Теоретичні і практичні аспекти євроінтеграції: аналіз та критика

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………… 3

1. Теоретичні і практичні аспекти євроінтеграції: аналіз та критика…..

1.1. Загальний аналіз інтеграційного процесу: теорія і реалії ЄС……..

1.2. Аналіз проблеми визначення сутності Європейського

Союзу………………………………………………………………… 9

1.3. Аналіз проблеми рушійної сили євроінтеграції: неоімперська

стратегія чи прагнення найкраще адаптуватися до епохи

глобалізації?………………………................................................

 

ВСТУП

Європейський Союз – унікальне формування, що не має аналогів в історії

та є результатом еволюції міжнародної політики. Більшість країн-засновників та

«ключових держав» ЄС (Франція, Німеччина, Велика Британія, Португалія,

Іспанія) більше ста років тому були наймогутнішими світовими імперіями, що

вели постійну боротьбу за колонії та сфери впливу в різних регіонах планети.

Сьогодні Європейський Союз вважається найбільш успішним регіональним

інтеграційним утворенням та своєрідним зразком плюралізму та демократії на

міжнародному рівні.

Останні розширення Європейського Союзу з 1 травня 2004 р. та 1 січня

2007 р. обумовили входження ЄС в нову історичну фазу розвитку, коли він,

обійнявши 27 країн, перетворився, з одного боку, на найбільш потужне у світі

об’єднання із загальним населенням близько 500 млн. осіб та сукупним ВВП

близько 10 трлн. євро, а з іншого – безпосередніми сусідами цього об’єднання

стали країни, які мають близько 400 млн. населення. У зв’язку з цим стає

реальністю політична та економічна взаємозалежність ЄС та його сусідів,

оскільки країни, які мають спільний кордон з ЄС, стають його основними

партнерами в забезпеченні взаємного економічного зростання та збільшення

обсягів зовнішньої торгівлі, у створенні зони політичної стабільності та

верховенства права, а також у сприянні обміну людським капіталом, ідеями,

знаннями та культурними цінностями. Єврокомісія відзначає, що розширення

ЄС потребує проведення подальших заходів зі стимулювання транскордонного

та транснаціонального співробітництва і розвитку, як на місцевому, так і

регіональному рівні. З цією метою суттєво зростають витрати ЄС на політику

сусідства: на фінансову перспективу 2007-2013 рр. виділено понад 15 млрд.

євро, які будуть надаватися в межах трьох фінансових інструментів, в тому

числі Європейського інструменту сусідства і партнерства – ENPI (European

Neighbourhood and Partnership Instrument), розрахованого на держав-сусідів.

а і партнерства – ENPI (European

Neighbourhood and Partnership Instrument), розрахованого на держав-сусідів.

Звичайно, це стосується й України, яка має тепер безпосередній загальний 4

кордон з ЄС протяжністю понад 1 400 км. Це, як підкреслюється в Плані дій

Україна – ЄС, привело до радикальних змін політичних, географічних,

економічних умов для України та ЄC. Формування нових стратегічних

перспектив для поглиблення регіонального і транскордонного співробітництва

ставить на порядок денний необхідність активної підготовки України до

партнерської співпраці з колегами з країн ЄC у спільних проектах та програмах.

Актуальність теми визначається нереалізованим офіційним прагненням

України, як держави і бажанням населення країни приєднатися до ЄС.

Огляд публікацій: На протязі всієї роботи проводиться аналіз публікацій

науковців, експертів, політиків стосовно питань євроінтеграції України до ЄС в

умовах зміни (якісної і кількісної) цієї структури. Вихідні дані проаналізованих

публикацій наведені в списку інформаційних джерел наприкінці роботи.

Найбільш значний вклад в дискусію стосовно формату відносин між ЄC та

Україною вніс проф. Лейденського університету До. Хілліон [39].

Постановка проблеми: зміна формату відносин, що відбувається після

завершення в 2008 році дії Договору про партнерство і співпрацю між ЄС і

Україною, ще не завершена. Перемови про нову догоду співпали з кризою, що

наклало свій відбиток на цьому процесі. Передбачалося, що нова догода повинна

переслідувати мету «Політичної асоціації і економічної інтеграції» між ЄС і

Україною [39]. Але такі плани не знаходили навіть риторичної підтримки з

боку інститутів ЄС. Представники Союзу обережно говорили про те, що нова

угода з Києвом тільки підвищить нинішній рівень стосунків, але не приведе до

повного членства в ЄС. Така невизначеність сприяла жвавій дискусії між

експертами і ученими про можливі цілі і зміст нової «просунутої» угоди між ЄС

і Україною, яка продовжується і сьогодні.

Мета роботи: аналіз сучасних інтеграційних процесів, що відбуваються в

ЄС, торкаються України і змінюють стан і умови світового господарства,

дослідити формування нових міжнародних економічних відносин на прикладі 5

окремих тенденцій, презентація висновків та пропозицій щодо означеної

проблеми.

Теоретичні і практичні аспекти євроінтеграції: аналіз та критика