Взаємозаміщення факторів виробництва. Зона технічного заміщення. Гранична норма технічного заміщення

Фа́ктори виробни́цтва (англ. factors of production) — ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (наявні, вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємливість, яка об'єднує попередні три фактори.

Функціонуванню і взаємодії факторів виробництва передає їхнє поєднання.

Процес виробництва передбачає об'єднання людей певним чином між собою та звідповідними речовими факторами виробництва. Характер і спосіб поєднання факторів виробництва - це однопорядкові, але нетотожні категорії. У характері поєднання факторів виробництва відображається сукупність важливих соціально-економічних відносин, а у способі поєднання - конкретно-історична комбінація засобів виробництва та робочої сили, порядок їх застосування,тобто особливості продуктивних сил.

У характері відбивається соціально-економічне, а у способі --організаційно-трудове поєднання факторів виробництва. Першому відповідають економічні відносини (виробництво, розподіл, обмін, споживання), в основі яких знаходяться відносини власності або майнові; другому - організаційно-трудові відносини (спеціалізації, кооперації, наукової організації праці,управління стандартами, якістю тощо), які походять з відносин організації безпосереднього використання факторів виробництва як елементів продуктивних сил.

Серед проблем, які виникають у процесі поєднання факторів виробництва,виділяють такі:

- забезпечення збалансованого розвитку засобів виробництва і трудових ресурсів, їхньої взаємної якісної та кількісної відповідності;

- формування і підтримка мотивації до впровадження більш прогресивних засобів виробництва;

- забезпечення заміни ручної, малокваліфікованої праці на технічно і технологічно оснащену, що дає змогу значно зменшити витрати всіх ресурсів на одиницю створеного продукту;

- досягнення доцільних пропорцій при формуванні техніко-технологічної бази виробництва і підготовці сучасного працівника;

- пошук і впровадження нових, прогресивних форм включення працівників у виробничій процес;

- створення і утримання на належному рівні механізму економічного управління процесом поєднання і використання фактора виробництва, за якого б досягався найбільший результат при найменших витратах.

Кількісною характеристикою здатності заміщення чинників виробництва є гранична норма технологічного заміщення (MRTS).

При заміщенні капіталу працею, MRTS_LKпоказує обсяг капіталу, який може бути заміщений однією додатковою одиницею праці при збереженні постійного обсягу випуску.

,

де MP _L – граничний продукт праці;

MP _K – граничний продукт капіталу.

Граничний продукт праці (MPL) показує, як змінюється обсяг випуску із збільшенням використання праці на одну одиницю.

Граничний продукт капіталу (MPK) показує, як змінюється обсяг випуску з збільшенням використання капіталу на одну одиницю.

При заміщенні праці капіталом MRTS_KLпоказує обсяг праці, який може бути заміщений однієї додатковою одиницею капіталу при збереженні постійного обсягу випуску.

Зі збільшенням застосування капіталу, MP _K скорочується, і це зменшує чисельник рівняння, а MP _L має тенденцію до зростання, що збільшує знаменник рівняння. Обидва цих ефекти призводять до того, що MRTS_KLзменшується у міру заміщення праці капіталом.

Процес трансформації ресурсів (L, K, M) в готову продукцію характеризується показниками сукупного і середнього продуктів.

Якщо фактори виробництва, крім одного (L) є постійними, то сукупний продукт змінного чинника виробництва (TP _L) визначається як обсяг випуску продукції при певному використанні праці (L) і постійних обсягах решти факторів.

TP _K – сукупний продукт капіталу.

Середній продукт змінного фактора виробництва (праці – AP _L, капіталу – AP _K) – це відношення сукупного продукту змінного фактора, обсягу фактора, що забезпечує обсяг випуску.

Ці показники називаються також продуктивністю праці і продуктивністю капіталу. Якщо побудувати графік реакції випуску продукції на зміну одного змінного фактора – праці (L) то буде очевидно, що, починаючи з певного моменту, збільшення кількості робочих не призводить до збільшення випуску на одного додаткового робочого, оскільки інші фактори – робочий простір, устаткування постійні.