Тематика курсу та норми затрат часу

ВСТУП

Сучасні стратегічні і тактичні завдання вищої інженерно-педагогічної освіти вимагають формування професійної компетентності фахівців професійно-технічної освітньої системи. Значною мірою це залежить від їх педагогічної підготовки з дисципліни “Теорія і методика виховної роботи в ПТНЗ”, що передбачає активізацію пізнавальної діяльності студентів на лекційних, семінарсько-практичних заняттях і у процесі самопідготовки. У зв’язку з цим методичні вказівки щодо вивчення курсу орієнтують студентів на освоєння теоретичної та практичної підготовки з виховної діяльності.

У результаті засвоєння теоретичного складника дисципліни студенти повинні знати: сутність процесу виховання; характеристику суб’єкта виховного процесу; принципи та методи виховної роботи; класифікацію форм виховної роботи; традиційні та авторські виховні системи; мету професійного виховання, методику індивідуальної роботи з учнями; основні характеристики колективу; етапи та шляхи формування колективу; сутність та мету самоуправління; вплив сімейного виховання на розвиток особистості; шляхи формування здорового способу життя учнів; самовиховання.

Формуються ці знання в результаті навчальної діяльності на лекційних заняттях та під час самостійного вивчення тематики курсу (див. табл. 1).

Таблиця 1

Тематика курсу та норми затрат часу

(теоретична підготовка)

 

№	Зміст	Обсяг лекційних занять (год.)	Обсяг самостійної роботи (год.)
ДФ*	ЗФ*	ДФ	ЗФ
Модуль І. Теоретичні аспекти виховної роботи
1.	Виховання як педагогічне явище. Виховання як категорія педагогіки. Фактори розвитку особистості. Виховний процес: сутність, роль та місце у процесі формування особистості. Характерні особливості виховання в ПТНЗ. Сучасні проблеми виховання		0,5
2.	Виховний процес: закономірності, принципи, етапи виховного процесу. Закономірності виховного процесу. Характеристика принципів виховання. Вихованість як критерій результативності виховного процесу. Етапи процесу виховання.
3.	Методи виховання. Характеристика методу й прийому виховання. Класифікація методів виховання. Фактори, що визначають вибір методів виховання.		0,5
	Зміст і форми виховання особистості. Сучасні ідеї щодо змісту виховання особистості. Зміст виховання як система. Характеристика компонентів змісту виховання. Умови ефективності виховання. Форми виховання в ПТНЗ як зовнішнє вираження виховного процесу		0,5
5.	Виховні системи та школи. Сутність та етапи становлення виховних систем	-	-		3,5
Модуль ІІ. Методичні аспекти виховної роботи
6.	Робота вихователя з батьками учнів ПТНЗ. Сім’я як чинник виховання. Зміст виховання у сім’ї. Методи виховання у сім’ї. Педагогічні умови успішного сімейного виховання. Педагогічна підтримка сім’ї з боку вихователів ПТНЗ.		0,5
7.	Колектив як чинник виховання Поняття «колектив» і його значення. Види і структура колективу. Динаміка розвитку колективу. Шляхи згуртування колективу. Педагогічне керівництво колективом.		0,5
8.	Система діяльності інженера-педагога Система виховної роботи ПТНЗ. Структура системи діяльності педагога-вихователя ПТНЗ	–	–		3,5
9.	Мистецтво і технологія виховання Поняття “технологія виховання”. Особливості технології виховного процесу. Виховна справа як вид організації колективної діяльності. Характеристика етапів виховної справи.		0,5
	Усього

У дані методичні вказівки включено стислий конспект лекцій, зміст якого кожен студент має доповнити шляхом вивчення рекомендованої навчальної літератури, педагогічних творів та інших джерел.

За підсумками вивчення дисципліни студент повинен вміти: визначати мету виховного заходу; вибирати методи та форми виховної роботи; вміти реалізовувати особистісно-орієнтований підхід в індивідуальній роботі з учнями; застосовувати різноманіття педагогічних систем у виховній практиці; впроваджувати інноваційні методи виховання; здійснювати роботу з батьками учнів; розробляти виховні заходи.

На практичних заняттях та методами самонавчання студенти мають сформувати наступні навички: застосування отриманих знань у виховному процесі; адаптації виховних методик до обставин, що виникають; організації виховної роботи; вирішення педагогічних ситуацій; удосконалення педагогічної майстерності у виховній роботі.

Студенти також повинні були мати міцні навички комплексного характеру, а саме:

– на підставі знань щодо виховних технологій, що використовуються в ПТНЗ, здійснювати виховний процес в ПТНЗ; враховувати педагогічні умови підготовки кваліфікованих робітників у виховному процесі; формувати й реалізовувати зміст виховання в ПТНЗ; здійснювати виховну роботу в дозвільній діяльності учнів ПТНЗ;

– на підставі знань про фактори, що зумовлюють ефективність виховного процесу в ПТНЗ, здійснювати управління виховним процесом в ПТНЗ.

Орієнтиром для засвоєння практичної складової курсу може бути план семінарсько-практичних занять (див. табл. 2).

Таблиця 2

План семінарсько-практичних занять з курсу

 

Пор. №	Зміст	Обсяг занять (год.)
ДФ	ЗФ
Модуль І. Теоретичні аспекти виховної роботи
1.	Виховання як педагогічне явище. Методи педагогічного вивчення особистості. Педагогічне спостереження в практиці інженера-педагога		0,5
2.	Закономірності, принципи, етапи виховного процесу. Планування виховної роботи в навчальній групі в ПТНЗ.		0,5
3.	Методи виховання. Методи виховної роботи в ПТНЗ.		0,5
4.	Зміст і форми виховання особистості		0,5
Модуль ІІ. Методичні аспекти виховної роботи
5.	Методика роботи вихователя з батьками учнів ПТНЗ		0,5
6.	Колектив як чинник виховання. Методи згуртування учнівського колективу.
7.	Технологія у виховному процесі. Колективні творчі справи		0,5
Усього

Примітка. Позначка “ДФ” у таблицях 1 і 2 означає “денна форма навчання”, а “ЗФ” – “заочна форма навчання”.

Методика оцінювання досягнень студентів з курсу «Теорія і методика виховної роботи в ПТНЗ»

1) максимально можлива кількість балів, отриманих студентами під час поточного тестування з курсу ТМВР – 100 балів,

з них:

- міні контрольна робота на лекціях – 7 контрольних робіт х 5 балів максимально = 35 балів;

- робота на семінарсько-практичних заняттях – 7 занять х 5 балів максимально = 35 балів;

- виконання завдань з самостійної роботи – 5 завдань х 2 бали = 10 балів (максимально);

2) підсумковий (модульний) тест (10 питань, кожна вірна відповідь на які дорівнює 1 бал). Тобто максимально можлива кількість балів за підсумковий тест – 10 балів.

3) Додаткові бали:

- написання реферату й виступ з висвітленням його основних положень – 5 балів;

- участь у студентських конференціях —10 балів;

- публікація тез доповіді — 10 балів.

4) Розподіл балів:

Оцінка за шкалою ECTS	Визначення	Оцінка за національною шкалою	Оцінка за 100-бальною шкалою
A	ВІДМІННО — відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок		90-100
B	ДУЖЕ ДОБРЕ — вище середнього рівня з кількома помилками		80-89
C	ДОБРЕ — в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок	75-79
D	ЗАДОВІЛЬНО — непогано, але зі значною кількістю недоліків		70-74
E	ДОСТАТНЬО — виконання задовольняє мінімальні критерії	60-69
FX	НЕЗАДОВІЛЬНО — потрібно попрацювати перед тим, як перескласти		35-59
F	НЕЗАДОВІЛЬНО — необхідна серйозна подальша робота, обов’язковий повторний курс	1-34

Бажаємо Вам, шановні студенти, успіхів у засвоєнні дисципліни “Теорія і методика виховної роботи в ПТНЗ”!

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Лекція 1

Тема 1. Виховання як педагогічне явище

Мета:сформувати у студентів уявлення про історичні етапи розвитку педагогіки і теорії виховання як складника педагогічної науки, знання щодо предмету, завдань, основних категорій дисципліни, сутності виховного процесу, його ролі та місця у процесі формування особистості, характерних особливостей виховання в ПТНЗ.

План

1.1 Виховання як категорія педагогіки.

1.2 Фактори розвитку особистості.

1.3 Виховний процес: сутність, роль та місце у процесі формування особистості.

1.4 Характерні особливості виховання в ПТНЗ.

1.5 Сучасні проблеми виховання (самостійно).

 

1.1 Педагогіка – наука про виховання, навчання і освіту підростаючого покоління. а теорія виховання – одна з її галузей. Предмет теорії виховання: закономірності, принципи, цілі, зміст, форми, методи, засоби, оптимальні умови виховання у різних видах діяльності та спілкування.

Основні категорії:

– виховання: передача і організація засвоєння накопиченого людством соціально-історичного досвіду, його духовної культури (у широкому розумінні);педагогічно цілеспрямована організація діяльності і спілкування, яка сприяє формуванню у вихованців спроектованих цінностей, світогляду, якостей, рис характеру, поведінки тощо (як педагогічна категорія);

– особистість – специфічна суспільна особливість людини, пов'язана з засвоєнням матеріального і духовного досвіду, накопиченого людством;

– індивідуальність – характеризує несхожість, своєрідність, відмінність однієї людини, особистості від іншої;

– формування – процес і результат цілеспрямованих (виховання) і стихійних впливів соціальної дійсності на особистість;

– соціалізація – процес засвоєння індивідом соціального досвіду, цінностей, норм, установ, властивих суспільству, соціальним групам, до яких він належить;

– індивідуальний розвиток – зовнішні і внутрішні, кількісні і якісні зміни, які характеризують рух людської істоти від нижчих до вищих рівнів її життєдіяльності (від незнання – до знання; від копіювання – до оригінальної творчої роботи тощо).

1.2. Фактори розвитку особистості, які знаходяться в діалектичній єдності, взаємодії, взаємовпливі:

– спадковість передбачає відтворення в нащадках біологічної схожості з батьками: фізіологічної (форми тіла, зріст, колір очей, волосся тощо); особливостей нервової системи, хвороб, патологічних явищ; певних задатків. Їх розвиток, формування залежать від сприятливих або несприятливих умов;

– середовище – це оточення особистості, яке зводиться до трьох груп: макрофактори (суспільство, держава, планета, космос); мезафактори (етнокультурні умови, тип поселення, де живе і розвивається людина); мікрофактори (сім'я, навчальні заклади, групи ровесників, ЗМІ);

– активність – властивість особистості, якісна її характеристика, що передбачає вибіркове внутрішнє ставлення до різних зовнішніх умов і впливів;

– виховання як педагогічно цілеспрямовано організовані різноманітні види діяльності (навчально-пізнавальна, трудова, ігрова, суспільна тощо) і спілкування.

1.3 Виховний процес – це цілеспрямоване формування особистості; спеціально організована, керована і контрольована взаємодія вихователів і вихованців, що має кінцевою своєю метою формування особистості, потрібної та корисної суспільству; сукупність дій вихователя і вихованця у процесі їх діяльності й спілкування, що забезпечує взаємодію індивіда з оточуючим світом, формування його ставлень до дійсності (до себе, людей, сім'ї, праці, держави, природи, світу речей тощо.)

Особливості виховного процесу:

– цілеспрямованість;

– багатофакторність;

– довготривалість і безперервність;

– комплексність;

– варіативність (неоднозначність);

– невизначеність результатів виховання;

– двобічний характер.

1.4. Характерні особливості виховання в ПТНЗ:

особливості контингенту учнів;

– виховання часто пов’язане з перевихованням;

– учні досить тривалий час піддаються цілеспрямованому педагогічному впливу;

– характер діяльності – навчально-виробнича (необхідність формування правил і норм поведінки у виробничій сфері);

– значний виховний вплив трудового колективу.

 

Лекція 2

Тема 2. Виховний процес: закономірності, принципи, етапи виховного процесу

Мета:сформувати у студентів знання щодо закономірностей, принципів та етапів виховного процесу, особливостей та ознак вихованості особистості.

План

2.1 Закономірності виховного процесу.

2.2 Характеристика принципів виховання.

2.3 Вихованість як критерій результативності виховного процесу.

2.4 Етапи процесу виховання.

 

2.1 Закономірності – це зв'язки між найважливішими компонентами виховного процесу. Серед них:

– залежність ефективності виховного процесу від організації діяльності і спілкування вихованців;

– залежність результативності виховного процесу зовнішніх впливів (на свідомість, почуття, волю особистості) і внутрішніх процесів особистості. (активності і самостійності в діяльності й спілкуванні);

– залежність від реалізації основних принципів.

2.2 Принципи – це загальні вихідні положення, що відбивають основні вимоги до змісту, методів, організації виховного процесу.

Вимоги до принципів: обов'язковість, комплексність, рівнозначність.

Принципи виховання утворюють систему:

– принцип гуманізації виховання;

– принцип особистісного підходу;

– принцип зв’язку виховання з життям і працею;

– принцип єдності виховних впливів;

– принцип стимулювання особистості до самовиховання;

– принцип цілісного підходу до виховання.

2.3 Вихованість особистості – це результат і показник якості виховної діяльності.

Ознаки вихованості: відношення особистості (інтерес, прагнення, готовність, любов до чогось), добровільне виконання певних дій (допомагати, робити фізичні вправи, виявляти самостійність), мотиви дій, вчинків.

2.4 Етапи виховання:

– оволодіння й усвідомлення знань вихованцями про норми і правила поведінки,

– формування переконань (твердих, заснованих на визначених принципах і світогляді поглядів, що слугують керівництвом у житті);

– формування почуттів (стійких і узагальнених ставлень людини до суб’єктів і об’єктів життєдіяльності).

 

Лекція 3

Тема 3. Методи виховання

Мета:сформувати у студентів знання щодо сутності методу, прийому, засобу виховання, класифікації методів виховного впливу, умов вибору та оптимального використання методів виховання в виховній діяльності.

План

3.1. Характеристика методу й прийому виховання.

3.2. Класифікація методів виховання.

3.3. Фактори, що визначають вибір методів виховання.

 

3.1 Метод виховання – це спосіб педагогічної діяльності, спрямований на реалізацію мети виховання.

Прийом виховання – складник методу, що забезпечує застосування його у конкретних умовах.

Засіб виховання – все те, за допомогою чого відбувається виховання: предмети, твори духовної й матеріальної культури (наукові посібники, книжки, газети, твори мистецтва); слово вихователя; різноманітні види діяльності (навчання, гра, художня самодіяльність, спорт); конкретні заходи (вечори, політінформації, збори).

3.2 Класифікація методів – це вибудувана за певною ознакою система методів. У сучасній теорії виховання найбільш поширена така класифікація:

– методи формування свідомості (освічення, навіювання, переконання, приклад);

– методи організації діяльності й формування досвіду поведінки (вправа, привчання, доручення, виховні ситуації);

– методи стимулювання і корекції поведінки (змагання, заохочення, покарання);

– методи самовиховання ( самоспостереження, самоаналіз, самоконтроль, самонаказ).

3.3 Фактори, від яких залежить ефективність використання методів виховання:

– педагогічно обґрунтоване зіставлення методів виховання з метою, завданнями, змістом, принципами виховання;

– застосування в єдності методів різних груп;

– урахування своєрідності педагогічної ситуації;

– аналіз впливу на особистість методів, які вже застосовувались;

– урахування особливостей особистості вихователя;

– забезпечення переходу методів виховання у методи самовиховання (переконання – у самопереконання, управління – у самоуправління тощо).

 

Лекція 4

Тема 4. Зміст і форми виховання особистості

Мета:сформувати у студентів уявлення про сучасні ідеї щодо змісту виховання, знання щодо сутності змісту виховання як системи, її компонентів, форм виховної діяльності та умов ефективності виховного процесу.

План

4.1. Сучасні ідеї щодо змісту виховання.

4.2. Зміст виховання як система.

4.3. Характеристика компонентів змісту виховання.

4.4. Умови ефективності виховання.

4.5. Форми виховання в ПТНЗ як зовнішнє вираження виховного процесу

4.1 Сучасні ідеї щодо змісту виховання:

– реалізм цілей виховання;

– спільна діяльність вихованців і вихователів, пошук моральних зразків, кращих зразків духовної культури, культури діяльності тощо;

– самовизначення як формування цілісної особистості – людини з твердими переконаннями, демократичними поглядами і життєвою позицією.

– особистісна спрямованість виховання;

– добровільність;

– колективістська спрямованість.

Провідна мета виховання – формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості, здатної виконувати в суспільстві функції громадянина, працівника, сім'янина.

4.2 Зміст виховання – система знань, переконань, навичок, якостей і рис особистості, звичок поведінки, якою повинні опанувати вихованці відповідно до поставлених цілей і завдань. Центральне поняття змісту виховання – “ базова культура” особистості як культура життєвого самовизначення.

Зміст виховання особистості включає формування інтелектуальної, моральної, екологічної, політичної, правової, економічної, комунікативної, естетичної, фізичної культури, а також культури праці, сімейних стосунків та ін.

4.3 Зміст виховання включає: інтелектуальне, моральне, екологічне, політичне, правове, економічне, комунікативне, естетичне, фізичне, трудове та ін. виховання.

4.4 Умови ефективності виховання:

– підбір змісту, методів, прийомів, форм виховання в залежності від вікових особливостей учнів;

– урахування індивідуальних схильностей, інтересів вихованців;

– урахування індивідуального досвіду вихованців, їх позицій, виявлення суб'єктивної готовності до самовдосконалення;

– сумісна виховна діяльність навчального закладу, сім'ї, інших суб’єктів виховання;

– такт вихователя, його повага до особистості вихованця;

– здійснення систематичної самоосвіти, самовиховання вихованцями;

– вивчення результатів виховного впливу та, за необхідності, корегування виховної діяльності;

– надання, за необхідності, допомоги у процесі виховання й самовиховання;

– педагогічно доцільне використання методів змагання, заохочення і покарання.

– організація педагогічної освіти батьків.

4.5 Форма виховання – це зовнішнє вираження процесу виховання.

За кількісним критерієм (кількістю вихованців) форми виховання поділяються на: індивідуальні, мікрогрупові, групові (колективні) і масові.

 

Лекція 5

Тема 6. Робота вихователя з батьками учнів ПТНЗ

Мета:сформувати у студентів знання щодо сутності роботи вихователя з батьками учнів ПТНЗ, усвідомлення сім’ї як основного фактору виховання, методів виховання у сім’ї, педагогічних умов ефективного сімейного виховання та педагогічної підтримки сім’ї з боку вихователів ПТНЗ.

План

5.1. Сім’я як чинник виховання.

5.2. Зміст виховання у сім’ї.

5.3. Методи виховання у сім’ї.

5.4. Педагогічні умови успішного сімейного виховання.

5.5. Педагогічна підтримка сім’ї з боку вихователів ПТНЗ.

 

Сім'я, як чинник виховання, це:

– середовище для особистості, у якому вона сприймає норми людських стосунків, засвоює моральні відносини, де закладається фундамент розвитку задатків, здібностей, схильностей, здоров'я;

– перший вихователь, під впливом якого формуються моральні якості; визначає, якою стане людина у майбутньому;

– виконує функцію відтворення населення й функцію передачі духовного багатства, культурних традицій народу, сім'ї.

Фактори, які впливають на ефективність виховного впливу сім’ї:

– ставлення батьків до праці, до навчального закладу;

– єдність вимог у сім'ї, характер стосунків батьків і дітей, гармонійність сімейного життя.

Стилі стосунків між батьками і дітьми:

– авторитарний;

– ліберальний;.

– демократичний.

5.2 Зміст виховання в сім'ї визначає загальна мета виховання (формування всебічно розвиненої особистості). Зміст включає:

– фізичне виховання (правильна організацію режиму дня, заняття спортом, загартування організму тощо);

– розумове (інтелектуальне)виховання ( виховання організованості, ретельності, посидючості, старанності, настирливості, вміння долати труднощі);

– моральне виховання (турбота про членів сім'ї, оточуючих людей, виховання доброти, чесності, сердечності, скромності, сміливості тощо);

– трудове виховання (спільна з батьками праця, постійні доручення, що сприяють розвитку творчої ініціативи, інтересів особистості);

– естетичне виховання (читання літератури, відвідування театрів, музеїв, організація знайомства з мистецтвом, розвиток творчості).

5.3 Метод сімейного виховання – спосіб, за допомогою якого здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив батьків на свідомість і поведінку своїх дітей. Вони співпадають з загальнимиметодами виховання: переконання (пояснення, навіювання, порада), особистий приклад, заохочення (похвала, подарунки, цікава для дітей перспектива), покарання (позбавлення задоволень, відмова від дружби з тими, хто провинився, тілесні покарання), створення виховний ситуацій, привчання, спільна діяльність.

Специфіка використання методів виховання у сім’ї:

– вплив на особистість є індивідуальним, враховує її конкретні вчинки і дії;

– вибір методів залежить від індивідуальності батьків, їх педагогічної підготовки, характеру, уявлень про життєві цінності, стилю відносин у сім'ї тощо;

– використання методів виховання пов'язано з тією метою, яку ставлять батьки.

Засоби виховання: слово, авторитет батьків, праця, навчання, навколишня природа, домашній побут, національні звичаї, традиції і обряди, громадська думка, духовно-моральний мікроклімат сім'ї, суспільний досвід, преса, радіо, телебачення, режим дня, література і мистецтво, книги, театри, музеї та виставки, ігри та іграшки, мітинги, демонстрації, фізкультура, спорт, свята, символи, атрибути, реліквії тощо.

5.4 Умови ефективності виховання в сім'ї:

– знання батьками своїх дітей,їх позитивних і негативних сторін;

– особистий прикладбатьків, їх авторитет, характер стосунків у сім'ї;

– спільна діяльність, розумне спілкування (якщо немає спільної діяльності, немає й повноцінного спілкування);

– педагогічна культура батьків, рівень сформованості якої істотно впливає на вихованість та інтелектуальний розвиток дітей.

5.5 Педагогічна підтримка сім’ї з боку вихователів ПТНЗ здійснюється з метою:

– розвивати у батьків позитивне ставлення до навчального закладу, навчання дітей, їх участі у трудовій, суспільній діяльності;

– надавати допомогу батькам у визначенні методів і прийомів виховання дітей, у керівництві навчальною роботою дітей у домашніх умовах;

– стимулювати батьків до педагогічної самоосвіти, нейтралізації негативного виливу окремих факторів.

Основні форми роботи з батьками: масові (“День відчинених дверей”, педагогічна лекція, збори-диспути, зборів-практикуми, конкурси, концерти тощо); групові: (співпраця з батьківським комітетом, збори-бесіди тощо); індивідуальні: (бесіда, відвідування, педагогічне консультування, доручення тощо).

Лекція 6