Підклас ліліїди, родина цибулеві

Родина цибулеві нараховує близько 30 родів з 750 видами. Вони поширені скрізь, крім Австралії. Різноманітні пристосування цибулевих до існування. Вони зустрічаються в різних екологічних умовах: у високогір`ях і на узбережжях морів, на сухих луках і сильно зволожених ґрунтах. Багато видів є мешканцями лісу (цибуля ведмежа), а інші ростуть, як бур`яни. Найбільше видове розмаїття цибулевих в степах і напівпустелях.

Цибулеві - переважно багаторічні трави, що мають підземні видозміни пагона - цибулини, бульбоцибулини, а іноді

кореневища. Коренева сисТема. часто складається з тонких, нитковидних коренів. Суцвіття утворюються на квітковій стрілці, яка схожа на стебло з листками. Листки немовби охоплюють піхвою стрілку майже догори і створюють таке оманливе враження. Характерний цибулиний, або часничний запах обумовлюється наявністю летких олій та органічних сполук, які містять сірку.

Цибулини цибулевих дуже різноманітні. Вони можуть бути м`ясистими, поодинокими, або по кілька, що прикріплені до загального кореневища. Прикладом може бути цибуля городня Культурні сорти її вирощують два роки. Цікава поодинока цибулина у часника, яка поділена на окремі дрібні цибулинки “зубки”.

Молоді рослини розмножуються лише насінням. Квітка має віночкоподібну оцвітину (6 елементів у два кола), андроцей також розташований у два кола: по 3 тичинки в кожному. Гінецей утворений з трьох плодолистків. Плід - коробочка. В зонтику формується велика кількість таких коробочок з однією насіниною або багатьма. Поширюється насіння вітром, водою, тваринами.

В родині цибулевих головним є рід цибуля. Серед видів цього роду необхідно відмітити цибулю городню. Припускають, що її батьківщиною є Середня Азія, де мешкають дикі види - цибуля ошаніна, ц. вавілова, ц. мішана та інші. Широко розповсюджені в культурі цибуля порей, ц. багатоярусна. Багато диких видів також використовуються в їжу: цибуля алтайська, ц. ведмежа. Другий по значенню з цибулевих - часник, який є однорічною рослиною.

Цибулеві відомі людині досить давно. Мабуть, що вже первісні люди вживали в їжу дикі види цибуль, як гострі приправи, а потім висаджували їх навколо своїх стоянок. Перші зображення цибулі відомі 3 200 - 2 700 років до н.е. Письмові свідоцтва є в клинописах давніх шумерів і в єгипетських папірусах. В більш пізні часи Стародавньої Греції, Римської імперії цибулеві згадуються не лише, як харчові та лікарські рослини, але і, як обрядові, для магічних дій. Цибулю та часник

приносили в жертву богам разом з хлібом, м`ясом, іншими овочами та фруктами. Цибуля цінилася, як чудодійний засіб, що відновлює силу та енергію воїнів. Але відоме і протилежне ставлення до цієї рослини. Наприклад, в деяких областях вважалося, що неприємний запах цибулі приваблює нечисту силу. В Індії її не вживали в їжу зовсім, а використовували виключно як лікарську рослину. В середні віки цибуля розповсюджується по всій Європі і стає там незамінною приправою і навіть повсякденною їжею. Найвідоміші по солодості і розмірам сорти цибулі були виведені в Іспанії в Х - ХІІ ст. Зараз в Україні відомо близько 80 сортів цибулі.

Не менш багата історія часнику. Він відомий ще з 2 000 р. до н.е. Зараз вирощують біля 30 його сортів.

Цибуля та часник використовуються в їжу у різному вигляді. Цибулини і зелені листки багаті на вітамін С і в невеликій кількості містять вітаміниВ₁, В₂ та РР, а в сухих лусках - вітамінР.Лікувальні властивості цибулі основані на її бактерицидності, тобто, здатності пригнічувати розмноження бактерій. В медицині відомо близько 10 препаратів, що застосовуються для лікування інфекційних хвороб.

В родині багато красиво квітучих декоративних рослин, але їх вирощування обмежується характерним запахом цибулі або часнику.