Нетрадиційні релігії сучасності

Які релігії є нетрадиційними?

1. Ті, які не є історично успадкованими від попредніх епох певними

етносами, не притаманні їхній релігійній духовності, культурно,

побутово, ментально не укоріненними. Вони набули поширення

внаслідок місіонерської діяльності представників інших національних і

культурних спільнот.

2. Нетрадиційним релігіям притаманні такі риси: радикальна

опозиційність існуючим релігійним традиціям і офіційній церкві, а

також альтернативна позиція щодо соціально-політичного устрою будь

якої держави.

Нетрадиційні релігії існують в різних організаційних формах:

харізматичного культу, секти, окультно-містичних суспільств, шкіл і клубів

прикладного спорту з релігійно - світоглядною „підкладкою” і т.п.

Найпоширеніша організаційна форма неорелігій – харизматичний культ.

Загальні ознаки сучасних нетрадиційних культів наступні:

1. На чолі стоїть харизматичний лідер, котрий стверджує, що має нове

„одкровення” щодо Бога і реальності.

2.Лідер створює особливу „сім”ю”(комуну), в якої його звуть „отцем”.

3.Він встановлює обов”язкові для всіх правила поведінки, одже сам він їх

не завжди дотримується.

4.Катастрофічно-апокаліптичний погляд на світ. Члени організації часто

відмовляються від всього майна на користь секти, змінюють місце

проживання.

5.Вживають певну техніку контролю за поведінкою адептів, що потребує

ізоляції від зовнішнього світу.

6.Культ в ціх організаціях частіше має колективний характер,

використовується техніка психологічного маніпулювання,

психотерапія, особлива увага приділяється новонаверненим, їхній

адаптації до групи. Часто такі культи називають тоталітарними культами, чи тоталітарними

сектами. Вони мають три основних ознаки:

1. Існує тенденція щодо повного залучення адептів в організацію

та контролю їхнього особистого часу, вчинків, думок;

2. Присутня чітка жорстка їєрархічна структура;

3. Пропаганда своєї винятковості в світі, богообраності.

Серед інших особливостей неорелігій треба вказати на такі:

• вони не обмежені рамками однієї релігії, певною мірою

спрямовані на міжрелігійний синтез;

• їх не цікавлять догматичні докази істинності якої релігійної

системи. Вони визнають істинність всіх релігій, існування і

месійну роль всіх пророків. Але свою вважають найбільш

досконалою для даної епохи;

• універсалізм і синтетизм: поєднують в собі елементи не

тільки багатьох релігій, але і широко використовують нові

наукові досягнення, сучасну філософію, астрологію

окультизм.

• до нових культів входять люди освічені, з досить високим

інтелектуальним рівнем.

Особливо вони приваблюють молодь, яка не може знайти своє місце у

житті. Звідси намагання віднайти нові (мов би) духовні орієнтири.

Які різновиди неорелігій існують?

Дослідники поділяють їх на п”ять груп:

1. Неохристиянські об”єднання і культи. Для них є характерним:

намагання об”єднати християнське віровчення з елементами

східних релігій; наукоподібна фразеологія; мотиви близького

наближення кінця світу і месіанизму, тобто наділення

керівника статусом посланця Бога, або „живого Бога”, який

відкриває людям нове одкровення і вищі маральні приписи. Доних належать – „Церква об”єднання”,”ЮСМАЛОС- Велике

Біле Братство”, „Діти Бога”, „Церква Єдиної Віри” Віссаріона і

т.п.

2. Сайєнтологічні (від. англ. science - наука) або наукоподібні

рухи і культи. В цих культах набувають містичне тлумачення

різноманітні, не дослідженні наукою, явища природи і

людської психики. Класичний представник цього напрямку –

„Церква сайєнтології” Р.Л. Хаббарда.

3. Неоорієнталистські культи (від лат. orientum -Схід), тобто ті,

що запозичені зі Сходу. Це західні „видання” індуїстських,

буддистських та інших вчень. Загальна ознака ціх

неоорієнталистських культів – агресивна

антиінтелектуалістична спрямованість, а також засоби

психофізичного впливу на людину.До них належать:

„Міжнародне товариство Свідомості Крішни”, „Місія

божественного світла”, „Тихоокеанський вузол – буддійський

центр”, „Віра Бахаї”, тощо.

4. Неоязичництво. характерною особливістю якого є культ

Природи, а також настанова на розвиток власних сил і

здібностей людини. В результаті людина досягає життєвого

успіху та „спасіння” в формі надприродної, могутності. На

відміну від християнства досягнення могутності і досконалості

є можливим не за милістю Божією, не за Благодаттю, а завдяки

власним зусиллям людини щодо оволодіння окультними

силами. До неоязичницва належать: „Система Вчителя

Іванова”, РУНВіра (Рідна Українська Національна Віра),

„Великий Вогонь”, „Ладовірство” тощо.

5. Сатанинські культи і секти сповідують осмислення дійсності і

вирішення проблем сучасного світу прямо протилежне

традиційним релігіям. Сатанізм це наслідок обожненнядиявола, образ якого створено релігіями іудаїзму та

християнства.

Сатаністи проголошують себе свідомими носіями зла і антиподом

християнства. Подібну орієнтацію має „Церква Сатани” Е. Лавея (США).

Більшість нетрадиційних релігій, поширених в Україні, виникли в

середині чи наприкінці ХХ століття. Оскільки нетрадиційні релігії є як

релігійним, так і культурним феноменом, їх можна класифікувати за аналогією

з елітарною, народною та масовою культурою. Неорелігії – це своєрідна масова

релігійна культура. Вона залишає від елітарної (теологічно-світоглядних

систем) і народної (традицій, обрядів. свят, культів) тільки те, що є зручним і

доступним для масовго сприйняття й поширення, витісняючи інші релігійні

культи завдяки своїй простоті та позірній небуденності.