Види реклами та вимоги до окремих видів реклами в Україні

Реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в
будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або
підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких
особи чи товару.

Стаття 10. Недобросовісна реклама

 

1. Недобросовісна реклама забороняється.

 

2. Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна
особа.

 

3. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають
органи державної влади, визначені у статті 26 цього Закону.

 

Стаття 11. Порівняльна реклама

 

1. Відносини, які виникають у зв'язку з порівняльною
рекламою, регулюються законодавством України про захист від
недобросовісної конкуренції.

 

2. Відповідальність за неправомірне порівняння в рекламі несе
рекламодавець.

 

3. Рішення щодо визнання порівняння в рекламі неправомірним
приймають органи державної влади, визначені у статті 26 цього
Закону.

 

Стаття 12. Соціальна реклама

 

1. Рекламодавцем соціальної реклами може бути будь-яка особа.

 

2. Соціальна реклама не повинна містити посилань на
конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця (за
винятком випадків, коли рекламодавцем є громадська організація),
на об'єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику
товару або рекламодавцю соціальної реклами.

{ Частина друга статті 12 в редакції Закону N 145-VI (145-17)
від 18.03.2008 }

3. На осіб, які безоплатно виробляють і розповсюджують
соціальну рекламу, та на осіб, які передають свої майно і кошти
іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної реклами,
поширюються пільги, передбачені законодавством України для
благодійної діяльності.

 

4. Засоби масової інформації - розповсюджувачі реклами,
діяльність яких повністю або частково фінансується з державного
або місцевих бюджетів, зобов'язані розміщувати соціальну рекламу
органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
громадських організацій безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків
ефірного часу, друкованої площі, відведених для реклами.

 

5. Засоби масової інформації - розповсюджувачі реклами, що
повністю або частково фінансуються з державного або місцевих
бюджетів, зобов'язані надавати пільги при розміщенні соціальної
реклами, замовником якої є заклади освіти, культури, охорони
здоров'я, які утримуються за рахунок державного або місцевих
бюджетів, а також благодійні організації.

{ Частину шосту статті 12 виключено на підставі Закону
N 2756-VI (2756-17) від 02.12.2010 }

Стаття 13. Реклама на телебаченні і радіо

 

1. Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати
15 відсотків, а впродовж виборчого процесу - 20 відсотків
фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби
телерадіоорганізацією будь-якої форми власності. Це положення не
поширюється на спеціалізовані рекламні канали мовлення. Час,
відведений на політичну рекламу впродовж виборчого процесу на
спеціалізованих рекламних каналах, не може перевищувати 20
відсотків фактичного обсягу мовлення протягом кожної години
мовлення.

(Частина перша статті 13 в редакції Закону N 3099-IV (3099-15)
від 17.11.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3253-IV
(3253-15) від 21.12.2005)

2. Частка реклами протягом кожної астрономічної години
фактичного мовлення не повинна перевищувати 20 відсотків, а
впродовж виборчого процесу - 25 відсотків.

(Частина друга статті 13 в редакції Закону N 3253-IV (3253-15)
від 21.12.2005)

3. Реклама повинна розміщуватися у перервах між програмами,
передачами.

 

При виконанні умов, викладених у частині п'ятій цієї статті,
реклама може бути розміщена під час трансляції програми, передачі
таким чином, щоб не завдати шкоди цілісності та змісту програми,
передачі та правам їх власників.

 

4. Забороняється переривати з метою розміщення реклами
трансляції сесій Верховної Ради України, сесій Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, офіційних державних заходів і
церемоній, виступів Президента України, Голови Верховної Ради
України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду
України, Голови Верховного Суду України, народних депутатів
України, членів Уряду України, а також трансляції релігійних
служб, програм, передач для дітей та програм, передач новин.

 

5. Трансляція концертно-видовищних програм, передач може
перериватися рекламою за умови, що між рекламними вставками
програма, передача триває не менше 30 хвилин.

 

Реклама під час трансляції спортивних програм, передач
розміщується в перервах між їх частинами.

 

Під час трансляції кіно- і телефільмів реклама розміщується
перед початком фільму та/або після закінчення фільму.

 

Трансляція кіно- і телефільмів, за умови їх тривалості до 42
хвилин, не може перериватися рекламою або будь-яким редакційним,
авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи анонси програм,
передач).

 

Трансляція кіно- і телефільмів, за умови їх тривалості від 42
до 70 хвилин, може перериватися рекламою або будь-яким
редакційним, авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи
анонси програм, передач) один раз, за умови їх тривалості від 70
до 90 хвилин - два рази. Трансляція кіно- і телефільмів тривалістю
понад 90 хвилин може перериватися рекламою або будь-яким
редакційним, авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи
анонси програм, передач) кожні 30 хвилин за умови, що після
останньої перерви фільм продовжується не менше 20 хвилин включно.

 

6. Для цілей цієї статті не вважаються рекламою:

 

оприлюднення, виголошення у програмі, передачі імені,
найменування спонсора, об'єктів права інтелектуальної власності,
що йому належать;

 

трансляція соціальної реклами, якщо вона розповсюджується
телерадіоорганізацією безкоштовно;

 

анонси власних програм, передач телерадіоорганізації.

 

7. Відповідальність за виконання вимог щодо порядку
розміщення та розповсюдження реклами у програмах, передачах несе
телерадіоорганізація.

 

8. Ведучим, дикторам та іншим учасникам інформаційних та
інформаційно-аналітичних програм, передач забороняється наводити
споживчі властивості товару та/або вказувати банківські рахунки,
контактні телефони, місцезнаходження виробника товару, ціну
товару.

 

9. Трансляція (ретрансляція) реклами, яка міститься у
програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій, що
транслюються (ретранслюються) на територію України, дозволяється
лише у разі, якщо за трансляцію (ретрансляцію) такої реклами
сплачено юридичній особі України, незалежно від способу здійснення
такої трансляції (ретрансляції).

 

Забороняється розміщення провайдерами програмної послуги
реклами у програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій.
{ Частину дев'яту статті 13 доповнено абзацом другим згідно із
Законом N 145-VI (145-17) від 18.03.2008 }

 

Стаття 14. Реклама у друкованих засобах масової інформації

 

1. Обсяг реклами у друкованих засобах масової інформації
визначається ними самостійно. Друковані засоби масової інформації,
що розповсюджуються за передплатою, зобов'язані в умовах
передплати зазначати кількість реклами в загальному обсязі
видання.

(Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3099-IV (3099-15) від 17.11.2005)

2. Друкована площа, відведена на політичну рекламу впродовж
виборчого процесу в друкованих засобах масової інформації, у тому
числі рекламних, не може перевищувати 20 відсотків обсягу
друкованої площі кожного номера видання чи додатка до нього. Це
обмеження не поширюється на друковані засоби масової інформації,
засновниками яких є політичні партії.

(Статтю 14 доповнено частиною другою згідно із Законом N 3099-IV
(3099-15) від 17.11.2005)

Стаття 15. Реклама послуг, що надаються з використанням
електрозв'язку

 

1. Реклама послуг, що надаються з використанням
електрозв'язку, в тому числі телефонного, при розповсюдженні її в
рекламних засобах має містити точну інформацію про:

 

зміст рекламованої послуги;

 

вартість рекламованої послуги;

 

вікові та інші обмеження, встановлені законодавством і
виробником послуги щодо кола споживачів рекламованої послуги;

 

платне чи безоплатне використання каналу телефонного зв'язку
при наданні рекламованої послуги і вартість однієї хвилини
телефонного зв'язку при отриманні послуги у відповідному регіоні;

 

повне ім'я, найменування, адресу надавача рекламованої
послуги.

 

Ця інформація подається шрифтом не менше половини розміру
шрифту, яким подано номер телефону, що використовується для
надання рекламованої послуги.

 

2. Забороняється розповсюдження реклами з використанням
телексного або факсимільного зв'язку.

 

3. Забороняється використовувати для розповсюдження реклами
безплатні номери телефонів: міліції, швидкої медичної допомоги,
пожежної охорони та інших аварійних служб.

 

Стаття 16. Зовнішня реклама

 

1. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах
проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими
органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених
пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними
адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою
міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому
цими органами на підставі типових правил (2067-2003-п), що
затверджуються Кабінетом Міністрів України.

 

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами
втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

 

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення
автомобільних доріг проводиться відповідно до цього Закону за
погодженням з органами державного управління автомобільними
дорогами або їх власниками та відповідними державними органами з
безпеки дорожнього руху.

 

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах
розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів
(осіб).

 

Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

{ Частина перша статті 16 в редакції Закону N 3530-VI (3530-17)
від 16.06.2011 }

2. Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:

 

розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із
забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть,
пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування
та не відтворювати зображення дорожніх знаків;

 

освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати
учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири
житлових будинків;

 

фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над
поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені;

 

опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж
проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню
розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки
до 2 метрів від поверхні землі;

 

нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою
частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен
розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні
дорожнього покриття;

 

у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями
будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну
з фасадами будівель або огорожами лінію.

 

3. Забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами:

 

на пішохідних доріжках та алеях;

 

у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні
дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі
краю проїжджої частини;

 

поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від
краю проїжджої частини.

 

4. Розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках та в межах зон
охорони пам'яток національного або місцевого значення, в межах
об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з
центральними або місцевими органами виконавчої влади у сфері
охорони культурної спадщини.

 

5. Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої
реклами, встановлений цим Законом, є вичерпним.

 

Стаття 17. Внутрішня реклама

 

1. Розміщення внутрішньої реклами погоджується лише з
власником місця її розташування або з уповноваженою ним особою.
При погодженні розміщення внутрішньої реклами втручання у форму та
зміст реклами забороняється.

{ Частина перша статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 145-VI (145-17) від 18.03.2008 }

2. Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях
органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
дошкільних навчальних закладах, середніх загальноосвітніх школах
та спеціалізованих загальноосвітніх закладах освіти.

 

Ця заборона не поширюється на соціальну рекламу.

 

Стаття 18. Реклама на транспорті

 

1. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з
власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами
(особами). При погодженні розміщення реклами на транспорті
втручання у форму та зміст реклами забороняється.

 

2. Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати
вимогам безпеки та правил дорожнього руху.

 

3. За умови розміщення реклами на транспорті з дотриманням
вимог безпеки і правил дорожнього руху забороняється вимагати від
власників транспортних засобів отримання дозволів, погоджень,
інших документів щодо розміщення реклами.

 

4. Забороняється розміщення на транспортних засобах:

 

реклами, яка повторює чи імітує кольорографічні схеми
спеціальних та оперативних транспортних засобів;

 

реклами із нанесенням світлоповертаючих матеріалів;

 

реклами, яка супроводжується звуковими чи світловими
сигналами.

 

Забороняється розміщувати рекламу на скляних (прозорих)
поверхнях транспортних засобів, за винятком випадків, коли для
цього використовуються матеріали, які забезпечують безперешкодний
огляд з салону транспортного засобу.

 

5. Забороняється розповсюдження реклами через
радіотрансляційні або інші звукові мережі сповіщання пасажирів у
транспортних засобах громадського користування, на станціях
метрополітену, вокзалах, в портах та аеропортах, за винятком
розповсюдження соціальної реклами.

 

Стаття 19. Реклама під час демонстрування кіно-
та відеофільмів

 

Забороняється переривати для реклами демонстрацію художніх і
документальних фільмів у кінотеатрах, відеосалонах та інших
місцях, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-,
слайдфільмів.

 

Стаття 20. Реклама і діти

 

1. Забороняється реклама:

 

з використанням зображень дітей, які споживають або
використовують продукцію, призначену тільки для дорослих чи
заборонену законом для придбання або споживання неповнолітніми;

 

з інформацією, яка може підірвати авторитет батьків,
опікунів, піклувальників, педагогів та довіру до них дітей;

 

з вміщенням закликів до дітей придбати продукцію або
звернутися до третіх осіб з проханням зробити покупку;

 

з використанням зображень справжньої або іграшкової зброї,
вибухових пристроїв.

 

2. Реклама не повинна містити зображення дітей у небезпечних
ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати
шкоди дітям або іншим особам, а також інформації, здатної
викликати зневажливе ставлення дітей до небезпечних для здоров'я і
життя ситуацій.

 

3. Реклама не повинна завдавати дітям моральної чи фізичної
шкоди, викликати у них відчуття неповноцінності.

 

4. Реклама не повинна вказувати на можливість придбання
рекламованого товару, розрахованого переважно на дітей, кожною
сім'єю без урахування можливостей її бюджету.

 

5. Реклама не повинна створювати у дітей враження, що
володіння рекламованою продукцією дає їм перевагу над іншими
дітьми.
34. Зміст встановлених законодавством обмежень щодо рекламної діяльності в Україні.

Стаття 21. Реклама лікарських засобів, медичної техніки,
методів профілактики, діагностики, лікування
і реабілітації

 

1. Дозволяється реклама:

 

лише таких лікарських засобів, медичних виробів та методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, що в
установленому порядку дозволені спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я до
застосування в Україні; { Абзац другий частини першої статті 21 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 4196-VI (4196-17) від
20.12.2011 }

 

лише таких лікарських засобів, які відпускаються без рецепта
лікаря та які не внесені центральним органом виконавчої влади у
галузі охорони здоров'я до переліку лікарських засобів,
заборонених до рекламування. { Абзац третій частини першої статті
21 в редакції Закону N 4196-VI (4196-17) від 20.12.2011 }

 

2. Забороняється реклама лікарських засобів, застосування та
відпуск яких дозволяється лише за рецептом лікаря, а також
внесених до переліку заборонених до рекламування лікарських
засобів.

{ Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4196-VI (4196-17) від 20.12.2011 }

3. Забороняється реклама допінгових речовин та/або методів
для їх використання у спорті.

 

4. Реклама лікарських засобів, медичних виробів, методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна
містити:

 

об'єктивну інформацію про лікарський засіб, медичний виріб,
метод профілактики, діагностики, лікування, реабілітації і
здійснюватися так, щоб було зрозуміло, що наведене повідомлення є
рекламою, а рекламований товар є лікарським засобом, медичним
виробом, методом профілактики, діагностики, лікування,
реабілітації;

 

вимогу про необхідність консультації з лікарем перед
застосуванням лікарського засобу чи медичного виробу;

 

рекомендацію щодо обов'язкового ознайомлення з інструкцією на
лікарський засіб;

 

текст попередження такого змісту: "Самолікування може бути
шкідливим для вашого здоров'я", що займає не менше 15 відсотків
площі (тривалості) всієї реклами.

{ Частина четверта статті 21 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 145-VI (145-17) від 18.03.2008, N 3235-VI (3235-17)
від 19.04.2011; в редакції Закону N 4196-VI (4196-17) від
20.12.2011 }

5. Реклама лікарських засобів, медичних виробів та методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації не може
містити посилань на терапевтичні ефекти стосовно захворювань, які
не піддаються або важко піддаються лікуванню.

{ Частина п'ята статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4196-VI (4196-17) від 20.12.2011 }

6. У рекламі лікарських засобів, медичних виробів та методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації забороняється
розміщення: { Абзац перший частини шостої статті 21 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 4196-VI (4196-17) від 20.12.2011 }

 

відомостей, які можуть справляти враження, що за умови
застосування лікарського засобу чи медичного виробу консультація з
фахівцем не є необхідною; { Абзац другий частини шостої статті 21
в редакції Закону N 4196-VI (4196-17) від 20.12.2011 }

 

відомостей про те, що лікувальний ефект від застосування
лікарського засобу чи медичного виробу є гарантованим; { Абзац
третій частини шостої статті 21 в редакції Закону N 4196-VI
(4196-17) від 20.12.2011 }

 

зображень зміни людського тіла або його частин внаслідок
хвороби, поранень;

 

тверджень, що сприяють виникненню або розвитку страху
захворіти або погіршити стан свого здоров'я через невикористання
лікарських засобів, медичних виробів та медичних послуг, що
рекламуються; { Абзац п'ятий частини шостої статті 21 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 4196-VI (4196-17) від 20.12.2011 }

 

тверджень, що сприяють можливості самостійного встановлення
діагнозу для хвороб, патологічних станів людини та їх самостійного
лікування з використанням медичних товарів, що рекламуються;

 

посилань на лікарські засоби, медичні вироби, методи
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації як на найбільш
ефективні, найбільш безпечні, виняткові щодо відсутності побічних
ефектів; { Абзац сьомий частини шостої статті 21 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 4196-VI (4196-17) від 20.12.2011 }

 

порівнянь з іншими лікарськими засобами, медичними виробами,
методами профілактики, діагностики, лікування і реабілітації з
метою посилення рекламного ефекту; { Абзац восьмий частини шостої
статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4196-VI
(4196-17) від 20.12.2011 }

 

посилань на конкретні випадки вдалого застосування лікарських
засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики,
лікування і реабілітації; { Абзац дев'ятий частини шостої статті
21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4196-VI (4196-17)
від 20.12.2011 }

 

рекомендацій або посилань на рекомендації медичних
працівників, науковців, медичних закладів та організацій щодо
рекламованих товару чи послуги;

 

спеціальних виявлень подяки, вдячності, листів, уривків з них
із рекомендаціями, розповідями про застосування та результати дії
рекламованих товару чи послуги від окремих осіб;

 

зображень і згадок імен популярних людей, героїв кіно-, теле-
та анімаційних фільмів, авторитетних організацій;

 

інформації, що може вводити споживача в оману щодо складу,
походження, ефективності, патентної захищеності товару, що
рекламується. { Абзац тринадцятий частини шостої статті 21 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 4196-VI (4196-17) від
20.12.2011 }

 

7. У рекламі лікарських засобів, медичних виробів та методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації забороняється
участь лікарів та інших професійних медичних працівників, а також
осіб, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів.

{ Частина сьома статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4196-VI (4196-17) від 20.12.2011 }

8. Забороняється вміщувати в рекламі лікарських засобів
інформацію, яка дозволяє припустити, що лікарський засіб є
харчовим, косметичним чи іншим споживчим товаром або що
безпечність чи ефективність цього засобу обумовлена його природним
походженням.

 

9. У рекламі товарів та методів, що не належать до лікарських
засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики,
лікування і реабілітації, а також у рекламі харчових продуктів для
спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових
продуктів та дієтичних добавок забороняється посилатися на те, що
вони мають лікувальні властивості.

{ Частина дев'ята статті 21 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1465-VI (1465-17) від 04.06.2009; в редакції Закону
N 4196-VI (4196-17) від 20.12.2011 }

10. Забороняється реклама проведення цілительства на масову
аудиторію.

{ Частина десята статті 21 в редакції Закону N 1033-V (1033-16)
від 17.05.2007 }

11. Забороняється реклама нових методів профілактики,
діагностики, реабілітації та лікарських засобів, які знаходяться
на розгляді в установленому порядку, але ще не допущені до
застосування.

{ Частина одинадцята статті 21 в редакції Закону N 1033-V
(1033-16) від 17.05.2007 }

12. Реклама послуг народної медицини (цілительства) та осіб,
які їх надають, дозволяється лише за наявності відповідного
спеціального дозволу на заняття народною медициною
(цілительством), виданого Міністерством охорони здоров'я України
або уповноваженим ним органом, і повинна містити номер, дату
видачі зазначеного дозволу та назву органу, який його видав.
{ Статтю 21 доповнено частиною згідно із Законом N 1033-V
(1033-16) від 17.05.2007 }

 

13. Положення цієї статті не поширюються на рекламу
лікарських засобів, медичних виробів та методів профілактики,
діагностики, лікування і реабілітації, яка розміщується у
спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та
лікарів, а також яка розповсюджується на семінарах, конференціях,
симпозіумах з медичної тематики.

{ Частина тринадцята статті 21 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4196-VI (4196-17) від 20.12.2011 }

Стаття 22. Реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів,
знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права
інтелектуальної власності, під якими випускаються
алкогольні напої та тютюнові вироби

 

1. Реклама тютюнових виробів, реклама знаків для товарів і
послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими
випускаються тютюнові вироби, забороняється:

 

на радіо та телебаченні, у тому числі за допомогою
кабельного, супутникового, ІР-телебачення, онлайн-телебачення,
мобільного телебачення, цифрового ефірного телебачення та інших
засобів передавання сигналу;

 

у наукових, науково-популярних, навчальних,
громадсько-політичних, довідкових, літературно-художніх виданнях,
виданнях для дітей та юнацтва, виданнях для організації дозвілля
та відпочинку, спорту та інших виданнях, у тому числі в усіх
друкованих засобах масової інформації;

 

засобами внутрішньої реклами;

 

на транспорті;

 

за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних
виставкових заходів тютюнових виробів за умови, що на такі заходи
допускаються лише працівники підприємств, які мають ліцензію на
оптову торгівлю тютюновими виробами або виробництво тютюнових
виробів);

 

засобами зовнішньої реклами;

 

у місцях проведення масових заходів політичного, освітнього,
релігійного, спортивного характеру та розважальних заходів,
призначених для неповнолітніх осіб;

 

у мережі Інтернет, крім веб-сайтів, призначених для
повнолітніх осіб, обов’язковою умовою доступу до яких є попередня
ідентифікація віку користувачів.

{ Частина перша статті 22 в редакції Законів N 145-VI (145-17)
від 18.03.2008, N 3778-VI (3778-17) від 22.09.2011 }

2. Реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і
послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими
випускаються алкогольні напої, забороняється:

на радіо та телебаченні з 6 до 23 години;

на перших і останніх сторінках газет, на обкладинках журналів
та інших видань, в усіх виданнях для дітей та юнацтва, на
сторінках для дітей та юнацтва усіх друкованих видань;

в усіх друкованих засобах масової інформації (крім
спеціалізованих видань); { Набирає чинності з 1 січня 2010 року }

засобами внутрішньої реклами;

за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних
виставкових заходів алкогольних напоїв);

на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів
загального користування та метрополітену;

засобами зовнішньої реклами. { Набирає чинності з 1 січня
2009 року } { Частина друга статті 22 в редакції Закону N 145-VI (145-17)
від 18.03.2008 }

3. Реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків
для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної
власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові
вироби:

забороняється на товарах та у друкованих виданнях,
призначених переважно для осіб віком до 18 років, або у
розрахованих на зазначених осіб частинах інших друкованих видань;

забороняється з використанням осіб віком до 18 років як
фотомоделей;

не повинна містити зображення процесу паління тютюнових
виробів або споживання алкогольних напоїв;

не може розташовуватися ближче ніж за 300 метрів прямої
видимості від території дитячих дошкільних закладів, середніх
загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, в яких
навчаються діти віком до 18 років;

не може формувати думку, що паління або вживання алкоголю є
важливим фактором досягнення успіху в спортивній, соціальній,
сексуальній або інших сферах життя;

не повинна створювати враження, що вживання алкогольних
напоїв чи паління тютюнових виробів сприятиме розв'язанню
особистих проблем;

не може формувати думку, що алкоголь чи тютюнові вироби мають
лікувальні якості або що вони є стимулюючими чи заспокійливими
засобами;

не повинна заохочувати до вживання алкогольних напоїв чи
тютюнопаління або негативно розцінювати факт утримування від
вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв;

не може містити зображень лікарів та інших професійних
медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує
зовнішній вигляд лікарів;

{ Абзац одинадцятий частини третьої статті 22 виключено на
підставі Закону N 145-VI (145-17) від 18.03.2008 }

не повинна створювати враження, що більшість людей палить або
вживає алкогольні напої;

забороняється шляхом розміщення зображення тютюнових виробів,
знаків для товарів і послуг, під якими випускаються тютюнові
вироби, на будь-яких інших товарах, крім розміщення на товарах
(предметах), пов'язаних із вживанням тютюнових виробів,
запальничках, попільничках. { Частину третю статті 22 доповнено
абзацом тринадцятим згідно із Законом N 3778-VI (3778-17) від
22.09.2011 }

4. Спонсорування теле-, радіопередач, театрально-концертних,
спортивних та інших заходів з використанням знаків для товарів та
послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими
випускаються тютюнові вироби, забороняється.

Дозволяється спонсорування теле-, радіопередач,
театрально-концертних, спортивних та інших заходів з використанням
знаків для товарів та послуг, під якими випускаються алкогольні
напої.

5. Реклама будь-яких товарів або послуг не повинна містити
зображення тютюнових виробів або процесу паління тютюнових
виробів. { Частина п'ята статті 22 в редакції Закону N 3778-VI (3778-17)
від 22.09.2011 }

6. Забороняються такі види діяльності з рекламування
алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і
послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими
випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби:

спонсорування заходів, призначених переважно для осіб віком
до 18 років, з використанням знаків для товарів і послуг, інших
об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються
тютюнові вироби та алкогольні напої;

розповсюдження та продаж будь-яких товарів (крім товарів, які
пов'язані з вживанням тютюнових виробів, запальничок, сірників,
попільничок) з використанням знаків для товарів і послуг, інших
об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються
тютюнові вироби та алкогольні напої;

проведення заходів з обміну тютюнових виробів на будь-які
інші товари, роботи, послуги;

надання права участі у лотереї, грі, конкурсі та інших
розважальних заходах, якщо умовою надання права участі є придбання
тютюнових виробів;

зображення тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг,
інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими
випускаються тютюнові вироби, в місцях проведення розважальних
заходів для неповнолітніх осіб та на автотранспортних засобах;

зображення тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг,
інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими
випускаються тютюнові вироби, або процесу паління тютюнових
виробів, на упаковці чи під час реклами будь-яких інших товарів чи
послуг, які не пов'язані з вживанням тютюнових виробів;

продаж тютюнових виробів у наборі з будь-якими іншими
товарами, які не пов'язані з вживанням тютюнових виробів;

надсилання повідомлень невизначеному колу осіб поштою,
електронною поштою, засобами мобільного зв'язку. { Частина шоста статті 22 в редакції Закону N 3778-VI (3778-17)
від 22.09.2011 }

7. Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв, а також
знаків для товарів та послуг, інших об'єктів права інтелектуальної
власності, під якими випускаються дані вироби та напої, повинна
супроводжуватися текстами попередження такого змісту: "Куріння
може викликати захворювання на рак", "Надмірне споживання алкоголю
шкідливе для вашого здоров'я". Кожному попередженню має бути
відведено не менше 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами.
Колір тексту попередження має бути чорним, а колір фону
попередження - білим.

Текст попередження в рекламі в друкованих засобах масової
інформації має розміщуватися горизонтально, внизу рекламного
зображення. { Абзац другий частини сьомої статті 22 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3778-VI (3778-17) від 22.09.2011 }
{ Частина сьома статті 22 в редакції Закону N 145-VI (145-17)
від 18.03.2008 }

8. Рекламодавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів
зобов'язані у порядку, передбаченому законами України,
спрямовувати на виробництво та розповсюдження соціальної реклами
щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем не менше 5
відсотків коштів, витрачених ними на розповсюдження реклами
тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України.
Розпорядники цих коштів щоквартально оприлюднюють звіт щодо їх
використання.

9. Реклама алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пива
та/або напоїв, що виготовляються на його основі, знаків для
товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності,
під якими випускаються алкогольні напої, тютюнові вироби, пиво
та/або напої, що виготовляються на його основі, не повинна містити
зображення популярних осіб або пряме чи опосередковане схвалення
популярними особами паління або вживання алкоголю, пива та напоїв,
що виготовляються на його основі. { Статтю 22 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом N 145-VI
(145-17) від 18.03.2008 }

Стаття 23. Реклама зброї

1. Реклама зброї може здійснюватися тільки у відповідних
спеціалізованих виданнях щодо зброї, або безпосередньо у
приміщеннях торговельних закладів (підприємств), які реалізують
зброю, або на відповідних виставках (заходах).

2. Порядок рекламування бойової зброї, озброєнь і військової
техніки, а також зброї, яка відповідно до законодавства може
перебувати у власності осіб, встановлюється Кабінетом Міністрів
України.

Стаття 24. Реклама послуг, пов'язаних із залученням коштів
населення

1. Реклама послуг (банківських, страхових, інвестиційних
тощо), пов'язаних із залученням коштів населення, або осіб, які їх
надають, дозволяється лише за наявності спеціального дозволу,
ліцензії, що підтверджує право на здійснення такого виду
діяльності. Така реклама повинна містити номер дозволу, ліцензії,
дату їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл,
ліцензію.

Це положення не застосовується у випадках, коли дається
тільки реклама знака для товарів і послуг, назви особи (без
реклами послуг).

2. У рекламі таких послуг або осіб, які їх здійснюють,
забороняється повідомляти розміри очікуваних дивідендів, а також
інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених за
підсумками не менш як одного року.

Стаття 25. Реклама цінних паперів

1. Рекламою цінних паперів визнається реклама про:

цінні папери, які емітуються та/або перебувають в обігу;

учасника ринку цінних паперів та його діяльність;

угоди з цінними паперами та/або умови цих угод.

Інформація, яка відповідно до законодавства про цінні папери
та нормативно-правових актів Національнної комісії з цінних
паперів та фондового ринку підлягає обов'язковому оприлюдненню, не
вважається рекламою цінних паперів. { Абзац п'ятий частини першої
статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законами N 145-VI
(145-17) від 18.03.2008, N 3610-VI (3610-17) від 07.07.2011 }

2. Рекламодавцями реклами цінних паперів можуть бути лише
учасники ринку цінних паперів, передбачені Законом України
"Про цінні папери і фондову біржу" (1201-12).

3. Реклама рекламодавців - учасників ринку цінних паперів має
містити відомості про наявність спеціального дозволу, ліцензії, що
підтверджує право на здійснення відповідного виду діяльності на
ринку цінних паперів, із зазначенням номера дозволу, ліцензії,
дати їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл,
ліцензію.

Це положення не застосовується у випадках, коли здійснюється
реклама знаків для товарів та послуг учасника ринку цінних паперів
без реклами послуг щодо цінних паперів.

4. Рекламодавцям реклами цінних паперів при замовленні її
виробництва та розповсюдження забороняється:

вказувати розмір доходу, який передбачається одержати за
цінними паперами, крім випадків, коли це необхідно вказувати
відповідно до вимог законодавства про цінні папери, та надавати
прогнози щодо зростання курсової вартості цінних паперів;

рекламувати цінні папери до публікації інформації про випуск
цінних паперів та їх реєстрацію відповідно до законодавства про
цінні папери та нормативно-правових актів Національної комісії з
цінних паперів та фондового ринку; { Абзац третій частини
четвертої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3610-VI (3610-17) від 07.07.2011 }

використовувати відомості, які відсутні в інформації про
емісію цінних паперів, що зареєстрована у Національній комісії з
цінних паперів та фондового ринку; { Абзац четвертий частини
четвертої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3610-VI (3610-17) від 07.07.2011 }

використовувати інформацію про доход за цінними паперами або
величину отриманого емітентом у минулому прибутку без вказівки на
те, що цей прибуток не є гарантією отримання доходів у
майбутньому. { Частину четверту статті 25 доповнено абзацом згідно
із Законом N 3480-IV (3480-15) від 23.02.2006 }

5. У разі, коли випуск цінних паперів визнано таким, що не
відбувся, емітент таких цінних паперів зобов'язаний припинити
розповсюдження реклами цих паперів у 3-денний термін з моменту
реєстрації в Національній комісії з цінних паперів та фондового
ринку звіту про наслідки підписки на цінні папери. { Частина п'ята статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3610-VI (3610-17) від 07.07.2011 }

Стаття 25-1. Реклама об'єктів будівництва

1. Реклама об'єктів будівництва з метою продажу житлових або
нежитлових приміщень, в тому числі пов'язаних із залученням коштів
населення, дозволяється лише за наявності ліцензії (дозволу) на
здійснення будівельної діяльності та дозволу на виконання
будівельних робіт на конкретному об'єкті, що рекламується. Така
реклама має містити номер ліцензії (дозволу), дату її видачі та
найменування органу, який видав цю ліцензію (дозвіл).

{ Закон доповнено статтею 25-1 згідно із Законом N 800-VI
(800-17) від 25.12.2008 }

35. Поняття та суб’єкти бібліотечної справи в україні.

Бібліотека - інформаційний, культурний, освітній заклад
(установа, організація) або структурний підрозділ, що має
упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації
та головним завданням якого є забезпечення інформаційних,
науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб
користувачів бібліотеки.

Бібліотечна справа - галузь інформаційної, культурної та
освітньої діяльності суспільства, спрямована на створення і
розвиток мережі бібліотек, формування, опрацювання, упорядкування
та зберігання бібліотечних фондів, організацію бібліотечного,
інформаційного та довідково-бібліографічного обслуговування
користувачів бібліотеки, підготовку та підвищення кваліфікації
фахівців у галузі бібліотечної справи, наукове та методичне
забезпечення розвитку бібліотечної діяльності.

Стаття 4. Державна політика в галузі бібліотечної справи

 

Основою державної політики в галузі бібліотечної справи є
реалізація прав громадян на бібліотечне обслуговування,
забезпечення загальної доступності до інформації та культурних
цінностей, що збираються, зберігаються та надаються в тимчасове
користування бібліотеками.

 

Держава:

 

підтримує бібліотечну справу та її розвиток шляхом
гарантованого фінансування бібліотек, пільгової податкової,
кредитної та цінової політики;

 

фінансує створення інформаційних мереж і телекомунікаційних
систем для інформаційного обміну, входження у світові глобальні
комп'ютерні мережі, об'єднання та забезпечення доступності
розподілених бібліотечних ресурсів;

 

стимулює взаємовикористання бібліотечних ресурсів через
систему міжбібліотечного абонемента, зведених каталогів,
депозитаріїв, обмінних бібліотечних фондів, інтеграцію бібліотек
України у світовий інформаційний простір;

 

координує діяльність бібліотек усіх форм власності, регулює
діяльність бібліотек, що є в державній і комунальній власності;
{ Абзац п'ятий частини другої статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1388-VI (1388-17) від 21.05.2009 }

 

забезпечує розвиток бібліотечного обслуговування соціально
незахищених верств населення;

 

розробляє програми розвитку бібліотечної справи та забезпечує
їх цільове фінансування;

 

створює умови для міжнародного співробітництва бібліотек.