом місяця можуть мати харак- теристику активно-пасивних, але на перше число місяця — лише активні або пасивні відповідно.

Отримані доходи та здійснені витрати, що належать до майбутніх періодів, облі- ковуються відповідно за рахунками 3600 «Доходи майбутніх періодів» та 3500 «Вит- рати майбутніх періодів». Банк щомісяця визнає суму доходів і витрат, що належать до звітного періоду, з відображенням за відповідними рахунками шостого і сьомого класів.

Порядок нарахування та визнання доходів і витрат за операціями, що здійснюються між структурними підрозділами банку (філіями), визначається банком самостійно. Залишки за рахунками доходів і витрат за операціями між структурними підрозділами банку (філіями) мають бути тотожними та не враховуються під час формування фінан- сового результату банку.

Доходи і витрати в іноземній валюті відображаються за рахунками шостого і сьомого класів у національній валюті за офіційними курсами гривні до іноземних валют на дату їх визнання. Під час відображення в бухгалтерському обліку цих доходів і витрат вико- ристовуються як технічні рахунки 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та бан- ківських металів» та 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та бан- ківських металів».

Нарахування процентних доходів (витрат), амортизація дисконту (премії) за фінансо- вими інструментами в іноземній валюті здійснюються в тій валюті, у якій обліковується пов’язаний з ними фінансовий інструмент.

Переоцінка залишків в іноземній валюті за рахунками з обліку заборгованості нара- хованих доходів і витрат у зв’язку із зміною офіційних курсів гривні до іноземних валют здійснюється згідно з вимогами Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в інозем- ній валюті та банківських металах у банках України, затвердженою постановою Прав- ління НБУ № 555 від 17.11.2004 р.

Доходи і витрати майбутніх періодів в іноземній валюті за монетарними активами та зобов’язаннями переоцінюються у валюту звітності під час кожної зміни офіційних курсів гривні до іноземних валют до часу їх визнання (відображення за рахунками дохо- дів і витрат у відповідному звітному періоді).

 

Доходи і витрати майбутніх періодів в іноземній валюті за немонетарними статтями відображаються у фінансовій звітності за офіційними курсами гривні до іноземних ва- лют на дату їх виникнення і не переоцінюються під час кожної зміни офіційних курсів гривні до іноземних валют до часу їх визнання за відповідними рахунками доходів і витрат шостого і сьомого класів.

Кошти, які надійшли на користь комітентів, принципалів, інших контрагентів, та витрати, здійснені банком за договорами комісій тощо, які відшкодовуються клієнта- ми, обліковуються на рахунках першого, другого та третього класів як кредиторська і дебіторська заборгованості відповідно.

У разі непогашення боржником заборгованості за нарахованими доходами в строк, передбачений угодою, наступного робочого дня несплачена сума обліковується на відповідних рахунках з обліку прострочених нарахованих доходів першого, другого та третього класів.

Умови нарахування та сплати доходів і витрат (дата нарахування, термін сплати за обумовлений період, метод визначення умовної кількості днів, період розрахунку), а також неустойки в разі порушення боржником зобов’язання визначаються договором між банком і контрагентом згідно з вимогами законодавства України.

 

 

12.3. Облік процентних доходів та витрат банку

 

Процентні доходи та витрати, як правило, становлять найбільшу питому вагу у загаль- ній сумі банківських доходів та витрат. У зв’язку з цим їх правильне відображення на ра- хунках бухгалтерського обліку та у фінансовій звітності має важливе значення для банку.

Згідно з Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, процен- тні доходи і витрати визнаються та оцінюються за методом ефективної ставки відсотка. Нагадаємо, що метод ефективної ставки відсотка — це метод обчислення амортизованої собівартості фінансового активу або фінансового зобов’язання (або групи фінансових активів чи фінансових зобов’язань) та розподілу доходів у вигляді процентів чи витрат на виплату процентів протягом відповідного періоду часу.

Нарахування процентів за фінансовими інструментами здійснюється за номіналь- ною процентною ставкою, яка передбачена умовами договору (випуску), і відобража- ється за рахунками з обліку нарахованих доходів і нарахованих витрат за відповідними рахунками першого, другого та третього класів Плану рахунків. Амортизація дисконту (премії) за фінансовими інструментами здійснюється одночасно з нарахуванням про- центів.