Комплексне розрахунково-касове обслуговування

полягає у веденні поточного рахунка клієнта і здійсненні банком за його дорученням усіх розрахункових (надання платіжних послуг) і касових операцій, які виникають у процесі його діяльності та передбачені чинним законодавством. Банк звертає особливу увагу на процедурні питання, які пов’язані з відкриттям, веденням і закриттям поточного рахунка.

Для підприємств, організацій і установ, що фінансуються з бюджетів різних рівнів, функції поточного рахунка виконує бюджетний поточний рахунок. За наявності у таких підприємств інших джерел фінансування поряд із бюджетним поточним рахунком їм відкривається поточний рахунок.

За своїм характером поточні рахунки належать до депозитів на вимогу або, інакше кажучи, до депозитів до запитання. Тобто, обслуговуючи такий депозит, банк зобов’язаний у будь-який момент забезпечити зняття коштів на основі розпорядження свого клієнта. У зарубіжній банківській практиці такі рахунки ще називають транзакційними (платіжними) депозитами. Термін «платіжні рахунки» (депозити) досить чітко відображає сутність поточних рахунків. За цими рахунками банки нараховують проценти залежно від середнього залишку, або від дотриманого клієнтом установленого компенсаційного залишку.

Банки ретельно підходять до процедури відкриття поточного рахунка. Зміст процедури залежить від категорії клієнта — суб’єкт господарської діяльності чи фізична особа.

Для відкриття рахунка підприємство надає банку такі документи:

1) заявку на відкриття поточного рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером підприємства (додаток 3);

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально;

3) копію у належний спосіб зареєстрованого Статуту (положення), засвідченого нотаріально чи органом, який здійснив реєстрацію;

4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

5) картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів надано право розпоряджатися рахунком та візувати розрахункові документи (у картку включається також зразок відбитка печатки підприємства);

6) копію документа про реєстрацію в органах пенсійного фонду України та фонду соціального страхування;

7) паспорти керівника та головного бухгалтера підприємства та їх ідентифікаційні коди.

Бюджетні поточні рахунки відкриваються на підставі платіжного доручення фінансового органу, органу Державного казначейства, відповідного розпорядника бюджетних коштів. Фізичній особі-підприємцю (без створення юридичної особи) поточний рахунок відкривається на його ім’я.

Поточні рахунки, як і інші рахунки, мають мультивалютний характер. Тому якщо в статуті зазначено, що підприємство веде зовнішньоекономічну діяльність, банк може відкрити йому поточний рахунок в іноземній валюті.

Поточні рахунки можуть відкриватися також приватним (фізичним) особам. Вони мають платіжний характер і призначені для здійснення розрахунків приватної особи з фізичними та юридичними особами, тобто для обслуговування руху грошових коштів, що виникає у процесі надходження доходів приватної особи та їх використання. Для відкриття рахунка приватна особа подає:

1) заяву на відкриття рахунка;

2) картку зі зразком підпису;

3) паспорт або документ, що його замінює;

4) довідку про ідентифікаційний код платника податку.

Паспорт і довідка дають можливість банку ідентифікувати фізичну особу.

Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.

Поточні рахунки клієнтів розміщені у другому класі плану рахунків банку «Операції з клієнтами».Кожномусуб’єкту господарської діяльності в рамках рахунка четвертого порядку 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності» відкривається аналітичний поточний рахунок.

Аналітичні поточні рахунки приватним (фізичним) особам відкривають до рахунка 2620 «Поточні рахунки фізичних осіб».

Під час виконання операцій за поточними рахунками, що пов’язані з вилученням і наданням готівки, банк і підприємства повинні дотримуватися правил здійснення касових операцій.

Розрахунки без участі готівки здійснюються шляхом використання безготівкових розрахунків. Безготівкові розрахунки — це розрахунки, які проводить банк шляхом перерахування грошових коштів з рахунка платника на рахунок одержувача, а також перерахування банком за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку на рахунки одержувачів коштів. Для здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками, пластиковими картками. Форми безготівкових розрахунків і правила їх здійснення запроваджує Національний банк України.

Підприємства можуть застосовувати при здійсненні розрахункових операцій платіжні інструменти у формі:

· платіжні доручення;

· платіжні вимоги-доручення;

· розрахункові чеки;

· акредитиви;

· платіжні вимоги.

Форма безготівкових розрахунків складається з двох основних елементів: вид розрахункового документа і схема документообігу.

Кожна форма має особливий документообіг, який включає етапи проходження документів між учасниками розрахункової операції (платник, банки, одержувач) і визначає порядок списання коштів з поточного рахунка платника та їх рух до зарахування на рахунок одержувача.

В угоді на розрахунково-касове обслуговування або в розпорядженні на відкриття рахунка строки банк надає підприємству виписку з поточного рахунка. До виписки долучаються відповідні документи, що підтверджують операції, проведені банком за рахунком.

На підставі цих документів і записів за рахунком підприємство відображає банківські операції у своєму бухгалтерському обліку. Поточний рахунок може бути закритий за таких умов:

· заява власника рахунка;

· рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

· відповідне рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;

· умови, передбачені угодою, про розрахунково-касове обслуговування між банком та власником рахунка.

У разі закриття рахунка згідно із законодавчими актами України та нормативними актами Національного банку України сума з недіючого поточного рахунка перераховується на рахунок 2903 «Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками». З цього рахунка погашається кредиторська заборгованість клієнтам або сума перераховується за напрямами, визначеними чинним законодавством.

Облік операцій при розрахунках
платіжними дорученнями

Платіжне доручення — це документ, котрий являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування певної суми коштів зі свого рахунка (додаток. 1).

Це найбільш поширена форма розрахунків, що використовуються в місцевих і міжміських розрахунках між клієнтами, з бюджетом, органами соціального захисту, позабюджетними структурами.

Реквізити платіжного доручення встановлюються Національним банком України(дод.1) На платіжних дорученнях у разі потреби платник може вказати дату валютування, але ця дата не може виходити за межі строку дії платіжного доручення.

Кількість примірників розрахункових документів відповідає потребам сторін, що беруть участь у розрахунках. Документи виготовляються з використанням технічних засобів або заповнюються від руки (кульковою ручкою); виправлення і підчистки заборонені.

Доручення приймаються від платника до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки; день заповнення не враховується. До виконання банк приймає доручення тільки в межах наявних коштів на рахунку платника, якщо інше не зазначено умовами договору на розрахунково-касове обслуговування.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи та послуги), у порядку попередньої оплати, для завершення розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств. Про це зазначається в рядку «Призначення платежу» з посиланням на назву, номер, дату товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг).

Усі претензії за розрахунками між клієнтами регулюються ними без участі банку. Але банк приймає від клієнтів претензії, згідно з угодою на обслуговування, за несвоєчасне списання або зарахування сум, виплачуючи штраф на користь клієнта.

При проведенні розрахунків між клієнтами банк відображає операції на рахунках у своєму обліку:

1. Якщо клієнти обслуговуються в одному банку:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності» платника;

К-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності» одержувача коштів.

2. Якщо клієнти обслуговуються в різних банках:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності» платника;

К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями наведена нижче (рис. 4):

Рис. 4. Схема документообігу при розрахунках
платіжними дорученнями:

1 — укладення угоди-контракту; 2 — відвантаження продукції, товарів, здача робіт, послуг; 3 — передання платіжного доручення на право списання суми платежу; 4 — виписка із поточного рахунка про списання грошових коштів; 5 — платіжне доручення (повідомлення) про зарахування платежу на поточний рахунок одержувача; 6 — виписка із поточного рахунка про зарахування платежу.

Облік операцій при розрахунках
розрахунковими чеками

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів. Заповнена форма чека наведена у додатку3.

Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності. Вони виготовляються на спеціальному папері на Банкнотній фабриці Національного банку України.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім’я чекодавця (фізичної особи) один або кілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.

Строк дії чекової книжки — один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, — три місяці. За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.

Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з використанням технічних засобів. У ньому не допускається виправлень та використання факсиміле замість підпису.

Чек із чекової книжки подається до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписування чека не враховується).

Власникові заборонено передавання чекової книжки будь-якій іншій юридичній або фізичній особі.

Відображення в обліку операцій з розрахунковими чеками здійснюється у такий спосіб:

1. Згідно з заявою клієнта банк депонує зазначену суму на спеціальному рахунку, одержуючи комісійні за послуги:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»;

К-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки чеками» на суму ліміту чекової книжки;

К-т 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» (на суму, визначену за послугу).

Одночасно списується з позабалансу бланк виданої чекової книжки:

Д-т 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95—98»;

К-т 9821 «Бланки суворої звітності».

У міру розрахунків з постачальниками продукції, товарів, робіт, послуг чекодавець виписує чек на суму платежу, що не перевищує ліміту (граничної суми, зазначеної на зворотному боці першої сторінки чекової книжки) і передає його постачальнику-чекодержателю. Останній перевіряє обов’язкові реквізити та завіряє його підписами посадових осіб згідно з карткою зразків підписів та відбитком печатки.

2. За інкасового варіанта розрахунків чеками банк чекодержателя для контролю за оплатою чеків оприбутковує їх на позабалансовому рахунку 9831 «Розрахункові документи і цінності, відіслані на інкасо», що чекають акцепту до сплати.

3. У разі надходження розрахункових чеків від іногородніх чекодержателів у банк-емітент до моменту здійснення їх перевірки вони обліковуються на позабалансових рахунках:

Д-т 9830 «Розрахункові документи і цінності, прийняті на інкасо»;

К-т 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95—98».

4. Після прийняття банком-емітентом рішення про здійснення оплати розрахункових чеків будуть зроблені такі бухгалтерські записи:

Д-т 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95—98»;

К-т 9830 «Розрахункові документи і цінності, прийняті на інкасо»,

та одночасно:

Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності» аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

5. У випадку, якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одній установі банку, буде зроблено такий бухгалтерський запис:

Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності» аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

К-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності».

6. При повідомленні банком-емітентом про відсутність коштів на спеціальному рахунку 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності» або за наявності порушень в оформленні чека (виправлення, факсиміле підпису, сума чека перевищує задепоновану) банк чекодержателя списує суму з зазначеного позабалансового рахунка 9831 «Розрахункові документи і цінності, відіслані на інкасо» і повертає чек чекодержателю із зазначенням причин його несплати.

7. Якщо клієнт припиняє подальші розрахунки чеками, за наявності невикористаного ліміту до закінчення строку дії чекової книжки, за його дорученням (фізична особа — за заявою) залишок ліміту зараховується на той рахунок, з якого депонувалися кошти:

Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

К-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності».

Схема документообігу при розрахунках розрахунковими чеками наведена нижче (рис. 6).

Рис. 6. Схема документообігу при розрахунках
розрахунковими чеками:

1 — подання заяви та необхідних платіжних доручень на придбання чекової книжки;
2 — видача чекової книжки з депонуванням суми ліміту; 3 — відвантаження продукції, товару, послуг; 4 — передання чека на оплату продукції, товару, послуг; 5 — чек і реєстр чеків; 6 — передання чека в банк чекодавця; 7 — сплата чека після перевірки;
8 — зарахування грошей на поточний рахунок постачальника; 9 — надання виписки із рахунка депонованих сум; 10 — надання виписки із поточного рахунка постачальника.

Облік операцій при розрахунках
акредитивами

Акредитив — це форма безготівкових розрахунків, за якої клієнт-заявник акредитива доручає банку, що його обслуговує:

· виконати платіж бенефіціару (постачальнику) за товари, виконані роботи чи надані послуги;

· надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

При розрахунках акредитивами в економічні відносини вступають такі суб’єкти:

· платник — заявник акредитива (аплікант), юридична особа яка звертається до банку, що її обслуговує, для відкриття акредитива;

· банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту;

· бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив. Це продавець, виконавець робіт або послуг;

· авізуючий банк — банк який за дорученням банку-емітента сповіщає бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якої відповідальності за його оплату;

· виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента проводить оплату документів, зазначених в акредитиві. Виконуючий банк може бути одночасно й авізуючим банком.

Умови та порядок проведення акредитивної операції передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Акредитиви можуть бути депоновані у банку платника і в банку постачальника.

Вид акредитива залежить від наявності грошового покриття:

а) покритий — акредитив, для здійснення платежів, за якого завчасно бронюються кошти платникав повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;

б) непокритий (гарантований ) — акредитив, оплата за яким у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром, наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом. Розпорядження про зміну умов відкличного акредитива заявник надає бенефіціару тільки через банк-емітент. Він, у свою чергу, повідомляє виконуючий банк, а останній — бенефіціара. Розпорядження безпосередньо від заявника акредитива виконуючий банк не приймає.

Документи, які виставив бенефіціар до отримання повідомлення про зміну або анулювання акредитива виконуючий банк зобов’язаний оплатити, якщо вони відповідають умовам акредитива.

Безвідкличний акредитив — це акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

На кожному акредитиві має бути зазначено його характер: відкличний чи безвідкличний. Коли ця вказівка не зазначена, акредитив вважається безвідкличним.

Для відкриття акредитива підприємство-покупець подає банку-емітенту заяву. У заяві на відкриття акредитива (додаток 4) обов’язково вказується: назва заявника та бенефіціара, номер їх банківських рахунків та ідентифікаційні коди; назва, місцезнаходження, МФО банку-емітента та банку, виконуючого акредитив; строк дії, вид та сума акредитива; дата і номер договору, згідно з яким відкрито акредитив; перелік документів, проти яких має бути здійснений платіж; умови виконання акредитива. Якщо один із цих реквізитів відсутній, тоді акредитив не відкривається.

Акредитив закривається у таких випадках:

· по закінченні дії строку акредитива;

· згідно з заявою постачальника про відмову від подальшого використання акредитива, невикористана сума перераховується на рахунок, з якого депоновані кошти;

· за заявою покупця про відкликання акредитива повністю або частково.

Схема документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті наведена нижче (рис. 7).

Рис.7. Схема документообігу при розрахунках покритими акредитивами:

1 — покупець-платник передає до свого банку заяву на відкриття акредитива;

2 — банк депонує кошти на рахунку 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами», бухгалтерським проведенням:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»;

К-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами» (на суму заявленого акредитива);

К-т 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» (на суму, визначену за послугу);

3 — банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива;

4 — банк постачальника, після одержання повідомлення, інформує постачальника про відкриття акредитива, який обліковує на позабалансовому рахунку 9802 «Акредитиви до сплати» (на балансових рахунках жодних записів не здійснюють, бо гроші не надійшли);

5 — постачальник відвантажує товар покупцеві;

6 — постачальник передає товарно-транспортні накладні та розрахункові документи своєму банку для одержання платежу;

7 — банк постачальника, одержавши зазначені документи, перевіряє їх та звіряє з умовами реалізації акредитива;

8 — банк постачальника надсилає документи спецзв’язком до банку-емітента;

9 — банк-емітент після перевірки сплачує надіслані документи та сповіщає про платіж банк-контрагент:

Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами»;

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

10 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

К-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»

та одночасно

Д-т 991 «Коррахунок для рахунків розділів 95—98»;

К-т 9802 «Акредитиви до сплати»

Нижче наводимо схему документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку постачальника (рис. 7).

У даному випадку сума депонованого акредитива підлягає перерахуванню із банку-емітента у виконуючий банк. Послідовність операцій така.

1. Покупець-платник подає заяву своєму банку на відкриття акредитива.

Рис. 7. Схема документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку постачальника

2. Банк заявника акредитива (емітент) прийняту до виконання заяву враховує на прибутку позабалансового рахунка 9802 «Акредитиви до оплати» і перераховує гроші з поточного рахунка в банк постачальника бухгалтерським проведенням:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності» (покупця);

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

3. Заява на акредитив отримана банком постачальника, одержані гроші зараховуються на рахунок 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності» (рахунок «Розрахунки акредитивами») бухгалтерським проведенням:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

К-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами».

4. Постачальник, після одержання повідомлення від банку про надходження акредитива, відвантажує товар і передає реєстри рахунків та транспортні документи у свій банк.

5. Банк постачальника перевіряє документи останнього на відповідність умовам, передбаченим акредитивом, сплачує їх і надає виписку з рахунка:

Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами»;

К-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності» (постачальника).

6. Банк постачальника повідомляє банк покупця про проведений платіж.

7. Банк покупця, одержавши повідомлення, списує суму акредитива на зменшення позабалансового рахунка 9802 «Акредитиви до оплати».

У випадку відкриття непокритого акредитива (про це у заяві в рядку «вид акредитива» має бути додатковий запис «гарантований») банк-емітент (банк покупця) ураховує це за дебетом позабалансового рахунка 9122 «Непокриті акредитиви». Банк постачальника, одержавши про це повідомлення, враховує такий акредитив за дебетом позабалансового рахунка 9802 «Акредитиви до оплати», окремо від депонованих.

Надалі, після відвантаження постачальником продукції, товару, робіт, послуг і подання відвантажувальних документів своєму банку, здійснюються облікові операції оплати і перерахування коштів за методикою і послідовністю, як і при розрахунках покритими акредитивами, якщо на день надходження документів на поточному рахунку заявника акредитива є наявні кошти або за методикою кредитної операції в разі реалізації банківської гарантії.

Сутність кредитних операцій. Документальне оформлення видачі кредиту

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» банком можуть надаватись такі види кредитів:

1) кредити юридичним та фізичним особам у національній та іноземній валютах;

2) міжбанківські кредити.

Кредитом називається будь-яка угода між банком та контрагентом (клієнтом або іншим банком), згідно з якою банк за винагороду надає кошти у розпорядження контрагента на умовах строковості та повернення.

Кредити в плані рахунків поділяються на короткострокові із початковим строком погашення менше одного року та довгострокові — з початковим строком погашення більше одного року.

Кредити в поточну діяльність — це кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення затрат.

Кредити в поточну діяльність включають усі кредити, надані на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати та інші цілі. До кредитів у поточну діяльність відносять:

· операції РЕПО;

· ураховані векселі;

· факторингові операції;

· кредити за внутрішніми торговельними операціями;

· кредити за експортно-імпортними операціями;

· кредити в поточну діяльність.

Кредити в інвестиційну діяльність — кредити, надані позичальникам на задоволення їх тимчасової потреби в коштах при здійсненні інвестицій. До них відносять: кредити на будівництво та освоєння землі; кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі; фінансовий лізинг.

У бухгалтерії банку облік кредитних операцій проводиться за такими класами рахунків.

На рахунках першого класу враховуються кредити, які:

а) одержані від Національного банку України;

б) надані іншим банкам;

в) одержані від інших банків.

Частина рахунків другого класу плану рахунків стосується кредитів, наданих суб’єктам господарської діяльності юридичним і фізичним особам. У даному класі обліковуються:

· кредити, що надані суб’єктам господарської діяльності;

· кредити, що надані органам загального державного управління;

· кредити, які надані фізичним особам.

Відображення кредитних операцій в обліку відбувається за такою схемою:

1) видача кредиту;

2) облік застави;

3) нарахування доходів;

4) погашення процентів та кредиту;

5) віднесення кредиту та процентів до прострочених;

6) погашення прострочених сум за рахунок резерву;

З метою скорочення переліку рахунків під час опису
бухгалтерських проводок за кредитними, вкладними (депозитними)
операціями та формування і використання резервів рахунки в
Інструкції з обліку кредитних та депозитних операцій згруповані відповідно до їх призначення(дод.4)

Відображення в бухгалтерському обліку кредитних
операцій на дату укладення кредитного договору (дата операції)

Банк відображає суму зобов'язання з кредитування на дату
здійснення кредитної операції (у день виникнення в банку
зобов'язання з кредитування) на відповідних позабалансових
рахунках. Банк відображає в обліку надані зобов'язання з кредитування
такою бухгалтерською проводкою: Дебет Рахунки для обліку наданих зобов'язань з кредитування; Кредит Контррахунок - на суму зобов'язань за цим договором. Банк відображає отримані зобов'язання з кредитування такою
бухгалтерською проводкою: Дебет Контррахунок; Кредит Рахунок для обліку отриманих зобов'язань з кредитування - на
суму зобов'язань за цим договором.

Банк може не відображати зобов'язання з кредитування за
позабалансовими рахунками, якщо на дату операції (у день
виникнення в банку зобов'язання з кредитування) кредит надається в
повній сумі. Банк самостійно визначає порядок обліку договорів за
кредитними операціями із забезпеченням їх реєстрації та
збереження. Банк визнає зобов'язання з кредитування за
позабалансовими рахунками до часу його погашення, закінчення
строку виконання або строку дії договору. Банк відображає списання відповідної суми зобов'язання з
позабалансових рахунків у разі припинення дії договору, часткового
або повного його виконання такими бухгалтерськими проводками: а) за наданими зобов'язаннями: Дебет Контррахунок; Кредит Рахунки для обліку наданих зобов'язань з кредитування; б) за отриманими зобов'язаннями: Дебет Рахунок для обліку отриманих зобов'язань з кредитування; Кредит Контррахунок.

Банк відображає в бухгалтерському обліку надані кредити
такою проводкою: Дебет Рахунки для обліку наданих кредитів; Кредит Рахунки клієнтів, рахунки для обліку грошових коштів і
банківських металів.

Банк відображає в бухгалтерському обліку видачу кредиту
з отриманням процентів авансом та/або сплатою клієнтом банку
комісії, що є невід'ємною частиною кредиту, такими проводками: Дебет Рахунки для обліку наданих кредитів - на суму кредиту; Кредит Рахунки клієнтів, рахунки для обліку грошових коштів і
банківських металів - на суму кредиту за вирахуванням процентів,
утриманих авансом, та/або комісії; Кредит Рахунки для обліку неамортизованого дисконту за наданими
кредитами - на суму процентів, утриманих авансом, та/або комісій.

За діючим планом рахунків на 01/04/2008 основні бухгалтерські проведення по кредитних операціях можна відобразити таким чином:

Видача кредиту:

Дт 2062 «Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності»

2063 «Довгострокові кредити суб’єктам господарської діяльності»

2202«Короткострокові кредитифізичним особам»

2203«Довгострокові кредитифізичним особам»

Кт 2600 Поточні рахунки юридичних осіб

2620 Поточні рахунки фізичних осіб

Одночасно: Дт9900 Контррахунок Кт9129«Зобов’ язання з кредитування, надані банком» 2.Облік застави: Дт9500 Рахунок для обліку застави. Кт9900Контррахунок 4.Комісія за кредитне обслуговування: Дт1001,1002,2600,2620 Рахунки каси або поточні Кт6111 Рахунок доходів банку за кредитне обслуговування 3.Оплата кредиту та процентів: Дт1001,1002,2600,2620 Рахунки каси або поточні Кт2062,2063,2202,2203, 2068,2208 Рахунки обліку кредитної заборгованості та нарахованих проценті

Нарахування та облік процентів за користування кредитом здійснюється відповідно до «Правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків», затверджених постановою Правління НБУ з використанням методу «факт-факт», факт/360, 30/360.

Метод нарахування процентів факт/факт передбачає стягнення процентів за час фактичного користування позикою виходячи з фактичної кількості днів у календарному році, які обчислюються за такою формулою:

де å — сума кредиту;

k — процентна ставка (річних);

n — фактична кількість днів користування позикою;

m — кількість днів користування позикою за умовної кількості 30 днів на місяць (365 або інша кількість днів).

Метод факт/360 передбачає стягнення процентів за час фактичного користування позикою виходячи з 360 днів у році (30 днів на місяць), які обчислюються за такою формулою:

Метод 30/360 передбачає стягнення процентів за користування позикою виходячи з 360 днів у році та 30 днів у кожному місяці, в якому позичальник користується позикою. Проценти обчислюються за такою формулою:

Розмір процентної ставки за користування кредитом установлюється залежно від розміру плати за кредитні ресурси (депозити), характеру їх надання, терміну повернення кредиту тощо. При цьому процентна ставка повинна покривати витрати банку на залучення коштів, необхідних для надання кредитів, затрати на ведення банківських операцій і забезпечувати одержання відповідного доходу банку.

Розмір процентної ставки затверджується при наданні позики кредитним комітетом банку. Процентні ставки за користування кредитом, порядок, форма і терміни сплати передбачаються в кредитному договорі. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно і сплачуються позичальником у терміни, передбачені у кредитному договорі. Сплата процентів проводиться згідно з розпорядженням банку, платіжним дорученням позичальника, платіжною вимогою-дорученням.

Бухгалтерський облік простроченої та безнадійної
заборгованості за наданими кредитами
Банк відображає в бухгалтерському обліку суму заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником (боржником) у визначений договором строк, наступного робочого днятакою проводкою: Дебет Рахунки для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами; Кредит Рахунки для обліку наданих кредитів.

Банк відображає в бухгалтерському обліку погашення простроченої заборгованості за кредитною операцією такою проводкою: Дебет Рахунки для обліку грошових коштів і банківських металів,
рахунки клієнтів; Кредит

Рахунки для обліку простроченої заборгованості за наданими
кредитами.
Банк списує за рахунок спеціальних резервів заборгованість за кредитними операціями, яка визнана безнадійною щодо отримання.
Головним елементом ефективного управління кредитами є: ретельно розроблена кредитна політика; якісне управління портфелем; ефективний контроль за кредитами; добре підготовлений, компетентний у роботі персонал. Але все-таки уникнути завжди збитків неможливо, і кредити можуть потрапити у загрозливу зону, тобто можуть бути віднесені до розряду сумнівних. Ознаки, які свідчать, що кредит може бути віднесений до розряду сумнівних:

· порушення строків повернення боргу та сплати процентів;

· позичальник просить подовжити термін погашення або збільшення кредиту, переглянувши кредитну угоду;

· позичальник несвоєчасно подає фінансові звіти, або не подає зовсім;

· позичальник проводить ворожу щодо кредитора політику або уникає контактів з ним;

· хвороба або смерть позичальника.

Якщо хоч одна ознака присутня, то кредит уже може бути віднесений до розряду сумнівних.

ОЛІК ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Депозит — це грошові кошти, які внесено власником (юридичною або фізичною особою) або третьою особою за дорученням і за кошти власника у банк на рахунок для зберігання на визначених договором умовах і які підлягають поверненню по закінченні строку дії договору.

Власника депозиту ще називають депонент.

Депозити, що застосовуються у практиці сучасних банків, розрізняються залежно від строку, умов внесення і вилучення коштів з депозитного рахунка, сплати процентів, а також можливостей отримання пільг за активними операціями з банками та деяких інших характеристик.

Класифікуючи депозити, як правило, беруть до уваги такі ознаки: категорію вкладника, строк депозиту до повернення, можливість часткового вилучення коштів з депозиту.

З погляду вилучення коштів та строку депозити поділяються на депозити до запитання та строкові депозити.

Депозити до запитання — це грошові кошти, які перебувають на поточних або подібних до них рахунках і які можуть поповнюватися та використовуватися власниками для здійснення платежів (розрахунків) на користь третіх осіб через використання готівки або розрахункових інструментів. Ці кошти не мають визначеного строку повернення.

процентні ставки. Це пояснюється тим, що банки несуть дуже великі витрати, обслуговуючи поточні рахунки.

Строкові депозити, чи депозити на певний строк, — це грошові кошти, що зберігаються на окремих рахунках у банку, приносять власникові процентний дохід, не використовуються для платежів на користь третіх осіб і мають бути повернуті депоненту у визначений строк.

У складі строкових депозитів розрізняють ощадні вклади (депозити) і власне строкові депозити.

Ощадні вклади — це різновид строкових депозитів. У сучасній банківській практиці України ощадні вклади відкриваються тільки приватним (фізичним) особам, що передбачає дотримання певних вимог:

· оформлення вкладу супроводжується видачею ощадної книжки;

· для виконання операцій щодо внесення, поповнення коштів чи їх вилучення з вкладу необхідно подати в банк ощадну книжку, в якій здійснюються записи за кожною операцією;

· вклади можуть не мати чітко фіксованого строку зберігання.

Типи ощадних вкладів, що пропонуються населенню, досить різноманітні. Вони розробляються комерційними банками самостійно.

Власне строкові депозити мають такі особливості:

· чітко фіксований строк зберігання;

· оформляються депозитною угодою;

Депозитна операція — це операція із залучення коштів на депозитні рахунки. Під час її здійснення виконуються такі облікові операції:

· відкриття і реєстрація депозитного рахунка;

· облік операцій щодо залучення коштів на депозит;

· облік операцій з вилучення коштів з депозиту;

· нарахування процентів за депозитом і операції щодо їх сплати клієнтам;

· облік операцій щодо повернення коштів з депозиту та закриття депозитного рахунка.

Банк відкриває клієнтам строковий або ощадний депозитний рахунок на підставі таких документів:

· депозитної угоди;

· картки зі зразками підписів та відбитком печатки (для підприємств);

· паспорта або документа, що його замінює, довідки про надання ідентифікаційного коду (для фізичних осіб).

Банк здійснює облік коштів на дату залучення на вклад
(депозит) такою бухгалтерською проводкою: Дебет Рахунки для обліку грошових коштів і банківських металів,
рахунки клієнтів; Кредит Рахунки для обліку залучених вкладів (депозитів).На 01/04/2008 бухгалтерські проведення по депозитних операціях мають такий вигляд:

1.Залучення вкладу:

Дт1001,1002,2600,2620 Рахунки каси та поточні рахунки

Кт2610,2615Коротко- таДовгострокові вклади юридичних осіб

2630,2635 Коротко- та довгострокові вклади фізичних осіб

2.Повернення коштів по депозиту:

Дт2610,2615

2630,2635

Кт1001,1002,

2600,2620

3.Нарахування процентів по вкладу:

Дт 7020,7021Рахунки виидатків банку по

7040,7041 сплаті процентів за депозитами

Кт 2608,2618 Рахунки нарахованих процентів

2628,2638 за депозитами

4.О плата процентів:

Дт2608,2618

2628,2638

Кт2600,2620

Облік операційз цінними паперами

Відповідно до законодавства України цінні папери являють собою грошові документи, які:

а) засвідчують право володіння або відносини позики;

б) визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником;

в) передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів;

г) передбачають можливість передання грошових та інших прав, пов’язаних з володінням цими документами, іншим особам.

Основним критерієм, згідно з яким одні грошові документи вважають цінними паперами, а інші — ні, є законодавче закріплення переліку цінних паперів. Так, відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» в редакції 1991 р. (зі змінами та доповненнями) в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:

· акції;

· облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

· облігації місцевих позик;

· облігації підприємств;

· казначейські зобов’язання;

· ощадні сертифікати;

· інвестиційні сертифікати;

· векселі;

· приватизаційні папери.

Грошові документи, які не включені в законодавчий перелік цінних паперів і не відповідають установленим у законі вимогам, не мають правового статусу цінного папера. Наприклад, не належать до категорії цінних паперів чеки, квитанції, грошові ордери тощо.

В обігу також можуть перебувати похідні цінних паперів (форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони тощо, тобто документи, які засвідчують наявність у їх власників певних спеціальних прав щодо цінних паперів) та цінні папери іноземних інвесторів, які допущені до обігу на території України.

Цінні папери можуть бути іменними і на пред’явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачене чинним законодавством, передаються шляхом учинення на цінному папері повного індосаменту (передавального запису, який засвідчує перехід прав власності за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред’явника обертаються вільно.

За формою випуску цінні папери поділяються на:

· цінні папери в паперовій (документарній) формі;

· цінні папери у вигляді електронних записів на ДЕПО-рахунках (бездокументарна форма). Облік прав власності за цінними паперами, що випущені у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів здійснюється у кількісному виразі на спеціальних рахунках «ДЕПО» поза балансом, у Національній депозитарній системі, згідно з чинним законодавством України.

З метою групування цінних паперів за видами сплати доходу їх можна умовно поділити на:

а) цінні папери з визначеним прибутком, тобто ті, які дають процентний дохід (за фіксованою річною ставкою процента, купона);

б) цінні папери з невизначеним прибутком (акції та папери, які засвідчують право на паї).

Основною метою інвестицій банку у цінні папери є збереження існуючих вільних коштів від знецінення, одержання прибутку, а також створення диверсифікованого портфеля цінних паперів, який може забезпечити зменшення ризику неповернення коштів інвестором(рис.8)

Усі цінні папери, що придбані банком, обліковуються на балансі залежно від того, до якого портфеля вони відносяться.

Вкладення банку у цінні папери класифікуються як:

· портфель цінних паперів на продаж;

· портфель цінних паперів на інвестиції;

· портфель пайової участі (вкладень в асоційовані компанії);

· портфель вкладень у дочірні компанії.

Рис.8.Схема операцій комерційного банку з цінними паперами

Цінні папери обліковуються на балансі за балансовою вартістю у розрізі кожної складової частини: номінал, неамортизований дисконт або неамортизована премія.

Порядок обліку цінних паперів у комерційних банках регламентується інструкціями, листами та доповненнями до них Національного банку України.

Усі банківські доходи (витрати) за цінними паперами можна поділити на:

· процентні;

· комісійні;

· торговельні;

· інші.

До процентних доходів (витрат) належать доходи (витрати) за борговими цінними паперами з фіксованим прибутком, а також доходи (витрати) у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами.

Комісійні доходи (витрати) банк отримує (сплачує) при зберіганні та розміщенні цінних паперів.

Торговельні прибутки (збитки) виникають від операцій з перепродажу (торгівлі) цінних паперів.

До інших банківських доходів (витрат) належать доходи (витрати) від цінних паперів з невизначеним доходом: дивіденди від акцій, що зберігаються як об’єкт торгівлі та капіталовкладень.

Особливості обліку окремих операцій
банку з цінними паперами

Цінні папери (крім приватизаційних паперів) можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Наприклад, банки можуть здійснювати такі операції з векселями:

1) кредитні:

а) урахування векселів;

б) видача позичок під забезпечення векселів;

в) рефінансування вексельних операцій.

2) комісійні:

а) прийняття векселів на інкасо для одержання платежів і для оплати векселів у строк;

б) зобов’язання оплатити вексель за платника (доміціляція);

в) авалювання векселів.

Операції з урахування векселів і видачі позичок під забезпечення векселів у бухгалтерському обліку здійснюються окремо.

Урахування векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним або бланковим індосаментом, терміново його сплачує пред’явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку.

Економічною сутністю операції врахування векселів є дострокова грошова реалізація векселя його держателем банку і переведення комерційного кредиту в банківський.

Ураховуючи вексель, банк отримує його у своє розпорядження, стає кредитором-векселедержателем з усіма правами та обов’язками.

Для своєчасного отримання платежу за врахованими векселями банк веде нагляд за строками настання платежів.

Облік коштів, наданих за врахованими (а також авальованими) банком товарними векселями (простими і переказними) до настання строку платежу за векселем, здійснюється за балансовим рахунком 2020«Рахунки суб’єктів господарської діяльності за врахованими векселями». За цим рахунком не обліковуються кошти, які надані у разі використання векселів як застави.

Неоплачений у термін платежу вексель банк повинен за описом передати нотаріусу для опротестування. Прийнявши на інкасо векселі, банк зобов’язаний своєчасно надіслати їх за місцем платежу і поставити до відома платника повідомленням про надходження документів на інкасо.

1.Прийняття векселя на інкасо:

Дт 9830 « Документи і цінності, прийняті на інкасо»

Кт 9910 Контррахунок

2. Відсилання векселя на інкасо:

Дт 9831 «Документи і цінності, відвслані на інкасо»

Кт 9830

3.Надходження коштів для оплати векселя в строк:

Дт1200 « Кореспондентський рахунок в НБУ»

Кт 2600 Поточні рахунки юридичних осіб

2901 « Кредиторська заборгованість за рахунками цінних паперів клієнтів банку»

4.Списання переданих на інкасо документів з позабалансових рахунків:

Дт 9910

Кт 9831

5.Перерахування коштів на оплату векселя:

Дт 2901

Кт 1200, 2600

Існує ще одна операція, яка на відміну інкасуванню означає не одержання платежу за векселем, а оплату векселів платника-це доміціляція

Доміцільований вексель-це вексель, який містить застереження векселедавця. Що він підлягає оплаті третьою особою-доміціліантом за місцем розташування платника або в іншому місці.

1.Перерахування коштів платником:

Дт 1200

Кт 2901

2.Здійснення банком платежуза векселем:

Дт 2901

Кт 1200

3.Повернення коштів на вимогу платника на його поточний рахунок:

Дт 2901

Кт 1200

Облік касових операцій

Організація касової роботи комерційних банків регламентується Національним банком України за його «Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків України»

Усі підприємства, організації та установи, які одержують готівку за реалізовану продукцію, товари, послуги і за іншими платежами, зобов’язані здавати її в касу банку для зарахування і зберігання на відкритих їм поточних рахунках. Водночас підприємства, організації та установи можуть мати в своїх касах готівку в межах лімітів, визначених банками за погодженням з керівниками підприємств. У разі необхідності ліміти залишків кас переглядаються. Усі підприємства, організації та установи одержують від банків готівку на виплату заробітної плати, пенсій, допомог, на відрядження, господарські та інші витрати. У касі банку зберігається не тільки грошова готівка, а й цінні папери, бланки суворої звітності.

Обслуговування клієнтів банку здійснює операційна каса. До її складу можуть входити прибутково-видаткові каси, прибуткові каси, видаткові каси, каси для розміну грошей, вечірні каси банків на підприємствах та в організаціях. Кількість операційних кас залежить від обсягу і характеру діяльності установи банку. Кабіни кожної каси розміщуються у такий спосіб, щоб можна було візуально стежити за роботою касирів. Відводиться спеціальне приміщення-сховище для зберігання готівки грошей та цінностей.

Матеріально відповідальними особами за зберігання грошей та цінностей є керівник банку, головний бухгалтер і завідувач каси (старший касир).

З кожним працівником каси укладається угода про повну матеріальну відповідальність. Касири операційних кас повинні мати зразки підписів керівників банку і бухгалтерських працівників, уповноважених підписувати прибуткові та видаткові касові документи, а бухгалтери — зразки підписів касирів.

Облік і документообіг за операціями
кас з приймання готівки

Приймання готівки в касу банку здійснюється на основі прибуткових документів, які виписуються в одному або в двох примірниках:

а) від підприємств, об’єднань, організацій, установ про сплату будь-яких платежів — за об’явами на внесення готівки (додаток 5) з видачею квитанції, а від громадян — також за об’явами або повідомленнями (додаток 6) або за прибутковими ордерами;

б) внески для зарахування на поточні рахунки різних фондів — за об’явами на внесення готівки;

в) платежі від населення — за повідомленнями з видачею квитанції;

г) усі інші надходження грошей, у тому числі й від працівників банку, — за прибутковими касовими ордерами (додаток 5) з видачею підписаних касиром їх копій з відбитком печатки касира.

Одержавши прибуткові документи, касир зобов’язаний:

· перевірити наявність і тотожність підписів операційних працівників наявним у нього зразкам;

· звірити відповідність сум, зазначених у документі, цифрами і літерами;

· викликати особу, яка вносить гроші, і прийняти їх поаркушним перерахуванням.

Якщо клієнт здає гроші до каси банку за кількома прибутковими документами для зарахування на різні рахунки, то касир приймає гроші за кожним документом окремо.

Під час отримання готівки на столі касира не повинно бути ніяких інших грошей, крім тих, що приймаються від особи.

Після одержання грошей касир звіряє суму, зазначену в прибутковому документі, із сумою, фактично виявленою при перерахуванні. У разі відповідності сум касир підписує об’яву, квитанцію і ордер до неї, ставить на квитанції печатку і видає її особі, яка внесла гроші. Ордер до об’яви касир надсилає відповідальному працівникові, який веде касовий журнал, а об’яву залишає в себе.

У разі виявлення фальшивих грошей касир повинен терміново доповісти про це керівникові установи банку для вжиття необхідних заходів з обов’язковим повідомленням правоохоронних органів.

Касири ведуть щоденні записи прийнятих і зданих грошових сум в окремій «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)».

Наприкінці операційного дня на підставі прийнятих документів касир складає довідку касира прибуткової каси про суму прийнятих грошей та кількість документів, які надійшли до каси і звіряє суму за довідкою із сумою прийнятих ним грошей. Довідка підписується касиром, а зазначені в ній касові обіги звіряються з записами в касових журналах операційних працівників.

Отримані протягом операційного дня гроші касир формує у певному порядку і разом з прибутковими документами та довідкою касира прибуткової каси здає завідувачу каси під розписку в «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)».

Завідувач каси звіряє суму прийнятих грошей і кількість прибуткових документів з довідкою касира і підписує довідку.

Гроші, що надійшли в прибуткові каси, можуть передаватися завідувачу протягом операційного дня кілька разів. Уся готівка, яка надійшла до закінчення операційного дня, має бути оприбуткована в касу і зарахована на відповідні рахунки балансу банку того самого робочого дня.

Облік операцій видаткових кас

Гроші з кас установ банку видаються:

а) підприємствам, організаціям, установам — виключно за грошовими чеками затвердженої форми, які відриваються з розрахункової чекової книжки (додаток 8);

б) індивідуальним позичальникам, які одержують позики в банку, вкладникам і пенсіонерам — за видатковими касовими ордерами (додаток 9) і видатковими ордерами, форма яких затверджена Національним банком України. У такому ж порядку оформляється видача грошей на витрати для утримання апарату управління та інші витрати — видача заробітної плати, премій та матеріальної допомоги, у підзвіт на відрядження і господарські витрати, погашення здійснених господарських, представницьких, канцелярських витрат без одержання авансу.

Видача пенсій або допомоги проводиться на підставі доручень Пенсійного фонду без складання касового видаткового ордера.

Для здійснення видаткових операцій завідувач каси видає під звіт касирам необхідну суму. Касир розписується про це в «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)». Приймання повних і неповних пачок здійснюється за позначками на накладних з перевіркою за корінцями, а пачки з повними корінцями перераховуються поаркушно. Монета приймається за написами на ярликах, пакетах (тюбиках), а укладена на лотках — за кружками.

Завідувач каси зобов’язаний перевірити наявність грошей, що залишилися в обіговій (операційній) касі, та переконатися, що залишок з урахуванням виданих сум відповідає даним «Книги обліку готівки обігової (операційної) каси та інших цінностей банку» за рахунком 100 «Банкноти та монети» та рахунок 101 «Дорожні чеки» (у касі банку).

Представники підприємств подають операційним працівникам грошові чеки та інші документи на одержання готівки. Операційний працівник після їх перевірки видає особі, яка одержує гроші, для пред’явлення в касу контрольну марку від грошового чека або відривний талон від видаткового касового ордера.

Одержавши видатковий документ, касир зобов’язаний:

· перевірити підписи посадових осіб банку та їх тотожність зразкам;

· порівняти суму, проставлену цифрами, і суму, що зазначена прописом;

· перевірити наявність розписки про одержання грошей на документі;

· перевірити наявність паспортних даних або іншого документа, що засвідчує особу одержувача грошей;

· викликати одержувача грошей за номером видаткового документа і запитати про суму грошей, що одержується;

· звірити номер контрольної марки або талона в касу з номером на видатковому документі та наклеїти контрольну марку або талон відповідно до чека або ордера;

· підготувати суму грошей і видати її одержувачу та підписати видатковий документ.

У момент видачі клієнтам грошей касирам забороняється обмінювати гроші одного номіналу на інший на вимогу одержувача.

Видаючи грошові білети в упаковці окремими корінцями або окремими аркушами, касир зобов’язаний їх перерахувати поаркушно. Це необхідно робити також у випадках вимоги одержувача на перерахування всіх виданих грошей. У цьому разі касир не знімає з виданих пачок і мішків пломби, печатки та гарантійні шви.

На виявлені недостачі або надлишки складається «Акт про недостачі (надлишки) грошових білетів у пачках» у двох примірниках затвердженої форми. Сума недостачі відшкодовується одержувачу грошей і зараховується на рахунок винних касирів для подальшого стягнення, а надлишки оприбутковуються в касу і включаються до складу доходів банку на рахунок 680 «Непередбачені доходи».

Наприкінці операційного дня касир видаткової каси виконує такі дії:

· звіряє суми прийнятих під звіт грошей, видаткових документів і залишок грошей;

· складає звітну довідку і підписує її;

· наведені в довідці касові обіги звіряє з записами в касових журналах операційних працівників.

Касир розписується в касовому журналі, а операційні працівники — у довідці.

Залишок грошей і видаткові касові документи разом зі звітною довідкою касир здає під розписку в «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)» завідувачу каси, який, перевіривши довідку, підписує її і підшиває в документи дня.

Інкасація грошової виручки

Інкасацію здійснюють на підприємствах, в організаціях, установах інкасатори-збирачі банків на підставі «Доручень на інкасацію грошей», посвідчення особи і спеціального посвідчення на автомашину. Механізм інкасації полягає в обміні сумок з грошовою виручкою на порожні і виписувані підприємствами (організаціями), що здають гроші, до кожної сумки супровідної відомості у трьох примірниках. При цьому інкасатор-збирач не перераховує готівки грошей, а лише перевіряє кількість сумок і загальну суму виторгу за записами в накладній та копії супровідної відомості на кожну сумку, яку він приймає, і розписується в тій, що залишається на підприємстві.

Доставлені в банк сумки з готівкою інкасатор здає бухгалтеру-контролеру, який перевіряє відповідність записів у супровідних відомостях, реєструє належні до приймання від інкасаторів сумки (мішки) в «Журналі обліку прийнятих сумок і мішків з готівкою і порожніх сумок» у двох примірниках і в міру реєстрації передає накладні (супровідні відомості) касирові.

Про загальну кількість прийнятих за всіма маршрутами сумок (мішків) з готівкою і порожніх сумок складається «Довідка про прийняті вечірньою касою сумки (мішки) з готівкою і порожні сумки», яка разом з першими примірниками журналів обліку прийнятих сумок і мішків з готівкою та порожніх сумок зберігається в окремій папці.

Наступного дня зранку касир і бухгалтер-контролер вечірньої каси здають сумки (мішки) з проінкасованою грошовою виручкою і супровідними документами завідувачу операційної каси для звіряння документів і попереднього зарахування виручки на розрахунковий рахунок підприємства, а останній — касирам для перерахування та в бухгалтерію банку для зарахування вже уточненої суми грошей на рахунок підприємства (організації). Супровідні відомості додаються до касових документів дня.

У бухгалтерії банку операції з інкасації готівки відображають на відповідних балансових рахунках.

1. На надходження готівки грошей до її перерахування:

Д-т 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування»;

К-т 26 «Кошти клієнтів банку».

2. Зарахування готівки, якщо не виявлено відхилень фактичної наявності від документальної:

Д-т 1001 «Банкноти та монети в касі банку»;

К-т 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування».

3. У разі недостачі, виявленої під час перерахування (фактична наявність 2200 грн; за супровідними відомостями і оприбутковано попередньо в касу 2300 грн; недостача 100 грн):

а) попереднє зарахування за документами без перерахування:

Д-т 1005 «Банкноти та монети, інкасовані
до перерахування».......................................................... 2300 грн;

К-т 26 «Кошти клієнтів банку»................................ 2300 грн;

б) на виявлену недостачу зменшується попередньо відображена сума інкасованої грошової готівки та її зарахування на розрахунковий рахунок підприємства:

Д-т 26 «Кошти до запитання клієнтів банку» (розрахункові
рахунки підприємств)....................................................... 100 грн;

К-т 1005 «Банкноти та монети, інкасовані
до перерахування»............................................................ 100 грн;

в) після перерахування готівки її фактична сума 2200 грн зараховується в касу банку:

Д-т 1001 «Банкноти та монети в касі банку».......... 2200 грн;

К-т 1005 «Банкноти та монети, інкасовані
до перерахування».......................................................... 2200 грн.

4. Якщо виявлено надлишок готівки (сума за супровідними відомостями — 5000 грн, фактична — 5300 грн, надлишок — 300 грн):

а) попереднє, до перерахунку, зарахування готівки на розрахунковий рахунок підприємства:

Д-т 1005 «Банкноти та монети, інкасовані
до перерахування».......................................................... 5000 грн;

К-т 26 «Кошти до запитання клієнтів банку»
(розрахункові рахунки підприємств)............................ 5000 грн;

б) після перерахування додатково зараховується сума виявленого надлишку готівки:

Д-т 1005 «Банкноти та монети, інкасовані
до перерахування»............................................................ 300 грн;

К-т 26 «Кошти до запитання клієнтів банку»
(розрахункові рахунки клієнтів)...................................... 300 грн;

в) на фактичну суму готівка оприбутковується в касу:

Д-т 1001 «Банкноти та монети в касі банку».......... 5300 грн;

К-т 1005 «Банкноти та монети, інкасовані
до перерахування».......................................................... 5300 грн.

Зберігання і облік цінностей
та документів у грошових сховищах

Готівка обігової (операційної) каси та інші цінності повинні зберігатися в грошових сховищах — спеціально обладнаних охоронною сигналізацією коморах, а в них — у вогнетривких сейфах під відповідальність керівника, головного бухгалтера і завідувача каси банку.

Ключі від грошових сховищ повинні зберігатися: перший ключ — у завідувача каси; другий — у керівника банку; третій — у головного бухгалтера.

При розміщенні у кількох сховищах, на стелажах (полицях) цінностей одного і того самого виду або грошових білетів чи монети одного і того самого номіналу по кожному такому сховищу, стелажу (полиці) складається «Опис цінностей» за встановленою формою із зазначенням у ньому дати і суми фактичного вкладення.

Усі бланки суворої звітності (чекові та вкладні книжки, трудові та вкладені у них квитанційні книжки, акції, облігації, сертифікати, векселі тощо) обліковуються на відповідних позабалансових рахунках як у книжках, так і в окремих аркушах.

Бланки суворої звітності, що зберігаються у грошовому сховищі, обліковуються за їх видами в «Книзі обліку залишків бланків суворої звітності».

Видача цінностей із грошових сховищ здійснюється під розписку в «Книзі обліку видачі з комори та інших грошових сховищ грошових білетів та інших цінностей для обробки, контрольного перерахування, ревізії та повернення у сховище», записи в якій проводяться за видами цінностей, а грошових білетів з резервних фондів, крім того, — за номіналом.

Прийняті грошові білети, монети й інші цінності в грошових сховищах обліковуються в «Книзі обліку готівки обігової (опе