За ступенем стійкості в часі

· • тверді, які встановлюються під час укладання договору і діють протягом всього його терміну дії;

· • рухливі: зафіксована в договорі ціна, у разі зміни ринкової ціни товару, може змінюватися в момент постачання;

· • змінні: у договорі встановлюється вихідна ціна і передбачається формула внесення поправок у випадку зміни вартості ціноутворюючих факторів;

· • з наступною фіксацією: при укладанні договору визначаються умови фіксації і принцип визначення ціни.

В якості базової ціни використовуються:

· • розрахункові ціни, які обґрунтовуються постачальником для кожного замовлення;

· • довідкові ціни. Такі ціни публікуються в різноманітних довідниках, каталогах, періодичних виданнях. Переважно це середні ціни;

· • ціни прейскурантів і цінників.

Крім вищевказаних розрізняють ще інші види цін, наприклад:

· • трансфертні (внутрішньофірмові);

· • світові - умовна середня вартість товарів.

 

5. Розрахувати валовий дохід готелю, якщо планова виручка від здачі номерного фонду розміщення клієнтів становить 46000 грн, дохід від попереднього бронювання місць – 12000 грн,дохід від надання інших послуг – 18000 грн,дохід віз здачі приміщень в оренду іншим підприємцям – 56000 грн та дохід від інших видів діяльності становить 2300 грн.

 

 

Валов.дохід = 46000 + 12000 + 18000 + 56000 + 23000 = 155000 грн.

 

Білет № 17.

 

1. При плануванні продажу туристичних послуг (товарів) необхідно враховувати характерні риси туристичного ринку, що визначають його класифікацію (рис. 4.2).
1. Спеціалізація ринку, на якому функціонує туристичне підприємство, визначається об'єктом реалізації, що пропонує підприємство. До таких об'єктів відноситься окрема туристична послуга або їхня сукупність без утворення туристичного продукту, окремий товар або товарна група для туристів і, нарешті, туристичний продукт як комплекс туристичних послуг і товарів.
2. При плануванні виділяється внутрішній ринок, який може бути загальнодержавним або регіональним (місцевим), ринок для іноземних туристів і ринок для виїзного туризму. Окремо в цій групі може виділятися міський і сільський туристичний ринок.
3.3а рівнем монополізації в туризмі переважає конкурентний ринок із усіма його атрибутами, хоч об'єкти туристичного інтересу можуть бути унікальними.

4. За рівнем насичення туристичний ринок може бути ринком продавця, коли попит на ньому переважає пропозицію, або ринком покупця, якщо пропозиція перевищує чи дорівнює попиту. Ця характеристика відіграє велику роль при розробці збутової політики підприємства, обгрунтуванні стратегії ціноутворення та політики застосування цінових знижок.
5. Рівень інтеграційних зв'язків країн світу визначає відкритість туристичного ринку. Наприклад, замкнутий (автактический) ринок обмежується територіальними рамками в'їзду туристів і туристичних груп, оскільки застосовується адміністративна заборона або обмеження на пересування поза встановленим маршрутом.
6. Життєвий цикл ринку визначає такі його види: народжуваний, зростаючий, стабільний, занепадаючий та безперспективний. Кожен з цих видів ринку вказує на доцільність (недоцільність) нарощування туристичної діяльності.

 

2.

 

 

3. Внутрішні фактори

1.базова економічна стратегія підприємства,

2.життєвий цикл підприємства та тур продукту,

3.новизна та якість туристичних послуг,

4.фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства,

5.ефективність маркетингового менеджменту,

6.інвестиційний та інноваційний менеджмент.

4. Ціна є грошовим вираженням вартості товару. Роль ціни полягає в тому, що вона повинна покривати витрати на виробництво товарів (послуг) і приносити товаровиробнику гарантований прибуток, забезпечуючи справедливий рівень рентабельності. Ціна є важливим елементом маркетингу-мікс. Вона відноситься до групи контролюючих факторів і є основним показником, який визначає прибуток, в той час, як інші елементи маркетингу-мікс визначають витрати. Фірма повинна не тільки виробляти, але й збувати товар з вигодою для себе, повернути витрати та отримати прибуток. Це можливо за умов правильного вибору політики цін та методу ціноутворення. Ринкове ціноутворення - це процес встановлення цін на товари і послуги, представлені на ринку. Ринкова ціна забезпечує динамічну рівновагу між попитом і пропозицією. У збалансованій економіці ринкова ціна відображає рівновагу між суспільною вартістю та її грошовим виразом. Ціна, як і гроші, є історичною категорією, що виникла і сформувалася в процесі зародження і розвитку обміну. Вже в ході найпростішого натурального обміну доводилося, по суті, використовувати ціни як обмінні пропорції, що забезпечували еквівалентність обміну.

Ринок і ціна — категорії, обумовлені товарним виробництвом. При цьому первинним є ринок. Це пояснюється тим, що при товарному виробництві економічні відносини проявляються головним чином через ринок. Саме ринок є основною формою виявлення товарно-грошових відносин і вартісних категорій.

Ціна є особливим елементом комплексу маркетингу, адже їй належить роль фактора, що врівноважує попит і пропозицію, визначає цінність товару, покриває витрати на виробництво і реалізацію продукції. Від ціни в кінцевому підсумку залежать досягнуті комерційні результати. Саме тому раціонально обгрунтована цінова політика підприємства сприяє підвищенню його конкурентоспроможності та ефективності виробничо-збутової діяльності.

Цінова політика у маркетингу — це комплекс заходів, до яких належить визначення ціни, знижок, умов оплати з метою задоволення потреб споживачів і отримання прибутку. Тобто суть цінової політики полягає у встановленні на товари фірми таких цін і вмінні так варіювати ними залежно від попиту на ринку, щоб оволодіти його певною часткою, забезпечити намічений обсяг прибутку і вирішувати інші стратегічні та оперативні завдання.

 

5. Розрахувати планову кількість сировини і продуктів на весь контингент відпочиваючих,якщо норма витрат сировиниі продуктів в день складає 1,2 кг, планова чисельність туристів 140 осіб, а кількість днів в плановому періоді 60.

 

Пл.к-ть сиров. = (1,2 *140) * 60 = 10080 кг.

 

Білет № 18.

 

1. Залежно від тривалості планового періоду плани поділяються на: довгострокові (стратегічні); середньострокові (поточні); короткострокові (оперативні).

Довгостроковий план (10-15 років). У ньому формулюються завдання, пов'язані за часом та ресурсами, а також загальна стратегія поставлених цілей. Довгострокові плани включають укрупнені показники діяльності підприємства, які розробляються на основі попередньо проведених досліджень і складання прогнозів розвитку підприємства. Цей вид планів ще можна назвати перспективним плануванням.

Середньостроковий план - це власне деталізований стратегічний план, в якому поєднуються усі напрямки діяльності підприємства на поточний фінансовий рік.

Короткостроковий план присвячений вирішенню конкретних питань діяльності підприємства в короткостроковому періоді. Має вузьку спрямованість, високий ступінь деталізації і характеризується великим розмаїттям прийомів та методів.

Якщо довгострокові та середньострокові плани багато в чому носять рекомендаційний характер, то оперативний план є керівництвом до дій, розкриваючи довго- та середньострокові плани по кожній позиції.

Серед великої кількості видів планування необхідно виділити інвестиційний - план капітальних вкладень, які спрямовуються на створення нових чи модернізацію виробничих потужностей. Бізнес-план - програма діяльності підприємства, план конкретних цілей діяльності підприємства, який включає оцінку очікуваних витрат та доходів. Розробляється на основі маркетингових досліджень.

Сучасні туристичні фірми, в основному, займаються поточним та оперативним плануванням. Але для того, щоб успішно працювати на ринку тривалий час, необхідне стратегічне планування, яке включає в себе розробку довгострокових планів розвитку фірми на основі проведеного комплексного аналізу, наукове прогнозування ринкової ситуації і перспектив розвитку галузі в різних туристичних регіонах.

 

2. Застосуваня зазначених форм і систем оплати праці на туристичних підприємствах здійснюється загальним для всієї економіки України методами. При погодинно-преміальній системі оплати праці, крім тарифного заробітку (ЗП),виплачується премія (ПР) за виконання кількісних та якісних показників.ЗП=ЗП+ПР. При простій відрядній системі оплати праці заробіток (ЗП) розраховується за формулою:ЗП=N*P. При непрямій відрядній системі оплати праці заробіток обслуговуючого персоналу залежить від результатів праці тих працівників,яких він обслуговує.

При відрядно-преміальній системі оплати праці заробіток працівника включає відрядний прямий заробіток і премію за досягнення кількісних і якісних показників,які преміюються. При відрядно-прогресивній системі оплати праці заробіток працівника включає,крім відрядного прямого заробітку,ще й премію,яка визначається за зростаючою шкалою. При акордній системі оплати праці застосовуються дві підсистеми:проста акордна та акордно-преміальна. При акордно-преміальній системі оплати праці виплачується ще й премія за якість і достроковість виконання робіт,передбачених договором.

3. Внутрішні фактори

1.базова економічна стратегія підприємства,

2.життєвий цикл підприємства та тур продукту,

3.новизна та якість туристичних послуг,

4.фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства,

5.ефективність маркетингового менеджменту,

6.інвестиційний та інноваційний менеджмент.

 

4. Ціна є грошовим вираженням вартості товару. Роль ціни полягає в тому, що вона повинна покривати витрати на виробництво товарів (послуг) і приносити товаровиробнику гарантований прибуток, забезпечуючи справедливий рівень рентабельності. Ціна є важливим елементом маркетингу-мікс. Вона відноситься до групи контролюючих факторів і є основним показником, який визначає прибуток, в той час, як інші елементи маркетингу-мікс визначають витрати. Фірма повинна не тільки виробляти, але й збувати товар з вигодою для себе, повернути витрати та отримати прибуток. Це можливо за умов правильного вибору політики цін та методу ціноутворення. Ринкове ціноутворення - це процес встановлення цін на товари і послуги, представлені на ринку. Ринкова ціна забезпечує динамічну рівновагу між попитом і пропозицією.

Під загальною поширеною назвою «ціна» розуміють цілий комплекс економічних понять. В дійсності під одним найменуванням «ціна» існує безліч її видів, що різняться між собою призначенням, галуззю застосування, способом формування тощо, тому дати загальне, єдине визначення поняттю «ціна» складно. Найчастіше притримуються визначення, яке дає витратна концепція економічної теорії. Згідно з цим визначенням, ціна — це грошове вираження вартості товару.

Ціна, як і гроші, є історичною категорією, що виникла і сформувалася в процесі зародження і розвитку обміну. Вже в ході найпростішого натурального обміну доводилося, по суті, використовувати ціни як обмінні пропорції, що забезпечували еквівалентність обміну.

Ринок і ціна — категорії, обумовлені товарним виробництвом. При цьому первинним є ринок. Це пояснюється тим, що при товарному виробництві економічні відносини проявляються головним чином через ринок. Саме ринок є основною формою виявлення товарно-грошових відносин і вартісних категорій.

Цінова політика у маркетингу — це комплекс заходів, до яких належить визначення ціни, знижок, умов оплати з метою задоволення потреб споживачів і отримання прибутку. Тобто суть цінової політики полягає у встановленні на товари фірми таких цін і вмінні так варіювати ними залежно від попиту на ринку, щоб оволодіти його певною часткою, забезпечити намічений обсяг прибутку і вирішувати інші стратегічні та оперативні завдання.

 

5.. Розрахувати валовий дохід готелю, якщо планова виручка від здачі номерного фонду становить 46000 грн,дохід від попереднього бронювання місць у готелі – 12000грн, дохід від надання інших додаткових послуг – 18000 грн, дохід від здачі приміщень в оренду іншим підприємцям – 56000 грн.

 

 

Вал.дохід = 46000 + 12000 + 18000 + 56000 = 132000 грн.

 

Білет № 19.

 

1. Найбільш прийнятні методи планування реалізації туристичного продукту та окремих послуг представлені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1.

 

 

Варіант плану продажу	Методи планування	Сутність методу планування
Можливий обсяг реалізації (Vм)	Економіко-статистичнний, трендовий, економіко-математичного моделювання або факторно-аналітичний метод	Перенесення основних закономірностей реалізації, що склалися в передплановому періоді, на плановий період з урахуванням можливих змін факторів, що впливають на обсяг реалізації
	Метод еластичності	Використання коефіцієнтів еластичності між темпами зміни обсягів реалізації і купівельною спро­можністю населення з урахуванням прогнозу змін купівельної спроможності клієнтів підприємства
Ресурсозабез-печений обсяг реалізації (VP3)	Нормативний	Використання нормативу туристичних ресурсів і оптимальності їхнього використання
Необхідний обсяг реалізації (Vн)	Програмно-цільовий або метод прямих розрахунків	В основу розрахунків кладеться обсяг цільового прибутку та планових витрат

 

2. Заходи прискорення залучення коштів до діяльності підприємства

Серед заходів прискорення залучення коштів до діяльності підприємств туризму можна виділити такі:

-розширення системи цінових знижок на тур продукт з метою ефективного збільшення обсягів його реалізації,

- прискорення інкасації платіжних документів покупців тур продукту

 

3. Управління витратами повинне ґрунтуватися на оптимізації. Для розв’язання завдання оптимізації витрат необхідно визначити оптимальні розміри постійних і змінних витрат на одиницю приросту або скорочення обсягів реалізації турпродукту.

Розробка плану витрат може здійснюватись різними методами. Найбільш прийнятими для сучасної економіки туристичного бізнесу є такі:

- Досвідно-статичний,тобто факторно аналітичний.

- Каузальний –метод побудови економіко метаматичних модолей

- Метод прямих техніко економічних розрахунків.

 

4. Основним засобом розвитку господарського портфеля сфери стратегічного планування є аналіз господарського портфеля фірми, в ході якого оцінюється стан усіх виробництв, що входять до складу фірми. Під виробництвом може розумітися відділення фірми, товарний асортимент або один із товарів. Такий аналіз вимагає виявити менш рентабельне виробництво, а також прийняте рішення про долю кожного з них. Фірма прагне вкласти основні ресурси в найбільш рентабельне виробництво і скоротити або зовсім припинити вкладення у слабке.

Стратегію зростання підприємства можна розробити на основі виявлення можливостей, якими підприємство може скористатися при сучасних масштабах діяльності (можливості інтенсивного зростання), можливостей інтеграції з іншими елементами маркетингової системи галузі (можливості інтеграційного зростання), а також можливостей, які відкриваються за межами галузі (можливості диверсифікаційного зростання). Процес стратегічного планування може бути представлений у вигляді послідовного вирішення стратегічних проблем. При цьому етапи їхнього вирішення розмежовуються таким чином, щоб на кожному могли бути використані свої специфічні методи.

 

5. Розрахувати коефіцієнт плинності кадрів на підприємстві. якщо чисельність звільнених за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни складає 32 особи, а середньооблікова чисельність кадрів за рік – 244 особи.

 

 

К пл = ----- * 100 % = 13 %.

 

Білет № 20.

 

1. В умовах ринкових відносин роль планування діяльності підприємств не тільки не знижується, а, навпаки, зростає. Планування туристичної діяльності дозволяє підприємцям погоджувати ресурси для формування турпродукту з можливостями його збуту, що вимагає знань споживчого попиту. Знати поточний та перспективний попит потенційних туристів на свій турпродукт і встигати вчасно пропонувати його конкретним споживачам - головне завдання підприємства і його менеджерів.

3. Зіставлення доходів з витратами дає можливість визначити суму перевищення грошових надходжень над витратами і зробити висновок про ефективність функціонування підприємства.

Туристична діяльність, як будь-яка інша, неможлива без одержання доходу, а суб'єкти туристичного підприємництва (туроператори, турагенти та ін.) не можуть функціонувати без позитивних результатів від своєї діяльності, тобто без одержання прибутку, який без доходу теж неможливий.

Доход туристичних підприємств формується переважно за рахунок виручки від реалізації туристичного продукту та окремих послуг організованим і неорганізованим поодиноким туристам або туристичним групам. Реалізується туристичний продукт за договором на обслуговування або ексклюзивно за бажанням туриста без договору.

Незалежно від форми розрахунків (передплата чи післясплата), сума отриманої оплати за турпродукт чи окремі послуги утворює валовий доход туристичного підприємства.Головним, а часто єдиним джерелом одержання доходів від туристичної діяльності, є виручка від реалізації туристичних послуг.

 

4. Погодинна форма оплати праці працівників здійснюється на основі погодинних (денних)тарифних ставок і нормованих завдань на відповідний період часу або місячних окладів.Погодинна оплата праці у сфері туризму здійснюється на основі посадових окладів з урахуванням відпрацьованого часу.

Відрядна форма оплати праці здійснюється на основі норми виробітку і розцінки за одиницю виконаної роботи.

 

5.. Розрахувати пропускну спроможність готелю, якщо потенційна кількість місце-днів в готелі 128. А кількість днів у періоді – 62 дні.

 

Pр. = 128 *62 = 7936 місце-днів

 

 

Білет № 21.

 

1. Розділі виробничої програми туроператора. Виробнича програма туристичного оператора складається з таких розділів:

1) план надання туристичних послуг і комплектування турпродукту за номенклатурою та асортиментом;

2) завдання з підвищення якості турпродукту та послуг;

3) план ресурсного забезпечення виробничої програми;

4) план кооперування туроператора з постачальниками туристичних послуг і ресурсів
План комплектування турпродукту відповідно до передбачених обсягів його реалізації буде реальним тільки за умови повного ресурсного забезпечення і наявності необхідних виробничих потужностей туроператорів і турагентів. Тому в плані комплектування туристичного продукту встановлюються чіткі за термінами завдання на закупівлю конкретних видів туристичних послуг, необхідних для створення планових обсягів турпродукту, а також визначається обсяг робіт у взаємозв'язку з потребами в інших ресурсах.

 

2. Серед основних напрямів використання надлишкових коштів туристичних підприємств можна виділити такі:

1)збільшення насамперед операційних необоротних активів,тобто придбання додаткових основних фондів і нематеріальних активів,зокрема прогресивних програм для забезпечення роботи комп’ютера

2)прискорення запровадження в дію реальних інвестиційних проектів,

3)здійснення перспективної диверсифікації операційної діяльності,

4)формування ефективного портфеля фінансових інвестицій,

5)дострокове погашення довгострокових кредитів тощо.

 

3. Фактори — це об’єктивно діючі умови, рушійна сила, що впливає та змінює рівень і динаміку продуктивності праці.

Фактори зростання продуктивності праці за змістом можливо поділити на 3 групи:

матеріально-технічні фактори, які характеризують рівень розвитку, ступень використання та якість засобів виробництва. До цієї групи належать усі напрямки прогресивних змін у техніці і технології виробництва;

організаційно-економічні, які характеризують ступень розвитку форм організації та управління суспільного виробництва. До цієї групи належать прогресивні зміни в організації праці, виробництва та управлінні

соціально-економічні пов`язані з роллю людини у суспільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

Між рівнем і динамікою технічною озброєності та продуктивністю праці існує пряма залежність:

де ПП – продуктивність праці; Ф_о – фондоозброєність; Ф_в – фондовіддача.

Резерви підвищення продуктивності праці — це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконален­ня техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

З метою виявлення та найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці всі резерви класифікуються залежно від видів ресурсів, що використовуються (резерви кращого використання засобів виробництва та поліпшення використання робочої сили), часу їхвикористання (поточні та перспективні), сфери виникнення (загальнодержавні, міжгалузеві, галузеві та внутрішньовиробничі).

 за рахунок зниження трудомісткості:

 

де ПП - величина підвищення продуктивності праці, %; t₁, t₂ – трудомісткість на операцію або виріб до і після впровадження заходів; Е_ч - економія чисельності робітників; N — кількість виробів або операцій; Ф - реальний фонд робочого часу одного робітника, год.; К_в.н. - коефіцієнт виконання норм.

 за рахунок поліпшення використання робочого часу (зменшення його втрат):

 

4. Регулювання оплати праці на підприємстві,незалежно від організаційно-правового статусу і форми власності,здійснюється через систему тарифних угод (договорів),що охоплює три рівні:міжгалузевий,галузевий або регіональний,внутрішньо підприємницький.

Тарифна угода являє собою договір з питань оплати праці і соціальних гарантій між підприємцем і найманим працівником при участі органів державної виконавчої влади.Положення Генеральної угоди виступають як мінімальні гарантії для ведення колективних переговорів і укладення колективних,галузевих і регіональних угод. Основними гарантіями,що передбачені Генеральною угодою є такі:

-мінімальна заробітна плата;

-індексація заробітної плати у зв’язку з інфляцією;

-коефіцієнти диференціації заробітної плати різних галузей діяльності;

-ставки оподаткування доходів працівників;

 

5.. Розрахувати доход від використання номерного фонду в плановому періоді,якщо кількість готельних номерів 3 категорії складає 28 при плановій кількості місце-днів завантаженні цієї категорії номерів складає 22 і тариф за добу перебування клієнта в номері 3 категорії – 120 грн.кількість номерів 4 категорії складає 52 при плановій кількості місце-днів завантаження цієї категорії складає 30 і тариф за добу 200 грн.

 

 

Пл n плі і

V = E N * Т.

Нф i = l мд мд

 

Дохід = (28 * 22 * 120) + (52 * 30 * 200) = 385920 грн.

 

Білет № 22.

 

1. Розділі виробничої програми туроператора. Виробнича програма туристичного оператора складається з таких розділів:

1) план надання туристичних послуг і комплектування турпродукту за номенклатурою та асортиментом;

2) завдання з підвищення якості турпродукту та послуг;

3) план ресурсного забезпечення виробничої програми;

4) план кооперування туроператора з постачальниками туристичних послуг і ресурсів
План комплектування турпродукту відповідно до передбачених обсягів його реалізації буде реальним тільки за умови повного ресурсного забезпечення і наявності необхідних виробничих потужностей туроператорів і турагентів. Тому в плані комплектування туристичного продукту встановлюються чіткі за термінами завдання на закупівлю конкретних видів туристичних послуг, необхідних для створення планових обсягів турпродукту, а також визначається обсяг робіт у взаємозв'язку з потребами в інших ресурсах.

 

2. Колекти́вний до́гові́р — угода, яка укладається між власником або уповноваженим органом (особою) і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів — представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом. Колективний договір є результатом соціального партнерства та діалогу на локальному рівні. Колективний договір набирає чинності від дня підписання його сторонами або від дня, зазначеного в ньому, і діє до часу укладання нового або перегляду чинного, якщо інше не передбачено договором. На новостворених підприємствах, в установах, організаціях колективного договору має укладатися у тримісячний строк після реєстрації або після рішення про заснування їх, якщо реєстрація не передбачена.Колективний договір поширюється на всіх працівників незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і обов'язковий як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників. Контроль за виконанням колективного договору здійснюється безпосередньо сторонами, які його уклали, або уповноваженими ними представниками.

 

3. Показники ефективності використання оборотніх фондів.

 

4. Економічна ефективність виробничих фондів характеризується узагальнюючим показником їх рентабельності - нормою прибутку. Його визначають як відсоткове відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів:

Норма прибутку показує, скільки одержано прибутку на одиницю вартості виробничих фондів, дає уявлення про їх окупність.

Кругообіг основних фондів здійснюється в кілька виробничих циклів. Період, упродовж якого нарахована амортизаційна сума, дорівнює вартості основних фондів і засвідчує час їх обороту.

Для характеристики руху основних фондів використовують низку показників:

- К - коефіцієнт зростання - визначають як відношення суми основних засобів на кінець року до їх вартості на початок року;

- К_в - коефіцієнт вибуття - визначають як відношення вартості вибулих основних засобів до їх суми на початок року;

- К_о - коефіцієнт оновлення - визначають як відношення заново введених за рік основних засобів до балансової вартості всіх фондів на кінець року;

- К_д - коефіцієнт зносу - визначають як відношення суми зносу (амортизації) до середньорічної вартості основних фондів.

Від рівня використання виробничих фондів значною мірою залежать розвиток і темпи виробництва аграрного підприємства, зниження собівартості продукції та підвищення рентабельності. Основні шляхи підвищення використання основних фондів:

- зростання рівня фондозабезпеченості підприємства;

- удосконалення засобів праці, підвищення їх надійності та довговічності;

- поліпшення технічного обслуговування машинно-тракторного парку і зростання його продуктивності;

- здешевлення будівництва приміщень і споруд, використання місцевих будівельних матеріалів;

- зниження ціни на сільськогосподарські машини й обладнання, що постачаються промисловими підприємствами;

- удосконалення структури основних засобів, збільшення їх активної частини;

- встановлення оптимальних пропорцій між основними виробничими фондами й оборотними засобами;

- раціональна спеціалізація та концентрація виробництва;

- упровадження прогресивних технологій виробництва продукції рослинництва і тваринництва;

- підвищення кваліфікації кадрів й удосконалення матеріального стимулювання.

 

 

5. Розрахувати рентабельність підприємства, якщо чистий прибуток туроператора складє 180000 грн, а повна собі вартість продукції – 900000 грн.

 

Рент = --------------- * 100 % = 20 %

 

Білет № 23.

 

1.

 

2. Зміст та структура бізнес-плану не має жорсткої регламентованої форми, але, як правило, у ньому передбачаються розділи, в яких розкривається концепція і мета бізнесу, характеризується специфіка продукту підприємства та задоволення ним потреб ринку; оцінюється ємність ринку та встановлюється стратегія поведінки підприємства на певних ринкових сегментах, визначається організаційна і виробнича структура, формується фінансовий проект справи, включаючи стратегію фінансування та пропозиції по інвестиціях, описуються перспективи зростання підприємства.

У загальному вигляді бізнес-план складається з таких розділів:

-резюме (короткий опис проекту);

-опис підприємства та галузі;

-опис продукту (послуги);

-маркетинг і збут продукції;

-план виробництва продукції;

-організаційний план;

-фінансовий план;

-ризики та гарантії;

-додатки.

3. Планування трудових ресурсів зводиться до планування чисельності робітників та службовців по народному господарству в цілому та по окремих його галузях. Чисельність робітників та службовців у галузях матеріального виробництва визначається виходячи із завдань по випуску продукції та зростання продуктивності праці. У галузях невиробничої сфери – виходячи із кількості та розширення мереж і закладів, обсягу робіт або послуг та нормативів обслуговування. Чисельність робітників на підприємстві планується виходячи із обсягу робіт та трудомісткості. Основним плановим документом при плануванні трудових ресурсів є баланс трудових ресурсів, який складається із 4 розділів:

1. Населення, всього.

2. Трудові ресурси (загальн плануванні трудових ресурсів є свої труднощі, які пов’язані зокрема із зростанням частини еміграції, а також із старінням населення. Одним із перспективних завдань планування трудових ресурсів є раціональний перерозподіл трудових ресурсів за рахунок механізації та автоматизації основних виробничих процесів (вантажно-розвантажувальних робіт та інше).

4.Методи нормування оборотних засобів.

5.. Розрахувати ціну тур пакета,якщо всі матеріальні витрати на його формування складають 1200грн. надбавка до зарплати тур агента 10 % та туроператора 15% матеріальних витрат.

 

 

Ціна = 1200 +120 +180 = 1500 грн.

 

Білет № 24.

1.. Види засобів розміщення подорожуючих визначаються формою власності. За цією ознакою виділяються такі види:

- колективні;
- індивідуальні;
- приватні;
- державні.

 

2. Основні фонди - це засоби праці, що беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і поступово, в міру зношування переносять свою вартість на вироблювану продукцію. Цим вони відрізняються від оборотних фондів, які цілком переносять свою вартість на виготовлюваний продукт протягом одного виробничого циклу.

До складу основних фондів житлово-комунального господарства включають: основні фонди підприємств комунального господарства, споруди міського благоустрою, житловий фонд та ін.

Залежно від призначення основні фонди поділяють на виробничі й невиробничі. До складу виробничих основних фондів входять ті, що беруть участь у виробничих процесах, створюють умови для їх здійснення або служать для зберігання і транспортування продукції, а саме: виробничі споруди, передавальне обладнання, силові й робочі машини, вимірювальні й регулювальні прилади, пристрої й лабораторне обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, а також робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження. Засоби праці стають основними фондами тільки після введення їх у виробничий процес, а в практиці обліку - після зарахування на баланс підприємства, що їх використовує.

До складу невиробничих основних фондів належать об'єкти тривалого користування, які задовольняють побутові й культурні потреби людей.

Структура основних фондів - це розподіл основних фондів за видами (групами), відображений у процентах від їх загальної вартості по підприємству, галузі або житлово-комунальному господарству в цілому. Структура основних фондів відображає особливості галузі й конкретного підприємства, рівень матеріально-технічної бази виробництва. Зміна структури за певні проміжки часу дає уявлення про динаміку якісних змін основних фондів, про технічний рівень виробництва. Наприклад, збільшення питомої ваги машин, обладнання та інших елементів активної частини основних фондів підприємства сприяє зростанню випуску продукції (надання послуг) на кожну 1 грн. основних фондів.

Найважливішим чинником, що характеризує галузеву структуру основних фондів підприємства, слід вважати техніко-економічні особливості, що обумовлюють певні поєднання натурально-речових елементів, необхідних для здійснення виробничо-експлуатаційної діяльності.

 

3. Витрати на оплату праці пов’язані з виплатою заробітної плати всім працівникам підприємства за певний період часу.При плануванні витрат на оплату праці використовуються різні методи,основними з яких є нормативний і прямих розрахунків.При використанні цього методу підприємствами туристичного бізнесу встановлюється норматив витрат на оплату праці у відсотках до обсягу наданих послуг.Для туроператорів норматив фонду заробітної плати в доході виражається у відсотках до виручки від реалізації тур продукту.

 

 

4. Податок — обов'язковий, індивідуально безоплатний платіж, що стягується органами державної влади різних рівнів з юридичних осіб й фізичних осіб з метою фінансового забезпечення діяльності держави й (або) муніципальних утворень Можливі різні класифікації податків залежно від тих ознак, які покладено в основу порівняння.
За ознакою суб'єкта оподаткування податки поділяються на дві групи:
— прямі податки;
— непрямі податки.
Податки прямі — це обов'язкові нормативні платежі з прибутку або доходу працівника, спадщини, землі, будівель тощо. Ці податки стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ (прибутковий податок, податок на майно та ін.).
Податки непрямі — це податки, які включаються в ціну товарів або тарифів на послуги. Вони не відраховуються прямо з доходів працівника (власника), а виплачує їх підприємство (податок на додану вартість, акцизи, мито, що стягується митними органами тощо)..

До загальнодержавних податків та інших обов'язкових платежів належать:
1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємств;
4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухоме майно (нерухомість); 8) плата (податок) за землю; 9) рентні платежі; 10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення навколишнього природного середовища 15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; 16) збір на обов'язкове соціальне страхування; 17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 18) збір до Державного інноваційного фонду;

5. Розрахувати рентабельність туроператора, якщо чистий прибуток туроператора складє 180000 грн, а чистий дохід (виручка) – 20000 грн.

 

Рент = --------------- * 100 % = 90 %

 

 

Білет № 25.

1.

 

2. У процесі виробничого використання основні фонди поступово зношуються і в результаті втрачають свою первісну і споживчу вартість. Економічна сутність зносу полягає у втраті фондами їхньої вартості.

Розрізняють фізичний і моральний знос основних фондів. Фізичний знос — це втрата основними фондами їх споживчих якостей, що є проявом впливу на основні фонди природно-кліматичних (атмосферні опади, сонце, мороз і т. д.) і технічних (змінність, експлуатаційні навантаження, якість технічного обслуговування і т. д.) умов. Розмір фізичного зносу основних фондів залежить від безлічі чинників, у тому числі від якості їхнього виготовлення, запроектованих технічних характеристик, від властивостей матеріалів, з яких вони вироблені і т. д. Фізичний знос пов'язаний також з кваліфікацією обслуговуючого персоналу, своєчасністю і якістю проведеного поточного обслуговування і ремонту і зумовлений цілим рядом інших причин. Постійно накопичуючись, фізичний знос знижує технічні і економічні характеристики основних фондів і в кінцевому підсумку призводить до повної втрати ними споживчої вартості, робить основні фонди непридатними для використання.

Розрізняють фізичний частковий та фізичний повний знос. Частковий знос можна усунути. Це означає, що споживчі якості основних фондів відновлюються за рахунок ремонту. Повний знос не можна усунути, він зумовлює необхідність ліквідації зношених фондів та заміни їх новими.

Мірилом фізичного зносу є коефіцієнт фізичного зносу основних фондів (Кф.зн), який можна обчислити за такими формулами:

Моральний знос настає, як правило, раніше від фізичного, тобто основні фонди, які ще не можуть бути використані, економічно вже не ефективні. Моральний знос — це зменшення вартості основних фондів під впливом підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби праці, а також у результаті створення нових, більш продуктивних та економічно вигідних машин і устаткування, ніж ті, що перебувають в експлуатації.

Моральний знос буває двох форм. Моральний знос першої форми виникає в результаті знецінення старих основних фондів по причині зниження витрат виробництва в галузях, що поставляють основні фонди будівництву. В результаті вартість нових основних фондів тієї ж конструкції стає нижчою, ніж була в раніше випущених. Тому в процесі їхньої експлуатації на готову продукцію вони будуть переносити меншу по величині частку вартості, що робить їх відповідно більш ефективними і стимулює заміну старих фондів на нові.

Моральний знос другої форми — це обезцінення старих основних фондів через створення нових, більш ефективних.

Моральний знос 1-ої форми вимірюється за допомогою коефіцієнта морального зносу 1-ої форми (Км.зн.1):

 

3. Економічна ефективність виробничих фондів характеризується узагальнюючим показником їх рентабельності - нормою прибутку. Його визначають як відсоткове відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів:

Норма прибутку показує, скільки одержано прибутку на одиницю вартості виробничих фондів, дає уявлення про їх окупність.

Кругообіг основних фондів здійснюється в кілька виробничих циклів. Період, упродовж якого нарахована амортизаційна сума, дорівнює вартості основних фондів і засвідчує час їх обороту.

Для характеристики руху основних фондів використовують низку показників:

- К - коефіцієнт зростання - визначають як відношення суми основних засобів на кінець року до їх вартості на початок року;

- К_в - коефіцієнт вибуття - визначають як відношення вартості вибулих основних засобів до їх суми на початок року;

- К_о - коефіцієнт оновлення - визначають як відношення заново введених за рік основних засобів до балансової вартості всіх фондів на кінець року;

- К_д - коефіцієнт зносу - визначають як відношення суми зносу (амортизації) до середньорічної вартості основних фондів.

Від рівня використання виробничих фондів значною мірою залежать розвиток і темпи виробництва аграрного підприємства, зниження собівартості продукції та підвищення рентабельності. Основні шляхи підвищення використання основних фондів:

- зростання рівня фондозабезпеченості підприємства;

- удосконалення засобів праці, підвищення їх надійності та довговічності;

- поліпшення технічного обслуговування машинно-тракторного парку і зростання його продуктивності;

- здешевлення будівництва приміщень і споруд, використання місцевих будівельних матеріалів;

- зниження ціни на сільськогосподарські машини й обладнання, що постачаються промисловими підприємствами;

- удосконалення структури основних засобів, збільшення їх активної частини;

- встановлення оптимальних пропорцій між основними виробничими фондами й оборотними засобами;

- раціональна спеціалізація та концентрація виробництва;

- упровадження прогресивних технологій виробництва продукції рослинництва і тваринництва;

- підвищення кваліфікації кадрів й удосконалення матеріального стимулювання.

 

 

4.

Об'єкти розміщення
Форми	Види	Типи
Готельного типу	Колективні Державні	Туристичні комплекси Комплекси для відпочинку Санаторні комплекси Мобільні комплекси (потяг, теплохід)
Приватні	Бунгало (сільський будиночок з верандою) Намет Автофургон Ротель (вагон з одно-, двомісними відсіками, у яких розміщені спальні крісла. Є умивальник, туалет)
Неготельного типу	Колективні	Гуртожиток Молодіжний будинок
Індивідуальні	Приватний будинок Квартира Кімната Дача Яхта
Приватні	Тайм-шер - власність, обмежена часом Готель типу кондомінімум

 

5. Розрахувати пропускну спроможність готелю, якщо потенційна кількість місце-днів в готелі 100. А кількість днів у періоді – 70 дні.

 

Pроп.спром. = 100 *70 = 700 місце-днів.

 

 

Білет №26.

 

1.. План експлуатаційно-фінансової діяльності підприємства готельного типу включає такі розділи:

- експлуатаційна програма (програма використання номерного фонду);
- план доходу від експлуатаційної (основної) діяльності, додаткових послуг і допоміжних підрозділів;
- план щодо праці і заробітної плати;
- план витрат на готельні послуги (плановий кошторис витрат);
- план прибутку від усіх видів діяльності;
- прогноз грошових потоків;
- план підвищення якості експлуатаційної діяльності;
- заходи щодо забезпечення виконання плану експлуатаційно-фінансової діяльності.

2. При оцінці ефективності основних виробничих фондів підприємства розрізняють дві групи показників:

1) узагальнюючі;

2) конкретні.

До узагальнюючих показників ефективності використання основних виробничих фондів відносять:

- фондовіддачу;

- фондомісткість;

- фондоозброєність праці;

- рентабельність основних фондів;

- коефіцієнт введення основних виробничих фондів;

- коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів.

Під фондовіддачею (f_B) розуміють показник ефективності використання основних виробничих фондів, який характеризує обсяг виробленої підприємством продукції (послуг) у вартісних вимірниках (ВП) одиницею основних виробничих фондів (Ф_СР). Її можна розрахувати за формулою (6.18):

Фондомісткість (fм) представляє собою показник, зворотний показнику фондовіддачі, тобто він показує, на яку суму потрібно придбати основні виробничі фонди підприємству для випуску необхідних обсягів продукції (послуг). Його можна обчислити за формулою (6.19):

3.

 

4. Що таке інтенсивність розвитку туризму.

 

5.. Розрахувати планову кількість сировини і продуктів на весь контингент відпочиваючих,якщо норма витрат сировини і продуктів в день складає 1,4 кг, планова чисельність туристів 100 осіб, а кількість днів в плановому періоді 65.

 

Пл.к-ть сиров. = (1,4 *100) * 65 = 9100 кг.

 

 

Білет № 27.

 

1.. Послуга - це результат безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, а також власної діяльності виконавця щодо задоволення потреби споживача.

Це поняття включає:

1) взаємодію виконавця і споживача послуг (обслуговування);
2) процес надання послуги (тобто виконання визначеної роботи) самим виконавцем;
3) результат цих дій у вигляді "перетвореної продукції" чи "результату послуги".

Туристична послуга - результат діяльності туристичного підприємства щодо задоволення відповідних потреб туристів. Робота турпідприємства полягає як у організації всієї подорожі і в організації окремих послуг.

Туристичним послугам, як і будь-яким іншим послугам, властиві особливі риси, які можна позначити як "три Н":

- невідчутність. Туристичні послуги - не матеріальні. Вони належать до соціально-культурних (нематеріальних), оскільки визначаються діяльністю виконавця послуги по задоволенню со-

ціально-культурних послуг споживача: фізичних, етичних, інтелектуальних, духовних та ін. їх неможливо побачити та оцінити в момент купівлі. Об'єктом таких послуг є власне споживач (турист);

- нерозривність виробництва і споживання. Оскільки послуга є результатом безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, то процес надання туристичної послуги (виробництво) відбувається паралельно зі споживанням. Виробництво ж товарів у матеріальній формі, як відомо, передує його продажу, лише після цього настає споживання;

- неможливість збереження туристичної послуги. Життєвий цикл туристичної послуги істотно відрізняється від матеріального товару, зокрема відсутністю етапу збереження. Незбережуваність туристичної послуги потребує ретельного вивчення кон'юнктури ринку, точної відповідності попиту та пропозиції, оскільки послуги не можуть "полежати" на складі до їх використання.

 

2. Під продуктивністю праці розуміють реалізовану здатність конкретної праці (праці конкретних працівників) в одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг роботи. З наведеного визначення випливає, що підвищення продуктивності праці в кінцевому рахунку зводиться до економії робочого часу. Адже чим менше потрібно часу для виробництва якогось виду продукції, тим більше робочого часу може бути використано для збільшення виробництва цього самого або іншого виду продукції. Із скороченням робочого часу на виробництво одиниці продукції знижується (за інших однакових умов) її собівартість, отже, зростає дохідність підприємств, підвищується їх конкурентоспроможність. Зі зростанням продуктивності праці посилюється процес вивільнення працівників, які можуть бути залучені підприємством для розвитку інших видів діяльності. Очевидно також, що скорочення робочого дня можливе лише за умови послідовного підвищення продуктивності праці.

 

3. Витрати - це грошове вираження витрат виробничих факторів, необхідних для здійснення підприємством своєї виробничої діяльності. Бухгалтерські витрати представляють собою вартість витрачених ресурсів, вимірювану у фактичних цінах їх придбання. Це витрати, які представлені у вигляді платежів за придбані ресурси (сировина, матеріали, амортизація, праця і т.д.).Проте для ухвалення рішень про доцільність продовження діяльності свого підприємства власники повинні враховувати економічні витрати.

Економічні витрати - це кількість (вартість) інших продуктів, від яких варто відмовитися або якими слід пожертвувати, щоб отримати якусь кількість даного продукту. Прямі - це витрати, пов'язані з виготовленням тільки даного виду продукції і які відносять безпосередньо на собівартість даного виду продукції. Непрямі витрати за наявності декількох видів продукції не можуть бути віднесені безпосередньо ні на один з них і підлягають розподілу непрямим шляхом. Змінні витрати це витрати, загальна величина яких на даний період часу перебуває в безпосередній залежності від обсягу виробництва і реалізації.

4. Залежно від тривалості планового періоду планування под­іляється на перспективне й поточне (тактичне, оперативне).

Перспективне планування на підприємстві охоплює довгостро­кове (стратегічне) та середньострокове планування.

Довгостроковий план відбиває стратегію розвитку підприємства. Він має більш концептуальний характер, а необхідний цифровий ма­теріал використовується лише для обґрунтування стратегічних рішень.

Середньостроковий план - це деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Межа між довгостроковим і середньостроковим планами є дуже умовною і неоднозначною. Тривалість планового періоду залежить від ступеня визначеності умов діяльності підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в країні, вірогідності первинної інформації, якості її аналітичного оброблення тощо.

Найважливішими складовими середньострокового плану є де­тальна хронологія проектів, повна номенклатура продукції, що ви­готовляється, конкретні інвестиційні та фінансові показники.

5. Розрахувати рентабельність основних фондів підприємства, якщо чистий прибуток туроператора складає 124000 грн, а середньорічна вартість основних фондів – 128000 грн.

 

Рент = --------------- * 100 % = 96,8 %

 

Білет № 28.

 

1.Послуга - це результат безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, а також власної діяльності виконавця щодо задоволення потреби споживача.

Це поняття включає:

1) взаємодію виконавця і споживача послуг (обслуговування);
2) процес надання послуги (тобто виконання визначеної роботи) самим виконавцем;
3) результат цих дій у вигляді "перетвореної продукції" чи "результату послуги".

Туристична послуга - результат діяльності туристичного підприємства щодо задоволення відповідних потреб туристів. Робота турпідприємства полягає як у організації всієї подорожі і в організації окремих послуг.

Туристичним послугам, як і будь-яким іншим послугам, властиві особливі риси, які можна позначити як "три Н":

- невідчутність. Туристичні послуги - не матеріальні. Вони належать до соціально-культурних (нематеріальних), оскільки визначаються діяльністю виконавця послуги по задоволенню со-

ціально-культурних послуг споживача: фізичних, етичних, інтелектуальних, духовних та ін. їх неможливо побачити та оцінити в момент купівлі. Об'єктом таких послуг є власне споживач (турист);

- нерозривність виробництва і споживання. Оскільки послуга є результатом безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, то процес надання туристичної послуги (виробництво) відбувається паралельно зі споживанням. Виробництво ж товарів у матеріальній формі, як відомо, передує його продажу, лише після цього настає споживання;

- неможливість збереження туристичної послуги. Життєвий цикл туристичної послуги істотно відрізняється від матеріального товару, зокрема відсутністю етапу збереження. Незбережуваність туристичної послуги потребує ретельного вивчення кон'юнктури ринку, точної відповідності попиту та пропозиції, оскільки послуги не можуть "полежати" на складі до їх використання.

 

2.

3. Стратегія формування доходу - це логічно побудована програма перспективних заходів, спираючись на яку підприємець зможе досягти поставлених цілей. Така стратегія передбачає розробку правил і прийомів, за допомогою яких досягається основна мета підприємництва - отримання прибутку.

В умовах низької рентабельності та збитковості туристичних підприємств особливо гостро стоїть проблема збільшення доходів. Вирішення цієї проблеми вимагає розробки стратегії розвитку підприємств на основі вибору ефективних джерел формування доходу й обґрунтування раціональних напрямів його використання. Особливе місце в такій стратегії посідає прогнозування оптимальною рівня й обсягу доходу. Кінцевою метою прогнозування є визначення ефективних джерел одержання і доцільних напрямів розподілу доходів підприємства. Тому стратегія доходу охоплює програму дій підприємців, спрямовану на пошуки стійких та ефективних джерел його формування і розробку раціональної системи використання.

При розробці стратегії необхідно пам'ятати: ринкові відносини визначають самостійність стратегічних розробок підприємств, але не анархію. Самостійність знаходиться під регулюючим впливом держави.

Розробка стратегії доходу туристичного підприємства вимагає знань загальної стратегії управління підприємницькою діяльністю, під якою прийнято розуміти формування системи довгострокових цілей діяльності і вибір ефективних шляхів їхнього досягнення.

 

 

4. У загальному вигляді бізнес-план складається з таких розділів:

-резюме (короткий опис проекту);

-опис підприємства та галузі;

-опис продукту (послуги);

-маркетинг і збут продукції;

-план виробництва продукції;

-організаційний план;

-фінансовий план;

-ризики та гарантії;

-додатки.

5. Розрахувати планову кількість сировини і продуктів на весь контингент відпочиваючих,якщо норма витрат сировини і продуктів в день складає 1,4 кг, планова чисельність туристів 120 осіб, а кількість днів в плановому періоді 50.

 

Пл.к-ть сиров. = (1,4 *120) * 50 = 8400 кг