Докази і доказування у справах з іноземним елементом

У процесі вирішення судами України цивільних справ з іноземним елементом за можливістю застосування окремих норм іноземного закону важливе значення має застосування доказового права іноземної держави, особливо тоді, коли зміст і форма спірних правовідносин підпорядковані іноземному закону.

У сучасній правовій системі це питання вирішується досить складно і неоднозначно. За законодавством Франції, Німеччини та інших країн Європи процесуальні питання доказування у цивільних справах з іноземним елементом підпорядковані принципу закону суду. Стосовно допустимості засобів доказування у Німеччині доказування здійснюється за принципом закону суду, однак допускається й застосування закону місця укладення угоди. У Франції доказування із застосуванням процесуальних засобів існування угоди пов'язується з формою останньої і підпорядковується закону місця її укладення. По-іншому вирішено це питання в англо-американській системі, суди якої застосовують лише своє доказове право.

Аналіз чинного доказового права України свідчить про те, що правило про обов'язок доказування і подання доказів (ст.60 ЦПК) повністю застосовується до справ за участю іноземного елемента. Кожна з сторін, у тому числі й іноземець, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а при наявності труднощів суд на їх клопотання сприяє у витребуванні таких доказів. Відповідно до ч. 1 ст.57 ЦПК України у справі з іноземним елементом можуть бути використані як докази будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими визначеними ч. 2 ст.57 ЦПК України засобами: поясненнями сторін і третіх осіб їх представників, допитаних як свідки, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Виключаються інші засоби доказування, які допускаються в іноземному праві, якому можуть бути підпорядковані спірні правовідносини, зокрема присяга у Франції (ст.ст. 1357 1369 ЦК Франції).

На розгляд справ з іноземним елементом поширюється правило ст.212 ЦПК України про оцінку доказів, згідно з яким ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Це правило діє щодо доказової сили письмових документів, якщо суть відносин чи форма угоди, яка укладається за кордоном, підпорядковані іноземному законодавству — законові місця її укладення або інших письмових документів, складених за кордоном, які там мають переважну силу над іншими доказами.

Письмові докази (ст.64 ЦПК) мають подаватися в оригіналі (якщо подано копію письмового доказу, суд в разі необхідності може вимагати подання оригіналу); допускається подання належно засвідчених витягів з письмових доказів або їх огляд на місці, якщо подання цих доказів до суду ускладнено, наприклад, через їх численність. Одержання оригіналів письмових доказів від іноземних державних установ, громадян та юридичних осіб, тобто офіційних (публічних) і приватних письмових документів можливе у порядку надання правової допомоги для виконання судових доручень (ст.415 ЦПК, ст.6 Конвенції держав — членів СНД[16]). Так, учасниці Конвенції держав — членів СНД зобов'язані пересилати одна одній на прохання без перекладу і безоплатно свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану, документи про освіту, трудовий стаж та інші документи, що стосуються особистих або майнових прав і інтересів громадян запитуваної сторони й інших осіб, які проживають на її території (ст. 14).

Документи адміністративних і юридичних органів іноземних держав набувають сили письмових доказів за умови їх легалізації (посвідчення) консульськими посадовими особами. Однак, стосовно кожної окремо взятої країни можлива специфіка вказаної діяльності, і при цьому слід звертати увагу на зміст міждержавних угод.

У питаннях про розподіл доказування при розгляді справ з іноземним елементом застосовуються правила норм ЦПК України якщо інше не встановлено законом. Так, особа, яка заподіяла шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини, тобто обов'язок доказування покладено на відповідача у справі. Обов'язок доказування вини заподіювача шкоди у справах з іноземним елементом про відшкодування заподіяної шкоди має прив'язку до іноземного закону місця заподіяння. І це повинен враховувати в своїй діяльності суд.

Правило ст.59 ЦПК України, відповідно до якого обставини справи, що за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, поширюється й на доказову діяльність у цивільних справах з іноземним елементом.