Цей вид поведінки характерний для соціальних груп з недостатньо розвиненими правовою культурою і правосвідомістю (наприклад, для неповнолітніх)

Небезпека конформістської поведінки полягає в тому, що у людини відсутня тверда і чітка особиста установка на дотримання права. При зміні ситуації (перехід поведінки оточення від правомірної до неправомірної) можлива аналогічна зміна правової установки з правомірної на неправомірну;

Маргінальна (від лат. marginalis – прикордонний, проміжний). Людина діє правомірно унаслідок особистого розрахунку, страху перед покаранням, розуміння вигоди з законослухняності. Проте її індивідуальна правосвідомість розходиться з приписами правових норм. Як правило, така поведінка властива людям, що не знайшли себе в суспільстві (через складність долі, характеру, попереднє засудження, відсутність здібностей, виключно завищені амбіції та домагання). Особи з маргінальною поведінкою будь-якої хвилини можуть легко переступити закон, у разі зручної ситуації порушити правові вимоги. Маргінальну поведінку, як правило, супроводжують апатія, агресивність, незадоволення обстановкою та оточенням.

Слід підкреслити, що правомірна поведінка не перестає бути правомірною тому, що її суб’єктивну сторону складають соціально засуджувані мотиви, якщо останні не виражаються в заборонених правом діяннях.

 

Правопорушення, його ознаки і види.

 

Правопорушення є прямою протилежністю правомірній поведінці.

Правопорушення – це протиправне, винне, таке, що завдає шкоди особі, суспільству або державі, діяння деліктоздатного суб’єкта, за яке передбачено конкретні заходи негативної юридичної відповідальності.

Ознаки правопорушення:

1) протиправність. Правопорушення суперечить конкретному правовому припису і є невиконанням обов’язку або порушенням заборони;

2) винуватість. Ця ознака правопорушення виявляється у внутрішньому ставленні суб’єкта до здійснюваного ним діяння та його наслідків. Правопорушенням є лише діяння, вчинене умисно або з необережності;

3) шкідливість, тобто нанесення шкоди особі, суспільству, державі, природі або, у ряді обумовлених законом випадків – реальна загроза нанесення такої шкоди. Юридично шкідливість виражається у перешкоджанні до використання суб’єктивних прав, невиконанні юридичних обов’язків, порушенні заборон. Фактично шкідливість правопорушення полягає у завданні фізичної, матеріальної або моральної шкоди правоохоронюваним інтересам;

4) правопорушення – це завжди діяння (акт поведінки), яке має форму дії або бездіяльності. Думки, переконання, установки, якими б антигуманними або зловмисними вони не були – некарані;

5) відповідальним за правопорушення може бути тільки суб’єкт, здатний нести відповідальність за свої дії (деліктоздатний суб’єкт);

Караність. За правопорушення передбачені конкретний вид і міра юридичної відповідальності, хоча не завжди реально вона застосовується до правопорушника.

Залежно від ступеню небезпеки і заподіяної шкоди правопорушення розділяють на злочини і проступки.

Злочини – суспільно небезпечні правопорушення, що посягають на найбільш значущі соціальні цінності (життя, здоров’я індивіда, власність, національну безпеку, громадський порядок тощо). Злочинами є тільки кримінальні правопорушення.

Проступки – суспільно шкідливі правопорушення (порушення трудової дисципліни, порушення правил торгівлі, невиконання цивільно-правового договору тощо).

Залежно від виду юридичної відповідальності виділяють:

1) кримінальні правопорушення – це передбачені кримінальним законом суспільно-небезпечні, винуваті, карані діяння (дія або бездіяльність), що посягають на права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок і суспільну безпеку, довкілля, конституційний лад України. Вичерпний їх перелік міститься в Кримінальному кодексі України;

Адміністративні правопорушення (проступки) – це протиправні, винуваті діяння, що посягають на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яке законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Основні критерії, що дозволяють відрізнити адміністративне правопорушення від злочину, аналогічного за об’єктом посягання: відсутність тяжких наслідків і менший розмір матеріального збитку. Яку указувалося вище, цей вид правопорушень має зазнати суттєвого реформування;

3) цивільно-правові правопорушення (проступки) – відрізняються від інших специфічним об’єктом посягання, яким є майнові та пов’язані з ними особисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного, земельного і сімейного права. Зовні вони виражаються в неналежному виконанні або невиконанні договірних зобов’язань, у заподіянні майнової або моральної шкоди;

4) дисциплінарні правопорушення (проступки) – це протиправні діяння, що порушують норми трудового чи службового права, внутрішній розпорядок діяльності підприємств, установ і організацій (прогул, запізнення на роботу, пропуски навчальних занять, невиконання розпоряджень адміністрації підприємства тощо);

5) матеріальні правопорушення (проступки) – це винне спричинення матеріального збитку працівником роботодавцю – тобто власнику підприємства, установі, організації (поламка устаткування, знищення сировини чи готової продукції тощо);

6) конституційні правопорушення (проступки) – це дія суб’єкта конституційного права, що порушує норми конституції. Об’єктивна сторона конституційного проступку виражається у невиконанні або, навпаки, перевищенні повноважень вищою посадовою особою або органом державної влади. Зокрема, це може бути порушення закріпленого конституцією порядку організації і діяльності органів державної влади і глави держави, органів місцевого самоврядування, видання правового акту, що виходить за межі компетенції державного органу, або суперечить конституції і законам країни, зловживання владою, що не має ознак злочину тощо;

7) міжнародні правопорушення – дії або бездіяльність суб’єктів міжнародного права, які суперечать нормам і принципам міжнародного права або власним зобов’язанням і заподіюють шкоду іншому суб’єкту, групі суб’єктів міжнародного права або всьому міжнародному співтовариству.