а) Пізнати особу й місію Ісуса

Оновлення у Святому Дусі

Завдання теми: показати дію Святого Духа, який, змінюючи наші серця, робить їх здатними жити Новим Життям.

 

А. ОБІТНИЦЯ

Ще перед своєю смертю Ісус сказав своїм учням такі таємні слова:

"Кажу вам однак правду: "Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли я не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, — пришлю його до вас " (їв 16,7).

Після свого Воскресіння впродовж сорока днів Ісус з'являвся своїм апостолам і говорив їм про речі, які стосувалися Божого Царства, наказуючи не виходити з Єрусалима, але чекати на обітницю Отця, про яку так багато згадував, проповідуючи Євангелію.

"Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв. Перебувайте у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти " (Лк 24, 49).

"Іван христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом " (Ді 1, 5).

"Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Са­марії, аж до краю землі" (Ді 1, 8).

Коли Ісус говорив про прихід Святого Духа, зсилався на Обітницю Отця. Йшлося про запоруку-гарантію Божу з людьми через Ісуса.

Ісус прийшов народити Нове Життя, але воно неможливе без Святого Духа й Нового Серця; тобто якщо Бог не сповнив би наперед обітниці, звіщеної пророками Єзекиїлом і Єремією.

"Я дам їм одне серце й вкладу в них новий дух, я вийму з їхнього тіла камінне серце й дам їм тілесне, щоб вони за моїми заповідями ходили та моїх законів пильнували і їх виконували. Тоді вони будуть моїм народом, а я буду їхнім Богом " (Єз 11, 19-20).

"Ось який завіт я створю із домом Ізраїля після тих днів, — слово Господнє: "Вкладу закон мій у їхнє нутро і напишу його у них у серці. Я буду їхнім Богом, вони ж — моїм народом " (Єр 31, 33).

Серце людини може бути змінене тільки Богом. Необхідно внутрішнього оновлення людини — і то Духом Божим, який перетворює і оживляє.

Нове в Євангелії не Ісус, який дає новий закон, але Ісус, який дає нам свого Духа, аби жив у нас (Гал 2, 20; Флп 1, 21).

Бог обіцяв свого Духа не тільки для того, _иаби свідчити, що Ісус воскрес у славі Отця, але щоб Його уприсутнити в лоні Церкви і в серцях християн, роблячи людей здатними жити, любити, служити, мо­литися до Христа.

Новизна Євангелії — не якийсь новий закон, але Новий Дух, що його Ісус прославлений посилає своїм, аби люди могли жити життям дітей Божих. Ісус не тільки дав нам право зватися дітьми Божими, але зробив нас здатними своїм Духом так жити (Рм 8, 15; Гал 4, 6).

Діло спасіння не полягає тільки в тому, щоб нам були прощені наші гріхи, але щоб наші грішні серця перетворились у серце Ісуса.

Кожна буква, тобто зовнішній припис людині, включаючи й заповіді Нового Завіту, за словами св. Томи Аквінського, — це вбивча буква, але закон Духа оживляє, бо ж де є Дух, там — свобода.

Новий закон, закон Духа, не є таким, бо проголо­шений ним. Він — Духа, бо сам Святий Дух здійснює його в нас. Це робить нас здатними жити життям віри, любові й служіння, згідно з Божою волею.

Хто живе в Дусі, для того єдиний закон — закон віри, який дає життя. Така людина не уникає деяких речей тому, що вони заборонені законом, але тому, що вони лихі самі по собі. Така людина не діє виму­шено або під дією іншого зовнішнього закону, але, перш за все, з принципу Нового Життя, яке спонукає його уникати зла, бо воно — зле, і чинити добро, бо воно є добре.

Дух перетворює серце людини. Людина, спроможна Духом, чинить добро силою любові, яка є в ній, а не якоюсь зовнішньою силою. Цей Дух змінив кам'яне серце, яке було закостеніле пожадливістю тіла, уможливив розрізнити добро від зла і мати силу, що допомагає чинити добро та оминати зло.

Дія Духа допомагає людині змінити бажання, кри­терії й цінності. Вона не йде за бажанням тіла. Людина одуховлена, замешкана Духом, перетворена Духом, бажає, хоче й чинить діла Духа.

Якщо живемо, керовані Духом, не будемо підда­ватись тілесним пристрастям.

"Тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б. А коли Дух вас водить, то ви не під законом"(Гал 5, 17-18).

Різниця між тим, хто живе тілесно й хто живе Ду­хом у тому, що перший є рабом тіла й виявляє розпусту, нечистоту, свавілля, розгнузданість, ідолопоклонство, чари, ненависть, ворожнечу, ревнощі, злість, супереч­ки, незгоди, заздрощі, пияцтво, гульню тощо. І навпа­ки, хто проваджений Духом, виявляє вчинки Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, зрозуміння, доброту, вірність, лагідність, тихість, рівновагу, здержливість (Гал 5, 19-23).

Хто живе Духом Христа, не живе під законом, бо такий розіп'яв усі лихі пожадання тіла. Плекає ті самі почуття, критерії, цінності Христа, бо має того самого Духа Христа: Святого Духа.

З приводу цього можемо сказати, що новизна Духа — це той самий Дух, який збуджує в нас бажання здійснювати все згідно з думкою Христа (Флп 2, 13).

Дехто уявляє собі Святого Духа так, начеб людина була лампою, а Дух — електричним струмом, який засвічує цю лампу. Це хибне уявлення. Святий Дух — це внутрішня Сила в людині, яка змінює й перетворює її радикально. Та сила так укорінена в людині, що зливається з духом людини. Чимало є текстів у листах св. Павла, де неможливо розрізнити, чи він говорить про Святого Духа, чи про дух людини. Тому присут­ність дії Святого Духа в нас така, що Дух Христа стає нашим духом.

Те оновлення настільки глибоке, що св. Павло не знаходить іншої форми виразити цю прекрасну дійсність, хіба кажучи, що ми — "нове створіння " (Гал 6, 15).

Протягом двох тисяч років Корінт було найбільш розвиненим містом у Греції. Завдяки великій пристані тут велась жвава торгівля. Однак його "слава" не походила з того, що це місто — "світло усієї Греції", як його називав Ціцерон, але тому, що в ньому практикувалась усяка розбещеність і розгнузданість, яку тільки людина може собі уявити.

В окремий спосіб відрізнялася тут священна про­ституція в храмі, який був присвячений богині Афродіті й мав тисячу філій по всьому місті.

Навіть у народі побутував термін "корітувати ", що означало потрапити в крайню розпусту. Такою сум­ною була слава Корінта.

Св. Павло у 1 Кор 6, 9-11 розповідає, що було тут повно розпусників, перелюбів, мужоложників, зажер­ливих, п'яниць тощо.

"Г такими з вас деякі були: але ви обмились, але ви освятились, але ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога " (1 Кор 6, 11).

Тому, коли корінтяни прийняли Євангелію і почали жити Новим Життям, св. Павло сказав: "Коли хтось у Христі, той — нове створіння. Старе минуло, настало нове" (2 Кор 5, 17).

Це те основне діло Святого Духа: нас цілковито оновити. Святий Дух приходить, щоб змінити лю­дину, роблячи її образом і подобою самого Христа. Однак його дія не другорядна. Вона абсолютно конечна. Без Духа Христового неможливо належати до Христа.

"Коли хтось Духа Христового не має, той йому не належить" (Рм 8, 9).

Б. ВИКОНАННЯ ОБІТНИЦІ

Через п'ятдесят днів після свого Воскресіння Ісус сповнив свою обітницю: послав з неба Святого Духа на своїх учнів, які в той час перебували на молитві з Його матір'ю Марією.

"А як настав день П'ятдесятниці, всі вони були вкупі на тому самому місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з 'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти " (Ді 2, 1-4).

Ісус виконує те, що обіцяв. Він не дозволить, аби не сповнилась одна з Його обітниць.

П'ятдесятниця була не чимсь іншим, як Христом прославленим, сповненим Святого Духа.

Таким обильним і щедрим був дар Духа, що й сам Ісус назвав його * хрищенням в Дусі Святім ".

Христити (бабтізеін) — означає занурювати. Хри-щення у Святому Дусі в день П'ятдесятниці було повнотою Святого Духа, який зійшов на апостолів. Вилиття Святого Духа, що Його прийняли апостоли, було повним.

Хрищення в Святому Дусі змінило цілковито усе для них.

а) Пізнати особу й місію Ісуса

Святий Дух їм об'явив, хто був Ісус, та показав їм правдивий вимір спасіння, для якого Отець послав їх, навчив розуміти глибоке значення, яке мають слова Учителя. Допровадив їх до повної істини: досконалого пізнання Правди Христа Ісуса, тобто, що Ісус є Правда й Життя (їв 15, 26; 16, 13).

Б) Перетворив їхні серця

Вилиття Святого Духа змінило їхні серця з каміння на серця тілесні: дав їм серце Ісуса (Ді 4, 32). Учні почали відчувати все, як Христос. Відтоді Ісус жив у них присутністю свого Духа.

В) Ісус— осередок життя

Апостоли вже не бажали, аби їм служили, а слу­жити; не щоб їх любили, а любити; не щоб їх розуміли, а зрозуміти. В той спосіб усвідомлювали собі істину слів Ісуса, який сказав: "Більше щастя — давати, ніж

брати" (Ді 20, 35).

Г) Свідчення словом

Того самого ранку Петро в імені усієї спільноти і трихвилинною проповіддю навернув три тисячі осіб. Це Святий Дух так перетворив цих людей.

Почали відчувати нову силу, силу, дану від Виш­нього, яка давала можливість їм говорити іншими мовами, зціляти недужих, воскрешати померлих. Це очевидні вияви присутності Христа Спасителя поміж ними (Ді 4, 30-31).

Ґ) Народження Церкви

Плодом Хрищення Святого Духа було також народ­ження Церкви — спільноти віруючих в Ісуса Христа. Святий Дух не є тільки душею, рушієм Церкви, Він — її творець. Тільки ті, що мають Духа Христа, можуть належати до неї. Церква Ісуса оживлена тільки одним єдиним Духом, Духом Ісуса, ідо є Духом Святим. Поєднане життя, гармонія, мир і любов, які пану­вали поміж апостолами, були до такої міри новими й захоплюючими, що запрошували усіх жити так само. "Дивіться, як вони любляться '\ — говорили язичники, коли бачили християн, сповнених любов'ю Святого Духа.

Не було між ними потребуючих, бо ніхто не вважав матеріальні речі своїми, а послуговувались ними усі брати. Проте добра цього світу були розподілені й роздавані по-християнськи, тобто служили найбільш потребуючим (Ді 2, 44).

Прихід Святого Духа започаткував нову еру в житті людства — еру сили Божої, ласки, поклоніння у Дусі й Правді.

д) Прославлення Бога

Від тієї хвилини люди почали дякувати Богові завжди й скрізь. У в'язницях співали псалми. Якщо бичували і переслідували їх, теж дякували Богові. Якщо голодували — славили Господа. Завжди були сповнені

радістю Святого Духа, навіть під час недуг та страждань — раділи. На все вистачало їм благодаті Господньої. Усе вважали непотребом у порівнянні з пізнанням і любов'ю Господа Ісуса.

П'ятдесятниця, тобто здійснення обітниці Отця Бога для людей, не є щось інше, як Ісус прославлений, сповнений Святим Духом, який дає свого Духа тим, хто вірує в нього. Отож, у Третьому часі Церква моли­ться:

"Господи, Ти пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав; не відійми ж його, Благий, від нас, а обнови нас, що молимося Тобі. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правого обнови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця Твого, і Духа Твого Святого не відійми від мене.

Господь Бог благословенний, благословенний Господь день у день; сприяти буде нам Бог спасення нашого; Бог наш, Бог — Спаситель.

Благословенний Ти, Христе Боже, що рибалок премуд­рими появив, пославши їм Духа Святого, ними ти поло­нив вселенну. Чоловіколюбче, — слава Тобі!" (Молитвослов, с. 162-163).

ОБІТНИЦЯ ДЛЯ ТЕБЕ

Завдання теми: переконатися, що досвід П'ятдесят-ниці пропонується також кожному з нас.

Хрищення у Святому Дусі, що Його прийняли апостоли, було остаточне і перетворило їхнє життя до такої міри, що ті, хто їх бачив перед тим, зрозуміли, що вони ті самі особи, але докорінно змінили своє життя. їхні обличчя випромінювали життєрадість, в очах світилася надія й мир синів Божих, їхня віра могла переносити гори, а взаємна любов між ними була настільки очевидною, що не було жодних сумнівів. А все їхнє життя віддзеркалювало силу Духа Ісуса, який виливався на них і дозволяв їм жити, як дітям Божим.

Жителі Єрусалима бажали бути причасними такої експерієнції, тому запитували: "Чи і ми можемо досвідчити Силу з Гори? Що маємо робити, щоб жити, як ви живете? Як нам жити життям Ісуса, яке від­дзеркалюється у вас?" (Див. Ді 2, 37).

Відповідь Петра була такою:

"Покайтесь, і нехай кожний з вас охриститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа. Для вас-бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог " (Ді 2, 38-39).

Для всіх нас Ісус обіцяв Святого Духа. У численних і різних формах Він говорив про Святого Духа, якого мали б прийняти ті, що вірують у Нього. Ісус в особ­ливий спосіб ототожнював Духа з водою, бо вода і Дух — джерела життя. Як без води немає життя на землі, так без Духа немає Нового Життя. Тому Ісус сказав: "Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п 'є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!" (їв 7, 37-38).

"Той же, хто нап 'ється води, якої дам йому я, — не матиме спраги повіки. Вода-бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне " (їв 4, 14).

Він послав Святого Духа, який робить прославле­ного Христа вершиною Його спасенного діла.

Щоб напитися тієї Води Життя, існує лише одна вимога: мати спрагу. Тільки спраглий може йти до Ісуса, аби попросити вилити на нього Ріку Води Живої, що випливає з Його зраненого боку. Це єдина умова для того, аби ми визнали, що потребуємо неодмінно Святого Духа і віримо в те, що Ісус нам дасть вічну Живу Воду, яка втамує нашу спрагу.

Щоб прийняти Дар Божий, потрібно відчути у Ньому потребу. Аби прийняти Світло Боже, потрібно визнати, що ми в пітьмі. Щоб отримати Силу від Вишнього, потрібно визнати, що ми недолугі. Він не приходить до тих, які вважають себе праведними або добрими, самовистачальними, але до потребуючих і грішників. Чим більше потребуємо Його, тим більше отримаємо. Великий грішник зазнав більшої любові, обильнішого прощення і милосердя, бо де збільшився гріх — там надмірна Божа любов. Той, хто більше потребує — більше одержить.

Інколи людина опуститься, зледащіє, зневіриться, а то й впаде у гріх. Не грішити — це та добра нагода усвідомити, що "без Бога — ні до порога ", відчути своє вроджене безсилля, покірно сприймати свою нездат­ність, відчути, що ласка Божа конче потрібна для спасіння. Таке відчуття своєї негативності викличе спрагу Живої Води.

Щоб наповнити якусь посудину, треба, аби вона була порожньою. Щоб Святий Дух наповнив нас, треба щоб ми були також порожніми, тобто очищеними від гріха. Але це ще не все. Буває посудина малої форми, більша й дуже велика.

Яким буде наш отвір, наскільки будемо здатними прийняти, настільки нас сповнить Святий Дух. Бог нас наповнить Духом Святим в міру потреби нашого серця. Чим більше хтось є відкритим і потребуючим, тобто покірним, — отримає більше. Яка ж тепер твоя потреба в Дусі Святому?

Сам Ісус обіцяв, що пошле нове вилиття свого Духа від Небесного Отця. Якщо ми злі бувши, даємо добрі речі дітям, тим більше Добрий Отець дасть Святого Духа тим, хто Його просить"(Лк 11, 13).

Ісус обіцяв нове вилиття Духа в наше життя. Він вірний і здійснить це (1 Сол 5, 24).

Таке обильне й щедре вилиття Святого Духа, що Ісус дає, здійснюється скрізь у світі й знане як "хри-щення в Святому Дусі". Щоправда, це хрищення в Святому Дусі не є якоюсь новою тайною, але новим вилиттям Святого Духа, що оновлює в нас Дар, який ми отримали у Тайнах Хрищення, Миропомазання та в Пресвятій Євхаристії. Важливо, що тут йдеться про запізнання сили Божої, яка змінює наше життя.

Ісус хоче нам дарувати нове вилиття свого Святого Духа, щоб перетворити наше життя. Він уже здобув своєю смертю й воскресінням цей Дар, яким хоче нас обдарувати. Щоправда, нікого не змушує прийняти Його. Тільки, якщо ми хочемо й попросимо, тоді й отримаємо. Ми не заслуговуємо Святого Духа, але Ісус, Син Божий, заслужив Його нам. Тому Господь запитує нас: "Хочеш? Ти спраглий Живої Води?"

Ісус Христос завжди той самий: вчора, сьогодні й завжди. Те, що Він учинив у день П'ятдесятниці дві тисячі років тому, може зробити й другий раз. Те, що вчинив у Вечірнику, може зробити і тут. Те, що доконав у Петрі та інших апостолах і учнях, може зробити і в нас... якщо зібрані усі разом з Марією, Його Матір'ю, попросимо... якщо визнаємо, що потребуємо... якщо матимемо спрагу Води Живої.

Так, як одна палаюча свічка може засвітити тисячі, мільйони свічок, і її світло через те не применшиться, ані не згасне, і таким є Ісус, який посилає свого не­вичерпного Святого Духа.

Скільки коштує Дар Святого Духа? Ніскільки. Це — Дар! Потрібно лише, "щоб спраглий прийшов, і хто його бажає, брав даром Воду Життя ".

Отож, наблизьмося до Ісуса прославленого, спов­неного Святим Духом, й просім, молімося й благаймо, щоб Він сам відкрив наші серця