Виконавчі документи. Наказ господарського суду, порядок його оформлення та виконання. Дублікат наказу

До виконавчих документів чинне законодавство відносить документи, визначені статтею 349 чинного Цивільного процесуального кодексу України, Указом Президента України № 932/93 від 23 серпня 1998 року та Конвенцією про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (Нью Йорк), яку Україна підписала 29 грудня 1958 року і приєдналася до неї 10 жовтня 1960 року.

Статтею 19 Закону України „Про виконавче провадження” - якою визначено вимоги до виконавчого документа, встановлено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, лата видачі та найменування органу, посадової особи, то ридали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і місце народження боржника та його місце роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб);

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконавчих документів.

Відповідно до статті 116 ГПК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, дата видачі наказу має збігатися з датою набрання рішенням господарського суду законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК. У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову. Взаємний залік грошових сум що піддягають стягненню зі сторін, не проводиться.

За змістом статей 116 і 117 ГПК видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду за результатами його перегляду в апеляційному або касаційному порядку апеляційна або касаційна інстанція у резолютивній частині своєї постанови має зобов'язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, у тому числі і про поворот виконання рішення, постанови згідно з вимогами статті 122 ГПК.

У деяких категоріях спорів, наприклад, про визнання недійсними актів, визнання угод недійсними, про визнання недійсними установчих документів, накази не видаються. Виконання проводиться відповідними органами та службовими особами на підставі засвідчених належним чином копій рішень господарського суду.

ГПК визначає перелік необхідних відомостей, які повинні бути у наказі господарського суду. Невиконання цих вимог ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення, ухвали чи постанови господарського суду. З огляду на це Законом України „Про виконавче провадження” передбачено процедуру повернення виконавчого документа в суд для приведення його у відповідність з вимогами законодавства (стаття 27 згаданого Закону).

Закон не передбачає, який саме суддя підписує наказ, тому незалежно від того, як вирішується справа - колегіальне у складі трьох суддів (статті 70, 82 ГПК) чи суддею одноособове, наказ підписується одним із суддів, що розглядали справу, а у разі їх відсутності - іншим суддею відповідного суду за розпорядженням голови суду і засвідчується печаткою суду.

Текст наказу має повністю відповідати резолютивній частині рішення. У разі видання наказу про стягнення грошових сум ці суми повинні бути вказані не тільки цифрам й, а й прописом.

Відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець має право звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.

Господарський суд першої інстанції, який видав наказ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у 10-денний строк з дня її надходження і за необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту наказу. Роз'яснення рішення, ухвали здійснюється господарським судом за правилами статті 89 ГПК.

В ухвалі про роз'яснення судових рішень господарський суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження.

Визнаючи наказ господарського суду одним із основних і дуже важливих процесуальних документів, законодавець передбачив і особливий порядок його відновлення у разі втрати.

Господарський суд може видати замість втраченого наказу його дублікат, тобто документ, який повинен відповідати повністю за - змістом та формою, а також мати силу первісне виданого наказу. На ньому робиться відповідна позначка: «Дублікат».

У випадках виявлення оригіналу наказу стягувач (органи стягнення) зобов'язані направити його до господарського суду, яким наказ видавався. Місцевий суд, перевіривши його достовірність, долучає такий наказ без виконання до матеріалів архівної справи.