Інвестиції: сутність, класифікація

 

Інвестиції – це грошові, майнові, інтелектуальні вкладення в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності для створення прибутку або досягнення соціального ефекту. Згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» до таких цінностей можна віднести: кошти, цільові банківські вклади, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно; майнові права, пов’язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, які оформлені у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідного для організації виробництва, але не запатентованого (ноу-хау); права користування землею, водою, ресурсами, спорудами, обладнанням та інші майнові права та цінності.

За формою інвестиції поділяють на реальні і фінансові. Реальні інвестиції – це вкладання коштів у матеріальні і нематеріальні активи, необхідні для безпосереднього виробництва продукції. Інвестиції у матеріальні активи – це вкладання коштів у виробничі фонди: обладнання, споруди, будівлі та інші товарно-матеріальні цінності, нові і додаткові запаси основних та допоміжних матеріалів для виробництва продукції. До складу нематеріальних активів входять інноваційні та інтелектуальні інвестиції. Інноваційні інвестиції – це вкладання в нововведення, а інтелектуальні інвестиції пов’язані з вкладанням в об’єкти інтелектуальної власності, до яких можна віднести набутий досвід, освіту, професіоналізм, знання, навички, інформацію, ноу-хау, патенти, ліцензії та інші нематеріальні активи. Фінансові інвестиції передбачають вкладання коштів у довгострокові цінні папери, спеціальні банківські вклади, депозити.

Інвестиції бувають валові та чисті. Валові інвестиції – це загальний обсяг коштів, що спрямовані за визначений період діяльності підприємства на нове будівництво, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння основних фондів, на підтримку діючих потужностей підприємства, а також на придбання нематеріальних активів, приріст запасів матеріально-технічних цінностей.

Чисті інвестиції – це сума усіх валових інвестицій за визначений період, зменшена на суму амортизаційних відрахувань. Якщо сума чистих інвестицій є позитивною величиною, то на підприємстві забезпечується економічне зростання.

За характером участі в інвестуванні визначають прямі та портфельні інвестиції. Прямі інвестиції передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об’єктів інвестування та вкладання коштів з метою одержання доходу і участі в управлінні виробництвом. Таке інвестування здійснюють здебільшого інвестори, що мають достовірну інформацію про об’єкт інвестування і добре ознайомлені з механізмом інвестування.

Портфельні інвестиції здійснюють інвестиційні або інші фінансові посередники (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів та компаній). У цьому випадку інвестор одержує невеликий але стабільній прибуток і не приймає участі в управлінні підприємством.

Інвестиції з урахуванням чинника часу поділяють на: короткострокові (до одного року); середньострокові (від одного до трьох років); довгострокові (п’ять і більше років).

За формою власності інвестиції бувають: приватні (які здійснюють фізичні особи або підприємства недержавних форм власності); державні (які здійснюють центральні або місцеві органи влади та управління за рахунок коштів бюджету, позабюджетних фондів і залучених коштів, а також державні підприємства за рахунок власних і залучених коштів); колективні (кошти господарських товариств, спілок, громадських і релігійних організацій, заснованих на колективній власності); змішані (які передбачають різні комбінації вищенаведених форм інвестицій).

За регіональною ознакою виділяють: інвестиції в межах країни (внутрішні інвестиції) в об’єкти, які розміщені в територіальних кордонах даної держави; інвестиції за кордоном (закордонні інвестиції), які здійснюються в об’єкти, розташовані за межами територіальних кордонів даної держави; інвестиції, що здійснюються іноземними юридичними і фізичними особами, іноземними державами, міжнародними урядами та неурядовими організаціями (іноземні інвестиції).

З технічної і технологічної точок зору інвестиції прив’язані до змісту конкретного інвестиційного проекту (до закупленого та введеного обладнання, до технологічних ліній, об’єктів, наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт).

Інвестиційні проекти поділяють на технічні, соціальні, економічні, організаційні та комбіновані. До особливостей технічних проектів можна віднести підвищені ризики у зв’язку із:

- великим впливом на умови виконання проектів факторів зовнішнього оточення, таких, як економіка, закони і право, природні умови, інфраструктура;

- ймовірністю несвоєчасного виконання контрактів, пов’язаних із матеріально-технічним забезпеченням проектів;

- необхідністю врахування морального зносу обладнання та його відмов у процесі експлуатації;

- необхідністю складання технічних кошторисів, що пов’язано із значною кількістю номенклатури обладнання і зміною вимог замовника.

Інвестиційна діяльність підприємства – це сукупність практичних дій інвесторів та учасників щодо здійснення інвестицій для одержання прибутку.

Ефективна інвестиційна стратегія підприємства спрямована на: підвищення темпів економічного розвитку підприємства; збільшення прибутків від інвестиційної діяльності; зменшення ризиків, пов’язаних з інвестиційною діяльністю; забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

 

Джерела інвестицій

 

Процес інвестування підприємств може здійснюватися від різних джерел, які не виключають одне одного і можуть використовуватися паралельно. Для отримання максимального ефекту необхідне раціональне об’єднання різних форм інвестицій, але при цьому треба враховувати зменшення мотивації учасників інвестиційного процесу у разі збільшення їх кількості. Форми та джерела фінансування, які використовують нині в Україні, наведені в табл. 9.1.

Таблиця 9.1..

Форма фінансування	Джерела фінансування
Власні фінансові ресурси	Прибуток Амортизаційні відрахування Кошти, які виплачують страхові компанії Акціонерні внески Внески засновників
Позикові кошти	Банківські кредити Державні кредити Облігаційні позики Кредити фондів та компаній
Інвестиційне асигнування	Державний бюджет Місцеві бюджети Позабюджетні фонди
Лізингове фінансування	Фінансовий лізинг Оперативний лізинг Зворотний лізинг
Міжнародні інвестиції	Кредити Всесвітнього банку Кредити Європейського банку реконструкції та розвитку Кошти міжнародних фондів, агентств та великих страхових компаній Капітал іноземних юридичних та фізичних осіб

Суб’єктами інвестиційної діяльності є інвестори, які приймають рішення про вкладання власних, позикових і залучених коштів в об’єкти інвестування. Суб’єктами можуть бути фізичні та юридичні особи України, іноземних країн.

Потенційні інвестори показані на рис. 9.1.

 

Рис. 9.1. Потенційні інвестори

Реальні інвестиції можуть бути використані для оновлення або простого відтворення активної частини виробничих фондів підприємства, що включає заміну або доповнення існуючого парку обладнання новими видами; підтримки діючого виробництва для забезпечення безперервного виробничого процесу; реконструкції виробництва з метою підвищення його техніко-економічного рівня; розширення виробництва; технічного переобладнання виробництва з метою збільшення виробничих потужностей, підвищення якості продукції та ін.; перепрофілювання підприємства, що передбачає перехід на випуск нових видів продукції; лізингу обладнання за рахунок власного капіталу (покриття авансового розрахунку може бути здійснено за рахунок кредиту); створення спільного підприємства на основі стратегічного партнерства для розвитку виробництва (у цьому випадку, як правило очікуються інвестиції у вигляді обладнання для модернізації або створення нового виробництва та фінансових кредитів для початку виробництва конкурентоспроможної продукції); організації емісії акцій відкритого акціонерного товариства та залучення цих кредитів до реалізації проекту розвитку підприємства; розміщення частини вільного власного капіталу у високоліквідних, високоприбуткових паперах (наприклад, облігації внутрішнього займу уряду) та використання прибутку для інвестування розвитку виробництва; використання вексельних схем інвестування; інвестування нематеріальних активів: патентів, ноу-хау, договорів пільгової оренди; використання власного капіталу для розвитку підприємства або бізнесу; санації підприємства та реструктуризації боргів; нового будівництва.