Правила оформлення реферату

Вступ

Розкриває сутність і стан проблеми (задачі) та її значущість.

Далі подають загальну характеристику реферату в рекомендованій нижче послідовності.

Актуальність теми

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне - сутність проблеми.

Мета і задачі дослідження

Формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об’єкт дослідження - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

 

3.3. Основний зміст роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі результатів.

В розділах основної частини подають:

огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень;

виклад загальної методики і основних методів досліджень;

аналіз і узагальнення результатів досліджень.

Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

 

3.4. Загальні висновки

Викладають найбільш важливі результати, одержані в рефераті, які повинні містити формулювання розв'язаної проблеми (задачі), її значення для науки і практики. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої наукової проблеми (задачі), їх практичний аналіз.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

3.5. Розрахунково-графічна частина.

У даному розділі необхідно:

- розрахувати об'єми житлового будівництва;

- визначити площу прибудинкових територій;

- виявити потребу в об'єктах повсякденного суспільного

обслуговування кварталу і визначити їх розташування;

- розробити план благоустрію території;

План благоустрію виконується у масштабі 1:500, умовні позначення згідно ДСТУ.

Список використаних джерел

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1 -84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РЕФЕРАТУ

4.1. Загальні вимоги

Реферат друкують допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Можна також використати папір форматів у межах від 203х288 до 210х297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату A3.

Обсяг основного тексту реферату становить мінімум 15 сторінок, максимум 25. Текст реферату необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий - не менше 20 мм, правий - не менше 10 мм, верхній - не менше 20 мм, нижній - не менше 20 мм.

Текст основної частини реферату поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин реферату «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину реферату треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу реферату не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів реферату підлягають нумерації на загальних засадах.

 

4.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою реферату є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини реферату, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.»(другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в рефераті безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в рефераті подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

 

4.3. Ілюстрації

Ілюструють реферати, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:

найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.»;

порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами;

тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Приклад:

 

 

 

Рис. 3.2. Опорний каркас території локальної системи розселення:

1 – ядро системи розселення; 2 – ближній пояс; 3 – межі території міста-центру; 4 – дальній пояс; 5 – центр системи; 6 – підцентри системи; основні функції поселень: 7 –промислово-сельбищні; 8 – промислові; 9 –сельбищні; 10 – аграрні; 11 – рекреаційні; 12 – транспортні; 13 – ландшафтно-рекреаційні території; 14 – головні планувальні осі; 15 – залізниця; 16 – основні автошляхи

 

У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».

4.4. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна маги назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

4.5. Правила оформлення розрахунково - графічної частини.

Розрахункова частина оформлюється за допомогою редактора формул Microsoft Word. Формули подаються з подальшим розшифруванням. Таблиці оформлюються згідно пункту 4.4. Графічна частина виконується на форматі А3 з відповідним оформленням штампу та рамки.

4.6. Правила посилання на використані джерела

Посилатися слід на останні видання публікацій. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в рефераті.

Посилання в тексті реферату на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Посилання на ілюстрації реферату вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, "рис. 1.2".

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див.табл.1.3".

5. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО СКЛАДАННЯ РЕФЕРАТУ

1. Ю. В. Алексеев, Г. Ю. Сомов. Градостроительное планирование поселений. Том 1. «Эволюция планирования». М.: Издательство Ассоциации Строительных Вузов, 2003.

2. Гидион З. Пространство, время, архитектура. М.: Искусство, 1979.

3. Островский В. Современное градостроительство. М.: Стройиздат, 1993.

4. Н. П. Былинкин, В. Н. Калмыкова, А. В. Рябушин, Г. В. Сергеева. История советской архитектуры (1917 – 1954 гг.). М.: Стройиздат, 1985.

5.Саваренская Т. Ф. История градостроительного искусства. М.: Стройиздат, 1984.

6.ДБН 360 – 92**. Містобудування. Планування и забудова міських і сільських поселень. – Кіїв. Мінбудархітектури України, 2002.

7.Яргина З. Н. и др. Основы теории градостроительства. – Москва. Стройиздат, 1986. – 325 с.

8. Н. Авдотьин, И. Г. Лежава, И. М. Смоляр. Градостроительное проектирование. Учеб. Для вузов. – Москва, Стройиздат, 1989. - 432 с.

9. Смоляр И. М. Градостроительное планирование как система: Прогнозирование – Программирование – Проектирование. – Москва: Эдиториал УРСС, 2001. – 164 с.

10. Гусаков В., Валлета У., Вашкулат О., Нудельман В. Довідник. Регулювання використання і забудови території населених пунктів. Київ. 1996, - 85 с.

11. Гусаков В., Білоконь Ю., Вашкулат О., Нудельман В. Методичний посібник з розробки та впровадження Правил використання та забудови території міст. Київ. 1998.

12. Закон України „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” від 23.03.2000 р. №1602 – 111.

13. Закон України „Про основи містобудування” від 16.11.92 р. № 2781 –ХІІ.

14. Закон України „Про планування і забудову” від 20.04.2000 р. № 1699 - ІІІ.

15. В.К. Степанов, Л. Б. Великовский, А. С. Тарутин. Основы планировки населенных мест. Учеб. Для вузов. – Москва, „Высшая школа”, 1985. – 192 с.

16. Б. С. Посацький. Основи урбаністики: Навч. посібник. – У 2 ч. - Ч. ІІ. Розпланування та забудова міст. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2001. – 244 с.

17. Фомин И. А. Город в системе населенных мест. – К.: Будівельник, 1986

18. А. Гутнов. В. Глазычев. Мир архитектуры. Http: // rels.obninsk. com/

19. В.К. Щербань. Ландшафт и архитектура города. – К.: Будівельник, 1987.

20. Справочник проектировщика. Градостроительство. Под общей редакцией В. Н. Белоусова. Изд. 2-е перераб. и доп. М., Стройиздат, 1978, 367 с.

21. Серебровский Ф. Л. Аэрация населенных мест. М: Стройиздат, 1985. – 172 с.

22. Г. М. Лапо. География городов: Учеб. пособие для вузов. – Москва: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. – 480 с.

23. Экономика градостроительства: Учеб. пособие для вузов/ Под ред. докт. экон. наук, проф. Ю. Ф. Симионова. - Москва: ИКЦ «МарТ», 2003. – 384 с.

24. Генеральные планы новых городов. Методическое пособие по проектированию. – Москва. Стройиздат, 1973. – 231 с.

25. ДБН В.2.3-4-2000. Автомобільні дороги. – К.: Держбуд України, 2000

26. ДБН В.2.3-5-2001. Вулиці і и дороги населених пунктів.. – К.: Держбуд України, 2001.

27. Черепанов В. А. Транспорт в планировке городов. - Москва. Стройиздат, 1981.

28. Юдин В. А., Самолов Д. С. Городской транспорт. - Москва. Стройиздат, 1983.

29. Макухин В. Ф., Тузова Л. И. Архитектурно-планировочная организация новых районов жилищного строительства на подрабатываемых территориях. – К.: ЦНТИ, 1985.

30. Иодо И. А. Основы градостроительства. Теория. Методология: Учебн. пособ. – Минск: Вышейшая шк., 1983. – 199с.

31. Архитектура промышленных предприятий, зданий и сооружений. Справочник проектировщика. – М.: Стройиздат, 1990.

32. Архитектурная композиция садов и парков /ЦНИИПградостроительства/ Под общ. Ред.. А. П. Вергунові – М.: Стройиздат, 1980.

33. Краткий справочник архитектора: Ландшафтная архитектура. – К.: Будівельник, 1990.

34. В. Я. Городской, Т. Ф. Панченко, А. А. Мазуркевич и др. Градостроительные основы развития курортно-рекреационных районов СССР. – М.: Стройиздат, 1990.

35.Е. Н. Перцик. Города мира. География мировой урбанизации. Уч. пос. М.: Международные отношения. 1999 – 381 с.

36. В. П. Стаускас. Градостроительная организация районов и центров отдыха. Л., Стройиздат, Ленингр. Отделение, 1977, - 164 с.

37. Панченко Т. Ф. Проектирование курортов и зон отдыха. – К.: Будівельник, 1983.

38. Беккер. А. Ю., Щенков А. С. Современная городская среда и архитектурное наследие. М.: Стройиздат, 1986.

39.Бархин М. Г. Город, структура, композиция. М.: Стройиздат, 1986.

40. Чантурия Ю. В. Проблемы и опыт реконструкции исторически сложившихся районов больших городов. М.: ЦНТИ, 1987.

41. Рудницький А. М. Управління міським середовищем: Навч. посіб. – К., 1996.– 197 с.

42. Чистякова С. Б. Охрана окружающей среды: Учебник для вузов. Спец. “Архитектура”. – М.: Стройиздат, 1988

43. Быстряков И. К. Эколого-экономические проблемы развития производительных сил. – К.: ООО «Международное финансовое агентство», 1997.

44. Реймес Н. Ф. Природопользование. – М.: Мысль, 1990.

45. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом МОЗ України від 19.06.96 № 173 та зареєстровані Мінюстом України від 24.07.96 № 379/1404.

46. Земельный Кодекс Украины

47. Постановление Кабинета Министров «О порядке ведения Государственного земельного кадастра» от 12 января 1993 г. № 15

48. Н. Максимов "Основы предпринимательской деятельности на рынке недвижимости", С. Петербург. 2000 г.

49. Экономика и управление недвижимостью. Под общей редакцией проф. П. Г. Грабовского.

Высоковский А. Валлета У., Афанасьєв Н., Трутнев Э. и др. Правовое зонирование: Опит разработки «Правил землепользования и настройки» в городах России. – М.: Русская панорама, 1999. – 200с.

50. Грац Р. Город в Америке: жители и власти. - «Издательство Ладья», Академия городской среды, 1995. – 320с.

51. Шомина Е. С. Жители и дома. – М.: «Муниципальная власть», 1999 – 266 с.

52. Кияненко К. В. Социальные основы архитектурного формирования жилой среды: Вологда. ВоГТУ, 1999. – 210 с.

53. Афанасьева Т. В., Трутнев Э. К. Правовое зонирование. Введение в проблемы градорегулирования в рыночных условиях. – Москва: Фонд «Институт экономики города»,1999, - 48с.

54. Гусаков В., Білоконь Ю., Вашкулат О., Нудельман В. Методичний посібник з розробки та впровадження Правил використання та забудови території міст. - Київ. Падко, 1998

55.Алгоритмическое и программное обеспечение САПР в градостроительстве. – М.: Наука, 1990.

56. Михайлов В. С., Потапов В. І. Автоматизовані системи проектування та управління: Тлумачний словник: К. ІСДОО, 1993.

57. Сингаївська О. І. Містобудівна графіка. – К.: НДІТІАМ, 1998. – 176 с.

58. Система градостроительного кадастра населенных пунктов Украины. /Н. М. Демин, В.В. Сотников и др. – К.: Общество «Знание» Украины, 1994.

59. Довідник здобувача наукового ступеня. Збірник нормативних документів та інформаційних матеріалів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації. – К.: Ред.. «Бюл. Вищої атестат. Коміс. України: Вид.-во «Толока», 2003. - 69 с

 

ДОДАТКИ

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Обов’язкові

1. Містобудування в країнах Давнього Сходу: Єгипет, Месопотамія, Ірак, Індія, Китай

2. Давньогрецькі міста. Особливості, основні етапи, визначні архітектурні пам’ятники

3. Римське містобудування. Найбільші споруди. Вплив на розвиток сучасних міст Європи.

4. Середньовічне місто

5. Давньоруські міста: Київ, Володимир, Новгород. Особливості планування, забудови, розвитку.

6. Естетика давньоруського міста

7. Витоки сучасного містобудування

8. Здійснення містобудівної діяльності в Україні

9. Земельний кадастр як інструмент регулювання соціально-економічного розвитку міста.

10. Проблеми розвитку і проектування великих міст і агломерацій.

11. Територіальна організація і районування України.

12. Генеральний план – основний містобудівний документ.

13. Місцеві правила забудови.

14. Цінність міських земель і їх територіальна диференціація

15. Планування території України в умовах євроінтеграції

16. Планувальні концепції розвитку великих агломерацій

17. Особливості планування малих міст

18. Рельєф та його використання для містобудівних потреб

19. Правова охорона навколишнього природного середовища в містах

20. Кількісні характеристики просторової організації міста

21. Європейський досвід залучення громадськості до процесу міського планування

22. Соціальні проблеми відтворення житла. Опит Великобританії та США

23. Екологічні аспекти проектування міст і систем розселення

24. Завдання інтеграції концепцій різних дисциплін для управління процесами урбанізації

25. Проблеми формування соціально-безпечного житлового середовища

26. Зонування: мікрорайони і квартали

27. Типи та елементи планувальної структури міста

28. Історичний центр міста: феномен і шляхи розвитку

29. Простори вільного часу: міста в рекреаційних районах

30. Охорона культурної спадщини: законодавчі основи

31. Розміщення промисловості в місті

32-33. Аналіз стану і перспективи розвитку транспортної системи України (Донецького регіону)

34. Аналіз стану і перспективи розвитку транспортної системи

35. Історія розвитку і будівництва автомобільних доріг, починаючи з 18 ст.

36. Історія розвитку і будівництва залізничного транспорту

37. Майбутнє залізничних вокзалів. 38. Аеровокзали і аеропорти

39. Штучні споруди на автомобільних дорогах

40. Нові види транспорту

41. Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу

42. Мости: історія, конструкції, проблеми будівництва

43. Греблі. Призначення. Конструкції. Вплив на навколишнє середовище

44. Тунелі. Найвідоміші споруди. 45. Канали

46. Використання підземного простору в містах

47. Метрополітен. Історія розвитку. Майбутнє.

48. Підземні палаци (станції метрополітену)

49. Споруди для зберігання автомобілів. 50. Ангари і депо

Додаткові

51-80. Сучасне місто. Економіко-географічне положення, історія, планування і транспорт, видатні архітектурні споруди: Амстердам, Пекін, Берлін, Мумбай, Каїр, Копенгаген, Дублін, Гонконг, Лондон, Мадрид, Москва, Київ, Нью-Йорк, Париж, Прага, Санкт-Петербург, Сідней, Рим, Токіо, Варшава, Барселона, Ріо-де-Жанейро, Афіни, Стамбул, Кейптаун, Монреаль, Львів, Чикаго, Флоренція, Будапешт

 

 

 

Рис. 1.Приклад виконання титульного аркуша реферату