Місцева дія високої температури

Підвищення температури тканин понад \ 50° С при­зводить до загибелі клітин і розвитку коагуляційного некрозу. Пошкодження тканин від місцевої дії високої температури дістало назву опіків. Причиною опіків мо­жуть бути полум'я, гаряча (понад +60° С) або кипляча рідина, палаючі смоли (напалм, бітум), різні розжарені тіла, водяна пара, розпечені гази.

Розрізняють опіки чотирьох ступенів:

І. Характеризується еритемою шкіри;

П. Серозним запаленням з утворенням пухирів;

Ш-а. Коагуляційним некрозом поверхневих шарів дер­ми з частковим ураженням росткового шару;

Ш-б. Некрозом дерми на всю глибину із загибеллю

Сальних і потових залоз;

IV. Некрозом шкіри і глибоких тканин, охоплюючи

і кістки.

Характеризуючи опікову травму, потрібно визначити площу опіку у відсотках до всієї поверхні тіла. Для цього запропоновано різні способи. В практичній роботі зручно користуватися правилом дев'ятки: голова і шия разом становлять 9%, передня і задня поверхні тулуба — по 18%, верхня кінцівка — 9%, нижня — 18%, промежина (врахо­вуючи статеві органи) — 1%.

Опіки полум'ям відзначаються значною глибиною і ураженням великої площі поверхні тіла. Опікова поверхня вкрита темно-сірим нальотом кіптяви. Волосся, що розта­шовуються з країв і на деякому віддаленні від зони уражен­ня, колбоподібно роздуте.

Опіки від полум'я палаючого бензину та інших летких рідин мають деякі особливості. На відкритих частинах тіла опікове ураження характеризується наявністю ділянок

У

Пошкодження від дії температури

 

рівномірного поверхневого некрозу шкіри. З країв опікової поверхні нерідко помітна світлосіра тонка облямівка змер­твілого епідермісу. На ділянках тіла, вкритих одягом, опіки глибші, що пояснюється додатковою контактною дією на шкіру палаючого одягу.

Опіки гарячою або киплячою рідиною при великій площі ураження характеризуються переважанням пухирів, відсутністю кіптяви і опалення волосся. Розтікаючись під одягом, рідина спричиняє опіки у вигляді видовжених доріжок.

Опіки палаючими смолами мають, як правило, неве­лику площу і призводять до ураження IV ступеня.

В глибині ран і на одязі можуть зберігатися частини агента, що діяв.

Опіки розжареними металевими предметами залеж­но від їх температури і часу тривалості контакту можуть бути різного ступеня. Рідкий метал зумовлює глибокі місцеві опіки. Розжарені металеві побутові предмети в більшості випадків спричиняють неглибокі опіки і повторюють форму, величину, а іноді — рельєф поверхні предмета, яким завдано пошкодження.

Виключне значення для настання смерті від місцевої дії високої температури мають площа і ступінь пошкодження. Так, опіки П ступеня призводять до смерті при ураженні 1/2 площі тіла. При опіках Ш ступеня смерть настає при ураженні 1/3 площі тіла. Діти і люди похилого віку чут­ливіші до місцевої дії високої температури, тому їх смерть може настати при ураженні меншої площі тіла. Якщо площа опіку П-IV ступеня не перевищує 10-15% поверхні тіла (І ступеня — 50%), то людина, яка постраждала, не вмирає безпосередньо в перші години після пошкоджен­ня. '

Т

Пошкодження від дії температури

 

В організмі людини виникають значні патологічні зміни у внутрішніх органах, які дістали назву опікової хвороби. У перебігу опікової хвороби розрізняють чотири періоди:

1) опікового шоку;

2) гострої токсемії;

3) септикотоксемії;

4) реконвалесценції.

Тяжкість і наслідки її залежать від площі глибоких опіків і характеру ранового процесу. Як правило, в перші дві доби після ураження тіла високою температурою смерть настає від опікового шоку, через 3-5 діб від інтоксикації продуктами розпаду пошкоджених тканин. У разі тривалої інтоксикації виникають значні зміни у внутрішніх органах і настає опікове виснаження. Через 5-7 діб після опіку смерть може настати від інфекції, яка часто ускладнює перебіг опікової травми.

Найчастіше судово-медичним експертам доводиться досліджувати трупи осіб, які загинули від пожежі або були виявлені після неї. Найважливішими питаннями, які по­требують з'ясування при дослідженні таких трупів, є виз­начення зажиттєвості опіків і механізму утворення виявле­них пошкоджень. Якщо людина за життя потрапляє в полум'я, то у разі її смерті під час огляду трупа виявляють необпалені і незакончен! вузькі смужки шкіри, що радіаль-но розходяться від кутів очей і з'являються внаслідок їх прищулювання.

При внутрішньому дослідженні виявляють кіптяву у глибоких відділах дихальних шляхів (рис. 62), а також опіки слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, що відторгується сіро-червоними шматками. У серці і вели­ких венах міститься зсіла і згущена кров у вигляді клейкої дьогтеподібної маси.

Ї51

Т

Пошкодження від дії температури

Колір крові, м'язів і внутрішніх органів яскраво-червоний, оскільки чадний газ при вдиханні по­трапляє в організм і призводить до утво­рення карбоксигемо і міоглобіну. Від цьо­го і настає смерть постраждалих.

При виявленні трупа на місці поже­жі результати визна­чення кількості кар-боксигемоглобіну в крові спектральним методом мають ви­рішальне значення.

Рис. 62. Кіптява в трахеї (за А.Х.Завальнюком)

Так, концентрація карбоксигемоглобіну, яка перевищує 20% насичення гемоглобіну свідчить про те, що людина у вогнищі пожежі була живою.

У тих випадках, коли тіло людини потрапило у вогнище пожежі після настання смерті, концентрація карбоксиге­моглобіну в крові не перевищує 20%.

У сучасній будівельній індустрії широко застосовують­ся полімерні матеріали. Якщо пожежа відбувається в бу­динках, оздоблених цими матеріалами, при їх горінні вид­іляються акрило і ацетонітріли. Вони спричиняють гострі інгаляційні отруєння внаслідок дії як ціанистої групи, що утворюється після гідролізу нітрилів в організмі, так і цілої молекули. Це зумовлене утворенням під час горіння з

д ' д _____ Пошкодження від дії температури -»5ї

природних і синтетичних полімерних матеріалів, крім вуг­лекислоти кисню і водню, а також азоту, хлору і фтору. Азот при достатньому надходженні кисню утворює різні оксиди, а при недостатньому — синильну кислоту.

Тому в крові трупів, виявлених в разі таких пожеж можлива наявність похідних синильної кислоти.

Під час обгоряння трупа відбувається випарювання вологи і згортання білка. М'язи ущільнюються і коротша­ють — настає їх "теплове" заклякання. Оскільки згиначі розвинуті сильніше, ніжрозгиначі, труп набуває своєрідну позу, при якій верхні і нижні кінцівки залишаються зігну­тими (поза боксера). Цей феномен виключно післясмерт-ного походження (рис. 63).

Рис. 63. Поза "боксера"

Нерідко при дослідженні трупів виявляють різні по­шкодження. В таких випадках потрібно відрізняти після-смертні пошкодження від зажиттєвих. Післясмертні ма­ють вигляд тріщин і розривів м'яких тканин з гострими кінцями і рівними краями. Проте, уважно оглядаючи краї цих пошкоджень в глибині, завжди можна виявити оплав­лені перегородки сполучної тканини або судинні перетин-

——•———————————— 353 -——-———————————

Т

Пошкодження від дії температури

 

ки. Як правило, вони відповідають природним складкам шкіри, підшкірна основа в них залучається не завжди. Такі пошкодження утворюються після смерті внаслідок розтрі­скування різко скорочених і ущільнених зневоднених тка­нин. Однорідний блідо-жовтий колір тканин, емульгова­них жиром, а також щільність, що визначається на дотик, дозволяє в більшості випадків відрізнити післясмертні пошкодження.

При обгорянні трупа кістки черепа іноді розтріскуються і в його порожнині виникають крововиливи у вигляді сухих крихкуватих кров'яних згустків. У разі виявлення епідуральних гематом показниками післясмертного їх по­ходження є серпоподібна форма, наявність рідкої крові між гематомою і твердою мозковою оболонкою, яка містить елементи мієлоїдного ряду. Зажиттєва гематома щільно прилягає до твердої мозкової оболонки і має веретенопо­дібну форму (Ю.П.Шупік, 1972).

Важливу роль у диференціальній діагностиці зажиттє­вих і післясмертних опіків, визначенні давності опікової травми та розв'язанні інших експертних завдань відіграє мікроскопічне дослідження (В.Г. Науменко, Н.А. Мітяева, 1980). внутрішніх органів. В них можливо виявити ознаки жирової емболії легень, частинки кіптяви в ретикулоендо-теліоцитах печінки і цитоплазмі лейкоцитів, реактивні та інші зміни в органах і тканинах. При дослідженні шкіри і м'язів в місцях зажиттєвих опіків спостерігаються артері­альна і капілярна гіперемія, ознаки стазу, набрякання, крововиливи, уривки еластичних волокон у місцях крово­виливів, клітинна інфільтрація, видовження ядер і клітин зародкового шару епідермісу, дистрофічні і некротичні зміни в епідермісі і дермі, емульгування жиру підшкірної клітковини. Однак ці ознаки можуть бути виявлені і при

Пошкодження від дії температури

обгорянні трупа в найближчі строки після настання смерті. В диференціально-діагностичному відношенні має зна­чення не сама наявність перелічених змін, а різна їх лока­лізація і ступінь прояву.

Ознаками зажиттєвого походження опіків, що виявлені на трупі, є артеріальні тромби в судинах у місцях уражень, крайове розташування та еміграція лейкоцитів. Опікова травма спричиняє значні зміни зсідання крові, що характе­ризується первинною гіперкоагуляцією. Остання призво­дить до дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові, утворення мікротромбів. Найзначніші ці зміни в паранекротичній зоні опікової рани. Про зажиттєвість опіків свідчать значні реактивно-дистрофічні і некротичні зміни елементів периферичної нервової системи в шкірі і м'язах. Мікроскопічному дослідженню завжди слід піддавати тка­нини з різних ділянок опікової поверхні, оскільки можливе поєднання зажиттєвої і післясмертної дії полум'я.

Ознакою зажиттєвості пошкоджень при наявності опі­кових пухирів є збільшення в 2-3 рази кількості загального білка в рідині, що в них міститься, порівняно з плазмою крові.

Для приховування слідів злочину трупи вбитих іноді намагаються спалювати. Спалювання може проводитись у печах, плитах, топках котлів, вогнищах. На місці події потрібно ретельно оглянути вогнище спалювання. Вста­новлюються ефективність тяги, властивості використано­го палива, приблизна кількість утвореної золи та її розта­шування у вогнищі. Колосники доцільно витягти, оскільки в їх просвітах можуть бути шматочки обвуглених кісток та інші об'єкти експертного дослідження (М.М. Стрілець, 1973). Дослідження золи потрібно проводити з метою виявлення в ній кісткової речовини, для якої при емісійне

—————————————— 355 ——————————————

Пошкодження від дії температури

спектральному дослідженні встановлені певні якісні і кількісні диференціальні ознаки. Ці ознаки — велика кількість фосфору, специфічні, що мало змінюються, кон­центрації Са, Р, Na, С, Си, Mg і співвідношення елементів Са, Р, Mg, Na) дозволяють вірогідно віддиференціювати кісткову речовину від будь-яких тканин чи палива, грунту таін.

При дослідженні великих фрагментів кісток, маленьких шматочків компактної речовини діафізів, губчастої речо­вини епіфізів і губчастих кісток встановлюють видову і статеву належність, вік і довжину тіла. Вивчення золи кісткової тканини, навіть у порошкоподібному стані, доз­воляє також встановити належність кістки тварині або людині. В золі на місці пожежі можна виявити зуби, плом­би, що з них випали, а також коронки з різного металу у вигляді сплавлених кульок.

Всі ці дані можуть бути використані для виявлення кісток загиблої людини ти ідентифікації її особи (Л.Л.Го-лубович, 1991).

3. Загальна дія високої температури (перегрівання)

В умовах підвищення температури і вологості повітря віддача тепла організму в навколишнє середовище усклад­нюється і може завершуватись тільки при напруженні механізмів фізичної терморегуляції розширенні перифе­ричних судин, посиленні потовиділення. При підвищенні температури повітря до +33° С, (що дорівнює температурі шкіри), віддача тепла шляхом проведення і випромінюван­ня стає неефективною і відбувається тільки шляхом випа­ровування. При підвищеній вологості повітря і посиленій м'язовій діяльності ускладнюється віддача тепла і цим шляхом. За таких обставин порушується рівновага між

—————————————— 356 ——————————————

У

Пошкодження від дії температури

 

утворенням тепла в організмі та його віддачею в навко­лишнє середовище, що призводить до затримання тепла і перегрівання.

Підвищення температури тіла супроводжується різким збудженням центральної нервової системи, дихання і кро­вообігу, посиленням обміну речовин. На фоні явищ кисне­вого голодування, що наростають, виникають судоми, на­стає смерть. Гостре перегрівання з швидким підвищенням температури тіла дістало назву теплового удару.

Внаслідок тривалої вибіркової дії сонячного випромі­нювання на ділянку голови виникають тяжкі розлади діяль­ності центральної нервової системи, які дістали назву со­нячного удару. Сонячний удар може поєднуватись із за­гальним перегріванням тіла, а також опіками І ступеня.

Морфологічна картина, що виявляється під час розтину трупів осіб, загиблих як від сонячного, гак і від теплового удару, майже однакова і не має будь-яких специфічних ознак. Постійно спостерігається різке повнокров'я і набряк головного мозку та його оболонок. Іноді виявляються дрібні периваскулярні крововиливи в мозкову речовину, повнок­ров'я внутрішніх органів грудної і черевної порожнин, крапчасті екхімози під серозними оболонками.

Проте слід враховувати деякі нехарактерні зміни: швид­ке настання і значний розвиток трупного заклякання і надзвичайне повнокров'я легень порівняно з повнокро­в'ям інших органів — легені видаються на розрізі майже чорними. Таким чином, діагностика теплового і сонячного удару лише на підставі даних розтину неможлива.

Насамперед, треба виключити різні пошкодження, хво­роби і отруєння як можливі самостійні причини смерті. Слід оцінити метеорологічні умови, а також дані, що прямо чи опосередковано свідчать про ступінь адаптації організ-

Г

Пошкодження від дії температури

 

му до умов з пщвищеною температурою навколишнього середовища. Потрібно мати дані про характер роботи, яку виконував загиблий незадовго перед смертю або погіршен­ням стану здоров'я. Патоморфологічні і гістологічні дос­лідження мають бути спрямовані на пошуки морфологіч­них проявів серцево-судинних, ендокрінних та інших хво­роб, що можуть підсилювати дію високої температури. З урахуванням цих даних особливості клінічної картини і морфологічні прояви загальної гіпоксії можуть стати осно­вою для припущення щодо можливості смерті від загаль­ного перегрівання.

Більшість випадків смерті від опіків чи загального пере­грівання є нещасні випадки.Частіше опіки спостерігають­ся у дітей, хоча трапляються і у дорослих. Можливі випад­ки самоспалювання з метою самогубства. У судово-ме­дичній практиці відомі випадки спричинення опіків з ме­тою вбивства дітей і навіть дорослих, що перебувають у безпорадному стані (тяжка хвороба, сп'яніння).