Чотири стадії когнітивного розвитку

Ж. Піаже стверджує, що людська здібність до мислення розвивається на основі вроджених рефлексів дітей, які перетворюються в абстрактне логічне мислення дорослих за допомогою незмінної послідовності із чотирьох етапів. Загальні риси стадій когнітивного розвитку полягає в тому, що кожна стадія розвитку мислення якісно відрізняється від інших. Кожний етап пов'язаний з певними віковими рамками, але досягнутий учнями рівень залежить не тільки від віку, але і від їх розумових здібностей. Тобто всі люди проходять через одні і ті ж чотири стадії, але необов’язково в одному і тому самому віці. Кожна із стадій розглядається як прогрес в порівнянні з попередньою і обмеженням в порівнянні з наступною. Здібності, що проявлені на більш низьких рівнях, не нейтралізуються на більш високих, навпаки до старих здібностей додаються нові, які доповнюються, виправляються або сочетаються з ними.

1 стадія – сенсомоторна (від народження до 2-х років). Новонароджені діти володіють вродженими смоктальними, хапальними та іншими рефлексами. Їх пізнавальна діяльність обмежується безпосереднім сприйняттям через органи почуттів, тобто вони обмежені безпосереднім досвідом. Їх мислення зводиться до реакції оточуючого світу на їх фізичні дії. Їх реакції також визначені безпосередньою ситуацією, напр., діти плачуть, коли хочуть їсти, якщо ви скажете дитині щоб вона зачекала поки ви підігрієте молоко – ці слова не будуть мати для неї ніякого значення, так як вони не розуміють слів, не мають уявлення про час, і не усвідомлюють, що скоро їх проблема буде вирішена. Навчання, на цій стадії, дорівнює безпосередньо сприймаємому досвіду. Сенсомоторне навчання просувається поступово, і поступово зростає здатність моделювати собі мисленнєве уявлення про предмети та людей, що готує малюків до наступної стадії, на якій відбувається зсув від фізичних дій до образного навчання.Сенсомоторне мислення та поведінка не припиняється, коли дитина переходить до більш високого рівня мислення. Фактично навіть професора ознаки сенсомоторного мислення, коли зіштовхуються з незнайомою проблемою, напр., стукати по телевізору, коли зображення погане або клацати по всіх кнопках, коли копмьютер завис.

2 стадія – передопераційна (від 2 до 7 років). Діти починають мислити образно, конкретний досвід сенсомоторного етапу змінюється образами та ідеями. Однак мислення на передопераційному етапі обмежено із-за таких особливостей, як егоцентризм, центрація, незворотність і нездатність до збереження.

Передопераційне мислення егоцентрично. Запитайте дитину, чому світи сонце, і вона відповість тому, що любить грати на вулиці.

Передопераційне мислення не здатне до децентрації. Якщо дитині показати два однакових пиріжка, один цілий, а інший розломаний на п’ять частин і спитати де більше, дитина нездатна відволіктися від кількості частин, покаже на розломаний пиріжок.

Передопераційне мислення незворотне. Спитайте дитину: «Хто твій брат?», і вона покаже. Спитайте її: «А хто – його брат?», і вона відповість: «А у нього немає брата».

Центральний момент цього етапу – формування мови. Словниковий та граматичний запас швидко зростає; в середньому двохрічна дитина знає від 200 до 300 слів, до п’яти років її словник складає більше двох тисяч слів. Ці слова зазвичай обозначають конкретні поняття: «кінь», «дерево» тощо; абстрактні поняття такі як «справедливість», «істина» не мають для дитини значення. В мисленні на цій стадії домінує сприйняття. Навчання на передопераційній стадії відбувається інтуїтивно, з активною участю уяви. Діти на цій стаді великі фантазери: вони можуть розмовляти з тваринами, з уявними друзями, самі з собою та з іграшками; нездатні бачити те, що відбувається об’єктивно, вони не звертають уваги на логічні наслідки; дитина в передопераційний період скоріше висловлюється перед оточуючими ніж говорить з ними, напр., «папа подивись який товстий дядько стоїть поряд с тобою».

Діти передопераційної стадії більше уваги звертають на стани, ніж на їх зміни. Приклад: в прикладі з водою вони звертають увагу на рівень води до переливання (кількість однакова) та після переливання (у високому сосуді вище); вони ігнорують сам акт переливання, переходу одного стану в інший. Попросіть таку дитину намалювати, як падає стовп, і вона намалює стоячий прямо стовп та рядом – стовп, що упав. Діти постарше включають в зображення проміжний стан, щоб передати процес падіння.

Не дивлячись на те, що є багато речей які діти на цій стадії нездатні робити на відміну від дорослих, когнітивний розвиток на цьому етапі робить гігантський крок вперед. Здатність до мовлення, образного мислення та ряд понятійних здібностей, що постійно розширюється робить цей час плодотворним для навчання, хоча мислення дітей ще алогічно але воно не неповноцінно. Інтуїція дітей передопераційного періоду, їх готовність до навчання і багата уява закладає фундамент творчим здібностям.

Практичний дискурс. При навчанні дітей передопераційної стадії, необхідно звертати увагу на те, що дитина вже знає, і задавати їй питання, щоб удостовериться чи доступні розумінню дитини ваші пояснення. Напр., якщо дитина питає вас: «Чому хмари білі?», вряд чи буде умисна лекція про відображення та поглащениє сонячних променів. Спитайте краще: «А що ще буває білим?» Дитина перерахує декілька предметів, ви спитаєте: «Що у них спільного?» Потім скажете: «Хмари чисті та пушисті як куски вати, вони виглядають білими тому, що світлі та чисті, без пилі та дощу». Дорослі також часто демонструють передопераційне мислення. Найбільш частими особливостями цього етапу, що проявляються в поведінки дорослих, це егоцентризм, центрація та творчі здібності. Навчання егоцентричних дорослих потребує вміння ставати на їх точку зору, перш ніж ви будете представляти їм іншу. Центрація дорослих людей проявляється, коли вони засновують свою думку на вибірковій окремій інформації, ігноруючи факти, що протирічать їх думки.

3 стадія – конкретних операцій (від 7 до 11 років). На цій стадії викристалізовується здатність до операційного мислення. Мислення на цій стадії відрізняється двома характерними особливостями. По-перше, діти долають недоліки передопераційного мислення (егоцентризм, центрацію, незворотність та нездатність до збереження); по-друге вони починають мислити логічно про конкретні об’єкти. Термін «конкретний» означає фактично присутні об’єкти або явища. Збереження та зворотність на цьому етапі діють, доки матеріал знаходиться перед дітьми. На стадії конкретних операцій діти можуть мисленнєво переливати воду назад в перший сосуд і побачити, що її кількість не змінилася, вони можуть мисленнєво скласти вісім кусків торту і побачити, що він став яким був. Мислення стає менш егоцентричним і більш соціометричним – дитина все більше залежить від думки оточуючих.

Практичний дискурс. Задачі, що представляються візуально, за допомогою картинок та посібників, вирішуються в цей період легше, ніж вербально сформульовані, які вимагають пояснень. При навчанні дітей на цій стадії необхідно користуватися наочним матеріалом та картинками, особливо при проходженні складного матеріалу. Нехай діти демонструють, чому вони навчилися, коли йдуть відповідати. Вербальні настановлення викладача короткими та упорядкованими; необхідно використовувати те, що діти вже знають, щоб давати їм новий матеріал. Викладач може задавати логічні задачки, які потребують використання пройденої інформації.

4 стадія – формальних операцій (від 11 років та старше). Основна особливість цієї стадії – це абстракція. Учні можуть систематично розглядати абстрактні проблеми та узагальнювати результати; вони можуть оперувати формальними логічними поняттями, будувати гіпотези та перевіряти їх; вони можуть викристалізовувати перемінні та керувати ними, а також оцінювати власні роздуми і дивитися на них інтроспективно; можуть логічно мислити про можливе та неможливе. Щоб знайти рішення задачі не потребують наочності; здатні маніпулювати об’єктами подумки. Стадія формальних операцій якісно відрізняється від інших трьох; перші три етапи пов’язані з фізичною реальністю, а формальні операції не так тісно пов’язані з фізичним світом. Спринтхол пропонує наступне порівняння між конкретним та формальним операційним мисленням.

Однак формальне мислення не завжди позитивно; абстрактне мислення, що немає під собої конкретної основи, може призвести до ідеалістичних рішень, які не перетинаються з реальністю.