Склад та структура тарифної ставки

Актуарні розрахунки є основою визначення страхових тарифів.

Страховий тариф визначається як ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування, яка забезпечує страховику формування страхових резервів, достатніх для виплати страхових відшкодувань і страхових сум, та коштів, необхідних для розвитку страхової компанії. Тобто страховий тариф – це ціна страхової послуги.

Розмір страхової премії (страхового платежу, страхового внеску) встановлюється під час укладання договору страхування і залишається незмінним протягом строку його дії, якщо інше не визначено умовами договору страхування. За добровільними видами страхування структуру тарифної ставки визначає сам страховик (як правило, норма витрат на ведення справи складає не більш 50 %), а при проведенні обов'язкових видів страхування існують певні обмеження.

За одиницю страхової суми в страховій практиці прийнято брати 100 грошових одиниць (гривень).

Для зручності опанування сутністю тарифної ставки її можна ототожнювати з відсотками зі страхової суми. Тобто якщо тариф становить, наприклад, 2,56, то цю величину можна трактувати або як 2,56 грн. зі 100 грн. страхової суми, або як 2,56% зі всієї страхової суми.

Тарифну ставку, що становить основу страхового внеску, назива­ють брутто-ставкою. Вона складається з нетто-ставки і навантажен­ня (рис. З.1.).

Рис. 1. Структура страхового тарифу

Нетто-ставка виражає ціну страхового ризику і є основною частиною страхового тарифу. Вона призначена для виплати страхового відшкодування і страхових сум та формування страхових резервів. Нетто ставка складається з двох частин – основної частини та ризикової надбавки, яка враховує фактори, які викликають розход­ження в ймовірності збитку.

Якщо умови страхування даної групи ризиків містять кілька видів страхової відповідальності, то сукупна нетто-ставка може складатися із суми окремих нетто-ставок.

Навантаження призначене для відшкодування витрат страховика, пов'язаних з проведенням страхування, а також для забезпечення одержання страховиком прибутку. Навантаження становить меншу частину брутто-ставки (залежно від форми і виду страху­вання становить від 6 до 40%).

Головний елемент навантаження – витрати на ведення справи. (докладно розглянуто в темі 11).

При укладанні договору андеррайтер (фахівець з оцінки ризику), встановлює страховий тариф для конкретного договору страхування. З цією метою він використовує базовий тариф та поправочні коефіцієн­ти до нього, які враховують не тільки рівень ризику, але й умови дого­вору страхування. Процедуру встановлення тарифу для конкретного договору страховики називають «котируванням ризику».

Для кращого розуміння того, як впливають різноманітні ситуації на розмір страхового тарифу, розглянемо кілька прикладів [50].

1. Будівля, яка страхується від вогню, знаходиться поруч з пожеж­ною частиною. У цьому випадку середня страхова виплата буде мен­шою (пожежники швидше зможуть загасити пожежу, збитки будуть меншими), що відповідно зменшує страховий тариф.

2. Термін дії договору страхування – 6 місяців. Ймовірність настан­ня страхового випадку за півроку менше, ніж за рік, тому страховий тариф буде меншим.

3. Умовами договору страхування передбачено безумовну фран-шизу. Середня страхова виплата буде менше на цю франшизу, за рахунок чого страхова тарифна ставка зменшується.

4. Чоловік віком 55 років укладає договір страхування здоров'я на випадок хвороби. Ймовірність настання страхового випадку та середня страхова виплата для віку, більшого за середній, збільшуються. Тому тариф повинен бути більшим, ніж середній базовий.

5. Страхова компанія планує збільшити кількість договорів страхування. Це вплине на ризикову надбавку. Вона буде меншою, ніж при невеликій кількості договорів страхування. Більша кількість договорів підвищує надійність страхового портфелю, тому надбавка зменшується. Постійні витрати компанії залишаються практично на тому ж рівні, але на один договір страхування частка цих витрат буде меншою, тому зменшується і навантаження. Таким чином, страхова тарифна ставка буде меншою.

6. Страхова компанія вносить зміни до правил страхування від нещасних випадків. Відсоток виплати за кожен день непрацездатності зменшується з 0,3 до 0,25 відсотків. У цьому випадку зміни торкнуться середньої страхової виплати, тому страховий тариф зменшиться.

Необхідно відмітити, що приклади 5-6 стосуються встановлення актуарієм базового тарифу, а приклади 1-4 – це котирування ризику андеррайтером, при цьому поправки до базового тарифу будуть враховувати рівень ризику (приклади 1 і 4) та умови договору (приклади 2 та 3).