Оформлення результатів судово-медичної експертизи трупа

Після розтину трупа на підставі виявлених секційних даних судово-медичний експерт встановлює причину смерті та оформляє "Лікарське свідоцтво про смерть", в яке вписує необхідні відомості або підкреслює відповідні позначення. Причому всі пункти свідоцтва мають бути заповнені. Воно може бути заключним, якщо причина смерті не викликає сумнівів, або попереднім, коли потрібні додаткові дані лабораторних досліджень. Після остаточно­го з'ясування причини смерті виписуються "Лікарське свідоцтво про смерть" замість попереднього.

Порядок запису причин смерті згідно з рекомендаціями ВООЗ дозволяє лікарю виділити із хвороб ту, яка безпосе­редньо призвела до смерті, а також визначити хвороби, які сприяли смертельному наслідку. Зазначена причина смерті (пункт 11) складається з двох частин.

У першій частині повинні бути визначені і послідовно наведені етіологічне і патогенетичне пов'язані хвороби:

а) безпосередня причина смерті, тобто хвороба, яка призвела до смерті, або ускладнення основної хворо­би, травми чи іншого ураження;

—————————————— Hg ——————————————

Т

б) і в) —основні первинні хвороби (травми), що спричи­нили чи зумовили стан, наведений в п. "а",

Причина смерті — це хвороба, травма, стан, процес, які зумовлюють безпосередньо або внаслідок певних послідов­них процесів зупинку серця. До них належать і обставини, за яких стався нещасний випадок або травма, і які призвели до смерті, наприклад ураження струмом, утеплення, отруєн­ня чадним газом. Причина смерті встановлюється експер­том на підставі даних, які він отримав під час розтину трупа, при аналізі результатів лабораторних досліджень, а також матеріалів справи.

У другій частині (пункту 11) відмічають інші важливі хвороби або пошкодження, які існували до моменту смерті і сприяли їй, проте патогенетичне не пов'язані з основною хворобою чи пошкодженням, що спричинили смерть.

Після отримання всіх результатів лабораторних дослід­жень складають судово-медичний діагноз і висновки.

Формулювання судово-медичного діагнозу та його на­писання в кінці протокольної частини "Акта судово-ме­дичного дослідження" чи "Висновку експерта" не регла­ментоване. Проте він потрібний насамперед самому судо­во-медичному експерту чи лікарю, оскільки діагноз розви­ває їх лікарське та експертне мислення, значно полегшує складання висновків. Крім того, діагноз дозволяє точніше сформулювати причину смерті та обгрунтувати її.

У всіх галузях медицини прийнято складати діагноз за патогенетичним принципом. Найважливішими є три його частини — основне пошкодження (хвороба), його усклад­нення і супутні пошкодження (хвороби). Основним по­шкодженням (хворобою, станом) вважають таке, що само по собі або через ускладнення призвело до функціонально-морфологічних розладів в організмі та його смерті. Уск-

Судово-медична експертиза трупа

ладненнями основних пошкоджень (хвороб) вважають такі патологічні процеси чи синдроми, які самостійно не вини­кають, а етіологічне і патогенетичне пов'язані з основним. До супутніх хвороб відносять самостійні нозологічні фор­ми, які перебігають одночасно з основним пошкодженням (хворобою), або приєднуються до нього, проте не пов'язані з ним етіологічне чи патогенетичне.

Нижче наведено приклади судово-медичних діагнозів та відповідних записів (пункт 11) у "Лікарському свідоцтві про смерть" (табл. 4).

Після закінчення всіх досліджень, пов'язаних з експер­тизою трупа, відповідно до питань, поставлених у "Поста­нові про призначення судово-медичної експертизи" скла­дають висновки.

Висновки є результатом аналізу всіх даних, які встанов­лені під час проведення експертизи. Вони мають бути повними, мотивованими, науково обгрунтованими, по­слідовно викладеними та містити відповіді на поставлені питання, які подаються у редакції особи, що призначає експертизу. Послідовність проведення експертизи трупа визначає експерт відповідно до її особливостей. Тривалість проведення експертизи не повинна перевищувати одного місяця. Висновки підписує експерт.