Абсолютно автономна національна економічна політика, у тому числі валютна, несумісна з інтернаціоналізацією економік різних країн і їхньою інтеграцією їхніх фінансів

Тема 10. Регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин

1. Ринкове та державне регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин.

2. Сутність та види валютної політики.

3. Валютні обмеження: умови використання та принципи.

 

 

В умовах ринкової економіки здійснюється ринкове і державне регулювання міжнародних валютних відносин. На валютному ринку формуються попит та пропозиція валют та їх курсове співвідношення. Ринкове регулювання здійснюється на основі закону вартості, закону попиту та пропозиції, дія яких в умовах конкуренції на валютних ринках забезпечує відносну еквівалентність обміну валют, відповідність міжнародних фінансових потоків потребам світового господарства.

Історія розвитку міжнародних економічних відносин свідчить про те, що в усі часи держава втручалась у валютні відносини, характер і ступінь цього втручання були різними – прямим або ж непрямим (опосередкованим), всеохоплюючим чи частковим. Але безперечним є той факт, що в кризових умовах переважає державне валютне регулювання. По мірі виходу економіки з кризи змінюється і характер та сила державного валютного регулювання - відбувається поступова лібералізація валютних операцій. Але держава завжди зберігає валютний контроль з метою регламентації і нагляду за валютними відносинами.

Ринкове та державне валютне регулювання доповнюють одне одного. Ринкове валютне регулювання сприяє виникненню стимулів розвитку, а державне валютне регулювання спрямоване на подолання негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин. Межа між цими регуляторами визначається вигодами та втратами в кожній конкретній ситуації.

У системі регулювання ринкової економіки важливе місце займає валютна політика - сукупність заходів, розроблених урядом і здійснюваних у сфері міжнародних валютних і інших економічних відносин відповідно з поточними і стратегічними цілями країни.

Напрямок і форми валютної політики кожної країни визначаються її валютно-економічним положенням, еволюцією міжнародної фінансової системи, рівнем конкуренції на міжнародних фінансових ринках. Юридично валютна політика оформлюється валютним законодавством – сукупністю правових норм та, регулюючих порядок здійснення операцій з валютними цінностями в країні та за її межами, а також валютними угодами – двохсторонніми та багатосторонніми - між державами в валютній сфері.

Одним із засобів реалізації валютної політики є валютне регулювання - регламентація державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій на національному, міждержавному і регіональному рівнях. Пряме валютне регулювання реалізується шляхом законодавчих актів і дій виконавчої влади, непряме - з використанням економічних, зокрема валютно-кредитних методів впливу на поведінку економічних агентів ринку.

Валютна політика визначає підготовку, прийняття і реалізацію рішень по валютних проблемах. Регулювання валютних відносин відбувається на декількох рівнях: приватні підприємства, національна держава, на міждержавному рівні.

Міждержавне регулювання у формі координації валютної, кредитної і фінансової політики обумовлено наступними причинами:

- посиленням взаємозалежності національних економік;

- зміною співвідношення між ринковим і державним регулюванням на користь ринку в умовах лібералізації економічних відносин;

- зміною пріоритетів на світовій економічні арені, виникненням трьох центрів лідерства: США, Західна Європа, Японія;

Величезними масштабами світових валютних, кредитних, фінансових ринків, що відрізняються нестабільністю у зв’язку з коливаннями валютних курсів, процентних ставок, біржовими, валютними, банківськими кризами.

Абсолютно автономна національна економічна політика, у тому числі валютна, несумісна з інтернаціоналізацією економік різних країн і їхньою інтеграцією їхніх фінансів.