Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів підприємства

Слово «капітал» має німецьке походження і означає «вартість, яка внаслідок використання найманої робочої сили дає додану вартість». Інакше кажучи – капітал означає певну суму коштів, які необхідні для того, щоб розпочати і надалі здійснювати процес виробництва матеріальних благ, тобто проводити виробничу діяльність. Капітал належить конкретному власнику або ж групі власників, які мають на меті, придбавши на ринку за належний їм капітал робочу силу і засоби виробництва, поєднати їх у процесі праці і отримати більшу вартість, ніж була авансована. В подальшому створена таким чином більша вартість, яка називається доданою вартістю, може бути використана на розширення виробництва та на утворення капіталу у вигляді акцій, облігацій, заставних листів іпотечних банків. Тобто, капітал може збільшуватися у процесі так званої капіталізації, що є характерною ознакою ринкового господарювання.

Авансуючи капітал у вигляді грошей або товарів у виробництво, власник переслідує за головну мету одержання прибутку. При цьому частина авансованого капіталу витрачається на придбання засобів виробництва і становить постійний капітал, а друга – йде на оплату робочої сили, тобто є змінним капіталом. Різні частини постійного капіталу мають різний характер обороту і тому постійний капітал поділяють на основний і оборотний капітал.

До основного капіталу відноситься частина постійного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, і яка при цьому переносить свою вартість на новий продукт частинами протягом ряду періодів виробництва. До основного капіталу належать будівлі, споруди, робочі машини та устаткування, інвентар, транспортні засоби і т.д. Основний капітал також включає в себе вартість патентів, ліцензій, авторських прав, ноу-хау тощо (рис. 2.1.). Вартість основного капіталу відшкодовується власнику (виробнику) у процесі реалізації готової продукції (робіт, послуг).

Рис. 2.1. Класифікація основного капіталу підприємства

Залежно від джерел формування капітал підприємства може поділятися на власний і позиковий. Власний капітал створюється на підприємстві, головним чином, за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредити і дивідендів. Позиковий капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або/та короткострокової позики, яка здійснюється, зазвичай, у формі банківського кредиту. Джерелами формування позикового капіталу також є кредиторська заборгованість підприємства. Тобто, позиковий капітал являє собою також кошти, які підприємство отримує у своє розпорядження для тимчасового користування.

Власний капітал підприємства включає в себе статутний та резервний капітали. Статутний капітал – це зафіксована у вартісному вираженні сума матеріальних і нематеріальних цінностей, які передаються підприємству в постійне користування власником цих цінностей. Кожне підприємство при державній реєстрації в якості юридичної особи зобов’язане мати статутний капітал.

Величина і структура статутного капіталу визначається низкою умов, які необхідно враховувати при створенні підприємства. Серед цих умов необхідно виділити такі: галузь виробництва; масштаби підприємства; рівень спеціалізації і кооперування виробництва; організація обслуговування виробництва і підприємства в цілому.

Статутний капітал формується і затверджується разом із статутом підприємства. Підприємство самостійно вирішує питання щодо структури і розмірів статутного капіталу та його змін. Мінімальний рівень статутного капіталу підприємства встановлюється чинним законодавством. Збільшення статутного капіталу здійснюється за рахунок:

- прибутку підприємства, який використовується для капітальних вкладень в основні фонди і для оновлення оборотних фондів підприємства;

- випуску цінних паперів;

- субсидій, які надходять від державних органів або ж від головної компанії (банків, фірм), якщо підприємство є дочірнім;

- добродійних внесків та пожертвувань;

- приєднання додаткових вкладів, паїв з боку нових юридичних і фізичних осіб, які бажають вкласти свої капітали у підприємство.

Вибуття статутного капіталу може бути здійснено в результаті: фізичного зносу майна підприємства; аварій, поломок тощо.

Зміни статутного капіталу щорічно відображаються в пасивах балансу підприємства. Роль статутного капіталу полягає в тому, що він надає фінансову стійкість підприємству і створює йому своєрідний фінансовий імідж, тобто він виступає як головний засіб, який гарантує повернення боргів і оплату послуг згідно договірних, фінансових і комерційних зобов’язань підприємства.

На діючих підприємствах статутний капітал зосереджено в: основних фондах підприємства; оборотних фондах підприємства; резервному капіталі підприємства.

Резервний капітал – це частина капіталу підприємства, яка утворюється за рахунок відрахувань від отриманого підприємством прибутку. Цей капітал використовується для покриття витрат у операційній діяльності підприємства, поновлення основного капіталу та виплат дивідендів (для акціонерних товариств) у випадку, коли поточного прибутку для цього недостатньо. Мінімальний та максимальний розміри резервного капіталу підприємства встановлені чинним законодавством України.

У процесі виробництва працівники підприємств за допомогою засобів праці здійснюють вплив на предмети праці, перетворюючи їх у різноманітні види готової продукції. Засоби праці (машини, устаткування, будівлі, споруди, транспортні засоби) відіграють виключно важливу роль у розвитку продуктивних сил суспільства і, окрім того, разом з предметами праці (сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом) утворюють засоби виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства.

Складовим виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди і завдяки цьому обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.

Основні фонди – це засоби праці, які діють у процесі виробництва протягом довготривалого проміжку часу, зберігаючи при цьому свою натурально-речову форму та переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, тобто по мірі їх зносу.

Суть основних фондів можна охарактеризувати таким чином:

- вони матеріально втілені в засоби праці;

- їх вартість по частинам переноситься на виготовлену продукцію (роботи, послуги);

- вони зберігають свою натурально-речову форму довготривалий період часу по мірі їх зносу;

- вони відтворюються за рахунок амортизаційних відрахувань по закінченню строку служби.

Залежно від призначення, основні фонди розподіляються на виробничі та невиробничі фонди. До виробничих фондів відносяться такі основні фонди, які беруть участь у виробничих процесах безпосередньо (верстати, обладнання і т.п.), або створюють умови для проведення виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди). Невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі у виробничих процесах. Прикладом цих фондів є об’єкти культурно-побутового призначення (клуби, медичні заклади, заклади громадського харчування і торгівлі), які знаходяться на балансі підприємства.