Чи згідні ви цілком і повністю із таким підходом до української філософії? Прокоментуйте наведений вислів та аргументуйте своє до нього ставлення

"Слов’янській (зокрема українській) філософії треба ще чекати на свого великого філософа. Тоді те оригінальне, що може є в зародку у творах дотеперішніх слов'янських мисленників, виступить у весь зріст, відкривши глибини національного духу не лише передусім світом, а й перед самим народом".

(Д.Чижевський)

Уважно вчитайтесь у наведені фрагменти і визначіть, прихильником яких філософів був Д.Донцов. Якою мірою можна вважати його міркування виправданими? Оцініть їх історичну і сучасну значущість.

"Коли б ми хотіли кількома словами висловити цілковиту різницю між націоналізмом і народництвом, то ми знайшли б її в двох діаметрально протилежних світовідчуттях: світ, де панує воля, і світ, де панує інтелект. Два темпераменти: чин (дія) і контемпляція (споглядання), інтуїція і логіка, агресія і пасивність, догматизм і релятивність, віра і знання...".

(Д.Донцов)

"Зміцнювати нашу волю до життя, до влади, до експансії, − так означив я першу підставу націоналізму... До емоційності і фанатизму великих ідей, які рухають масами, треба додати ще одну їхню прикмету: "аморальність"... Коли я говорю про "аморальність" тих ідей, то розумію їх суперечність з буденною мораллю... Історія не знає рівності, як і природа; є там здібні і нездібні. Хто хоче забезпечити собі місце під сонцем, мусить довести свою здібність до цього. Права кожної нації на життя не існує, а коли б існувало, це було б найбільш неморальною річчю у світі...".

(Д.Донцов)

Кого має на увазі Д.Донцов, говорячи про провідну касту? Яким сучасним політичним терміном можна позначити таку касту? Чи є ви прихильником такого бачення суспільного життя?

"Щоб успішно поборювати зовнішні напасти й розривну роботу відосередніх сил суспільного організму зсередини, мусить член провідної касти влити сам не піддатися ніяким шкідливим впливам, які підточували б, ослабили або знищили його основну чесноту − його мужність... Бути невблаганним і твердим до себе, щоб бути невблаганним і твердим до ворожих спільнот зовнішнього світу і власної спільноти".

(Д.Донцов)

Завдання 10. Розв’яжіть кросворд.

								1			2
					3		4									5
														6
	7
											8
			9
10

По горизонталі ׃

4. Твір В.Мономаха.

6. Один з ключових моментів пізнання у Києворуських мислителів, острозьких книжників.

8. Автор «Слова про закон і благодать».

9. Шлях релігійно-містичного осягнення мудрості Бога.

10. Архімадрид, філософ, автор праці «Твір про всю філософію».

По вертикалі ׃

1. Одна з головних рис філософії Київської Русі.

2. Одна з основних ідей острозьких книжників.

3. Український гуманіст, автор передмови до Острозької Біблії.

5. Мандрівний філософ, засновник класичної доби в українській філософії.

6. Поняття, яке розвивалось у філософських системах Г.Сковороди і П.Юркевича.

7. Символічний світ у філософії Г.Сковороди.

9. Назва однієї з праць П.Юркевича.

 

Завдання 11. До кожного поняття з графи «Б», які відповідають поставленим Кантом питанням у графі «А».

А	Б
1. Патристика 2. Ісихазм 3. Агіографія 4. Кордоцентризм	а) увага до внутрішнього світу людини; б) група творів релігійно-філософського характеру; в) етико-аскетичне вчення про шлях людини до Бога через «очищення серця» сльозами; г) вчення перших християнських теологів, «отців церкви»; д) серце як основа осягнення світу.

Порядок проведення заняття:

Викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів, а також виступи на підставі індивідуально виконаних рефератів.

На семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.

Список літератури

1. Філософія: Підручник для студентів-медиків / За ред. М.В.Попова, О.О.Закордонця.- Х.: ВПП „Контраст”, 2005. – 488 с.

2. Воловик В. Т. Вступ до філософії. Навчальний посібник. Запоріжжя, 2000.

3. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник /Бичко І.В., Табачковський В.Г., Горак Г.Л., та ін. – 2-е вид.. – Либідь, 1994.

4. Горський В.С. Історія української філософії / Курс лекцій. – К., 1996.

5. Надольний І.Ф. Філософія. Навчальний посібник. – К., 2000.

Семінарське заняття № 10

Тема: «Сучасна світова філософія»

Філософія сьогодні є засобом критичного аналізу, усвідомлення найзначніших, універсальних процесів і проблем, від яких залежить розви­ток сучасної цивілізації. Все більшого значення в осмисленні світу на­буває принцип єдності протилежностей, їх гармонійного поєднання для усвідомлення загальнолюдських інтересів і цінностей, для відвер­нення загрози самознищення людства, для збереження життя на пла­неті.

Аналізуючи сучасний стан світової філософії, слід мати на увазі, що в існуючих концепціях знайшли специфічне відображення, по-перше, суперечності нинішнього суспільства і, по-друге, об'єктивні тенденції розвитку сучасного світу в цілому: проблеми людини, культури, гло­бальні проблеми і т.д. Тому основне завдання сучасної філософії - вивчення глибинних зрушень у культурі, динаміки співвідношень між різними її сферами (наука, технологія, політика, мораль та ін.) в усьому їх різнобарв'ї та суперечливій взаємодії різних пластів. Сучасна філосо­фія містить у собі широкий спектр проблем і підходів до їх вирішення, насущні проблеми життя і, особливо, проблему людини. Можна виді­лити три ідеї, які мали вплив на філософську думку XX ст. По-перше, людина - це істота, яка володіє даром створювати символи. Жодна жива істота на землі не будує між собою і природою символічного середовища. Це здатна робити тільки людина (Е.Кассірер). По-друге, людина, отримавши відносну самостійність від природи, набула мож­ливості саморозвитку, перевтілення (М.Шеллер). По-третє, спонтанність людської природи, здатність людини змінювати людське буття ніби знову відтворює саму людину не тільки духовно і екзистенціальне, а i як біологічний вид (Е.Фромм).

Сучасна філософія характеризується наявністю великої кількості різноманітних напрямків та шкіл зі своїми специфічними ідеями, принципами, підходами до реалій життя.

Сучасність у філософії має свій внутрішній масштаб. За звичкою, початком сучасного етапу вважають кінець XIX ст., коли з'явилися "некласичні" форми філософствування, що стали в Європі домінуючи­ми на початку XX ст.

 

 

План

1. Характерні риси сучасної західної філософії, етапи її розвитку. Критичний перегляд принципів і традицій класичної філософії кінця ХІХ – початку ХХ століття. 2. Позитивізм, його історичні форми. 3. Проблема знання і мови у філософії. Неопозитивізм (Л. Вітгенштейн, В. Карнап, Б. Рассел). 4. Структуралізм (К. Леві-Строс, М. Фуко). 5. Герменевтика (Г.Гадамер, П. Ріккерте). 6. Екзистенціалізм та його різновиди. 7. Фрейдизм та неофрейдизм. 8. Персоналізм і неоперсоналізм. 9. Неотомізм.

Мета вивчення теми: виділити і охарактеризувати основні періоди становлення сучасної філософії; здійснити критичний перегляд принципів і традицій класичної філософії кінця ХІХ − початку ХХ століття; дати об’єктивну оцінку марксистській філософії, розкрити її структуру, проблеми; проаналізувати різновиди філософії екзистенціалізму, персоналізму, філософської антропології, філософські напрями томізму, неотомізму, фрейдизму, неофрейдизму; виявити зв’язок сучасної філософії із болючими проблемами сучасної суспільної історії; осмислити значення сучасної філософії для власної теоретичної і практичної діяльності.

Ключові терміни і поняття з теми:агностицизм, апріорні синтетичні судження, розсудок та розум, „річ у собі”, „річ для нас”, агностицизм, антиномії, трансцендентальний ідеалізм, абсолютна ідея, категоричний імператив, предмет та об’єкт, суб’єкт, „Я” – не „Я”, „філософія тотожності”, антропологічний принцип, діалектична логіка.

Контрольні запитання

1. У чому найістотніша відмінність філософських течій кінця XIX − поч. XX ст. від класичної філософії?

2. У чому суть концепції «воля замість розуму» в некласичній філо­софії?

3. Назвіть основні напрями і школи сучасної світової філософії.

4. Дайте загальну характеристику позитивізму як філософсько-те­оретичної і методологічної течії. Які історичні форми розвитку він проходить?

5. Що таке позитивізм і яка його проблематика?

6. Визначте філософсько-світоглядні засади «філософії життя».

7. У чому полягає метод феноменологічної редукції Е. Гуссерля?

8. Порівняйте герменевтику з класичною теорією пізнання.

9. Філософія екзистенціалізму, її витоки і сучасні форми.

10. Дайте загальну характеристику і визначте основні характерні особливості релігійної філософії.

Навчальні завдання

Завдання 1. Заповнивши кросворд по вертикалі, по горизонталі прочитаєте ім’я філософа, автора слів ׃ «Моє вчення чи погляд може бути виражено в двох словах ׃ природа і людина».

			4
		3				7
							8
	2			5
1					6

1. Французький філософ, представник структуралізму.

2. Німецький філософ, засновник філософської антропології.

3. Засновник психоаналізу.

4. Російський філософ, представник персоналізму.

5. Німецький філософ, автор твору «Втеча від свободи».

6. Одне з понять, яке аналізує А.Камю.

7. Об’єкт аналізу в герменевтиці.

8. Слово, яке у перекладі з грецької означає «рухоме повітря», «подих».

 

 

Завдання 2. Підберіть для понять з графи «А» близькі за змістом у графі «Б».

А	Б
1. Екзистенціалізм 2. Неопозитивізм 3. Психоаналіз	а) верифікація; б) гранична ситуація; в) несвідоме; г) екзистенція; д) сублімація; ж) фальсифікація.

Завдання 3. Заповнивши правильно клітини по горизонталі, по вертикалі прочитаєте назву однієї з рис філософських течій ХХ ст.

					1
					2
					3
				4
	5
				6
			7
8
		9
10
	11
	12
				13

1. Впевненість у здатності науки вирішити всі соціальні проблеми, ідеал науки як культурного еталону.

2. Датський філософ, що розробив поняття «екзистенція».

3. Французький філософ, автор роботи «Екзистенціалізм − це гуманізм».

4. Німецький філософ, один з основних представників філософської гер­меневтики.

5. Поняття в неопозитивізмі, що означає достовірний характер будь-яко­го знання.

6. Французький релігійний філософ, представник неотомізму.

7. Напрям філософської науки, в основі якого лежить переконання в можливості вирішення філософсько-методологічних проблем, ґрунту­ючись лише на «позитивному» знанні.

8. Філософська течія, яка розглядає людське буття, існування як унікаль­не, що не може бути виражено в поняттях «онтологія людини».

9. Філософська течія, для якої висхідним є питання про механізми свідо­мості та духовні структури, що забезпечують продуктивну дію людини.

10. Теїстична течія у філософії, що визначає особистість і її духовні цінності вищим сенсом цивілізації.

11. Різновид сучасної релігійної філософії.

12. Теорія психоаналізу.

13. Представник неофрейдизму, німецький філософ, соціолог і психолог, автор праці «Втеча від свободи».

 

Порядок проведення заняття:

Викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів, а також виступи на підставі індивідуально виконаних рефератів.

На семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.

 

Список літератури

1. Андерсен П. Размышления о западном марксизме. На путях исто­рического материализма / Пер. с англ. − М.: Интер − Версо, 1991.

2. Філософія: Підруч. / Г. А. Заїченко, В. М. Сагатовський, І. І. Каль­ний та ін. / За ред. Г. А. Заїченка та ін. − К.: Вища шк., 1995. − Розділ 4.

3. Філософія. Курс лекцій: Навч. посіб. / За ред. І. В. Бичка, В. Г. Табачковського, Г. І. Горак та ін. − К.: Либідь, 1994. − Лекція 12.

4. Зарубіжна філософія XX ст.: У 6 кн. / Ред. кол.: Г. І. Волинська, С. О. Кичигин, М. Ф. Тарасенко. − К.: Довіра, 1993. − Кн. 6.