Поділ і кооперування праці

Поділ праці як спеціалізація трудової діяльності, що призводить до виділення і співіснування різноманітних її видів, з доісторичних часів був основним фактором зростання продуктивності праці. У певній формі поділ праці існує на усіх рівнях людської діяльності: від світового господарства до сім’ї та робочого місця.

Суспільний поділ праці – це диференціація у суспільстві соціальних функцій, що виконуються певними групами людей, і виділення у зв'язку з цим різних сфер життєдіяльності (промисловість, сільське господарство, місто і село, наука, мистецтво, армія та ін.), які, у свою чергу, поділяються на дрібніші сфери галузі й підгалузі.

Технічний поділ праці – це диференціація видів трудової діяльності між підрозділами та працівниками підприємства, поділ трудового процесу на підприємстві на ряд часткових функцій і операцій, це – спеціалізація працівників у процесі економічної діяльності. Таким чином, технічний поділ праці являє собою вихідний пункт організації праці, що, враховуючи цілі виробництва, полягає у закріпленні за кожним працівником і за кожним підрозділом їхніх обов'язків, функцій, видів робіт, технологічних операцій.

Розрізняють такі основні види поділу праці на підприємстві:

– функціональний – поділ праці між різними категоріями працівників підприємства залежно від характеру виконуваних ними функцій та участі у виробничому процесі. Він проявляється у двох напрямках: а) виділення у складі персоналу підприємства таких основних категорій, як робітники, службовці, спеціалісти, керівники; б) поділ робітників на основних (що безпосередньо змінюють форму і стан предметів праці, виробляючи продукцію) та допоміжних (що створюють необхідні умови для ефективної роботи основних робітників). Зміни за останні десятиліття у цій сфері характеризуються зростанням частки спеціалістів у загальній кількості персоналу та частки допоміжних робітників, що виконують обслуговуючі функції;

– технологічний – поділ праці за технологічними операціями і процесами, переділами та фазами, видами робіт, виробами, деталями. Він визначає розстановку працівників відповідно до технології виробництва і значно впливає на рівень змістовності праці. Важливим завданням організації праці є пошук оптимального рівня технологічного поділу праці. Дуже вузька спеціалізація спричиняє монотонність, що викликає надмірну втому та зниження продуктивності праці. Надто широка спеціалізація може стати причиною неякісного виконання робіт. Різновидами цієї форми поділу праці є предметний, подетальний та поопераційний поділ;

– професійний – поділ праці між групами працівників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт. У цьому напрямку зміни характеризуються зростанням частки професій інтелектуальної праці, механізованої праці, професій широкого профілю;

– кваліфікаційний – поділ праці між групами працівників залежно від складності виконуваних ними робіт. Працівники однієї і тієї ж професії можуть мати різні знання, вміння і досвід роботи, що відображається у кваліфікації – якості роботи (праці) і лежить в основі розподілу працівників за групами кваліфікації – розрядами, категоріями, класами тощо. Зміни тут відбуваються у напрямі підвищення культурно-технічного і кваліфікаційного рівня працівників і, відповідно, частки високо­кваліфікованих працівників.

Раціональний поділ праці передбачає додержання таких обов’язкових вимог: забезпечення повного завантаження працюючих; розширення трудового профілю і підвищення кваліфікації; усунення одноманітності праці та підвищення її змістовності. Досягти цього можливо шляхом суміщення професій та функцій, а також багатоагрегатного обслуговування.

При суміщенні професій один робітник виконує функції та роботи, які відносяться до різних професій. Суміщення може бути повним і частковим. Найбільш ефективне суміщення професій, спеціальностей, взаємопов’язаних операціями технологічного процесу, спільністю предметів праці, що обробляються, виконанням основного і допоміжного процесів.

Багатоагрегатне (багатоверстатне) обслуговування являє собою таку форму організації праці, за умов якої один робітник або група робітників працюють одночасно на декількох агрегатах, виконуючи ручні операції на кожному з них під час автоматичної роботи усіх інших агрегатів. Можливість багатоагрегатного обслуговування сучасних верстатів ґрунтується на тому, що з підвищенням рівня механізації праці на операціях частка автоматичної роботи зростає і значно перевищує частку часу виконання ручних операцій.

3 поділом праці нерозривно пов’язане її кооперування, що означає досягнення раціональних пропорцій у витратах праці різних видів і передбачає встановлення раціональних соціально-трудових взаємовідносин між учасниками трудового процесу, узгодження інтересів людей і цілей виробництва. Кооперування праці на підприємстві здійснюється в різних формах, наприклад, при індивідуальному виконанні роботи на окремих робочих місцях, при багатоагрегатній роботі або поєднанні трудових функцій і спеціальностей, при колективній роботі.

Особливою формою кооперування праці є виробнича бригада як первинна ланка трудового колективу. Трудовий колектив – це об’єднання працівників, що займаються сумісною трудовою діяльністю на підприємстві. У складі трудового колективу відповідно до структури підприємства діють колективи цехів, відділів, дільниць, бригад, інших підрозділів. Під організацією роботи трудових колективів слід розуміти організацію роботи колективів цехів, дільниць, бригад, в основі якої лежать поділ і кооперування праці.

Виробнича бригада являє собою первинний осередок трудового колективу підприємства і займає провідне місце серед колективних форм організації сучасної праці. Бригада – це група працівників, що разом здійснюють виробничий процес або його частину і колективно відповідають за результати своєї роботи.

Бригадна форма надає можливості зміни праці на основі суміщення професій та функцій, сприяє підвищенню кваліфікації, зацікавленості у праці та її результатах. На машинобудівних підприємствах основними видами бригадної організації праці є спеціалізовані та комплексні бригади.

Спеціалізовані бригади складаються із робітників однієї професії або спеціальності, що виконують однорідні технологічні процеси. Комплексні бригади складаються із робітників різних професій або спеціальностей, що виконують комплекс взаємопов’язаних технологічно різнорідних робіт. Для роботи на обладнанні та агрегатах при тривалих технологічних циклах (більших, ніж тривалість однієї зміни) створюють наскрізні бригади, що об’єднують робочих всіх змін.

Колективний характер праці в бригаді поєднується із поділом праці між членами бригади. Праця між членами спеціалізованих бригад розподіляється в основному відповідно до їх кваліфікації. У комплексних бригадах поділ праці проводиться відповідно до професії, спеціальності та кваліфікації.

У кожній бригаді на підприємствах із сталою виробничою програмою, затверджують річні, квартальні, місячні виробничі плани, а також порядок їх розробки та оцінки виконання. Важливе значення в організації роботи бригад має уточнення спеціалізації бригади та визначення планово-облікової одиниці. Планово-облікова одиниця – це бригадокомплект в умовах одиничного, серійного виробництва і продукція у натуральному виразі – в умовах масового виробництва. Бригадокомплект включає частину робіт з виготовлення виробу, а загальна кількість усіх бригадокомплектів складається у виріб – кінцеву продукцію підприємства. Для оплати праці за кінцевий результат розробляють збільшені (комплексні) норми часу та відповідні розцінки на бригадокомплекти.