Творча письмова робота з екології

на тему «Вимираючі види великих ссавців в Україні»

Проблема охорони тварин, особливо рідкісних і вимираючих видів, останнім часом гостро постає в багатьох куточках світу і Україна не є виключенням. Вплив людини на оточуюче середовище згубний і безповоротний - з кожним роком ситуація з чисельністю і різноманіттям тварин погіршується, так що навіть природоохоронні заходи навряд чи допоможуть значно збільшити видове різноманіття і чисельність тварин(але хоча б якось зберегти нинішні показники – це вже краще, ніж бездіяльність і подальше їх скорочення). Загибель виду призводить до того, що починають переважати близькоспоріднені схрещування, які призводять до збільшення кількості генетичних захворювань, популяції вироджуються та зникають. Питання щодо того, які види тварин, а саме великих ссавців(яких взагалі не багато), є нині під загрозою вимирання в нашій країні, зацікавлює і спонукає до детальнішого розгляду цієї проблеми з метою пошуку шляхів її вирішення.

Світова фауна сьогодні налічує приблизно 4500 видів ссавців. Великі ссавці – найбільші живі істоти світу. Найбільші з поміж усіх ссавців живуть у воді – це кити (довжина синього кита досягає 33,5 м в довжина, а вага – 130 тонн). Найбільшими ссавцями суші є слони, носороги і гіпопотами. До великих ссавців належать також бики, коні, жирафи, верблюди, ведмеді, панди, лосі, тигри, леви, гепарди, рисі та ін. Нині більше 40 тисяч видів ссавців знаходяться на межі вимирання. Це такі як зубри, панди, полярні ведмеді, кити, яванські носороги (лишилось 70 особин), тигри, зубри, олені і деякі інші.

Ссавці України представлені 152 видами (за даними Українського теріологічного товариства НАНУ), до яких зараховано 22 адвентивні види (ті, що імігрували за допомогою людини з іншого ареалу, пристосувалися до нових умов проживання й самостійно поширюються на новій території), 5 фантомних (наявність яких не стверджена) і 14 видів, вимерлих у літописні часи. До адвентивних видів належать такі як баран свійський, козел свійський, буйвіл індійський, олень японський, лань звичайна, тхір степовий, шакал, вовк, пес свійський, єнот уссурійський. Серед фантомних видів є жолудниця європейська і підковик південний. Бабак гірський, росомаха тайгова, бик первісний, кінь кулан – види, відомі у складі фауни України в історичні часи, проте вимерли на цій території.

Великими ссавцями, що проживають на території України можна вважати таких: ведмідь бурий (родина Ведмедеві); монах середземний (родина Тюленеві); дельфін білобочка, афаліна звичайна (родина Дельфінові), фоцена звичайна (підряд Дельфінові, родина Фоценові); смугач малий (підряд Китовиді, родина Смугачеві); свиня лісова (родина Свиневі); кінь-тарпан (дикий), кінь-кулан (родина Коневі); лань звичайна, олень шляхетний, олень японський, сарна європейська, сарна азійська, лось європейський (родина Оленеві); бик первісний, бик свійський, зубр, буйвіл індійський, сайга татарська, скельниця гірська, козел свійський, баран свійський, баран муфлон (родина Бикові). За моїми підрахунками в Україні налічується 24 види великих ссавців (так як офіційних даних щодо кількості видів і їх переліку немає). Тобто частка великих ссавців у видовому різноманітті ссавців України складає 15.8%. Цей показник не можна назвати маленьким, але якщо враховувати чисельність цих видів, яка поступово скорочується, внаслідок чого вимирають види і популяції, то стане зрозуміло, що частка цих тварин зменшиться більш як на половину.

Деякі з цих ссавців мешкали на Україні в історичні часи, але вже вимерли. Це монах середземний, смугач малий (який належить до фантомного виду, тобто достеменно не доведено його існування на цій території), сарна азійська(фантомний виду), бик первісний, лось європейський, сайга татарська, скельниця гірська, кінь кулан. Тобто, з видової чисельності великих ссавців вимерла третина.

З-поміж 24 видів є декілька адвентивних: лань звичайна, олень японський, бик свійський, буйвіл індійський, козел свійський, баран муфлон.

Насьогодні 6 видів великих ссавців занесено до Червоної книги України (яка налічує 68 видів ссавців в цілому станом на 2009 р.). Серед них ведмідь бурий, дельфін білобочка, афаліна звичайна, фоцена звичайна, зубр, кінь-тарпан (дикий). А це означає, що 37.5% (6 з 16 нині існуючих видів великих ссавців) знаходяться під загрозою вимирання.

Наприклад, статус бурого ведмедя як «мисливського» виду в Україні призвів до того, що ареал скоротився за останні сторіччя у кілька разів. Ареал виду обмежений зараз прикарпатськими областями (бо Поліська популяція практично зникла) однак і тут популяція виду знаходиться під сильним пресом мисливців. «Ось так виглядає динаміка зміни чисельності карпатської популяції в Україні 1968р. — 1236 екз., 1974р. — 1135екз., 1978р. — 973 екз., 1997 р. — 396 екз. Видно, що за 30 останніх років чисельність ведмедя в Україні скоротилась у 3,12 рази, тобто щороку популяція втрачає з різних причин 28 особин. За дослідженнями кандидата біологічних наук І. В. Загороднюка при збереженні цієї прогресії і статусу «мисливського виду» ведмідь зникне з території України вже через 12 років. Але за даними Червоної книги України нині кількість особин бурого ведмедя не перевищує 300. Це означає, що чисельність популяції скорочується не такою мірою, як передбачалось (якби не були проведені певні запобіжні заходи щодо її збереження). Зменшується і чисельність зубра(втричі порівняно з 1990 р., коли їх було 685 – зараз менше 200 особин), який населяє Вінницьку і Львівську області. Безперечно головною причиною вимирання ссавців є антропогенний вплив(недбале ведення мисливського господарства, браконьєрство, вирубування лісів і т.д).

Охорона тваринного світу проводиться відповідно до та Закону України про «Червону книгу України»(для рідкісних і зникаючих видів) та Закону України «Про тваринний світ» у якому за статтею 2 завданнями законодавства України є: регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення об’єктів тваринного світу; збереження та поліпшення середовища існування диких тварин; забезпечення умов збереження всього видового і популяційного різноманіття тварин. До того ж важливою є стаття 37, яка передбачає охорону тваринного світу шляхом формування екологічної мережі, створення державних заповідників, заказників і визначення інших природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні. Але що насправді на даний момент зроблено в Україні для збереження вимираючих видів тварин?

Нині на території України існує 19 природних заповідників(«Горгани», «Мис Мартьян», Поліський природний заповідник) і 14 зоопарків(Київський, Ялтинський). На мою думку, важливими є і деякі інші заходи, які сприяють збереженню тваринного світу на Україні. Проголошення 4 жовтня (в Італії 1931р.) Міжнародним Днем захисту тварин змушує пересічних людей хоч раз на рік(як би грубо це не звучало) замислитись про вимираючих тварин, які потребують допомоги для збереження свого виду. Звичайно не вся, але хоча б невелика частина населення й справді всерйоз сприймає цю проблему і намагається запропонувати шляхи її вирішення. Так, наприклад, на Закарпатті відродити популяцію буйволів взявся студент-еколог (прикро, що німець, а не українець) Мішель Якобі. Разом зі своїми друзями він зібрав гроші, щоб купити перші три тварини для стада. Його метою було зберегти цих тварин в їхньому природному середовищі та налагодити розведення. Мішелю також допомагали волонтери з Франції. Така ініціативність вражає, але особисто мені прикро, що борцями за збереження тварин на території України стають німці, французи – будь-хто, лише не самі українці. Незважаючи на це, волонтерська допомога в будь-якому разі буде чимало означати, якщо таких амбіціозних людей побільшає. Крім цього, вагомим кроком на шляху подолання проблеми вимираючих тварин є прийняття рішення Кабінету Міністрів України про збільшення суми штрафів(більш як у 40 разів), які накладатимуться за вчинення шкоди червонокнижним тваринам.

Про таке рішення уряду повідомила газета «Варіанти», посилаючись на прес-службу Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства. Цей захід має поліпшити ситуацію з вимиранням тварин України і збереженням у їх природному середовищі.

З метою збереження фауни прийняті деякі міжнародні документи, наприклад, Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни(1973р., Україна приєдналась в 1999р.) та Бернська конвенція(від 1979р.), під охороною якої знаходяться такі великі ссавці, як кінь-тарпан, зубр, білобочка, афаліна і фоцена звичайна.

За законом України «Про тваринний світ» також передбачається розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тварин, створення центрів та «банків» для зберігання генетичного матеріалу. З моєї точки зору цей захід є особливо важливим для збереження рідкісних тварин та їхніх популяцій, але водночас він потребує великих капіталовкладень і збільшення фінансування природоохоронної сфери.

Я вважаю, що корисним могло б бути збільшення кількості природних заповідників і зоопарків(щоб зберегти видову різноманітність рідкісних тварин хоча б в штучно створених для цього умовах), заохочення простого люду до піклування про природу і проведення акцій щодо захисту вимираючих тварин, які допомогли б зібрати додаткові кошти на охорону і збереження виду рідкісних тварин. Окрім цього, на мою думку, необхідно перешкодити появі інвазійних видів тварин в місцях проживання рідкісних тварин, щоб уникнути їх схрещення, яке може призвести до погіршення генофонду, мутацій особин вимираючих видів і врешті-решт їх витісненню, а згодом і вимирання.

В 20 столітті на планеті щодня зникав один біологічний вид. Автор цієї катастрофи – людина. Але нині завдяки міжнародній співпраці і спільним зусиллям всього людства щодо охорони природи і зокрема вимираючих видів ситуація дещо покращується. Заходи щодо охорони тварин мають впроваджуватись в кожній державі, де тварини знаходяться під загрозою зникнення, а тому ця проблема не обходить і Україну. Великих ссавців на Україні налічується 24 види, а отже владі і людям необхідно об’єднати зусилля для збереження рідкісних видів, хоча б в такій чисельності, яка існує зараз, але в жодному разі не допустити зменшення видової різноманітності тварин.