Інноваційний продукт- результат науково-дослідної дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про інноваційну діяльність»

Інноваційна продукція - нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про інноваційну діяльність».

Виробництво інноваційної продукції вважається освоєним, якщо відпрацьована конструкторська і технологічна документація, освоєне технологічне устаткування, інструмент, технологічне оснащення, необхідне для виробництва цієї продукції, організовано систематичний випуск її згідно з розробленим технологічним процесом, технічна характеристика виробів, що випускаються, повністю відповідає заданим техніко-економічним показникам.

Поряд з необхідністю правильного визначення поняття інновація та інноваційна продукція не менш важливим є поняття інноваційна діяльність.

Інноваційна діяльність – це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення і відновлення номенклатури і поліпшення якості продукції, що випускається (товарів, послуг), удосконалення технології їх виробництва з наступним впровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому чи зовнішньому ринках.

Переорієнтація на нові соціально-економічні пріоритети обумовлює необхідність узгодженого регулювання інноваційної діяльності на всіх рівнях управління. Отже, система управління інноваційним процесом в ринкових умовах стає багаторівневою: на державному і регіональному рівнях визначаються його пріоритети, на мікрорівні управління інноваціями забезпечує поступове оновлення номенклатури продукції і виробничого апарату, організації виробництва, що врешті-решт забезпечує зростання прибутку, отримання соціального або екологічного ефекту.

Інноваційна діяльність у сфері економіки - діяльність учасників економічних відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання інноваційних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами:

ü проведення наукових, досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

ü розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

ü розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища;

ü технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюютьсявперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

На практиці поняття новизна, інновація, нововведення нерідко ототожнюються, хоча між ними є певні розходження.

Нововведення означає, що новизна використовується. З моменту прийняття до розповсюдження новизна набуває нової якості і стає інновацією.

Інновації на сучасному етапі розвитку економіки стають головним засобом збереження конкурентоспроможності і здійснюються регулярно, тобто стають невід'ємною часткою підприємницької діяльності.

Слід враховувати, що час постійно знецінює існуючі продукти та технології, тому для уникнення технологічного відставання слід прогнозувати інноваційну діяльність і займатися нею постійно. Продуктові, технологічні та організаційні інновації взаємопов'язані, тому проводити їх треба комплексно.

Інновації слід класифікувати: за призначенням і ефективністю (базисні та удосконалюючі); за змістом (продуктові, технологічні, організаційні, економічні, управлінські, політичні, соціальні, юридичні); за сферою застосування (широкого і часткового застосування); за рівнем новизни (радикальні, що здійснюються на підставі раніше не відомих законів та закономірностей, і інновації па базі відомих законів та закономірностей).

Базисні інновації засновані на наукових відкриттях і великих винаходах, що лежать в основі нових поколінь техніки. Взаємозалежні групи базисних інновацій є основою для формування нового технологічного укладу та визначають його структуру. Так, структуру сучасного, п'ятого технологічного укладу, що переважає на початку XXI ст. у розвинутих країнах, визначають: мікроелектроніка, біотехнологія й інформатика; гнучкі технології і робототехніка, нетрадиційна енергетика, композиційні матеріали, маловідходні і безвідходні технології, комп'ютери, телекомунікації, принципово нові види транспорту, космічні технології; принципово нові технічні системи і технології сфери послуг, медицини, освіти, науки, управління, побутова радіоелектроніка тощо.

Визначення базисних інновацій є найважливішим завданням науково-технічного прогнозування і розробки інноваційної стратегії. Базисні інновації закладаються в основу системи державних інноваційних програм.

Продуктові інновації в результаті постановки на виробництво нових виробів або виробів з поліпшеними якісними властивостями, дають право виробникам обґрунтовано підвищувати ціну на ці вироби на ринку.

Технічні (технологічні) інновації - це нове обладнання, нові технології, що докорінно змінюють або істотно покращують існуючий технологічний уклад і ефективність економіки.

Організаційні інновації сприяють упровадженню нових або більш досконалих методів організації виробництва (потокових, сітьових та ін.).

Економічні інновації - нові механізми функціонування економіки, які забезпечують прогресивні зміни існуючого економічнго укладу, сприяють розвитку економіки на всіх рівнях від держави в цілому до окремого підприємства.

Управлінські інновації - нові підходи та методи щодо організації управління, реформування системи управління для адаптації економіки до мінливих ринкових умов.

Політичні інновації - це нові механізми управління процесами державотворення, нові методи вирішення міждержавних проблем та проблем взаємовідносин політичних суб'єктів.

Соціальні інновації - цілеспрямовані зміни в соціальній структурі і соціальних взаємовідносинах, проведені державою (на рівні країни в цілому) або організацією для підвищення соціального статусу особистості й оптимального співвідношення особистих і єусшльних інтересів.

Юридичні інновації спрямовані на розробку нових або вдос-коналення існуючих законодавчих та нормативпо-правових актів, що регулюють відносини у різних сферах суспільства.

Незважаючи на значне відставання вітчизняної економіки, за довгі роки поступово оновлювалися типи будівель та споруд, технологічні процеси, парк техніки, організаційно-економічні механізми і таким чином поступово формувався якісно новий техніко-технологічний та організаційно-економічний лад виробництва.

1.4 Принципи інноваційної діяльності

При організації інноваційної діяльності необхідно притримуватися певних принципів, але спочатку потрібно визначити, що ж таке взагалі принципи.

В «Економічній енциклопедії» наведено таке визначення поняття принципу: встановлені, загальноприйняті поширені правила господарських дій та властивостей економічних процесів. Це більш прийнятне поняття для моєї роботи, але воно не повне. Тому я вважаю більш прийнятним буде таке поняття принципу, для використання в інноваційній діяльності: «Принципи - це поєднання інтересів усіх суб'єктів ринкових відносин; порівняння витрат і доходів, затрат і результатів; комплексність; індикативність, як спосіб визначення цілей і пріоритетів розвитку економіки, та розробка способів їх досягнення; поєднання планового і ринкового регулювання розвитку економіки; безперервність, яка передбачає системну інноваційну діяльність, направлену на розв'язання економічних завдань».

Узагальнені принципи державної інноваційної політики такі:

• орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки та визначення його державних пріоритетів;

• удосконалення законодавчої та нормативно-правової баз;

• створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного інноваційного потенціалу та забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва;

• здійснення захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

• ефективне використання ринкових механізмів для стимулювання інноваційній діяльності;

• сприяння розвиткові інфраструктури, інформаційного забезпечення та підготовки кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Головним у ній можна вважати управління, що передбачає безперервне прогнозування інноваційної ситуації, динамічне запобігання технологічному відставанню економіки країни від розвинених держав, системне впровадження новинок у взаємопов'язаних сферах підприємницької діяльності, поєднання інвестицій з інноваціями, фінансовий та інженерний аналіз результативності інноваційних процесів.

Одним з головних є принцип науковості, грунтований на знаннях економічних законів, розробкою інноваційних документів на науково обгрунтованій засаді з постійним удосконаленням методології та широким використанням світового досвіду в інноваційній сфері діяльності.

Принцип реальності втілює забезпечення його ресурсами з ефективним їх використанням. Крім того, він має на меті поєднання поточних та перспективних планів інноваційного розвитку та постійний їх взаємозв'язок.

У перспективних планах розробляють основні показники інноваційного розвитку, в поточних — конкретизують їх, ураховуючи досягнення інноваційної діяльності, науки і техніки.

Для достовірності прогнозних і планових документів інноваційного розвитку використовують принцип об'єктивності, тобто вони мають бути розробленими на підставі перевірених даних відповідних органів.

Принцип системності полягає у складанні прогнозів і програм на засаді використання системи методів і моделей, характеризованих певною ієрархією та послідовністю.

За розробки прогнозних і програмних документів інноваційного розвитку необхідно дотримуватися принципу рівності інтересів органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання усіх форм власності та їх самостійності.

У зв'язку з безперервністю економічного розвитку, вдосконаленням виробництва на грунті розвитку інноваційної діяльності необхідно дотримуватися принципу безперервності планування.

Принцип обґрунтування пріоритетів (збільшення обсягів виробництва на сучасному етапі економічного та соціального розвитку України значною мірою залежить від структурних змін в економіці, прискореного розвитку тих видів економічної діяльності, що забезпечують перехід економіки на інноваційний шлях).

Принцип пріоритетності потребує цільової спрямованості кожного плану на виконання певних завдань, від вирішення яких залежить розвиток економіки в цілому.

Все це потрібно щільно пов'язувати з принципом комплексності, що полягає у розгляді всіх аспектів дослідження об'єкта в їх взаємозв'язку з іншими процесами і явищами.

Вельми важливі принципи дотримання загальнодержавних інтересів й узгодженості суспільних, колективних й особистих інтересів.

Основна засада дотримання принципу єдності відтворення, раціонального використання і охорони природних ресурсів — їх сукупна еколого-економічна оцінка з урахуванням якості й аналіз стану та прогноз подальшого його покращання щодо охорони довкілля, можливостей заміни первинної природної сировини вторинною в умовах економії ресурсів і впровадження інновацій.

Ефективний розвиток економіки можливий за додержання у процесі розробки прогнозів і планів інноваційної діяльності принципу збалансованості та пропорційності відповідних дій(співвідношення попиту на продукцію та її пропозиції, споживання та нагромадження ресурсів, доходів і витрат держави, підвищення рівнів продуктивності праці та заробітної плати й ін).

Принцип альтернативності прогнозування та планування цієї діяльності пов'язаний з можливістю розвитку певних її видів й окремих їх ланок за різноманітних взаємозв'язків і структурних співвідношень.

І зрештою вкрай необхідним є принцип гласності, коли прогнозні та програмні (планові) документи інноваційної діяльності доступні для громадськості науковців і всіх зацікавлених суб'єктів економічної діяльності.

Вищевикладені принципи інноваційної діяльності — важчпві чинники сприяння аналізу здійснення її за переводу економіки на інноваційний шлях розвитку.

II. Розділ

Сутність ризику впровадження інновацій та управління реалізацією проєктів інноваційного розвитку

2.1 Сутність ризику впровадження инновацій та методи його оцінки

Інновації й інноваційний розвиток мають істотний вплив елементів невизначеності, чим зумовлюється високий ризик інноваційної діяльності. Цей ризик стає особливо значним в умовах трансформації вітчизняної економіки і переходу її на ринковий шлях розвитку, оскільки багато важливих рішень приймаються в умовах неповної, неточної чи суперечливої інформації. Наслідком прийняття рішень у цих умовах є невизначеність результатів, тому доводиться ризикувати. З іншого боку, ризик викликаний спонтанним і суперечливим характером процесів, що відбуваються в складних соціально-економічних системах, які неможливо адекватно і вичерпно описати.

Таким чином, ризик у загальному випадку слід розглядати як можливість чи загрозу відхилення результатів конкретних дій чи рішень від очікуваних.

Оскільки, як показано вище, альтернативи інноваційному шляху розвитку немає, то виникає об'єктивна необхідність у розробці способів попередження, зниження чи компенсації можливих негативних наслідків ризику. Для цього необхідно спочатку кількісно оцінити величину ризику конкретної інновації (як імовірності негативних наслідків, так і величини можливих втрат). Проблема ризику посідає важливе місце в ринкових дослідженнях, що передують розробці і виведенню на ринок інновацій зокрема і ринкової діяльності взагалі.

Так, ризик може проявлятися в тому, що новий (модернізований) товар вже в процесі виробництва виявляється непотрібним, тоді як на момент рішення про його розробку і виробництво, передбачалося, що попит на нього буде стійким. Ризик може проявлятися й у тому, що на даному ринку чи його ділянці новий товар може бути і не реалізований у тих обсягах, які були розраховані на основі результатів маркетингових досліджень. Як наслідок цих ситуацій - можливість отримання збитків чи недоотримання доходу.

Існують чинники, які впливають на ріст ступеня ризику, їх поділяють на дві групи: об'єктивні і суб'єктивні (зовнішні і внутрішні).

До об'єктивних відносять чинники, які не залежать безпосередньо від суб'єкта інноваційної діяльності.

У свою чергу об'єктивні чи зовнішні чинники ризику поділяють на чинники безпосереднього (законодавчі та нормативно-правові акти; бюджетну, фінансово-кредитну і податкову системи; дії органів влади; дії постачальників, споживачів, торгових і збутових посередників і т. д.; конкуренцію; дії криміналітету та інше) і опосередкованого впливу (політична, економічна, демографічна, соціальна, екологічна ситуації та їх зміни; міжнародні економічні зв'язки і торгівля; НТП і т. д.).

До суб'єктивних чинників належать ті, які характеризують безпосередньо господарюючий суб'єкт, що реалізує інноваційний проект (стратегія розвитку; маркетинг; виробничі потужності; технології; кадри і мотивація їхньої діяльності; якість продукції; система управління; місце розташування і т. д.).

Під ризиком в інноваційній діяльності слід розуміти можливість (загрозу) втрати господарюючим суб'єктом частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення додаткових витрат у результаті здійснення виробничо-збутової і фінансової діяльності, яка спирається на нові технології, нові продукти, нові способи їхньої реалізації і т. д.

У загальному випадку під інноваційним ризиком слід розуміти загрозу виникнення втрат суб'єктами інноваційного процесу в результаті інноваційної діяльності.

Інноваційні ризики класифікують за різними ознаками.

Таблиця 2.2 Класифікація інноваційних ризиків

За сферами прояву:

- економічний;

- політичний;

- екологічний;

- соціальний;

- технологічний;

- інші;

За масштабами впливу:

- у масштабах країни;

- регіональний;

- галузевий;

- ризик окремих господарюючих суб'єктів;

За суб'єктами інноваційної діяльності:

-ризик інвестора в новації;

- ризик одержувача інвестицій;

- ризик споживача;

- ризик суспільства в цілому;

- Інші;

За джерелами інвестування новацій:

- реального інвестування;

- фінансового інвестування;

За джерелами інвестування новацій;

- ризик інвестування з внутрішніх джерел;

- ризик інвестування за рахунок позикових коштів;

- ризик інвестування за рахунок залучених коштів;

За механізмами інвестування новацій:

- ризик реінвестування прибутку;

- ризик інвестування за рахунок амортизаційних відрахувань;

- ризик інвестування за рахунок інвестиційних позик і кредитів;

- ризик венчурного фінансування новацій;

- ризик інвестування за рахунок облігацій підприємст.

Аналіз ризику поділяють на два доповнюючих один одного види - якісний і кількісний.

Якісний аналіз має за мету визначення чинників ризику, що впливають на результати прийнятих рішень і виконуваних робіт, встановлення потенційних зон ризику й ідентифікацію ризиків.

Кількісний аналіз передбачає чисельне визначення розмірів ризику (імовірностей виникнення втрат і їх величин).

В економіці для кількісного аналізу ризику використовують імовірнісний підхід, відповідно до якого для того, щоб оцінити ризик, необхідно знати всі можливі наслідки конкретного рішення чи дії і ймовірності цих наслідків.

Імовірності розвитку того чи іншого сценарію можна визначити:

• об'єктивним методом (на підставі наявних даних про аналогічні проекти, що виконувалися в аналогічних умовах, розраховується частота, з якою відбуваються ті чи інші явища). Приклад. З минулого досвіду взаємин з постачальниками вихідних сировини і матеріалів відомо, що зі 100 укладених угод ними було виконано з дотриманням всіх умов 68, а в інших були порушення (пов'язані з термінами постачання, якістю матеріалів, псуванням під час транспортування тощо). У цьому випадку ймовірність дотримання умов угод постачання може бути розрахована об'єктивно як частота 08/100, або 0,68. Відповідно ймовірність недотримання умов складе (100-68) / 100, тобто 0,32.

• суб'єктивним методом (наприклад, шляхом експертної оцінки, коли група експертів висловлює припущення щодо конкретних результатів і ймовірностей їхнього виникнення). Приклад. Підприємство планує вивести на ринок принципово новий виріб. Досвіду його виробництва і реалізації немає. У цьому випадку керівники і провідні спеціалісти підприємства, керуючись власними знаннями і досвідом, розумінням ситуації, яка складається на ринку, висловлюють суб'єктивні судження щодо успіху даного заходу. їхні дані усереднюють і одержують оцінку ймовірності успіху (неуспіху) виведення на ринок нового виробу.

Іноді виникають ситуації, коли корисним виявляється розрахунок такого критерію, як відносний ризик (величина ризику, що припадає на одиницю результату), щоб перевірити, чи компенсується підвищений ризик підвищеним доходом.

Приклад. Існує два можливих варіанти проведення заходів щодо підвищення конкурентоспроможності товару конкретного підприємства і відповідно два можливих результати:

1. Приріст обсягів збуту і відповідно прибутку на 600 тис. грн. (очікуване значення). При цьому середньокиадратичне відхилення можливих результатів від їх очікуваного значення складає 45 тис. грн.

2. Приріст обсягів збуту і відповідно прибутку на 700 тис. грн. (очікуване значення). При цьому середньоквадратичне відхилення можливих результатів від їх очікуваного значення складає 60 тис. грн.

Виникає питання: якому з варіантів віддати перевагу? У першому варіанті менший прибуток (500 < 700), але й ризик менший (45 < 60). Другий варіант принесе більше прибутку, але й ризик при цьому більший.

У цьому випадку для кожного варіанту розраховують величину ризику, що припадає на одиницю доходу: = 45/500=0,09;  = 60/700 = 0,085.

Величина ризику на одиницю доходу в другому варіанті менша, отже, підвищений ризик другого варіанта компенсується підвищеним доходом і перевагу варто віддати йому.

Слід відзначити, що використання критерію відносного ризику можливе лише у випадку, якщо очікувані значення результатів за варіантами порівнянні. В іншому випадку даний критерій не застосовується.

2.2 Маркетинговий підхід до розробки і впровадження інновацій на ринок

Сучасна ринкова економіка характеризується динамічністю і нестабільністю процесів, які відбуваються на ринку. Економіка перехідного типу як України, так і інших країн, що стали на шлях ринкових перетворень, має підвищений рівень нестабільності. Суб'єкти господарювання, для того щоб вижити і розвиватися, змушені адаптуватися до цих змін.

Класичні підходи інноваційного менеджменту визначають першим етапом функціональної послідовності інноваційного процесу фундаментальні дослідження, що генерують нові наукові знання. Визнаючи справедливість цього твердження, слід зазначити, що з погляду конкретного підприємства-інноватора воно є досить абстрактним. Ринок диктує свої умови, і інновації можуть з'явитися тільки там і тоді, де для цього є об'єктивні умови.

Першою з таких умов є наявність підкріпленого купівельною спроможністю попиту, фактичного чи потенційного, або ж можливості формування попиту.

Другою умовою є можливість втілення досягнень науки і техніки в конкретні товари, здатні задовольнити запити споживачів - інноваційний потенціал розроблювача інновацій.

Третьою - економічна можливість і доцільність для підприємства-інноватора розробити виготовити і просувати інновації на ринку - виробничо-збутовий потенціал. Тут йдеться не просто про виробництво і збут (який є однією з функцій маркетингу), а розглядається виробництво плюс маркетинг, тобто враховуються запити споживачів (включаючи створення і стимулювання попиту).

Таким чином, інноваційна діяльність має шанси на успіх за наявності, як мінімум, трьох зазначених умов,оскільки відсутність хоча б однієї з них унеможливлює розвиток господарюючого суб'єкта інноваційним шляхом.

Життєвий цикл інновації, як і будь-якого товару, починається з часу її виведення на ринок і закінчується виходом з ринку, тобто інноваційний цикл і життєвий цикл частково перетинаються. Інноваційний і життєвий цикли продуктової інновації, а також їх етапи показані на Рис. 2.1

Рис. 2.1 Інноваційний і життєвий цикл продуктової інновації

Генерація ідей. Генерації ідей інновацій (як найбільш загальних уявлень про інновацію) повинен передувати аналіз напрямків, а в їх рамках - варіантів інноваційного розвитку існуючих ринкових можливостей, у результаті якого виявляють перспективні для конкретного суб'єкта господарської діяльності в конкретних умовах види діяльності.

Приклад. Сучасний рівень розвитку науки і техніки дозволяє створити освітлювальні прилади в кілька разів більш економічні, ніж існуючі, з тією ж освітлювальною здатністю. Оскільки електроенергія досить дорога, то існує реальна потреба в таких виробах.

Вибір ідей. На даному етапі з усієї множини згенерованих ідей відбирають прийнятні для конкретного суб'єкта господарювання.