Економічна сутність ціни та її функції. Економічна сутність ціни та її функції

Розділ 1.

ЦІНА ЯК КАТЕГОРІЯ РИНКОВОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ

 

Економічна сутність ціни та її функції

 

Найпростішим й історично першим визначенням ціни є твердження про те, що ціна – це грошовий вираз вартості. Вона відображає період розвитку простого товарного виробництва (тобто до виникнення ринкового способу виробництва), коли ціни коливалися навколо вартості товарів. Нині найпростішим визначенням ціни є: ціна – це певна сума грошей, яка вилучається за товар. За ринкового способу виробництва відбувається перетворення багатьох індивідуальних вартостей на єдину суспільну, або ринкову, вартість (внаслідок внутрігалузевої конкуренції), а останньої – на ціну виробництва (внаслідок міжгалузевої конкуренції).

За простого товарного виробництва в основі товарних цін лежали тільки суспільно необхідні витрати виробництва (формула 1.1):

W= с + v + m (1.1)

де W – вартість товару;

с – витрати товаровиробника на придбання засобів виробництва;

v – витрати на відтворення робочої сили (за капіталізму виступають у формі заробітної плати);

m – додатковий продукт.

 

Ціна виробництва – перетворена форма вартості товару, що включає витрати виробництва та середній прибуток, категорія розвинутої ринкової економіки. Згідно з концепцією К.Маркса саме навколо ціни виробництва відбувається коливання ринкових цін. Формування ціни виробництва він пов'язував із механізмом міжгалузевої конкуренції, яка внаслідок різної органічної будови капіталу та норми прибутку на однаковий капітал в галузях спричиняє міжгалузеву міграцію капіталу та встановлення на цій основі середньої (загальної) для всіх галузей норми прибутку. Серед сучасних економістів, в тому числі українських, концепція ціна виробництва мало популярна. Однак, як свідчить практика, для категоричного її заперечення навряд чи є підстави. Відомо, що в командній економіці частину створюваної у галузях вартості перерозподіляли між ними. Відбувалося це вольовим способом, через бюджет або дотаційне кредитування, але підтиском об'єктивних обставин. Для пропорційного розвитку економіки вкрай важливо, щоб кожна галузь отримувала достатній для утворення фонду нагромадження прибуток.

Формула ціни виробництва має такий вигляд:

 

Ц = С + ЕФ (1.2)

 

де Ц – ціна виробництва;

Е – середня норма прибутку;

Ф – авансований капітал.

Прибуток утворюється внаслідок конкуренції з урахуванням процесу коливання попиту і пропозиції, переливання капіталу в галузі, у яких виробництво товарів не задовольняє потреби споживачів, з відповідним коливанням цін (зростанні їх при незадоволенні платоспроможного попиту і зниженні при перевищенні пропозиції над попитом). За рівноваги попиту і пропозиції формується ціна рівноваги.

Якщо за простого товарного виробництва ціни визначалися лише законом вартості, то за ринкового товарного виробництва вони, крім того, визначаються дією закону попиту і закону пропозиції. На цій підставі виникає таке визначення ціни:

Ціна – грошовий вираз ціни виробництва, взаємодії закону вартості та законів попиту і пропозиції. [1]

Попит є чи не найважливішою категорією ринкової економіки, оскільки саме він визначає ціну на різні товари, розподіляє сировину і готову продукцію.

Взаємозв’язок між попитом на товар і факторами, що його визначають виражено в загальній функції попиту і може бути представлена у вигляді:

Qdx = f (Px, Py,… Pz, I, W, Tx, F, S, q)

 

Qdx – обєм попиту на товар х за одиницю часу;

Px – ціна товару х;

Py,… Pz – ціни товарів – замінників та взаємодоповнюючих товарів;

I – дохід покупця;

W – рівень благоустрою;

Tx – потреба покупця в товарі х;

F – думки споживача стосовно перспектив покращення його благоустрою;

S – серйозність потреби, задоволена даним товаром;

q - кількість покупців.

Обєм попиту – це та кількість товару, яку покупець хоче придбати при даних умовах на протязі певного відрізку часу. При зміні хоча б одного з перелічених факторів зміниться і обєм попиту на даний товар. Проте, припустимо, що в якийсь проміжок часу всі фактори, крім першого, в даному виразі незмінні і постійні, тоді обєм попиту реально буде залежати від зміни ціни. Таким чином здійснюється перехід від загальної функції попиту до функції попиту від ціни. Qdx = f (Px).

Функцію попиту зобразимо на рисунку 1.1.

Функція пропозиції показує взаємозалежність між пропозицією товару і факторами, що її визначають. Вона може бути представлена слідуючим виразом:

Qsx = f (Px, Py, … Pz, K, L, N, q), де

 

Ціна

 

 

 

 

Кількість

 

Рис. 1.1. Крива попиту

 

Qsx – обєм продукції товару х за одиницю часу,

Px – ціна продукції товару х,

Py…Pz –ціни на товари- конкуренти,

K –рівень технології виробництва,

L – державна політика в галузі оподаткування,

N – плата за ресурси (сировину, матеріали),

q – кількість продавців на ринку.

Обєм пропозиції – це та кількість товару, яку продавець бажає продати за даних умов. Обєм пропозиції змінюється при зміні ціни.

Криву пропозиції зобразимо на рисунку 1.2.

Ціна

 

 

Кількість вироблених товарів

 

Рис. 1.2. Крива пропозиції

 

Еластичність – це міра реагування однієї змінної велечини на зміну іншої. Другими словами, еластичність – число, що вказує настільки відсотків зміниться одна змінна врезультаті іншої на 1%.

Позначається E_d, і визначається як відношення відносної зміни величини попиту до відносної зміни ціни.

зміна величини попиту, виражена у відсотках (%) процентна зміна ціни (%)

E_d =

зміна величини попиту, виражена у відсотках (%) процентна зміна ціни (%)

Тобто це напряму означає, що підприємцю необхідна інформація, про те, настільки зміниться попит, якщо на нього будуть впливати інші фактори (доходи, ціни на інші товари, податки і т.п.). Тож слід акцентувати увагу на еластичності попиту від цін або ціновій еластичності, яка показує реакцію велечини попиту у відповідь на зміну цін і визначає на стільки відсотків зміниться велечина попиту при зміні ціни на 1%. Вона визначає чутливість покупців до зміни цін з точки зору кількості товарів, які вони купують. Практично значення еластичності попиту має дуже велике значення.

Залежно від абсолютного значення еластичності попиту можна виокремити три його категорії:

1. Якщо Ed >1, то попит є еластичним. Відносна зміна у величині попиту є більшою, ніж відносна зміна в ціні. Крива попиту D1 – відносно еластична.

Відносно еластичний попит P     %DQd > % DP DP D1   DQ Q

 

 

1. Якщо Ed <1, то попит є нееластичним.

Відносна зміна у величині попиту є меншою, ніж відносна зміна в ціні. Крива попиту D2 – відносно нееластична.

 

Нееластичний попит P D2   %DQd < % DP   DP       DQ Q

 

2. Якщо Ed = 1, то попит має одиничну еластичність.

Відносна зміна у величині попиту дорівнює відносній зміні в ціні. Крива попиту D3 – одинично еластична.

 

Попит з одиничною еластичністю P     %DQd = % DP   DP D3   DQ

 

Поряд з вищеназваними трьома випадками, можливі екстремальні випадки:

1. Якщо Ed = 0, то маємо нульову еластичність. Величина попиту абсолютно не залежить від зміни ціни. Тобто незалежно від того, що відбувається з ціною, величина попиту не змінюється. Крива попиту D4 – абсолютно нееластична і набирає вертикального вигляду. Це лише теоретичний випадок, бо фінансові ресурси завжди обмежені, хоча в певній ціновій категорії (реальній) такі випадки можливі.

Абсолютно нееластичний попит P D4           Q

 

 

2. Якщо Ed = ¥, то маємо безмежну еластичність.

Крива попиту D5 – абсолютно нееластична і набирає горизонтального вигляду. Це також теоретичний випадок, бо за таких обставин покупці мусіли б повністю відмовитись від певного товару при зростанні ціни на нього або ж купити необмежену його кількість, що перечить закону обмеженості ресурсів. Проте, як і в попередньому випадку, така ситуація можлива на якомусь певному проміжку ціни.

 

 

Абсолютно еластичний попит P   D5   Q

 

 

Таке положення кривої попиту можливе і в інших, більш реальних, умовах. Така ситуація складається, коли на ринку існує абсолютна конкуренція і один виробник не може вплинути на загальний ринок. Отже, підвищивши ціну на товар, компанія не зможе продати свою продукцію, бо цей товар пропонує багато продавців по нижчій, загальнодоступній ціні. Оскільки ціна залишається постійною, то кожна додаткова продана одиниця збільшує загальний дохід на величину ціни. У випадку конкуренції крива попиту, що стосуєтья окремої фірми, і крива граничного продукту співпадають.

Цінова еластичність попиту дозволяє зробити низку практичних висновків:

- Еластичність попиту надає виляння на обсяг загальної виручки від продажу цього кількості товару. Не завжди підвищення ціни товару означає зростання виручки від продажу. Скорочення попиту може бути настільки значним, що сумарна виручка знизиться, бо за еластичному попиті ціна товару і обсяг продажу змінюються в протилежних напрямах. Нерідко зниження ціни може викликати таке зростання попиту, що сумарна виручка збільшиться.

- При нееластичності попиту загальна виручка продавця змінюється у тому напрямі, що й ціна реалізованого товару: зі збільшенням ціни вона зростає, а при зменшенні – падає.

- Якщо попит відрізняється одиничною еластичністю, то виручка залишається незмінною.

- Товар має тим більшу цінову еластичність, чим більше замінників він має (тобто. ніж менш він необхідний споживачеві)

- При нееластичності попиту продавець не схильний знижувати ціни, оскільки втрати від такої зниження, зазвичай, ні компенсовано зростанням величини попиту. Тому нееластичний попит виступає чинником потенційного підвищення цін. Знаючи це, виробник завжди є потенційним прибічником нееластичного від попиту й намагається «перевести» еластичний попит у нееластичний попит шляхом штучного обмеження виробництва. Це дозволяє йому мати стабільний попит за високої ціні.

- Високоеластичний попит означає крайню чутливість величини попиту до мінімального зміни ціни. Це означає, що еластичний попит виступає чинником потенційного зниження цін.

 

В умовах ринкової економіки кожний керівник підприємства, кожний підприємець знає, що підвищення продуктивності праці формує індивідуальну вартість товару нижчу, ніж суспільне необхідна. І певний час підприємства, які досягай таких результатів, можуть реалізувати товар за ціною, вищою, ніж індивідуальна вартість. Це забезпечує їм надлишковий прибуток. Однак підвищення суспільної продуктивності праці в певній галузі виробництва об'єктивно веде до зниження вартості та відповідно – ціни.

Основні чинники зростання продуктивності праці є одночасно і чинниками зниження ціни.

До них слід віднести:

- зростання технічної оснащеності праці;

- підвищення культурно-технічного рівня і кваліфікації працівників;

- поліпшення організації виробництва і праці;

- використання матеріальної заінтересованості;

- технології;

- інновації.

Визначальний вплив на активність дії перелічених чинників має науково-технічний прогрес. Найсприятливіші умови для зниження цін мають ті країни, в яких успішно реалізуються головні напрями науково-технічного прогресу: прискорений розвиток науки, виникнення нових знарядь праці та застосування нової технології, поява нових предметів праці.

Співвідношення попиту і пропозиції на ринку весь час змінюється. Є зміни, які мають сталий характер.

Наприклад, пропозиція сільськогосподарської продукції взимку в нашій країні зменшується (адже овочі зимою вирощуються тільки в теплицях). Однак попит на свіжі овочі великий і взимку. Внаслідок такого співвідношення попиту і пропозиції на овочі в зимовий період ціни на них підвищуються. Влітку пропозиція свіжих овочів значно зростає. Конкуренція змушує продавців знижувати ціни.

Отже, коли попит великий, а пропозиція недостатня, ціни зростають, і навпаки. У всіх випадках скорочення виробництва товарів призводить до підвищення цін (якщо попит на такі товари не зменшився).

Є чинники, що знижують попит населення на товари, а отже, зумовлюють зниження ціни товару (за умови, що пропозиція товарів залишилась незмінною). Знижуються ціни на товари і через моральну зношеність товарів.

На ціни впливають насиченість потреб у деяких товарах, купівельна спроможність. Так, збільшення чисельності безробітних призводить до зменшення купівельної спроможності населення, а отже, до зниження деяких цін. До чинників, що збільшують попит на товари і водночас зумовлюють зниження цін, слід віднести: зростання обсягів виробництва, безоплатне надання матеріальних благ за рахунок суспільних фондів споживання, поліпшення якості товарів без збільшення витрат, вміла організація реклами тощо.

В умовах ринкової економіки при встановленні ціни, крім економічних чинників, має враховуватись і психологія покупця. Встановлено, що деякі споживачі розглядають ціну як показник якості товару або послуги. Тому підвищення ціни іноді, як це не парадоксально, веде не до зменшення, а до збільшення попиту на товар. Так, Філіп Котлер наводить такий приклад: коли фірма «Фляйшман» підняла ціну свого джину за одну пляшку з 4,50 до 5,50 дол., його збут в магазинах не впав, а навпаки зріс. Покупець сприйняв підвищення ціни як своєрідний сигнал про те, що товар має високу якість і вартий того, щоб його купували.

Для деяких товарів, які мають відому товарну марку, користуються особливим попитом покупців, встановлюють так звані престижні надбавки на ціни. Такий прийом використовують для деяких вин, сортів пива, парфум. Іноді надбавка в кілька разів перевищує вартість товару.

З практики торгівлі відомо, що на покупця впливає та обставина, з якої цифри починається ціна. Припустімо, що коли замість 300 дол. встановити ціну 299 дол., то це відчутно підвищує попит. Через це в рекламних оголошеннях для залучення покупців, як правило, оголо­шуються ціни, виражені непарними числами.

Як ми вже знаємо, є різні типи ринку, рисунок 1.3.

Типи ринків

Ринок чистої конкуренції

Ринок чистої монополії

Ринок монополістичної конкуренції

Олігопольний ринок

 

Рис. 1.3. Типи ринків

Ринок чистої конкуренції складається з безлічі продавців і покупців якого-небудь схожого товарного продукту. Жоден окремий покупець чи продавець не чинить великого впливу на рівень поточних ринкових цін. Продавець не в змозі запросити ціну вищу від ринкової, оскільки покупці можуть вільно придбати будь-яку необхідну їм кількість товару за середньою ринковою ціною. Не будуть продавці запитувати й ціну нижчу від ринкової, оскільки можуть продати все, що треба, за існуючою рин­ковою ціною. В умовах вільної конкуренції попит більш еластичний ніж ціна. Причина в тому, що на ринку діє велика кількість підприємств, причому жодне з них не контролює скільки-небудь значної частини ринку. Однак залежність між попитом і ціною на ринку чистої конкуренції є обернено пропорційною в рамках галузі, тобто зниження ціни викликає збільшення попиту. Іншими словами, якщо пропозиція товару в галузі зросте, то ціна знизиться, причому для всіх підприємств, незалежно від їхнього обсягу виробництва. Продавці на цих ринках не витрачають багато часу на розроблення стратегії маркетингу, тому що поки ринок залишається ринком чистої конкуренції, роль маркетингових досліджень, діяльності з розроблення товару, політики цін, реклами, стимулювання збуту й інших маркетингових заходів мінімальна.

Ринок монополістичної конкуренції складається з безлічі покупців і продавців, що укладають угоди не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін. Наявність діапазону цін визначається здатністю продавців запропонувати покупцям різні варіанти товарів. Реальні вироби можуть відрізнятися один від одного якістю, властивостями, зовнішнім оформленням, сервісом, що супроводжує товар, тобто тут має місце розходження в так званій «товарній пропозиції». Покупці усвідомлюють різницю в товарних пропозиціях і готові платити за товари по-різному. Щоб чимось відрізнитися, крім ціни, продавці прагнуть розробити різні пропозиції для різних споживчих сегментів і широко застосовують практику присвоєння товарам марочних назв, рекламу й методи особистого продажу. Особливу роль у процесі роз­роблення товарних пропозицій відіграє формування ціни на товар виходячи зі структури попиту, цін конкурентів, витрат виробництва тощо. У зв’язку з наявністю великої кількості конкурентів стратегії їхнього маркетингу чинять на кожну окрему фірму мен­ше впливу, ніж в умовах олігополістичного ринку.

Олігополістичний ринок складається з невеликої кількості продавців, дуже чутливих до політики ціноутворення й маркетин­гових стратегій конкурентів. Товари можуть бути схожими чи несхожими. Невелика кількість продавців є наслідком наявності серйозних бар’єрів для виходу конкурентів на ринок. Кожен продавець суттєво реагує на стратегію та дії конкурентів. Підприємство на ринку олігополістичної конкуренції ніколи не отримає впевненості, що може домогтися якогось довгострокового результату за рахунок зниження цін. З іншого боку, якщо підприємство підвищить ціни, конкуренти можуть не слідувати його прикладу. І тоді йому доведеться або повертатися до колишніх цін, або ризикувати втратою клієнтури на користь конкурентів. В умовах олігополістичної конкуренції застосовується велика кіль­кість цінових стратегій. Одна з них – координація дій під час установлення цін, що існує у двох формах: прийняття угоди про ціни й проведення «паралельної цінової політики». У деяких країнах укладання угод про цінову політику заборонено законом. «Паралельна цінова політика» – це по суті та ж сама координація цін. Вона полягає в тому, що підприємства калькулюють витрати виробництва по уніфікованих статтях, після чого за допомогою обговореного методу визначають ціну. Загалом на цьому типі ринку під впливом ринкових чинників ціни всіх операторів ринку змінюються в тих самих пропорціях і напрямах.

В умовах чистої монополії на ринку діє один продавець. Це може бути державна монополія, приватна регульована монополія чи приватна нерегульована монополія. У кожному окремому випадку ціноутворення складається по-різному. Державна монополія може за допомогою політики цін переслідувати досягнення найрізноманітніших цілей. Вона може встановити ціну нижче собівартості, якщо товар має важливе значення для покупців, що не в змозі отримати його за повну вартість. Ціна може бути призначена з розрахунком на покриття витрат чи на одержання доходів. У випадку регульованої монополії держава дозволяє компанії встановлювати розцінки, що забезпечують одержання «справедливої норми прибутку», що дасть організації можливість підтримувати виробництво, а за необхідності й розширювати його. І навпаки, у випадку нерегульованої монополії фірма сама вільна встановлювати будь-яку ціну, яку тільки-но витримає ринок. Проте з певних причин фірми не завжди запитують максимально можливу ціну.

Сутність ціни, як і будь-якого економічного явища чи процесу, повніше, або комплексно, розкривається у виконуваних нею функціях.

Ціна виконує такі основні функції, рисунок 1.4.

Функції ціни

облікова

розподільча

стимулююча

вимірювальна

 

 

Рис. 1.4. Функції ціни

 

Облікова функція ціни полягає в тому, що вона є засобом обліку суспільно необхідної, а отже, й корисної праці. Праця, яка перевищує цю величину при виробництві відновлюваних товарів, не визнається споживачами, а тому зайва. Такий облік дає змогу здійснювати еквівалентний обмін товарів, визначати економічну ефективність виробництва, встановлювати оптимальне співвідношення між нагромадженням і споживанням та ін.

Розподільна функція ціни реалізується в процесі внутрі- та міжгалузевої конкуренції. У першому випадку такий перерозподіл вартості, насамперед додаткової вартості, здійснюється на користь тих підприємств, у яких витрати виробництва нижчі за суспільно необхідні, а якість товарів вища. У другому випадку перерозподіл додаткової вартості відбувається через механізм переливання капіталів на користь галузей, в яких виробництво товарів і послуг здійснюється відповідно до індивідуальних, колективних та суспільних потреб.

Стимулююча функція ціни полягає в тиску ринкових цін на підприємців через механізм конкуренції на впровадження нової техніки, досконаліших форм і методів організації виробництва тощо.

Вимірювальна функція полягає в тому, що ціна обслуговує обіг товарів і забезпечує реалізацію економічних інтересів усіх відносно самостійних учасників товарного обігу: виробника – посередника – споживача. У цій якості вона виступає як кількість грошей (товарів і послуг), що сплачується й отримується за одиницю товару чи послуги. Завдяки ціні можна виміряти, визначити кількість грошей, що покупець має сплатити, а продавець – одержати за проданий товар. Знаючи ціни різних товарів, послуг і кількість товарів, що продаються і купуються, можна визначити величину грошового платежу за товари й послуги. Знаючи ціну робочої сили, праці, можна визначити розмір зарплати на підприємстві, у галузі. Порівнюючи ціни різних товарів, можна їх диференціювати на дорогі і дешеві. Якщо ціни враховують корисність, то за співвідношенням таких цін можна судити про співвідношення корисності різних товарів. Перелічені моменти свідчать про те, що ціна, виконує співвимірну функцію, за допомогою якої зіставляються цінності різних товарів.

З'ясування сутності ціни дає змогу перейти до розгляду основних видів цін, в яких ці функції втілюються.