Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин

Одним із найважливіших учасників цивільних правовідносин є
фізична особа. Під цим поняттям, відповідно до ст. 24 ЦК України
розуміють людину, як учасника цивільних відносин. Фізична особа має низьку наступних ознак: ім’я, громадянство, стать, вік, сімейний стан, стан здоров’я, місце проживання.

Інколи фізичну особу можуть індивідуалізувати і інші ознаки в тих чи інших правовідносинах, зокрема, освіта, науковий ступінь, вчене звання, релігійна та національна приналежність, номер та серія паспорту, ідентифікаційний код платника податку, домен­не ім’я, електронний підпис, електронна адреса, поштова скринька, відбитки пальців, сканування сітківки ока, аналіз ДНК тощо.

Як ми вже зазначали для того, щоб брати участь у цивільних правовідносинах, фізична особа повинна бути наділена цивільною правосуб’єктністю, до складу якої включається цивільна правоздат­ність та цивільна дієздатність.

Під поняттям «правосуб’єктність» слід розуміти соціально-правову можливість суб’єкта бути учасником цивільних правовідносин.

Складовими частинами правосуб’єктності є:

правоздатність – здатність суб’єкта бути носієм цивільних прав та обов’язків (право на життя, право на безпеку та ін..);

Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з його смертю.

дієздатність – здатність суб’єкта своїми діями набувати цивільних прав та здійснювати їх, а також створювати для себе цивільні обов’язки та виконувати їх та нести відповідальність у випадку їх невиконання.

Дієздатність вимірюється досягненням певного віку та станом здоров’я.

Вона передбачає, що особа усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними (тобто свідомо укладає договори, корис­тується та розпоряджається майном тощо).

За обсягом розрізняють такі види дієздатності:

– часткову (до 14 років);

– неповну (від 14 до 18 років);

– повну (з 18 років);

– обмеженна дієздатність осіб, визнається у судовому порядку (застосовується до осіб, які страждають алкогольною, наркотичною залежністю, незначними психічними розладами);

– недієздатність осіб, визнається у судовому порядку (застосовується до осіб, які страждають хронічними стійкими психічними розладами, які не здатні відповідати за свої вчинки та керувати ними).

Часткова дієздатність осіб віком до 14 років. Ці особи можуть вчиняти лише дрібні побутові правочини (купувати шкільні сніданки, квитки в кіно, підручники), а також здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяль­ності. Всі інші правочини від їх імені укладають їх законні представники – батьки (усиновителі), опікуни.

Неповна дієздатність осіб віком від 14 до 18 років. Крім наведеного вище, ця категорія осіб має право також:

– розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

– укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися коштами на рахунку;

– бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом.

Інші правочини неповнолітній може вчиняти лише за згодою батьків (піклувальників).

Якщо неповнолітній нерозумно роз­поряджається своїм заробітком, стипендією, іншими доходами (зловживає спиртними напоями, грає в азартні ігри, витрачає гроші на придбання непотрібних речей тощо) за заявою батьків (піклувальника), органу опіки та піклування суд може обме­жити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися цими коштами.

Повна дієздатність. Законодавець пов’язує виникнення діє­здатності в повному обсязі з настанням повноліття – 18 років. У разі реєстрації шлюбу неповнолітньою особою вона також набуває повної дієздатності.

Як виняток повна дієздатність також може бути надана за заявою заінтересованої особи та згодою батьків рішенням ор­ганів опіки та піклування:

– особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором;

– особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприєм­ницькою діяльністю;

– неповнолітній особі, яка записана батьком або матір’ю дитини.

Якщо батьки такої особи не дають згоди на набуття нею повної дієздатності, дієздатність може бути надана рішення суду.

Цивільна правоздатність та цивільна дієздатність юридичної особи виникають одночасно та існують нерозривно (з моменту державної реєстрації підприємства).

Обмеженна дієздатність. Найчастіше з ініціативою про визнання особи обмежено дієздатною звертається один з подружжя, якщо внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами чи токсичними речовинами перший ставить себе чи свою сім’ю, а також осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище; або якщо особа страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

Правочини від імені обмеженно дієздатної особи вчиняє її законний представник – піклувальник.

Недієздатність. При певній патології психіки суд може визнати особу не­дієздатною. Підставами для цього є:

– хронічний стійкий психічний розлад (медичний критерій);

– нездатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) ке­рувати ними (юридичний критерій).

Правочини від імені недієздатної особи вчиняє її законний представник – опікун.