Фіскальна політика в моделі мультиплікатора

 

Одним з перших засобів, що їх застосовує уряд з метою пом`якшення ділових циклів, є фіскальна політика, яка складається з урядових видатків на товари та послуги, податків і трансфертів.

Додаткові податки зменшують використовуваний доход, а це, в свою чергу, зменшує споживчі видатки. Коли інвестиції та урядові видатки залишаються незмінними, то зменшення споживчих видатків призводить до зменшення ВНП та зростання безробіття. Таким чином, у моделі мультиплікатора більші податки без збільшення урядових видатків мають властивість зменшувати реальний ВНП.

Інвестиції, податки й урядові видатки ‒ це автономні потоки видатків, що взаємодіють із споживчими видатками, і цим визначають рівноважний обсяг національного виробництва. Урядова фіскальна політика є потужними видатками, схожими на інвестиції. Паралель між інвестиціями та фіскальною політикою передбачає, що фіскальна політика має також справляти мультиплікуючий вплив на обсяг виробництва.

Мультиплікатор урядових видатків ‒ це збільшення ВНП, що спричинене збільшенням урядових видатків на товари і послуги на 1 у.г.о.

Урядові видатки на товари і послуги дуже важливі у визначенні обсягу виробництва і зайнятості. В моделі мультиплікатора, якщо урядові видатки зростають, то обсяг виробництва збільшується на величину зростання урядових видатків, помножену на мультиплікатор видатків. Отже, урядові видатки можуть потенційно стабілізувати або дестабілізувати обсяг виробництва протягом ділового циклу.

Зміни у податках, як і зміни в урядових видатках, є важливим інструментом боротьби проти безробіття та інфляції. Податковий мультиплікатор менший за мультиплікатор видатків. Причина, чому податковий мультиплікатор менший за мультиплікатор видатків, полягає у наступному. Якщо уряд витрачає 1 у.г.о. на урядові видатки, то ця 1 у.г.о. витрачається прямо на ВНП. З іншого боку, якщо уряд зменшує податки на 1 у.г.о., то частина цієї у.г.о. витрачається на споживання, а певна частина заощаджується. Цієї різниці між у.г.о. урядових видатків і у.г.о. податків досить, щоб зменшити мультиплікатор податків порівняно з мультиплікатором видатків.

 

Визначення обсягу виробництва у відкритій економіці

 

Відкрита економіка ‒ це економіка із зовнішньою торгівлею, що експортує товари в інші країни та імпортує товари, вироблені за кордоном. Різниця між експортом й імпортом товарів і послуг називається чистим експортом. У процесі розвитку зовнішньої торгівлі внутрішній попит може відрізнятися від національного виробництва. Внутрішній попит складається із споживання, інвестицій та урядових видатків (C+I+G). Щоб отримати величину ВНП, експорт необхідно додати, а імпорт відняти.

Збільшення імпорту на кожну у.г.о. зростання ВНП називається граничною схильністю до імпорту (МРІм). Зовнішня торгівля впливає на ВНП подібно до впливу інвестицій і урядових закупок. Коли чистий експорт зростає, це призводить до збільшення сукупного попиту на вітчизняну продукцію. Звідси чистий експорт має мультиплікуючий вплив на обсяг виробництва. Проте мультиплікатор видатків у відкритій економіці менший, ніж мультиплікатор видатків у закритій економіці через вибування видатків у імпорт.

 

Модель акселератора

 

Розробкою теорії акселератора займались Поль Самуельсон (видатний амер. вчений, лауреат Нобелевської премії, помер в 2009 р.), Джон Хікс (англ. економіст, лауреат Нобілевської премії), Елвін Хансен (амер. вчений).

Для розуміння принципу акселерації (прискорювача) наведемо гіпотетичний приклад. Цей приклад показує акселеративний (прискорений) вплив змін у споживчому попиті на рівень інвестиційного попиту.

Нехай попит на взуття національному ринку країни задовольняє одна взуттєва фабрика. Вартість устаткування взуттєвої фабрики в 10 разів перевищує вартість взуття, яке ця фабрика за рік виробляє та реалізує. Припустимо, що річний обсяг виробництва та реалізації взуття фабрикою становить 500 тис. грн. Тоді вартість устаткування фабрики становитиме (500 тис. грн. × 10) = 5 млн. грн.

Нехай фабрика має 10 машинних ліній і щороку зношується та підлягає відновленню одна лінія, вартість якої 500 тис. грн. (5 млн. грн. / 10 машин).

Якщо, приміром, у поточному році попит на взуття збільшився на 50 % (250 тис. грн. = ), тобто з 500 тис. грн. до 750 тис. грн., то для задоволення його кількість машинних ліній має зрости з 10 до 15, а фабрика в наступному році має придбати на 1 машину більше у зв’язку зі зношенням 1 лінії, тобто 6 (5 +1) машинних ліній. Отже, обсяг продажу взуття зросте на 50 %, а обсяг виробленого і реалізованого устаткування на 2500 тис. грн.

Коефіцієнт, що показує, у скільки разів зростуть нові інвестиції у відповідь на зміни в обсягах виробництва, називають коефіцієнтом акселерації. Передбачається, що нові інвестиції зростатимуть швидше, ніж обсяг виробництва, оскільки вартість машин, як правило, значно перевищує вартість річної продукції, виробленої з їх допомогою.

У найпростішому вигляді принцип акселерації можна подати формулою:

(Yt-Yt-1) , де

I_t‒ зростання нових інвестицій;

b‒ коефіцієнт акселерації;

Y_t‒ Y_t-1 ‒ приріст доходу в періоді t порівняно з попереднім періодом;

‒ інвестиції, використані для заміни зношеного основного капіталу.

Якщо цю модель спростити, припустивши, що немає зношення капіталу, тобто а (норма амортизації) дорівнює нулю (а = 0), то формула матиме вигляд:

(Yt-Yt-1).

Звідси

Представимо умовні дані із наведеного нами прикладу:

Це означає, що зростання попиту на споживчі товари зумовлює десятикратне (у нашому прикладі) зростання попиту на інвестиційні товари.

Принцип акселерації розкриває взаємозв’язок між змінами, що відбуваються у виробництві споживчих та капітальних благ.

Явище акселератора базується на трьох фактах:

1. Акселеративний вплив зростання попиту на споживчі товари спостерігається тоді, коли змінюються темпи зростання споживчого попиту.

2. Зміна обсягу попиту на інвестиційні товари перебуває у функціональній залежності від темпів зростання попиту на споживчі товари.

3. Принцип акселерації діє двояко: зростання споживчого попиту зумовлює приріст інвестиційного попиту, з іншого боку, зменшення споживчого попиту зумовлює ще швидше зменшення інвестиційного попиту.

Отже, зміни в обсягах національного виробництва залежать як від автономних інвестицій, що спричиняють ефект мультиплікації, так і від стимульованих інвестицій, які зумовлюють ефект акселерації.