Зміст, методологічне значення і світоглядний аспект основних законів діалектики

Класики марксизма, материалистически изучив учение Гегеля сформулировали учение о законах и категориях. Закон - отражение определенной связи между явлениями, объектами. процессами Связь внутренняя, существенная, повторяющаяся, необходимая связь между явлениями и объектами материального мира Законы могут быть различными Частные (специфические) законы используются в ограниченной сфере деятельностиэ Сфера применения законов диалектики практически безгранична. Они находят проявление в природе, обществе, человеческом сознании.

Законы диалектики

• Закон единства и борьбы противоположностей

• Закон взаимоперехода количественных и качественных изменений

• 3аікон отрицания отрицания

1) вскрывает проблему источника, причины развития Существовали теория первоидеи, первотолчка, однако, в конце концов эти идеи приводили к Богу. В диалектике признается саморазвитие и самодвижение. т.е каждый объект мира развивается не в силу каких-либо внешних причин, а в силу наличия в себе противоположных процессов.

Закон єдності та боротьби протилежностей відображає фундаментальну особливість об'єктивної дийсності, котра полягає в тому, що всі її предмети, явища і процесії мають суперечливі моменти тенденції, сторони, шо борються і взаємодіюгь між собою. Для з'ясування сутнісних моментів закону необхідно розглянути ряд категорій, що його конкретизують. Почнемо з поняття тотожності Тотожність - це рівність предмета самому собі Розрізняють два види тотожності: 1) тотожність одного предмета; 2) тотожність багатьох предметів (процесів, явищ тощо). У будь-якому конкретному предметі тотожність і відмінність є протилежностями, які взаємодіючи, зумовлюють одна одну. Взаємодія цих протилежностей, як писав Гегель, є і суперечністю. У філософській літературі розрізняють поняття "джерело розвитку" і "рушійна сила розвитку". При цьому виходять з того, що існують безпосередні, внутрішні причини розвитку й опосередковані, зовнішні. Перші є джерелом розвитку, другі - рушійними силами. Поняття "джерело розвитку" ширше за своїм змістом оскільки воно є одночасно і рушійною силою. Джерелом розвитку виступає суперечність, вона ж - рушійна сила розвитку. Суперечності не є стабільними, їхні зміни пов'язані з набуттям у процесі свого розвитку певної специфіки Розрізняють такі форми суперечностей: 1) тотожність-відмінність, 2)відмінність. 3)суттєва відмінність; 4)протилежність тотожність-відмінність як зародкова "ембріональна" суперечність; відмінність як щось; суттєва відмінність як відмінність по суті; протилежність як нетотожність Стосовно суспільства соціальні суперечності набувають нових форм, як скажімо, соціальний конфлікт, антагонізм. Поняття "антагонізм" дає уявленні про одну з форм суперечностей, котра характеризується гострою, непримиренною боротьбою ворогуючих сил, тенденцій, напрямів. Рорізняють такі види соціальних атагонізмів у суспільстві: 1) між уречевленою (нагромадженою) і живою працею; 2) між старим укладом житгя і елементами нового; 3) між окремими соціальними групами: 4) між окремими особами і суспільством; 5) між груповими, корпоративними інтересами, за якими стоять певні владні структури, і суспільством у цілому тощо. З'ясувавши форми суперечностей в об'єктивному світі, можна перейти до питання про те, як ці суперечності розгортаються, які етапи у своєму розвитку вони проходять.

2. Закон взаимоперехода количественных и качественных изменений вскрывает механизм диалектического развития, т.е отвечает на вопрос: как. каким образом происходит развитие в природе и в человеческом сознании. Согласно этому закону, развитие происходит путем постепенных количественных изменений, а затем скачкообразного перехода к новому качеству Щоб з'ясувати суть закону взаємного переходу кількісних змін у якісні, його прояви й діяння, необхідно розкрити зміст таких категорій, як якість. кількість, властивість, міра, стрибок. Якість - це тотожна буттю визначеність. Якщо річ втрачає визначеність. то вона втрачає і свою якість. Однак таке визначення ще не дає повного уявлення про якість речі. Розрізняють якість як безпосередню визначеність, що сприймається органами чуття, і якість як сукупність суттєвих властивостей речі, що сприймається опосередковано через мислення, абстрагування. Властивість як категорія визначає одну із сторін речі Якість речі визначається виключно через її властивості. Між властивістю і якістю існує діалектичний взасмозв'язок. Поняття якості у буденному і філософському розумінні не збігаються. Отже є така якість, яка сприймається відчуттям (мова може йти про відчуття несуттєвих властивостей предмета), г якість як філософська категорія, котра означає сукупність суттєвих властивостей предмета, із втратою яких предмет неодмінно втрачає свою визначеність.

Кількість філософська категорія, що відображає такі параметри речі, явища чи процесу, як число, величина, обсяг, вага, розміри, темп руху, температура тощо. Спочатку кількісні зміни не зачіпають якості предмета і тому на це не завжди звертають увагу, зауважує Гегель. Якісні зміни, що відбуваються в об'єктивному світі, здійснюються лише на основі кількісних змін. Іншого шляху до появи нового просто не існує. Кожний перехід кількісних змін у якісні означає одночасно і перехід якісних змін у нові кількісні зміни.