Розвивальний характер трудового навчання

Праця може стати джерелом радості за такої умови, коли людина бачить в ній не тільки отриманий засіб для задоволення матеріальних потреб, а й духовну творчість, розкриття своїх здібностей, таланту. Удосконалення розвивального характеру трудового навчання залишається однією з найбільш актуальних проблем методики трудового навчання.

Розвивальний характер трудової політехнічної підготовки в навчально-виховному процесі школи передбачає фізичний і розумовий розвиток молодших школярів, моральне та естетичне, економічне й екологічне виховання у праці. Такий комплексний підхід до визначення мети трудового навчання вимагає від учителя під час підготовки і проведення кожного заняття чітко усвідомити, в чому буде виявлятися ріст кожного учня в розумовому і фізичному розвитку і які загальнолюдські якості діти здобудуть або закріплять у процесі і результаті трудової діяльності.

Предметно-практична діяльність, покладена в основу трудового навчання, у своєму психолого-педагогічному механізмі має найбільш помітний серед інших дисциплін розвивальний потенціал стосовно дітей молодшого шкільного віку. Саме практична діяльність дозволяє дитині «перекладати» складні абстрактні дії із внутрішнього (невідомого) плану в зовнішній (видимий), роблячи їх більш зрозумілими. Звичайно, подібне значення не може бути притаманне будь-якій ручній праці. Якщо на перший план ставиться оволодіння тільки практичними прийо­мами і технологіями, то результатом буде засвоєння навичок, а не розвиток особистості. Ручні уміння та навички, хоча і займають важливе місце в трудовому навчанні, можуть виступати як засоби, а не як основна мета навчання, особливо, у молодшому шкільному віці. Ручна конструктивна праця є передусім засобом розвитку сфери відчуттів, розуму, творчих сил, естетичного смаку, тобто розвитку творчої особистості.

Фізичний розвиток у процесі праці

Наукою доведено, що фізична праця позитивно впливає на організм дитини: сприяє розвитку мускулів і кісток, підсилює кровообіг та дихання, підвищує загальну працездатність і витри­валість організму.

Велику користь для фізичного розвитку дітей приносять уроки трудового навчання, що проводяться у спеціально облад­наних кімнатах та на пришкільних ділянках. Фізичні вправи з навантаженням на робочі органи і, перш за все, на м'язові групи дають можливість покращити координацію рухів, укріпити скелетно-м'язову систему. Під впливом трудових вправ дитина поступово звільняється від зайвих рухів, вони стають більш раціональними у фізіологічному відношенні, удосконалюється гострота зору, окомір, що в свою чергу підвищує ефективність праці.

Такі види ручної праці, як робота з папером і картоном, плетіння, шиття, ліплення, робота з конструкторами тренують м'язи кисті і пальців рук, що є добрим підготовчим засобом до письма. Але ця робота виконується у положенні сидячи і не вимагає різноманітних рухів різних груп м'язів. Під час виконання цих робіт бере участь лише дрібна мускулатура рук. Тому на таких уроках корисно проводити фізкультхвилинки, що передбачають роботу м'язів ніг, рук, спини, живота, шиї.

Проводячи спостереження і дослідження, науковці дійшли висновків, що після уроків праці учні більш продуктивно опановують інші шкільні курси. Тому доцільно ставити в розкладі уроки трудового навчання не останніми годинами, а чергувати з іншими дисциплінами.

Важливе значення для фізичного розвитку в процесі трудо­вого навчання має дотримання гігієнічних правил. Гігієнічні ви­моги до організації і проведення занять з праці передбачають створення такихумов, які б сприяли росту і розвитку дітей, зміцнювали їх здоров'я. Дуже важливо забезпечити гігієнічні умови в приміщеннях, де проводяться заняття з трудового навчання. Сюди відноситьсяосвітлення, отоплення і провітрюван­ня, наявність інструментів іробочого обладнання, які відповідають зросту і розвитку дітей, дотримання правил безпечної праці.

Розумовий розвиток на заняттях з праці

На заняттях з праці дитина сприймає предмет найбільше з точки зору його форми, кольору, конструкції і розмірів. Тому сприймання, як психічна діяльність, складає основу розумової діяльності людини, сенсорний розвиток - важливий етап для розвитку мислення. Зір привчається сприймати предмет в цілому, а також розчленовувати предмет, виділяти його різні властивості, форму, величину, взаємо розміщення частин. Уявлення дитини, отримані від зорових відчуттів, доповнюються тактильними від­чуттями, які виникають у неї від дотику з матеріалом, з якого виготовлений виріб.

В основі практичної діяльності учнів на заняттях з праці лежить діяльність рук і зору: руки діють, а зір перевіряє і направляє їх наступні рухи, і знову руки діють, виправляючи недоліки. Розвивається сенсомоторика, яка активно впливає на розумовий розвиток дитини.

«Рука немовби дисциплінує розум: виховує самоконтроль і чутливість думки до точності, тонкості, краси. Той, хто навчився володіти різцем, гарно пише, чутливо ставиться до найменшої неакуратності, не примирений до роботи як-небудь. Ця чутливість переноситься й на думку. Руки вчать точності, акуратності, ясності мислення», - стверджував український педагог В. О. Сухомлинський.[ 3 ].

Для успішного виконання завдання в процесі праці від учня часто вимагається не тільки сприйняття заданої конструкції об'єкта, але й передбачення її в новому просторовому положенні або уявлення як зміниться форма предмета, якщо змінити розміри окремих деталей, тобто розв'язати якусь просторову задачу. Таким шляхом розвивається, поповнюється просторове уявленнядитини, яке необхідно їй для правильного сприйняття предметів навко­лишнього світу, пізнання предметів дійсності в їх взаємозв'язку.

3. Сухомлинський В. О. Вибрані твори у 5 т. - Т. 3. - К., 1977. - С. 208

Для підвищення ефективності трудової діяльності необхідна добре розвинута увага. На уроках праці в роботі використовуються всі три види уваги (мимовільна, довільна і після довільна). Цікаві навчальні об'єкти праці, завдання творчого характеру сприяють у

школярів умінню бути уважними, вшивають до дії всі види уваги.

Необхідною якістю трудової діяльності є спостере­жливість, тобто вміння виділити із всього баченого суттєве, важливе. Під час спостереження, крім зору, в роботу задіяне мислення, яке дозволяє, наприклад, усвідомити окремі дії і розподілити їх в необхідному порядку або визначити властивості предметів, роблячи порівняння і виділяючи необхідне за поставленими умовами.

У трудовій діяльності людини необхідна участь уяви. В різних видах праці вимагається різна частка участі уяви, різний рівень її самостійності й оригінальності. Виконуючи роботу за ескізом, схемою, учні формують у своїй уяві майбутній виріб. Вони планують свою діяльність згідно визначених розмірів, матеріалу. Така уява називається відтворюючою. На відміну від неї уява творча створює нові образи, не користуючись готовими графічними зображеннями.

Для розвитку обох видів дитячої уяви необхідно, щоб учні брали участь у процесі планування трудових дій, у виборі необ­хідних матеріалів та інструментів, контролювали хід виконання роботи. При цьому самостійність дітей має поступово рости, охоплюючи все більшу кількість елементів активної творчості.

У процесі трудового навчання учні знайомляться з елементами графічної грамоти, набувають спеціальні знання про походження, виробництво, властивості матеріалів, про будову інструментів і прийоми роботи з ними, отримують інформацію про конструювання виробів з різних матеріалів. Так розкриваються різноманітні зв'язки між властивостями матеріалів і їх застосуванням та способами обробки. І в цій роботі одним з основних завдань є навчання оперуванню отриманими знаннями, їх застосуванням і перенесенням на інші види праці та в інші ситуації, що створює розвиток мислення учнів.

Знання, отримані шляхом активного впливу на речі, міцніше зберігаються впам'яті, ніж знання, отримані з книг або розповіді вчителя. міцністьзнань, одержаних у процесі праці, ґрунтується на тому, щоу їх створенні беруть участь різні аналізатори: кіне- стетичні, зорові, слухові, дот икові, нюхові. Одночасна участь багатьох аналізаторів установлює в корі головного мозку кількість нових зв'язків, які забезпечуютьдитині міцні знання. Але вчителю

слід пам’ятати про те, що праця не за всіх умов активно розвиває розумові здібності учнів. Робота, яка виконується за інструкцією, в якій досить детально розписано увесь трудовий процес, недостатньо розвиває розумові здібності учнів. Тому вчителю важливо розробляти завдання, в яких обумовлені елементи творчості, раціоналізаторства, проблемні ситуації. З цією метою необхідно використовувати спостереження, досліди; проектування виробів з їх графічним зображенням, плануванням роботи; вико­ристання технологічних карток з пропущеними або неповними даними; виконання робіт за творчими задумами. Під час розв'язання конкретних трудових завдань учні мають широко використовувати знання з інших навчальних предметів - рідної мови, математики, природознавства, образотворчого мистецтва. Дидактична цінність такої діяльності учнів полягає у здійсненні між предметних зв'язків, міцності знань, створенні сприятливих умов для розумового розвитку дитини.

Моральний та естетичний розвиток учнів у трудовому

процесі

У процесі всебічного гармонійного розвитку особистості чільне місце займає моральне виховання, що здійснюється в навчально-трудовій діяльності молодших школярів. Одне з основних завдань, що стоїть перед учителем виховувати в учнів позитивне ставлення до праці, домагатися, щоб воно стало для них першою життєвою необхідністю, джерелом радості.

Аналіз трудового досвіду і дані наукових досліджень дозволяють визначити, за яких умов праця стає радістю і в дітей формується свідоме ставлення до праці.

Основною формою виявлення активності дітей є гра. Тому виготовлення виробів, які можна використати у грі, або трудовий процес у формі гри є благодатним засобом виховання позитивного ставлення до праці. З часом елементи гри у праці відійдуть, але збережеться насолодження працею.

Позитивний вплив на емоційний стан учнів має колективна праця. Колективізм як риса особистості формується з перших років навчання дитини в школі. Сприяють формуванню колективізму такі властивості особистості, як трудова активність, почуття

обов’язку і відповідальності, взаємодопомоги, вимогливості до себе і до інших.

Одним із завдань учителя є виховання в дітей поваги до людей праці. Вчитель повинен не тільки ознайомлювати дітей з окремими професіями, а й формувати в них установку на працю, на свідому діяльність як одну з вищих цінностей людського життя.

«З праці починається пізнання світу, - говорив великий педагог В. О. Сухомлинський, - і радість праці - це могутня ви­ховна сила...

Майстерність і мистецтво виховання в тому й полягають, щоб дати цю незрівнянну радість кожній людині ще в той час, коли вона, як говорить народна мудрість, лежить поперек лавки». [4]

У програмі трудового навчання основний аспект в області естетичного розвитку дитини зроблений на формування естетич­ного смаку. З цією метою вчитель систематично роз'яснює осо­бливості красивих і доцільних форм виробів, способів їх одер­жання, знайомить дітей з елементами технічної естетики, з використанням у деяких виробах народних елементів.

Виділяючи елементи естетики в змісті навчального мате­ріалу, вчитель повинен мати на увазі, що зміст навчання не обмежується лише знаннями. Значне місце займають уміння й навички, а також досвід творчої діяльності. Важливо, щоб учні розуміли: від того як вони оволодіють уміннями й навичками, технічними прийомами залежить краса і витонченість самого процесу праці. Така праця приносить естетичну насолоду як самому учневі, так і тим, хто має можливість спостерігати за ним. Естетичне виховання молодших школярів, яке спрямовує на формування в них культури трудових дій, допомагає учням не лише відчувати красу процесу праці дорослих, але й глибше цінувати прояви вміння у своїйпраці.

В естетичному розвитку дитини не менш важливим є створення оптимальних умов навчально-трудової діяльності шко­лярів. Тому гарно обладнана і оформлена робоча кімната, значною мірою, сприяє формуваннюв учнів естетичного смаку.

 

4. Сухомлинський В.О. Вибрані твори у5 Т.— Т 1, - К., 1976.- С. 496.

Важливу роль у вихованні естетичного смаку учнів віді­грають зразки виробів, технічні рисунки, технологічні картки. Ці наочні навчальні посібники мають бути виконані з урахуванням вимог державного стандарту і технічної естетики.

Отже, в процесі трудового навчання вчитель має розкривати перед учнями естетичні властивості праці, вчити в трудовій діяльності створювати красу, виховувати погляди на працю як на творчість.

Розвиток економічного та екологічного світогляду молодших школярів

У зв'язку з соціально-економічними перетвореннями в країні, економічне виховання стає важливою частиною всебічного виховання й розвитку особистості.

Економіка - це, значною мірою, наука про те, як економно використовувати ресурси та товари. Економити ~ значить заощаджувати. Ось з чого варто починати знайомство дітей з цією наукою. Пропедевтика економічного виховання може здійсню­ватися ще в дошкільному віці.

Одним із завдань трудового навчання в початкових класах є виховання в дітей бережного ставлення до інструментів і обладнання, економного витрачання матеріалу, тобто до продукту людської праці. Виготовляючи вироби суспільно корисної спрямованості, учні під керівництвом учителя мають усвідомити, що створення «продукту праці» потребує значних затрат часу і ресурсів. Економічне виховання молодших школярів має здійснюватись не епізодично, а під час вивчення майже кожної теми програмового матеріалу, а також на позаурочних заняттях і заходах.

Наголошуючи на першому занятті про виконання трудових операцій на підкладних дощечках, учитель роз'яснює, що недотримання цієї вимоги веде до псування столів і буде наругою над працею столярів. Якщо ж учні дотримуватимуться культури праці, то ці столи довго будуть зберігатися. Заощаджуються тоді деревина і кошти, необхідні для придбання нових столів.

Виконуючи прийоми розмічання, вчитель з'ясовує з учнями, як економно розмістити на заготовці деталі виробів (силуети грибочків, моркви, трикутників); як розмістити викрійки на тканині, щоб менше залишалось відрізків тощо.

Під час вирізування деталей з різних матеріалів залишається багато відрізків. Якщо не звернути на це увагу, то учні можуть їх викинути. Тому вчитель рекомендує використати ці відрізки для інших виробів, наприклад: відрізки паперу, картону - для дидактичного роздаткового матеріалу; кольоровий папір, тканину — для аплікаційних робіт; з відрізків фольги виготовити трубочки різних розмірів для конструювання ялинкових прикрас тощо.

Виготовлення виробів із використаної продукції, ремонт одягу, оновлення іграшок, «лікування» книг - всі ці трудові завдання мають безпосередній вплив на розвиток економічного світогляду молодших школярів.

Технологію виробу, яка дозволяє економити матеріал і час, доцільно не нав'язувати учням, а рекомендувати вибрати самостійно, ставлячи певні умови. Наприклад: «Біля двох однакових гаражів для машин, розміщених на відстані своєї ширини один від одного, побудувати третій гараж із значною економією матеріалу». «Із квадратного аркуша паперу потрібно вирізати чотири однакових круга. Як швидше це зробити?»

Вивчаючи тему «Електромоделювання», бажано не тільки роз'яснити дітям значення економії електроенергії і практичне її збереження, а й рекомендувати провести спостереження за лічиль­ником: з вимкнутими споживачами, з частковим споживанням електроенергії та з повним навантаженням. Діти мають самостійно зробити висновки. У класах доцільно створити пости бережливих, які перевіряли б стан електросвітильників, водопровідних кранів. шкільного майна.

Молодші школярі вже можуть зрозуміти окремі поняття про бізнес. У цьому сприятимуть предметні дидактичні ігри, виго­товлені власними руками, наприклад, крамниця «Овочі і фрукти». У цій грі діти не тільки граються у продавця і покупців, а й дізна­ються про закупівельніціни, ціноутворення, прибуток від реалі­зації. Якщо учні виготовляють для реалізації, наприклад, квіти з гофрованого паперу то також потрібно, щоб самостійно зробили розрахунки, враховуючи кількість затраченого матеріалу і його ціну та виторг за реалізованупродукцію.

Економічне виховання тісно пов'язане з екологічним. Природа - об'єкт трудової діяльності людини, спрямованої на її

реальне використання, відновлення, охорону. Економити ресурси, значить берегти природу.

Під впливом учителя школярі мають усвідомити, що зберігаючи насадження дерев, кущів, вони не тільки заощаджують запаси деревини, а й безпосередньо беруть участь в охороні природи. Виготовляючи годівниці та інші суспільно корисні вироби з використаної пластмасової тари, яка не перетліває і забруднює навколишнє середовище, молодші школярі не тільки заощаджують матеріали, а й беруть участь в екологічному процесі.

Результатом екологічного виховання мають стати розвинене емоційне сприймання, бажання активно включатись у роботу з охорони й захисту об'єктів природи.

На уроках з трудового навчання бажано давати учням завдання екологічної тематики. Так, у посібнику «Трудове навчання» (3 клас) автора І. М. Веремійчика пропонується третьокласникам розв'язати проблему із збереження дерев і мурашників. Діти мають відобразити свої ідеї композиційно, зображуючи різні варіанти з природного матеріалу та паперу. Теоретичні завдання мають поєднуватися з практичними.

Участь в озелененні шкільного подвір'я, садженні декора­тивних дерев, кущів, догляд за ними та окремими тваринами, розведення квітів, роботи на пришкільній ділянці - все це формує трудові екологічні задатки, необхідні для розвитку знань дитини та розвитку її емоційної сфери, для виховання любові до рідної природи, бережливого ставлення до рослин і тварин.

Запитання і завдання

1. Чому з найбільш актуальних проблем у навчальному
процесі є удосконалення розвивального характеру трудового
навчання?

2. Як уроки праці впливають на фізичний розвиток дитини?

3. Які психологічні категорії розвиває дитина в процесі
трудової діяльності?

4. Що має вчитель враховувати, здійснюючи на уроках праці
моральне й естетичне виховання учнів?

5. На що має вчитель звертати увагу, здійснюючи на уроках
праці економічне й екологічне виховання молодших школярів?

§ 4. Зміст трудового навчання в початкових

класах

Дидактичні принципи як наукова база змісту трудового

Навчання

Дидактичні принципи - це провідні теоретичні положення, які ґрунтуються на педагогічних закономірностях і складають наукову базу для змісту і процесу навчання.

Принципи навчання, що розробляються дидактикою, визна­чають систему вимог до організації навчального процесу з будь-якої дисципліни. Однак специфіка їх прояву при визначенні змісту навчального матеріалу в трудовому навчанні має свої особливості.

1. Зв'язок теорії з практикою.

Цей принцип означає, що теоретичні положення мають бути підтверджені практикою і, навпаки, трудові навички, набуті без теоретичних знань, тільки шляхом копіювання дій інших є вузько-ремісничими. Вони не міцні.

2. Принцип науковості вимагає, щоб трудовий процес
проходив на науковій основі. Вчитель повинен давати учням
вірогідні знання, користуватися науковою технологією.

3. Принцип системності і послідовності означає послідовне розгортання змісту знань у навчальних програмах,підручниках, посібниках за системою, в якій кожний елемент навчального матеріалу логічно пов'язаний з іншими, що дає можливість здійснити навчально-пізнавальну діяльність учнів також у логічній послідовності.

4. Принцип доступності вимагає, щоб трудові завдання по змісту, об'єму і способу виконання відповідали віку і рівню підготовки учнів, їх фізичним силам.

5. Свідомість і активність учнів.

Втілення на практиці цього принципу залежить від змісту навчального матеріалу і особисто від педагогічної майстерності вчителя. Розвитку свідомості й активності учнів сприяє навчання дітей творчої самодіяльності, залучення їх до аналізу послідовності трудових дій, а також впровадження проблемних завдань.

6. Політехнічний принцип навчання ставить завдання ознайомлювати молодших школярів з основами сучасного

 

виробництва, машинами, різними матеріалами та способами їх обробки ручними знаряддями праці.

Вивчення прийомів роботи ручними знаряддями праці дає змогу молодшим школярам зрозуміти і сучасну машинну технологію, бо в основі навіть складних машин закладені принципи ручної праці. Ознайомлюючись з технологічним процесом виготовлення виробу, учні усвідомлюють і діяльність людини на виробництві. Виробництво будь-якого виробу вимагає декілька етапів: конструювання, розробки послідовності виготовлення виробу; підготовки до роботи матеріалів, інструментів, обладнання; виконання технологічних операцій. Оскільки розглядуваний процес перетворює предмет праці в продукт і є спільним для більшості виробництв, то знання учнів про ці процеси набувають політехнічного характеру. Ці знання є фундаментом для формування політехнічних умінь і слугують базою для продовження політехнічного навчання в середніх класах.

Підвпливом суспільного прогресу та з появою нових закономірностей навчання і накопичення досвіду роботи вчителів, принципи навчання можуть змінюватися і вдосконалюватися. До сучасних принципів навчання можна, наприклад, віднести диференціацію і оптимізацію навчального процесу, принцип виховання здорової дитини, які сформувалися під впливом сучасних вимог до всебічного розвитку особистості, наукових досліджень, творчої праці педагогів-практиків.

Аналіз програми з трудового навчання в початкових класах

Основним державним документом, що визначає обсяг і зміст навчального матеріалу з трудового навчання в початкових класах, коло знань і вмінь, якими мають оволодіти учні, є програма. У пояснювальній записці до програми подаються завдання трудової підготовки молодших школярів, загальні методичні поради щодо раціональної організації навчальних занять.

Програма з трудового навчання (2002 р.) складається з двох частин - стабільної та варіативної. Стабільна частина програми передбачає вивчення таких розділів:

• технологічні операції з папером і картоном;

• елементи графічної грамоти під час роботи з папером і

картоном;

• конструювання художніх виробів із природного матеріалу;

• конструювання виробів з різних матеріалів;

• елементи технічного моделювання і конструювання;

• робота з тканиною і волокнистими матеріалами.
Обсяг теоретичних знань і практичних умінь з кожної теми

стабільної частини програми є обов'язковим для вивчення в усіх регіонах і типах шкіл.

У варіативній частині програми пропонуються такі види робіт:

- українська вишивка;

- в'язання і макраме;

- обробка деревини з елементами народної творчості;

- технічне моделювання і конструювання;

- сільськогосподарська праця.

Вибір варіантів здійснюється з урахуванням місцевих тру­дових традицій, особливостей шкільної навчально-матеріальної бази, підготовленості вчителя до проведення окремих видів робіт.

Зміст програми побудований так, що з кожним роком навчання обсяг знань і вмінь із передбаченого виду праці усклад­нюється, між наступними класами забезпечується системна послі­довність, а між окремими видами праці - взаємозв'язок. Для прик­ладу розглянемо програму з такого виду праці, як робота з папером і картоном.

У першому класі програмою визначено практичне ознайом­лення з основними властивостями паперу, оволодіння прийомами згинання та складання, навчання прийомам розмічання за допомогою зразка, клітинок на папері, лінійки, різання паперу ножицями та з'єднування деталей.

Згідно програми другокласники вже детальніше ознайомлю­ються з видами паперу і картону та виготовляють їх колекції. Знайомляться з елементами графічної грамоти, вчаться визначати розміри, вирізати розгортки і складати об'ємні вироби та оздоб­лювати їх.

У III класі учні вже самостійно мають виготовляти вироби, дидактичні посібники, користуючись ескізом, технічним рисунком, інструкційною і технологічною картками, а також конструювати

вироби з паперу, картону і допоміжних матеріалів за поставленими умовами або власним задумом.

У IV класі обсяг знань і вмінь відповідно розширюється: учні детальніше оволодівають елементами графічної грамоти, ознайомлюються з масштабом, з послідовністю побудови зобра­ження деталей на папері; з рухомими з'єднаннями деталей з картона, важільним механізмом у рухомих іграшках. Виконують палітурні роботи, виготовлюють з паперу і картону навчальні посібники, дидактичні ігри, які використовують в початкових класах на уроках з інших дисциплін.

Визначений програмою взаємозв'язок між окремими видами праці полягає в тому, що при виготовленні виробів з різних матеріалів повторюються інструменти і прийоми роботи з ними, способи обробки матеріалів, послідовність технологічного процесу тощо. Після того, як учні оволоділи прийомами розмічання на папері, вони використовують ці знання і в роботі з іншими матеріалами. Вміння користуватися ножицями застосовують не тільки під час роботи з папером і картоном, а й виготовляючи вироби з тканини, фольги, окремих видів пластмас.

Всебічному розвитку особистості сприяє політехнічний принцип, закладений в основу програми з трудового навчання. Згідно змісту програми учні, поряд з оволодінням прийомами роботи з різними ручними знаряддями праці, знайомляться з минулим і сучасним виробництвом оброблюваних матеріалів, їх властивостями, застосуванням. Конструюючи моделі, макети машин, механізмів, ознайомлюються з їх будовою та застосуванням як у виробничих галузях, транспорті, так і в побутовій сфері.

Успішній реалізації між предметних зв'язків сприяють наявні у змісті програми теми з конструювання і виготовлення навчальних посібників та дидактичних ігор, які активізують навчальний процес молодших школярів.

Для кожної теми програми визначено зміст знань і вмінь, які підлягають засвоєнню, наведено орієнтовний перелік реко­мендованих виробів.

Учитель, виходячи із програмних навчально-виховних завдань, місцевих умов та можливостей, добирає ті вироби, які вважає найбільш оптимальними, або підбирає інші, конструкція

яких і вид роботи з ними відповідає змісту теми, що вивчається. Достатній вибір у переліку рекомендованих об'єктів праці до навчальних тем таких виробів, які мають відмінність у конструкції і технології виготовлення, а також наявність творчих завдань дає можливість учителю здійснювати диференціацію і оптималізацію трудової діяльності молодших школярів.

Комплекс базових знань і вмінь учнів початкових класів

У процесі опанування навчальним матеріалом, визначеним програмою з трудового навчання початкових класів, учні мають оволодіти відповідним комплексом знань і вмінь, мати достатній рівень підготовки до навчання у середній ланці.

Учні повинні знати:

• значення праці людей найпоширеніших професій, традиції
українського народу, пов'язані з трудовою діяльністю;

• організацію робочого місця, культуру праці;

• назви матеріалів, їх властивості, готовність до вико-­
ристання;

• елементи графічної грамоти (умовні позначення ліній на
ескізах, технічних рисунках, місця нанесення клею, значення
масштабу в пропорційності елементів виробу);

• прийоми розмітки за допомогою лінійки, кутника, циркуля,
викрійки;

• прийоми і правила безпечної роботи з ручними істру-­
ментами та пристосуваннями;

• способи з'єднань деталей виробів із різних матеріалів та
оздоблення виробів;

• техніку плетіння зі смужок паперу і текстильних ма-­
теріалів;

• техніку карбування (тиснення) на фользі;

• види ручних швів, їх використання;

• початкові політехнічні поняття, види технічних моделей;

Учні повинні вміти

• готувати своє робоче місце;

• розрізняти матеріали, відбирати за суттєвими ознаками
необхідні для виготовлення виробів;

• читати і складати найпростіші ескізи, виконувати розмітку
розгорток виробів, окремих деталей за допомогою лінійки,
кутника, циркуля, дотримуючись масштабу;

• вміло і безпечно володіти інструментами, пристосу­
ваннями в процесі виготовлення виробів;

• якісно виготовляти вироби нескладної конструкції з різних
матеріалів за зразком, умовами та власним задумом, естетично їх
оздоблюючи;

• використовуючи знання з інших предметів, виготовляти
наочно-дидактичні матеріали за програмою початкових класів;

• конструювати моделі, макети машин і механізмів з
технічних наборів та допоміжних деталей;

• контролювати трудову діяльність, об'єктивно оцінювати
власні вироби та результати праці інших учнів;

• економити матеріали, раціонально використовуючи їх.

Зміст інтегрованого курсу «Художня праця»

Художня праця - інтегрований курс, один з варіантів між-предметних зв'язків, основою якого є зміст трудового навчання і образотворчого мистецтва.

Художня праця - це навчально-трудова діяльність учнів, метою якої є створення матеріальних і духовних цінностей образо­творчими, конструктивними і декоративними засобами. Складо­вими змісту предмету є елементи культурознавства, графіки, композиції, декоративно-прикладного мистецтва і дизайну, пар­кового і рекламного мистецтва.

Мета І завдання художньої праці реалізуються у таких змістових лініях: «Природа», «Людина», «Техніка», «Умовні знаки», «Художнє довкілля». Змістові лінії відображені в розділах програми.

Програма зорієнтовує на конструктивно-художній підхід до вирішення навчальних завдань з пластичних мистецтв. Конструктивно-художній підхід забезпечується на основі методу художніх проектів. Метод проектів потребує дотримання трьох

етапів проектного моделювання:

- словесного формулювання творчих задумів у художній
формі (твори-мініатюри, вірші, фрагменти казок та інсценізації);

- використання графічних і кольорових засобів художньої
виразності для розробки проектних макетів, моделей, композицій,
які б ілюстрували словесно сформульовані творчі задуми;

- художнє конструювання з різних пластичних матеріалів з
метою предметного втілення графічних зображень у пошукових
макетах, моделях, композиціях.

Конструктивні художні вміння молодших школярів форму­ються, завдяки ігровим формам організації художньої праці, на основі сюжетного розгортання змісту. Ігрова форма організації занять з художньої праці є оптимальною у складі невеликих творчих груп учнів. Учитель забезпечує школярам педагогічну ситуацію вільного вибору художньо-трудових завдань відповідно до їхніх вікових, психофізіологічних можливостей і потреб у формотворенні і декоруванні.

У кожному тематичному розділі виділено завдання з продуктивної праці. Продуктивна праця може здійснюватися як на уроках, так і в позаурочний час. Результати позаурочної продуктивної праці можуть братися вчителем до уваги під час оцінювання навчальних досягнень учнів.

Для контролю навчальних досягнень з художньої праці рекомендуються узагальнюючі практичні роботи. Результатом уза­гальнюючих практичних робіт є підсумкові виставки-композиції. Такі виставки можуть бути критерієм у визначенні рівнів досягнень навчальних успіхів молодших школярів у галузі пластичних мистецтв.

Специфічною особливістю програми «Художня праця» є гармонійне поєднання утилітарної і естетичної функцій, краси і користі, емоційного й раціонального.

Розділи програми «Художня праця»

1. Вабить фарбами і плодом світ осінньої природи.
Ознайомлення з професіями типу «людина-художні образи
природи».

2. Ясні зорі в чистих водах - твір дизайнерів природи.
Зображення неба на площині: творення сюжетних композицій.

3. Оживає в наших творах світ рослинний, рідна флора.
Зображення рослинних форм у пейзажах, натюрмортах, діорамах.

4. Оживають і ліс, і море. Ми світ фауни утворимо.
Зображення світу фауни в композиціях-діорамах.

5. Оживає в душі кожній світ прекрасний, світ художній.
Ознайомлення з професіями типу «людина - художні образи інших
людей».

6. Ми образи утворимо власні. Душа і тіло в нас прекрасні.
Зображення фігури людини та її одягу.

7. Із неба в український край іде зимовий Миколай.
Традиційні святкові інтер'єри: новорічний і різдвяний.

8. Благодатний, неповторний сільський побут рукотворний.
Ознайомлення з професіями типу «людина - художній побут».

9. Всім у світі до вподоби український давній побут.
Культура українського побуту в творах пластичних мистецтв.

 

10. Є творіння незвичайні в промисловому дизайні.
Ознайомлення з професіями типу «людина - технічна естетика».

11. Ми в конструкціях відродим досконалість форм природи.
Сучасні технічні конструкції у міському довкіллі.

12. Мова колірної гами, ліній, форм - це світ реклами.
Ознайомлення з професіями типу «людина - художнізнаки
інформації».

13. Ми рекламуємо для світу край рідний «Україноцвіту».
Знаки візуальної інформації у рекламному і поліграфічному
мистецтвах.

14.Творять діти свято цвіту веселково розмаїто. Передача краси весняноцвіття: календарно-обрядові весняні свята пробудження природи.

15. Хай буде цвіт красою плоду в ясних зорях, чистих водах. Зображення краси «плодоріддя», календарно-обрядові свята зав'язування плоду і цвіту.

Запитання і завдання

1. На яких педагогічних принципах побудований зміст
трудового навчання?

2. Назвіть структуру програми трудового навчання в почат-­
кових класах.

3. Назвіть приклади системної послідовності і взаємозв'язку
в програмі.

4. Яким комплексом базових знань і вмінь мають оволодіти
учні початкових класів з трудового навчання?

5. Дайте характеристику змісту програми інтегрованого
курсу «Художня праця».

§ 5. Організація навчально-трудового процесу в робочій і класній кімнатах

Обладнання робочої кімнати

Ефективність трудового навчання молодших школярів досягається як науково-педагогічним рівнем вчителів, так і матеріальною базою. Тому важливо мати в школі робочу кімнату для занять з трудового навчання, обладнану відповідно до навчально-виховних завдань, технічних і санітарно-гігієнічних вимог. Робоча кімната організовується в приміщенні 54-60 м², тобто на кожного учня класу має припадати 1,5 -2 м² площі, на якій обладнуються робочі місця учнів та робоче місце вчителя.

Під час обладнання робочої кімнати необхідно витримати науково-обгрунтовані рекомендації з її кольорового оформлення. Фарбуючи кімнату, вікна якої виходять на сонячну (південну) сторону, доцільно витримати холодні тони (зелений, зелено-блакитний, блакитний). У робочій кімнаті, вікна якої виходять на тіньову (північну) сторону, бажано фарбувати у теплі тони (жовтий, лимонний). Вибираючи кольори для фарбування підлоги, меблів, обладнання, домагатися оптимального співвідношення кольорів, які в сукупності створили б сприятливу кольорову гаму.

Важливою вимогою виробничої санітарії є освітлення робочих місць учнів. Недостатнє освітлення утруднює виконання

навчальних завдань, приводить до перенапруження і швидкого втомлення органів зору, погіршення якості роботи. Для забез­печення робочих місць природним освітленням їх необхідно розміщувати так, щоб світло падало спереду від учнів (що найбільш раціонально) або з лівого боку (що допустимо). Не слід роз­міщувати робочі місця так, щоб освітлення було з правого боку або ззаду. Співвідношення заскленої площі вікон до площі підлоги має дорівнювати 1:3 або 1:4. Штучне освітлення краще здій­снювати люмінесцентними лампами.

Для провітрювання у вікнах повинні бути кватирки або фрамуги та вентиляція витяжного типу.

Природне очищення повітря досягається також озелененням кімнати. Зелені насадження впливають на мікроклімат: поліпшують склад повітря і значно знижують влітку його температуру, підвищують вологість. Слід пам'ятати, що рослини не повинні затемнювати вікна, світильники; озеленення кімнати має гармонійно поєднуватись із загальним художнім оформленням інтер'єру. Декоративні рослини можна розміщувати на стояках і трубчастих підставках, фасонних поличках або настінних дротяних кронштейнах.

У передній частині робочої кімнати обладнується підви­щення розміром 1700x3000 мм і висотою до 200 мм. На ньому обладнується робоче місце вчителя і демонстраційне місце учня. Демонстрація робочих прийомів найбільш ефективна, якщо демонстраційний стіл змонтований на поворотному крузі. Тоді вчитель має змогу демонструвати прийоми в різних ракурсах.-На передній стінці кімнати закріплюється класна дошка з екраном та пристроями для підвішування таблиць, плакатів. З лівого боку від дошки розміщують шафу для наочних посібників. З правого - обладнують аптечку з набором необхідних перев'язочних мате­ріалів та медикаментів, а також умивальник з електрорушником.

Якщо у школі немає можливості виділити для занять окрему кімнату, то потрібно в класній кімнаті обладнати куточок з трудового навчання, де б знаходився інструмент загального користування, матеріали, наочність та кращі учнівські вироби.

Обладнання і організація робочого місця учня

Основна площа приміщення відводиться під робочі місця

учнів. їх обладнують в основному двомісними столами, тому, що є окремі роботи, які виконують учні попарно. Робоче місце має відповідати росту учня. В результаті антропометричних вимірів дітей віком від 7 до 10 років виявлено, що для обладнання робочих місць необхідні столи і стільці двох розмірів при інтервалі росту учнів в 15 см.

Таблиця 1

 

№ парти, стола	Ріст учнів в см	Висота заднього краю кришки стола над під­логою	Висота перед­нього краю сидіння над підлогою
А	до 130	54,0	32,0
В	135-145	60,0	36,0

Відповідність навчального обладнання (стола, стільця) до росту дітей забезпечує можливість збереження робочої пози, що найменше втомлює дітей. За робочим місцем учень має сидіти на стільці, тримаючи корпус і голову прямо, лише трохи нахиленою вперед. Між тулубом і краєм стола повинен залишатися вільний простір 3-4 см. Ноги зігнуті під прямим кутом, ступні спираються на підлогу або підніжку (підставку). На першому занятті в робочій кімнаті вчитель закріплює робочі місця відповідно з ростом учнів.

У робочій кімнаті до столів прикріпляють універсальні підставки з гніздами. Виготовляють їх з фанери і рейок або вигинають під прямим кутом з обрізків пластмас (попередньо розігрівши в місці згину на електроплитці). Щоб знати, в якому гнізді розміщений відповідний інструмент, доцільно вирізати з паперу темного кольору силуети інструментів і приклеїти до підставки навпроти кожного з них.

Кожне робоче місце обладнується універсальним ком­плектом тих інструментів, які найчастіше використовуються на уроках трудового навчання (рис. 1). Це вимірювальні й розмічальні інструменти: лінійка або косинець, олівець з циркулем; ножиці - для різання паперу, картону, тканини, фольги, окремих видів

Рис. 1. У робочій кімнаті

природних матеріалів та пластмас; шило - для проколювання отворів у різних матеріалах; гладилка - для роботи з папером, фольгою, природним матеріалом;

пензлик - для фарбу­вання виробів. Із цього

набора кожен учень має можливість вибрати той інструмент, який йому необхідний.

На робочому місці інструмент і матеріали, якими кори­стуються правою рукою, розміщують з правого боку, ті що лівою - з лівого. Клей найзручніше тримати в низеньких пластмасових тюбиках (рис. 1), тому, що вони з пензликом, якого не треба постійно промивати. Таким пензликом зручно користуватися, він не потребує підставки.

Якщо заняття проходять у класній кімнаті, то універ­сальними інструментами укомплектовують робочу папку. В папці зручно зберігати ще й набори паперу, картону і ниток з голками, а також коробочку для відходів (рис. 2).

I в робочій, і в класній кімнатах, щоб під час виконання трудових дій не пошкодити столів, робочі місця обладнують

Рис. 2. У класній кімнаті

картонними, пластмасовими або фанерними підкладними дощечками розміром приблизно 300x400 мм.

Якщо школа має можливість забезпечити робочі місця індивідуальним інструментом з кожного виду робіт, то їх можна розмістити в шухлядах столів, розділивши на секції: для роботи з папером і картоном; з тканиною і волокнистими матеріалами; з різними матеріалами; для технічного моделювання.

Матеріальне і методичне забезпечення трудового процесу

Придбання інструментів індивідуального користування здійснюється як школою, так і батьками учнів. Інструментами та приладдям загального користування забезпечує школа залежно від конкретних матеріальних можливостей. Вони зберігаються у шафах в окремих секціях чи коробках.

Інструменти і приладдя загального користування:

1. Картонажний короткий ніж, фальц лінійка (лінійка з
бортиком) - для різання картону.

2. Набір голок від № 1 до12, викрійки, сантиметрова стрічка,
в'язальні гачки - для роботи з тканиною і волокнистими мате­
ріалами.

3. Ножівка з дрібними зубцями - для роботи з деревиною.

4. Лобзик з пилочками, струбцина з підставкою - для ви-­
пилювання фанери.

5. Електровипалювач - для декоративного випалювання
фанери.

6. Молоток (вагою 100-150 г) - для роботи з деревиною і
дротом.

7. Гострозубці (кусачки), плоскогубці, круглогубці - для
роботи з дротом, у технічному моделюванні.

8. Надфілі (напилки довжиною до 200 мм), лещата (ширина
губок 60 мм) - для роботи з дротом і в технічному моделюванні.

9. Стеки, пластмасові підкладні дощечки, дротяний різак -
для роботи з глиною і пластиліном.

 

10. Будівельний і технічний конструктори, електрокон-
структур, викрутка - для технічного моделювання.

11. Фільмоскоп, діапроектор, програвач - технічні засоби
навчання.

Для успішної праці в робочій і класній кімнатах необхідні такі матеріали: папір, картон, відрізки деревини, фанери, дроту, фольги, природні і текстильні матеріали, глина, пластилін, виробничі і побутові пластмасові відходи (пінопласт, поролон, поліетилен, полістирол, пластикат), клей, фарба. Вони також зберігаються у шафах в окремих секціях чи коробках з кожного виду робіт.

Вчителі збирають кращі вироби учнів для постійно діючої виставки. її оформляють у заскленій частині шафи або обладнують для цього стелажі, вітрини. Найкращі учнівські роботи використо­вують і як зразки на уроці.

Одним з важливих шляхів удосконалення трудового нав­чання молодших школярів є створення методичного забезпечення уроків праці та позаурочних занять. Значну частину комплекту методичного забезпечення можуть виготовити вчителі та учні. До комплекту входить:

- натуральні наочні посібники (колекції матеріалів, моделі,
макети, зразки виробів, інструментів, приладдя);

- графічні посібники (малюнки, ескізи, креслення,
інструкційні і технологічні картки);

- екранні посібники (діафільми, діапозитиви, кінофільми);

- методичні рекомендації для проведення окремих уроків,
екскурсій, бесід з різних тем програми.

- картотека методичної та спеціальної літератури, жур-­
нальних статей.

Всі ці матеріали комплектуються і зберігаються у шафах, розміщених вздовж стіни. Для зберігання методичного матеріалу використовують палки або картонні коробки. На торцевій частині папки (коробки) робиться напис, до якої теми чи розділу програми відноситься зібраний матеріал, наприклад: «Рухомі іграшки», «Аплікація», «Робота з дротом». Тут також зберігаються підго­товлені вчителем розробки уроків з найбільш складних тем програми.

У робочій кімнаті і в куточку трудового навчання класної кімнати мають бути оформлені стенди: «Загальні правила безпечної праці», «Культура праці на уроках трудового навчання», «Обов'язки чергових». Всі без винятку учні повинні знати ці правила і дотримуватися на кожному кроці.

Загальні правила безпечної праці

1. Застосовуй інструмент тільки за його призначенням, не працюй несправним інструментом.

1. Не вмикай електроприлади без дозволу вчителя.

3. Не став пальці рук навпроти ріжучої частини інструмента.

4. Не грайся Інструментом.

5. Не клади інструмент з гострими кінцями на край стола.

6. Не змітай рукою, не здувай обрізки, стружки з робочого
місця, користуйся для цього ганчіркою або спеціальною щіткою.

Висока культура праці досягається порядком на робочому місці та додержанням санітарно-гігієнічних вимог під час роботи.

Культура праці на уроках трудового навчання

а) всі учні працюють у фартушках чи халатах;

б) щоб не пошкодити столи, трудові операції виконують на
картоні або фанері;

в) під час роботи з клеєм, глиною, пластиліном вико­
ристовують для витирання рук серветку;

г) завжди прибирають своє робоче місце.

Обов'язки чергових:

а) чергові приходять у робочу кімнату (клас) до початку
уроку, провітрюють кімнату;

б) за вказівкою вчителя розкладають матеріали і необхідний
інструмент на робочі місця;

в) після роботи приймають від учнів інструмент, рештки
матеріалів і складають їх у місця зберігання;

г) перевіряють чистоту робочих місць;

д) прибирають робочу кімнату (клас).

Відповідна матеріальна і методична база дає можливість творчо підходити до кожного уроку, вдосконалювати систему роботи трудового навчання і виховання молодших школярів, успішно вирішувати основні завдання предмета, прищеплювати дітям інтерес до праці.

Запитання і завдання

1. Які вимоги мають бути враховані в обладнанні робочої
кімнати для трудового навчання?

2. Які науково обґрунтовані вимоги до організації робочого
місця учня?

3. Назвіть інструменти і приладдя для загального користу-­
вання та їх практичне застосування.

4. Що входить до комплекту методичного забезпечення
уроків і позаурочної роботи з трудового навчання?

5. Які загальні правила безпеки і культури праці учні мають
знати і дотримуватися?

§ 6. Методи і прийоми трудового навчання молодших школярів

Поняття про методи і прийоми навчання

Методи трудового навчання — це способи взаємної роботи вчителя і учнів, за допомогою яких досягається засвоєння знань, формування трудових умінь і навичок, розвиток самостійності і творчої активності в навчально-трудовій діяльності.

Ефективність методів у значній мірі залежить від пра­вильного вибору методичних прийомів. Методичні прийоми - це складові елементи методу або окремі дії учителя і учнів, спрямовані на досягнення навчально-виховної мети. Існують найрізнома­нітніші методичні прийоми, які в різних сполученнях виявляються в методах роботи вчителя.

Логічні прийоми — способи формування розумової діяль­ності учнів. До них відносяться: виділення головного, порівняння, узагальнення тощо.

Технічні прийоми потребують раціонального використання засобів діяльності вчителя і учнів: різноманітного обладнання, матеріалів, технічних засобів навчання тощо.

У процесі навчання методи і прийоми використовуються в різних ситуаціях. Один і той же вид діяльності учнів в одних випадках виступає як самостійний метод, а в інших - як прийом

навчання. Так, бесіда і пояснення є самостійними методами навчання, якщо ж учитель епізодично застосовує їх у ході прак­тичної роботи для мобілізації уваги учнів, виправлення помилок та інше, то пояснення і бесіда виступають як прийом навчання, що входить до методу вправ. Методи і прийоми можуть мінятися місцями. Якщо, наприклад, повідомлення навчального матеріалу ведеться методом пояснення, в процесі якого демонструються наочні посібники, то ці демонстрації виступають як прийом. Коли ж посібник є об'єктом вивчення, основні знання учні одержують на основі його розгляду, то демонстрація виступає як метод навчання, а пояснення учителя - як прийом.

Класифікація методів трудового навчання

На відміну від інших навчальних предметів, заняття з праці характеризуються деякими особливостями - трудова діяльність пов'язана не лише із засвоєнням знань, набуття практичних умінь і навичок, а й зі створенням окремих матеріальних цінностей; серед джерел знань важливе місце займають знаряддя і предмети праці, трудові і технологічні процеси.

Ефективність практичних занять із трудового навчання в багатьох випадках визначається тим, на скільки правильно вибрані вчителем методи навчання.

Найбільше розповсюдження в педагогічній І методичній літературі одержали три напрямки в класифікації методів:

1) за джерелами, з яких учні набувають знань та вмінь;

2) за характером навчально-пізнавальної діяльності учнів;

3) за видами стимулювання учнів.

У першому напрямку виділяють три групи методів:

а) словесні (бесіда, пояснення, розповідь), джерелом знань
яких є слово вчителя;

б) наочні (спостереження учнями натуральних предметів,
процесів або їх зображень - таблиць, моделей, діафільмів, діа­
позитивів), джерелом пізнання яких є наочні засоби;

в) практичні (виконання трудових завдань, вправи - за­
кріплення трудових умінь, спостереження об'єктів і явищ у процесі
праці), джерелом пізнання яких є практична робота учнів.

З другого напрямку характерні в трудовому навчанні методи:

а) репродуктивний;

б) частково-пошуковий;

в) дослідницький.

Методи третього напрямку можна умовно поділити на дві групи:

а) методи стимулювання інтересу до навчання;

б) методи стимулювання обов'язку і відповідальності.

Характеристика методів, що визначаються за джерелом

інформації

Усні словесні методи, крім лекції, розповсюджені в практиці трудового навчання, але характерною для учнів початкових класів є бесіда.

Бесіда - діалог учителя і учня, організований за допомогою цілеспрямованих питань, які поступово підводять учнів до засвоєння знань і вмінь.

Навіть на перший урок трудового навчання учні приходять з деяким досвідом роботи, набутим у дитячому садку, дома. На наступних уроках їх досвід розширюється, поглиблюється, що сприяє застосуванню на заняттях методу бесіди. Користуючись методом бесіди, вчитель звертається до учнів із різними питаннями про працю людей, про матеріали, інструменти, про планування трудових дій тощо. Уміння учня дати відповідь залежить від правильно сформульованого запитання. Тому до формування запитань для бесіди ставляться певні вимоги, а саме: запитання повинні бути тіснопов'язані з раніше вивченим матеріалом і випливати з нього; запитання слід формулювати ясно, чітко.

Бесіда, що проводиться на початку уроку, допомагає дітям встановити зв'язок із раніше вивченим матеріалом, визначити все необхідне для роботи, уявити послідовність трудового процесу. Під час виконання практичної роботи може виникнути необ­хідність поточної бесіди, в якій шляхом постановки конкретних запитань і відповідей на них учитель передає додаткову інформацію про трудовий процес. Після закінчення практичноїроботи вчитель проводить підсумкову бесіду, основна мета якої - обговорення трудової діяльності.

Розповідь - метод усного викладу матеріалу, який носить

описовий або розповідний характер.

У початкових класах розповідь учителя повинна бути корот­кою, без великої кількості прикладів, щоб учні змогли виділити в ній головне.

Пояснення - усний метод, який характеризується лаконіч­ністю і чіткістю викладу.

Учитель пояснює учням, як підготувати робоче місце до заняття з праці, виготовити виріб. Даючи настанови щодо виго­товлення виробу, вчитель пояснює властивості матеріалів, будову і використання інструментів, приладдя. Пояснення застосовується при ознайомленні з новими технічними термінами, а також є основною складовою частиною комплексного методу - інструктажу.

Наочні методи реалізують принцип наочності навчання, забезпечуючи безпосереднє сприймання учнями конкретних предметів і їх образів. Умовно їх можна розділити на методілюстрації і метод демонстрації. Ілюстрація характеризується як допоміжний метод при поясненні, розповіді. її значення полягає в тому, щоб яскравіше викласти і довести свою думку. Для молодших школярів засоби ілюстрування (зразки виробів, моделі, колекції, графічні зображення), мають «оживати» у поясненні вчителя. Використання на уроках трудового навчання ескізів, технічних рисунків, технологічних карток допомагає визначити технологічну послідовність виконання операцій І правильно спланувати роботу учнів. При використанні графічної наочності необхідно враховувати її доступність для учнів, відповідно до рівня їх підготовки.

На уроках трудового навчання застосовується демонстрація навчальних діафільмів і діапозитивів, які відповідають змісту програми з трудового навчання для початкових класів. Кіно­фабриками України випускалися такі діафільми, як: «Робота з папе­ром», «Елементи графічної грамоти», «Робота з конструктором», «Мій дім», «Робота з природними матеріалами» тощо. Учитель готує для показу на уроці діафільми, діапозитиви, враховуючи дидактичні вимоги: відповідність темі й меті уроку та рівню підготовки учнів. Він повинен особисто переглянути діафільм і встановити, на якому етапі уроку доцільно його демонструвати.

Практичні методи найбільш характерні для уроків

трудового навчання - поряд із політехнічними знаннями учні оволодівають загально трудовими політехнічними вміннями інавичками. Знання виступають теоретичною основою виконуваних дій. У правильному виконанні дій відіграє роль як особистий досвід учнів, так і сприйнятий ними чужий досвід. У процесі пробного виконання дій він стає надбанням особистого досвіду учнів. Елементарні вміння поступово об'єднуються у більш складніші вміння, багато з них, внаслідок виконання вправ, перетворюються у навички.

До вправ, як методу навчання, ставиться ряд дидактичних вимог:

- вправи ґрунтуються на свідомій діяльності учнів (практи-­
ка трудового навчання показала, що механічний підхід до фор­-
мування навичок не досягає успіхів);

- вправи та їх елементи поступово ускладнюються;

- у процесі виконання вправ необхідно, щоб не тільки
вчитель контролював трудові дії, але й учень здійснював
самоконтроль.

На уроках трудового навчання застосовуються методи і в їх сукупності, особливо під час роз'яснення технологічних операцій.

Інструктаж - це комплексний метод навчання спря­мований на пояснення послідовності виконання трудового завдання та окремих операцій з одночасним показом робочих прийомів.

У процесі інструктажу використовується декілька методів навчання. Такими методами є демонстрація трудових прийомів і пояснення правил їх виконання, постановка завдання, бесіда, в процесі якої вчитель з'ясовує, в якій мірі учні зрозуміли завдан­ня. При цьому методи тісно переплітаються між собою, їх ком­бінації виступають як системи.

Методи, що визначаються за характером навчально-пізнавальної діяльності учнів

Репродуктивний метод трудового навчання передбачає активне сприймання і запам'ятовування навчальної інформації, що повідомляється вчителем або іншим джерелом.

При репродуктивній побудові пояснення вчитель у готовому вигляді повідомляє факти, визначення, акцентує увагу на голов-

ному, що необхідно врахувати або засвоїти.

Наочність при репродуктивному методі навчання також застосовується з метою більш активного і міцного запам'ятову­вання інформації.

Практична робота репродуктивного характеру визначається тим, що в процесі її виконання учні відтворюють трудові дії, які продемонстрував учитель. Репродуктивний метод учитель використовує в основному під час початкового вивчення трудових операцій (згинання, розмічання, різання, ручне шиття, в'язання). Репродуктивні вправи лише ефектно сприяють відпрацюванню умінь і навичок шляхом повторення трудових дій. Тому систему вправ треба будувати таким чином, щоб в ній постійно вносилися елементи новизни.

Частково-пошуковий метод полягає в тому, що учням не дається кінцевий результат вирішення поставленої задачі, а частину завдань їм пропонується розв'язати самостійно. Перед виготовленням навіть простого виробу дітям доцільно ставити для самостійного вирішення творчі завдання: який краще вибрати матеріал для виробу; як економно його використати; яким способом краще з'єднати деталі; що можна доробити у виробі, щоб він мав симетричний вигляд або зручніше було ним користуватися.

У посібнику «Стежинка до майстерності» автора Вере-мійчика І. М. вже для першокласників подані творчі завдання. наприклад: «Вибери пелюстки квітки, на яких написаний склад цього числа»; «З ялинкових іграшок-букв однакових кольорів склади слова»; «Зобрази зайчика, котрий заховався в кущах від хижого звіра»; «Для зображення ще одного будиночка можна використати всього 4 палички. Поміркуй, як економно це зробити?»

Дослідницький метод відповідає сучасним вимогам у розвитку творчої особистості дитини.

Він характеризується такими особливостями:

- нові знання не подаються в готовому вигляді, учні опано­-
вують їх у процесі активної самостійної діяльності, спираючись
на раніше набуті знання і вміння;

- разом з новими знаннями учні набувають уміння застосо­-
вувати їх у різних умовах, тобто оволодівають способами розумової
та практичної діяльності;

- створюються і розв’язуються ситуації, аналогічні до життєвих.

Творче (розвиваюче) навчання ґрунтується на системі проблемних ситуацій. Проблемна ситуація на уроці - це постановка перед учнями певного пізнавального завдання, яке містить у собі протиріччя, спонукає до роздумів, пошуків і висновків.

Так, перед виготовленням плаваючих моделей учитель демонструє досліди, які ставлять перед учнями певну проблему. У посудину, заповнену водою, вчитель опускає відрізок фольги. Учні спостерігають, що фольга занурюється на дно. Ставиться запитання: «Чому фольга тоне?» Учні припускають, що фольга тоне, так як вона важка. Тоді вчитель робить з фольги човник і обережно ставить дном на воду. Учні бачать, що в цьому випадку та ж сама фольга плаває на поверхні води. Виникає проблемна ситуація. Перше припущення про те, що важкі матеріали завжди тонуть, не підтвердилося. Отже, справа не лише у матеріалі, а в чомусь іншому. Уважно розглядаючи фольгу і човник з неї, учні роблять висновок, що вона відрізняється тільки формою. Фольга плоска, а човник об'ємний. Щоб учні змогли зробити аналітичні висновки, не порушуючи принцип науковості, вчителю доцільно підказати дітям істину про те, що заглиблюючись у воду, предмети витісняють її, а вода - навпаки. Для більшого переконання доцільно в човник помістити невеличку пластилінову кульку, щоб стало помітним підняття рівня води у склянці. Якщо помістити кульку значно більших розмірів, то човник може затонути. Учні дійдуть до висновку, що пустотілі предмети, навіть з металу, можуть утримуватися на воді, але до тих пір, поки їх не перевантажать.

Проводячи на уроці спостереження, досліди, вчитель здійснює підготовчу роботу, яка сприяє розвитку їх самостійності, ініціативи, творчої думки. У загальному вигляді процес дос­лідження учнями можна поділити на ті ж стадії, що й процес творчої діяльності дорослих: виникнення ідеї, розв'язання завдання, реалізація задуму на практиці. Поряд з цим процес дослідження у молодших школярів має свої особливості. Для всякого дослідження, яке виконують учні, характерною ознакою є новизна, хоча для дорослих це вже відомо.

Вивчаючи у IV класі тему «Електромоделювання», учні монтують електричне коло з джерела струму (батарейки),

провідників, лампочки, вимикача. Для них ще невідомо, що всі метали є провідниками електричного.струму, а пластмаса, гума, деревина - ізолятори.

Підставляючи до контактів замість вимикача заготовлені відрізки пластмас, гуми, деревини, учні переконуються, що з таких матеріалів «містка» для «дороги» електронів не збудуєш, ці матеріали не проводять електричний струм, бо лампочка не світиться. Використовуючи зразки сталевого, алюмінієвого дроту, діти переконуються, що лампочка світиться у кожному випадку. Роблячи висновки, що метали є провідниками електричного струму, учні відкривають для себе нові поняття. Вони усвідом­люють, чому вже раніше дорослі застерігали від встановлення в електророзетку металевих предметів. Учитель ще раз акцентує на цьому увагу, говорячи про те, що потужна електроенергія може нанести важку травму або й лишити життя.

Методи стимулювання діяльності учнів Метод стимулювання інтересу до навчання найбільш

сприятливий у роботі з учнями початкових класів. Інтерес, як міцний фактор, що стимулює діяльність, характеризується такими особливостями:

- позитивною емоцією щодо діяльності («навчання подо­бається»);

- наявність пізнавальної сторони цієї емоції («мені цікаво
знати»);

- вираження безпосереднього мотиву, що с типовим для
самої діяльності.

На кожному уроці праці є можливість створення ситуації інтересу до навчання: вдало підібраний об'єкт праці; естетично виготовлений зразок виробу; демонстрація іграшки, моделі; цікаві творчі завдання; заохочення до участі у виставках, конкурсах, змаганнях; використання загадок, казок, зміст яких має безпо­середній зв'язок із темою уроку тощо.

Так, у першому класі перед виготовленням із природних матеріалів гелікоптера вчитель пропонує дітям розгадати загадку: «Наче Карлсон високо літає, бо й подібні крила має».

У другому класі, демонструючи зразок виробу «Чародійне віяло», вчитель говорить, що він сьогодні буде чародійником