граматичне значення і граматична категорія

ПИТАННЯ 11

 

1)Отже, граматичним значенням називається таке абстраговане поняття, яке оформляє

лексичне значення слова й виражає різні його відношення за допомогою граматичної форми. Наприклад, кількісну характеристику між предметами і явищами відображеної дійсності виявляємо в однині і множині граматичної категорії числа, якісна — виражається чоловічим, жіночим та середнім родом у граматичній категорії роду, однотипні відношення до інших предметів та явищ знаходять вираження в граматичних значеннях відмінка. Напр.: Заспівали пісню — у дієслові заспівали закінчення -и та формотворчий суфікс -л- виявляють граматичні значення множини, минулого часу, дійсного способу, а префікс за- вказує на доконаний вид. У слові пісню закінчення -ю виражає знахідний відмінок однини іменника жіночого роду. Граматичні значення таких категорій, як стан, перехідність / неперехідність тощо, у дієслова визначаються за допомогою семантичних засобів.

Граматичні значення внаслідок зіставлення, протиставлення, взаємовідношення, якщо вони однорідні, становлять собою єдність своїх складників. Так утворюється граматична категорія — одне з найабстрактніших понять. Граматична категорія своїх показників не має, вона виявляється через граматичні значення, засобами вираження яких є граматичні форми.

Отже, граматичні категорії — це найбільш узагальнені поняття, які об'єднують однорідні граматичні значення, виражені різними мовними засобами. Так, однина і множина становлять категорію числа, недоконаний і доконаний вид — категорію виду, дійсний, умовний і наказовий способи — категорію способу і т. д.

Граматичні категорії своїм обсягом не однакові. Категорія числа охоплює багато частин мови (іменник, прикметник, займенник, дієслово), так само й роду, а категорії часу, способу властиві тільки дієсловам, що пояснюється самим виявом предметів і явищ. Роль їхня також різна. Є граматичні категорії морфологічні (числа, роду, відмінка, часу, стану, способу, виду, особи) і синтаксичні.

Граматичне значення - це таке абстраговане поняття, яке оформлює лексичне значення слова й виражає різні його відношення за допомогою граматичної форми. Наприклад, кількісну характеристику між предметами і явищами відображеної дійсності виявляємо в однині і множині граматичної категорії числа, якісна - виражається чоловічим, жіночим та середнім родом в категорії роду, однотипні відношення до інших предметів та явищ знаходять вираження у граматичних значеннях відмінка.

Граматичні значення таких категорій, як стан, перехідність/неперехідність тощо, у дієслова виражаються за допомогою семантичних засобів. Граматичні значення внаслідок зіставлення, протиставлення, взаємовідношення, якщо вони однорідні, становлять собою єдність своїх складників. Так утворюється граматична категорія - одне з найабстрактніших понять. Граматична категорія своїх показників не має, вона виявляється через граматичні значення, які визначаються за допомогою своїх засобів вираження - граматичних форм.

Граматична категорія - це найбільш узагальнене поняття, що об'єднує однорідні граматичні значення, виражені різними мовними засобами. Однина і множина - категорія числа, тощо.

Коло явищ, які входять до граматики, по-різному окреслюються вченими. Одні вважають, що сюди належать лише граматика слова і граматика речення, інші - словотвір, а треті, як, наприклад, деякі представники Празької лінгвістичної школи, дуже широко трактують граматику, включаючи до неї все в мові, за винятком фонологічної системи [7, с. 14].

Граматика належить до знакового рівня, або, за термінологією А. Мартіне, до сфери першого мовного членування, а фонологія - до незнакового рівня, або до сфери другого мовного членування. Водночас треба мати на увазі, що граматика має справу з абстракціями різних відношень (у поєднаннях слів, у будові речення) та узагальненим вираженням ситуацій (між суб'єктом і дією, дією та об'єктом тощо) [7, с. 14].

Найважливішим і вихідним для граматики є поняття граматичного значення (за іншою термінологією - грамеми).

Граматичне значення - узагальнене, абстрактне значення, властиве цілому ряду слів, словоформ, синтаксичним конструкціям, яке має в мові своє регулярне и стандартне вираження [7, с. 15].

Іншими словами, це формально виражене значення. У морфології - це значення предметності, процесуальності, ознаки тощо як обов'язкові атрибути певних частин мови (в цьому разі - іменників, дієслів, прикметників), а також більш конкретні значення слів і словоформ (значення часу, особи, числа, роду, відмінка тощо) [7, с. 15]. У синтаксисі - це значення предикативності, суб'єкта, об'єкта, кваліфікатора, обставинне, семантика теморематичних відношень у простому реченні і відношень між предикативними одиницями в складному реченні [7, с. 15].

2)На відміну від лексичного граматичне значення характеризується такими ознаками:

1) вищим ступенем абстракції. Граматику можна порівняти з геометрією, яка вивчає не конкретні предмети, а тільки їх просторові параметри - довжину, висоту, ширину. Так, цегла для геометрії - це лише паралелепіпед. Для граматики стіл, будинок, місто - всього лише предмети. Різні слова будинку, великого, цього, п'ятого об'єднані спільним граматичним значенням родового відмінка, яке не пов'язане з конкретним лексичним значенням цих слів. Лексичне значення індивідуальне (кожне слово має тільки йому притаманне лексичне значення), тоді як граматичне значення загальне, спільне для цілих груп і класів слів;

2) необов'язковою співвіднесеністю з позамовним референтом. Чимало граматичних значень має тільки внутрішньомовну природу;

3) регулярністю свого вираження. Кожне граматичне значення має обмежений набір засобів свого вираження;

4) обов'язковістю. Ця ознака пов'язана з попередньою. Якщо лексичні значення є необов'язковими і залежать від наміру і смаків мовця, то граматичні від цього не залежать. Це ті значення, без яких не можна вживати певний клас слів. Якщо ви вживаєте іменник, то не можете уникнути значень числа, роду, відмінка, бо будь-який іменник завжди має в собі ці значення. Обов'язковість вираження граматичних значень є універсальним, незалежним від типу мови критерієм визначення граматичних явищ [7, с. 16].

Усі граматичні значення можна поділити на три типи:

а) ті, що виражають відношення явищ дійсності;

б) ті, що виражають відношення людини до тих явищ;

в) ті, які не пов'язані зі світом речей і явищами людської свідомості, а зумовлені внутрішньомовними відношеннями [7, с. 17].

До першого типу належать значення числа, роду, коли йдеться про розрізнення статі тощо. До другого типу відносять граматичні значення модальності (ствердження, заперечення, наказовість, умовність, запитання, відповідь, окличність, волевиявлення). До третього типу належать значення роду, числа та відмінка прикметників, що зумовлені відповідним значенням іменника, з яким вони узгоджуються.

Проте не буде помилковим і твердження, що між лексичним і граматичним значеннями немає якоїсь прірви. Одне й те ж значення в одній із мов може бути граматичним, а в іншій - лексичним. Так, зокрема, в германських, романських та деяких інших мовах є граматична категорія означеності і неозначеності, що відповідно вказує на повністю визначений, відомий предмет, і один із багатьох, не відомий слухачеві та й мовцеві предмет. Виражається ця категорія означеними і неозначеними артиклями: нім. der, die, das і ein, eine, ein, фр. le, la і un, une, англ. the і а. Те, що в названих мовах виражається граматично, в українській мові, як і в усіх інших слов'янських, крім болгарської та македонської, передається лексично: цей чоловік, моя бабуся і якийсь чоловік, одна бабуся. Непоодинокі випадки, коли в одній і тій же мові ті самі значення в одних випадках виражаються граматично, в інших - лексично [7, с. 19].

Так, в англійській мові значення претериту в дієсловах виражається за допомогою закінчення -ed, а значення вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників і прислівників за допомогою слів ступеня more і most або суфіксів, однак у дієслові to be і в прикметнику та прислівнику bad вони виражаються лексично (І am - / was, bad - worse) [7, с. 19].

Кожен спосіб вираження значень має свої переваги і недоліки. При лексичному вираженні маємо синтагматичну зручність, якої досягнуто внаслідок нерозчленованого вираження лексичного і граматичного значень (скорочення і спрощення тексту), але парадигматичну незручність (збільшення числа лексичних одиниць, тобто ускладнення коду). При граматичному вираженні - все навпаки. Закон мовної економії, однак, рідко допускає перший варіант.

Граматичні значення не існують ізольовано. Кожне з них входить до пов'язаних із ним і протиставлених йому значень. Іншими словами, граматичні значення є членами певних парадигм, які, як правило, формують граматичні категорії.

Лише як мовна категорія значення охоплює всі об'єкти людського знання, уяви і вислову. У мовознавстві під значенням розуміли назву предмета, уяву про предмет, поняття, різноманітні стосунки (головним чином, між знаком і предметом), функцію слова, інваріант інформації, відображення дійсності. Значення у його широкому розумінні розбиває на сім складових частин Д.Ліч Leech, Geoffrey N. Semantics. Penguin Books, Harmondsworth, 1974: логічне або концептуальне, яке пов'язане з семантичним досвідом, коннотативне, стилістичне, афективне, рефлектне, колокативне (ситуативне) і тематичне [4, с. 53]. Значна увага приділяється граматичному значенню.

Слова, що належать до одного граматичного класу, мають, як правило, спільні риси. Ряд слів, скажімо, fact, book, face, number, при набуванні ознак множини чи родового відмінка об'єднується спільністю граматичних ознак і значенням морфеми, що охоплює морфологічні перетворення в один ряд подібності. Звідси форми facts, books, faces, numbers мають граматичне значення множини, форми fact's, book's, face's, number's - граматичне значення родового відмінка тощо. Граматичне значення мають часові форми дієслів, ступені порівняння прикметників тощо [4. с. 54].

Граматичне значення - це значення формальної віднесеності слова, яка виражена залежними морфологічними елементами, що окремо не вживаються, наприклад, -s у house-s, -ing у writing та под.

Для кожного вислову обов'язкові граматичні значення часу, числа, відмінка, виду, порівняння тощо. А.К. Жолковський до граматичних знчень відносить і абстрактні значення контакту, володіння, знання, відчуття, волі, бажання, реальності, потенціальності, уміння [4, с. 54].

Таким чином, граматичне значення визначається наявністю певних морфологічних ознак, спільних для форми цілого ряду слів. У процесі утворення мовного потоку граматичні значення поєднуються з лексичними [4, с. 55].

Кожне слово, крім своїх граматичних зв'язків, має лексично-семантичне значення (зміст), історично або умовно закріплене. Воно може означати один чи кілька об'єктів, мати різні емоційні характери, зрештою, усе те, що належить до значення. У противагу граматичному значенню, воно тотожне у граматично різних формах. Усі форми слів house, houses, house's, наприклад, пов'язані з поняттям житла.

Лексичне значення - це відбуток предмета реальної дійсності, яке стає фактом мови внаслідок утворення постійного зв'язку змісту з формою, у якій воно реалізується, входить до струкури мовної одиниці як ознака, спільна для всіх мовних ситуацій [4, с. 55].

Прямі, номінативні значення безпосередньо пов'язані з поняттями. Їм властива і лексико-семантична узагальненність. Так, у слові land визначаються три основні значення:

 

- earth, ground, soil;

- country, fatherland, nation;

- province, district, region, territory, tract, plot.

Звідси ці значення виводимо, як “земля взагалі”, “земля людей” і “частина землі, теріторія” Irvine. Решта значень для цього слова є сукупністю лексико-семантичних варіантів.

Сукупність лексичних і граматичних значень складає лексикограматичну структуру слова.

Якщо значення співвідноситься з данним референтом і вказує на поняття, воно є денотативним. Денотативне значення може змінитися в історичних періодах, тобто діахронно, а у синхронному плані воно стійке і постійне. Воно досить спільне для усіх носіїв мови, хоча останні мають про нього неоднакову уяву.

Денотативне значення пов'язане безпосередньо з денотатом - об'єктом визначення. Об'єкти, що їх визначає мовне значення, неоднорідні [4, с. 57].

Коннотативне значення - це відносна комунікативна цінність мовної одиниці, яка часто знаходиться поза концептуальним змістом [4, с. 57]. Наприклад, до коннотативного значення слова woman англійський мовознавець Д.Ліч відносить не лише фізичні, але і психічні і суспільні характеристики (суспільність, материнські інстинкти); їй можуть бути властиві риси, які швидше типові, ніж незмінні (багато розмовляє, має досвід куховарства, носить властивий їй одяг). Коннотативне значення охоплює удавані властивості: жінці приписуються такі ознаки як “слабка”, “плаксива”, “боязка”, “емоційна” поряд з такими рисами як “м'яка”, “лагідна”, “чуйна”, “працьовита”. Коннотації змінюються залежно від часу і оточення, від особи до особи у тій же мовній спілці [4, с. 58].

Як додатковий зміст мовної одиниці, коннотація існує у вигляді параллельних семантичних відтінків, які накладені на основне значення. Вона відбиває різні експресивні, емоційні та оцінювальні обертони і може надавати певного описового відтінку всьому вислову.

граматичне значення і граматична категорія

 

У мовознавстві донині не з’ясовано питання про визначення поняття «слово».
Було запропоновано чимало визначень слова, однак кожне з них задовольняє лише
частково, оскільки відповідає тільки певному його аспекту. Універсального визна­
чення слова немає ще й тому, що в різних мовах світу слово має неоднаковий вигляд.
Проте, безперечно, слово є реальною одиницею мови і тому має свої ознаки.
Слово — це основна, визначальна лексична одиниця мови й мовлення, найбільш
численна й масова, звісно, якщо брати до уваги його індивідуальність та однора-
зовість у використанні. За винятком службових слів, кількість яких в українській мові
обмежується 200-250 одиницями, і генетичних (споконвічних) вигуків, що їх не
більше кількох десятків, усі інші слова в українській мові — сам ост ійні. За своєю
сутністю слова виділяються як автономні одиниці, сформовані із фонем (звуків), які
утворюють фонетнко-фонологічну сутність слова; мають свою індивідуальну семан­
тику, або лексичне значення: мають певну сукупність граматичних значень і певну
систему граматичних форм (якщо слово морфологічно змінне).
Кожне повнозначне слово виступає носієм щонайменше двох граматичних зна­
чень, наприклад: слову зараз потенційно властиве прислівникове значення ознаки дії
за часом і синтаксично обставинне значення часу; прикметникова словоформа теп­
ліший виступає носієм таких морфологічних значень: чоловічого роду, називного (або
знахідного) відмінка однини і значення вищого ступеня порівняння; іменникові сонце
характерні такі морфологічні значення: віднесеність до середнього роду, одниність
(не має форми множини, змінюється за відмінками).
Морфологічно незмінюване слово виступає тільки словом в одній формі — тільки в
одному фонетичному й морфологічному варіанті. Інша річ, змінюване повнозначне
слово, яке завжди морфологічно представлене певною системою словоформ, кожна з
яких у реченні виконує якусь синтаксичну роль.
Змінне слово — це завжди певна, чітко визначена й диференційована система його
словоформ.
Слово в своїх словоформах реалізує здатність сполучатися з іншими словами,
словоформами, виражаючи комплекс відтінків думки, стилістичних і функціональних
можливостей його.
Те, що є в слові й у словосполученні, зберігається й у реченні, але тільки реченню
властиві ознаки принципово іншої сутності: предикативність, модальність, інтонація,
смислова завершеність висловлення. Слова і словоформи відтворюються в мовленні;
словосполучення й речення — будуються за певними структурними схемами (зра­
зками).
Парадигма слова — системний ряд форм відмінювання чи дієвідмінювання окре­
мого слова (або набір таких форм).
Конструкція (словосполучення, речення) — словосполука, якій властиві певні гра­
матичні зв’язки, певна граматична будова.
Член речення — це таке повнозначне слово чи словоформа, рідше — сполучення
слів, яке виконує в ньому певну синтаксичну роль. Лексичне й граматичне значення
члена речення завжди перебуваклъ у конкретному реченні в певних відношеннях із лексичним і граматичними значеннями інших членів речення. Термін член речення
поза конкретним реченням — це тільки своєрідне наукове поняття. Кожен із членів
речення регулярно, закономірно ототожнюється тільки в реченні, тільки в реченні
заявляє про свою сутність, синтаксичну неповторність.
Структура речень формується зі слів і словоформ, які є будівельним матеріалом,
а отже, і членами речення. Мінімальний обсяг речення — одне повнозначне слово,
подекуди (з деякою умовністю) це може бути і службове слово. Порівняйте, на­
приклад: — У нас тут курінь… — Курінь? (Є. Гуцало); — Прослухаємо текст із
музикою? — Без (Розмовне).