Козацько-селянські повстання останньої декади 16-першогї третини 17 ст

Намагання польської влади взяти під контроль козаків привело до активного протесту проти існуючого режиму. Перша хвиля повстань була короткою (1591-1596 рр.), а друга - тривалою (1625-1638 рр.). Головною рушійною силою народних виступів стало козацтво.

ПРИЧИНИ повстань:

· постійні обмеження реєстру

· несвоєчасна видача платні реєстровцям

· порушення майнових прав козаків

· утиски не реєстровців

· ухвала польського сейму 1590р. за якою король отримував право роздавати шляхті і магнатам «українські пустки» за Білою Церквою і землі, якими здавна користувались козаки

· узаконення кріпосного права Литовським статутом 1588р. на території Брацлавського і Київського воєводств

Повстання Криштофа Косинського (1591-1593 рр.) стало одним із перших великих селянсько-козацьких виступів. Козаки оволоділи всією Брацлавщиною, Київщиною, потім Волинню і частково Поділлям. Косинський титулував себе гетьманом і змушував людей присягати козацькій владі замість шляхетської. Біля м. П'ятки 23-31 січня 1593 р. відбулась вирішальна битва між козаками і поляками, де повстанці зазнали поразки. Козаки зобовязувалиьс визнати владу короля, а Косинського зняли з гетьманства.
Постання С.Наливайка (1595-1596) Охопило Брацлавщину, згодом Волинь. Загони Наливайка, Шаули, Лободи об’єднались під Білою Церквою. 23 березня 1596 відбулась битва біля урочища Гострий Камінь. Переможною вона не стала для жодної зі сторін. Вирішальна битва відбулась в травні 1596р. в урочищі Солониці під Лубнами. Повстанці капітулювали 28 травня 1596.

Повстання 1625 р. під керівництвом Марка Жмайла. Влітку 1625 р. польський уряд направив на Київщину каральне військо на чолі з коронним гетьманом С. Конєцпольським. На допомогу повсталим прийшов 20-тисячний загін на чолі с Марком Жмайлом, якого на Січі обрали гетьманом. У бою біля озера Курукового обидві сторони зазнали серйозних утрат. Козацька старшина стала схилятися до компромісу з поляками, передавши гетьманську владу прихильникові угоди зі шляхтою Михайлові Дорошенку. За підсумками переговорів було підписано Куруківську угоду, за якою всі учасники повстання були амністовані, а реєстр збільшувався на 6 тис. Реєстровцям була визначена щорічна заробітна плата в 60 тис. злотих і виділені королівські землі. У свою чергу, козаки прийняли на себе зобов'язання не втручатися в релігійні справи, припинити морські походи і не вступати в зносини з іноземними державами.

Повстання 1630р. під керівництвом Тараса Федоровича (Трясила). Укладений мир не міг бути тривалим, оскільки він не лише поглибив протиріччя між реєстровими (привілейованими) і низовими («незаконними») козаками, але і залишив без захисту селянство і міщан - основну масу повсталих. Тарас Федорович, новообраний гетьман, на чолі 10-тисячного війська рушив на Правобережжя. Він звертався до народу з універсалами, які закликали вступати до його загонів, «добувати козацькі вольності» і «захищати православну віру». Результат повстання було вирішено в тритижневих боях з поляками під Переяславом у травні 1630 р. Польський гетьман С. Конєцпольський запропонував мир, і старшина погодилася. Відповідно до Переяславського договору між поляками і старшиною козацький реєстр збільшувався до 8 тис, козаки здобували право самим обирати собі гетьмана. В іншому цей договір підтверджував умови попередньої Куруківської угоди.

Повстання 1635р. під керівництвом Івана Сулими. У 1635 р. поляки посилили ізоляцію Січі. Для цього ними всього за півроку перед першим дніпровським порогом, що називається Кодак, була побудована і добре оснащена фортеця. Але виконати поставлене польським урядом завданім - не допустити зносин українського населення із Запорожжям - не вдалося. Уже через місяць після завершення будівництва фортеці вона була зруйнована загоном січовиків, яких очолював їхній гетьман Іван Сулима. Після повернення на Запорожжя зрадник з реєстровців видав козацького гетьмана і він був страчений за наказом польського короля.

Козацьке повстання 1637-1638pp. Антипольські настрої серед козацтва посилювались і серед реєстровців. Улітку 1637 р. розпочалося нове повстання, яке охопило Лівобережну і Правобережну Україну. Його керівниками були талановиті полководці - Павло Бут (Павлюк), Дмитро Гуня, Карпо Скидан, Яцько Острянин (Остряниця). Основна битва відбулась 6 грудня 1637 під Кумейками. Повстанці зазнали поразки.

1 березня 1638 у Варшаві розпочав роботу польський сейм, який ухвалив постанову під назвою «Ординація Війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої».Реєстр обмежений до 6 тис, заборонено козацьке судочинство, козаки позбавлялись права обирати старшин, поселятись у містах, крім прикордонних – Черкас, Чигирина і Корсуня.

Обєднання українців навколо ідеї визвольної боротьби потребувало часу. Отож, десятиліття «золотого спокою» 1638-1648рр. для України було часом гуртування сил перед новим змаганням.