Стаття 96. Черговість задоволення вимог до банку

Кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у
випадках, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних

осіб;

в) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банку, у тому
числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

г) витрати, пов'язані з роботою ліквідатора, в тому числі:
на оплату державного мита;

на публікацію оголошення про ліквідацію банку;

на публікацію в органах інформації про порядок продажу майна банку;

витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку;

на проведення аудиту;

на оплату праці працівників, залучених для здійснення ліквідації;

д) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та
здоров'ю громадян.

Перелічені витрати відшкодовуються після реалізації ліквідатором ча­стини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги вкладників — фізичних осіб в частині перевищення суми, передбаченої системою гарантування вкладів фізичних осіб, вимоги, що виникли із зобов'язань банку перед працівни­ками;

3) у третю чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор не враховує суму грошових вимог цього креди­тора.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подан­ня, не розглядаються і вважаються погашеними.

Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються пога­шеними.

У разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися не-проданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, переда­ється власникам, а майно державних банків — відповідному органу прива-

тизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього май­на, спрямовуються до Державного бюджету України.

Майно кооперативних банків, що залишилося після задоволення по­треб кредиторів, підлягає використанню відповідно до законодавства України про кооперацію.