Проблеми змісту права власності на землю

Правомочність володіння розглядається як юридично встановлена можливість гарантування приналежності юридично і в натурі визначених земельних ділянок їх власникам згідно із законом та правовстановлюючими документами невідчужуваності земельних ділянок від власників без їх особистого волевиявлення крім випадків передбачених законом, визнання виключності та абсолютності прав на земельні ділянки, які використовуються відповідно до цільового призначення для задоволення власних матеріальних та духовних потреб.

Право володіння фізичних та юридичних осіб фіксується відповідними документами.

Право користування – це гарантована можливість використання корисних властивостей земель та земельних ділянок. Право користування фізичних та юридичних осіб реалізується шляхом самостійного господарювання та використання інших природних ресурсів у рамках цільового призначення. Це повноваження включає ряд можливостей, передбачених пп. б-д ч. 2 ст. 90 ЗК. Право користування територіальних громад та держави – юридично закріплена можливість цих органів безпосередньо одержувати диференційну ренту від фізичних та юридичних осіб за платне використання земельних ділянок.

Право розпорядження фізичних та юридичних осіб – це юридично забезпечена можливість цих осіб щодо вільного та самостійного визначення юридичної долі земельної ділянки. Право розпорядження держави – визначення правового режиму земельних ділянок, визначення плати за земельні ділянки, розподілу та перерозподілу земель та земельних ділянок. Право розпорядження територіальних громад – юридично забезпечена можливість здійснення функції розподілу та перерозподілу земель.

Проблеми набуття права власності на земельні ділянки за різними правовими формами

Існують різні терміни: «умови», «підстави», «способи» тощо.

Умова – необхідна обставина, яка забезпечує здійснення створення чого-небудь. У спеціально-земельній літературі до умов набуття права власності на ЗД відносять: приписи у яких містяться дозволи, правила, норми, заборони, що забезпечують виникнення права власності на землю тощо.

Підстави розглядаються як сукупність юридично-значимих дій з настанням яких у суб’єктів виникає правомочності щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Вживаються терміни «правові форми (способи)». Розглядаються як правові моделі поведінки, які можуть бути реалізовані у правовідносинах. Способи набуття прав на землю забезпечують динаміку реалізації об’єктивного права у суб’єктивне, сприяють задоволенню інтересів громадян, юридичних осіб, держави, органів місцевого самоврядування щодо прав на землю за допомогою закріплення засобів організаційно-правового та процесуального характеру.

Форми набуття права власності: приватизація земельних ділянок, придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод, у тому числі на аукціонах, набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, при переході права власності на земельну ділянку на житловий будинок або споруду (ст. 120 ЗК), виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток, паїв, розмежування земель державної та комунальної власності, передача земельних ділянок з державної власності у комунальну та навпаки.

Ознаки форми набуття права власності шляхом приватизації:

- законодавець визначає чітке коло осіб та види земельних ділянок, які підлягають приватизації;

- ускладнена модель – приватизації земельних ділянок земель запасу, земельного фонду; спрощена модель – приватизація земельних ділянок, які вже перебувають у користуванні громадян;

- визначити види приватизації земельних ділянок.