Конституційно-правовий статус народного депутата України у правових позиціях КСУ

Державне регулювання фінансування політичних партій в зарубіжних країнах і в Україні

Державне фінансування політичних партій означає фінансування їх діяльності із державного бюджету. В європейських країнах склалися наступні варіанти прямого державного фінансування статутної діяльності політичних партій:

1)фінансуються тільки політичні партії, представлені в парламенті, а субсидії розподіляються між ними пропорційно до числа отриманих мандатів (Польща);

2) державні субсидії розподіляються з урахуванням кількості отриманих на виборах голосів. Таким чином, державне фінансування одержують ті партії, які або подолали необхідний прохідний бар’єр, або отримали необхідну згідно діючим в країні нормам кількість голосів (Бельгія, Словаччина та ін.);

3) державні субсидії на поточну діяльність політичних партій, представлених у парламенті, розподіляються пропорційно як до чисельності мандатів, отриманих партіями, так і кількості отриманих голосів (Іспанія);

4) фінансується статутна діяльність всіх політичних партій, що взяли участь у виборах, незалежно від представленості у парламенті (Греція, Франція, Німеччина).

На сьогодні фінансова діяльність українських політичних партій регулюється законами "Про політичні партії в Україні", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із запровадженням державного фінансування політичних партій в Україні", "Про вибори Президента України", "Про вибори народних депутатів України" та ін.

ЗУ "Про політичні партії в Україні":

Не допускається фінансування політичних партій:

1) органами державної влади та органами місцевого самоврядування, крім випадків, зазначених законом;

2) державними та комунальними підприємствами, установами і організаціями, а також підприємствами, установами і організаціями, у майні яких є частки (паї, акції), що є державною чи комунальною власністю, або які належать нерезидентам;

3) іноземними державами та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями;

4) благодійними та релігійними об'єднаннями та організаціями;

5) анонімними особами або під псевдонімом;

6) політичними партіями, що не входять до виборчого блоку політичних партій.

Кошти, що надійшли політичним партіям з порушенням вимог, передбачених цим Законом, перераховуються політичними партіями до Державного бюджету України або стягуються в доход держави у судовому порядку.

ЗУ "Про внесення змін…":

-За рахунок коштів Державного бюджету України фінансується статутна діяльність політичних партій, не пов'язана з їхньою участю у виборах до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також відшкодовуються витрати політичних партій, у тому числі й тих, що входили до виборчих блоків політичних партій, пов'язані з фінансуванням їхньої передвиборної агітації під час чергових та позачергових виборів народних депутатів України.

-Політична партія має право на отримання державного фінансування її статутної діяльності, якщо на останніх чергових виборах народних депутатів України виборчий список кандидатів у депутати від цієї партії отримав чотири і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні

- 4% бар’єр також має бути подоланий партією для державного фінансування відшкодування витрат на передвиборну агітацію

- Кошти виділені для фінансування політ партій розподіляються між ними Мінюстом.

 

Конституційно-правовий статус народного депутата України у правових позиціях КСУ

1) Рішення КСУ (справа про депутатську недоторканність) від 27.10.99р.

Визначає депутатську недоторк як елемент статусу нардепа. Вона не є особистим привіле-єм, а має публічно-правовий характер. Згідно з КУ народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати го-лосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Це означає, що народний депутат України і після припинення депутатсь-ких повноважень не може бути притягнений до юридичної відповідальності за зазначені дії.Гарантії депутатської недоторканності поши-рюються на народних депутатів України з моменту визнання їх обраними за результата-ми виборів, засвідченими рішенням відповід-ної виборчої комісії, і до моменту припинення у встановленому порядку депутатських повно-важень. У разі пред'явлення громадянину України обвинувачення у вчиненні злочину та/або його арешту до обрання народним депутатом України подальше провадження у кримінальній справі стосовно такого депутата може бути продовжено за наявності згоди Верховної Ради України на його притягнення до кримінальної відповідальності та/або перебування під вартою.2) Рішення КСУ (справа про запити народних депутатів України до прокуратури) від 11.04.2000р. Суд вирішив, що нардеп не має права звертатися до органів прокуратури і прокурорів з вимогами, пропозиціями чи вказівками у конкретних справах з питань підтримання державного обвинувачення в суді, представни-цтва інтересів громадянина або держави в суді та виконання інших повноважень органами прокуратури відповідно до КУ і законів У.3) Рішення КСУ (справа про статус народних депутатів) від 19 травня 1999 р. Народний депутат не має права звертатися з вимогами чи пропозиціями до судів, до голів судів та до суддів стосовно конкретних судових справ. Вимога чи пропозиція народного депутата України до керівників органів Служби безпеки України не може бути дорученням щодо перевірки будь-якої інформації про окремих громадян. За відсутності у вимозі чи пропозиції народного депутата достатньої інформації про злочин така вимога чи пропозиція не може бути підставою для прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів.

4) Рішення КСУ (справа про статус народного депутата України) від 10.05.2010р.

Народні депутати України представляють Український народ у Верховній Раді України - єдиному органі законодавчої влади в Україні, а їх повноваження, в тому числі щодо здійсне-ння контролю за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадо-вих осіб тощо, визначаються Конституцією та законами України… народний депутат України може реалізувати своє право на запит
(контрольні повноваження) до відповідного ор-гану чи посадової особи лише на сесії Верхов-ної Ради України, тобто на її пленарних засіда-ннях, а в окремих випадках тільки за її ріше-нням, прийнятим за встановленою Конституці-єю України процедурою.5) Рішення КСУ (справа про гарантії дільності нардепа України) від 10.04.2003р. Право народного депутата України на не відк-ладний прийом треба розуміти так, що невід-кладним є позачерговий прийом народного де-путата України з питань його депутатської діяльності, який не може бути відкладений на тривалий час і здійснюється керівниками та ін-шими посадовими особами розташованих на території України органів державної влади, ор-ганів місцевого самоврядування, підприємств,
установ і організацій, незалежно від їх підпо-рядкування і форм власності, громадських ор-ганізацій і політичних партій раніше прийому інших посадових осіб та громадян відповідно до попередньо погоджених часу і місця (таке не поширюється на ПУ). Право безперешкодного відвідування п-в, у-в, о-цій – не може бути обмежене з підстав підпорядкування, форм власності таких об’єктів, встановл. на них режиму секретності. Нардеп може без згоди ВРУ бути притягнений до адмін. відп-сті, якщо можливі запобіжні заходи чи стягнення не пов’язані із затриманням чи арештом нардепа.6) Рішення КСУ (справа про гарантії депутатської недоторканності) від 26.06.2003р. Депутатська недоторканність як елемент ста-тусу народного депутата України є конститу-ційною гарантією безперешкодного та ефектив-ного здійснення народним депутатом України своїх повноважень і передбачає звільнення йо-го від юридичної відповідальності у визначе-них Конституцією України випадках та особи-вий порядок притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання, арешту, а також застосування інших заходів, пов'язаних з обмеженням його особистих прав і свобод. Визначені Конститу-цією і законами України повноваження народ-ного депутата України не можуть бути обмеже-ні діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, керівників під-приємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань. Обмеження повноважень народного депутата України можуть
встановлюватись виключно Конституцією і законами України.