Стратегия социологического исследования

Стратегия — общий, недетализированный план какой-либо деятельности, охватывающий длительный период времени, способ достижения сложной цели, являющейся неопределённой и главной для управленца на данный момент, в дальнейшем корректируемой под изменившиеся условия существования управленца-стратега. Стратегия, как способ действий, становится необходимой в ситуации, когда для прямого достижения основной цели недостаточно наличных ресурсов. Задачей стратегии является эффективное использование наличных ресурсов для достижения основной цели.

Стратегия включает в себя несколько элементов. Прежде всего, к ним относится система целей, включающая миссию, общеорганизационные и специфические цели. Другой элемент стратегии – политика, или совокупность конкретных правил организационных действий, направленных на достижение поставленных целей.

Может быть три варианта стратегического плана соц.исследования:

1. Разведывательный (поисковый) применяется в том случае, если об объекте и предмете исследования нет ясных и четких представлений, и поэтому социолог не в состоянии выдвинуть рабочие гипотезы. Целью такого исследования является уточнение проблемы и формулирование гипотез. Для этого сначала изучается литература, документы, затем проводятся опросы (методом интервью) и наблюдение объекта.

2. Аналитический (описательный) вариант стратегического плана применяется, когда имеющиеся знания по исследуемой проблеме позволяют выделить объект исследования и сформулировать описательную гипотезу (о структурно-функциональных связях, характеристиках объема и др.). Цель исследования по такому плану - проверить описательную гипотезу и в случае ее подтверждения получить точные качественно и количественно определенные характеристики изучаемого объекта.

3. Экспериментальный вариант плана применяется, когда имеющиеся знания об объекте позволяют сформулировать объяснительную гипотезу. Цель исследования - установить причинно-следственные связи объекта.

 

Тип стратегического плана	Тип гипотезы	Возможные методики	Цель исследования
Разведывательный (поисковый)		Изучение документов, интервью, наблюдения	Формулирование проблемы и описательной гипотезы
Аналитический (описательный)	Описательная	Статистика, корелляционный анализ, анкетирование	Определение качественно-колличественных характеристик объекта, формулирование объяснительной гипотезы
Экспериментальный	Объяснительная	Эксперимент	Определение причинно - следственных связей объекта

 

II. Процедурний (або методичний) розділ програми соціологічного дослідження складається з таких компонентів або підрозділів:

7. Визначення вибіркової сукупності, що обстежується, тобто обґрунтування системи вибірки. Система вибірки включає генеральну сукупність і сукупність вибіркову, які необхідно знати і науково складати. Генеральна сукупність — це вся сукупність одиниць спостереження, що має відношення до даної проблеми, хоча й може бути обмеженою територією, часом, професією, функціональними рамками. Вибіркова сукупність — це частина генеральної, безпосередній об´єкт вивчення за розробленою програмою відбору, відтворення характеристики генеральної сукупності на основі її репрезентації (представництва).

До основних типів вибірки належать: 1) випадкова, коли є повна інформація про генеральну сукупність (тут використовують таблицю "випадкового числа", добирання за датами народження, прізвищами, що починаються з літер, які є позначками чого-небудь); 2) систематична, коли з генеральної сукупності відбирають представників з кожної десятої чи двадцятої людини (або за іншим кроком); 3) гніздова, коли відбирають деякі статистичні групи (гнізда), що підлягають дослідженню; 4) стра-тифікована, коли процедура складання вибірки розбивається на етапи, на кожному з яких змінюється одиниця відбирання.

Обсяг вибірки як загальна кількість одиниць спостереження, що увійшли до вибіркової сукупності, залежить від ступеня однорідності генеральної сукупності, потрібного рівня точності результатів, кількості ознак вибірки (такий обсяг повинен становити не менш як 5% обсягу генеральної сукупності).

1. Характеристика методів, що використовуються для збирання первинної соціологічної інформації. При визначенні методів збирання соціологічної інформації (аналіз документів, спостереження, опитування, експеримент тощо) слід брати до уваги таке: 1) оперативність та економічність дослідження не повинні забезпечуватися за рахунок якості соціологічної інформації; 2) жоден з методів збирання соціологічних даних не є універсальним, тобто кожен з них має чітко визначені пізнавальні можливості. Тому не існує взагалі "добрих" або "поганих" методів, а є методи, що адекватні чи неадекватні поставленим у дослідженні завданням; 3) надійність того чи іншого методу забезпечується не тільки його обгрунтованістю та відповідністю меті й завданням дослідження, а й дотриманням правил і процедур практичного застосування.

2. Структура інструментарію для збирання соціологічної інформації спрямована перш за все на виявлення необхідних якостей або відповідних сторін (аспектів) предмета дослідження. Отже, той чи інший блок питань та порядок їх розташування в інструментарії завжди має бути спрямований на виявлення необхідних властивостей предмета дослідження. У свою чергу, сам інструментарій у вигляді анкети, бланка-інтерв´ю, опитувального листа чи картки фіксації результатів спостереження повинен додаватися до програми дослідження як самостійний документ.

3. Логічна схема опрацювання первинноїсоціологічної´інформації ´передбачає насамперед опрацювання, аналіз та інтерпретацію отриманих даних, а також формулювання на цій основі відповідних висновків і розробку певних практичних рекомендацій.

Така досить об´ємна структура програми соціологічного дослідження — не наслідок наукової фантазії соціологів. Вона вивірена багаторічною соціологічною практикою і допомагає уникнути помилок як у процесі проведення самого соціологічного дослідження, так і в процесі аналізу його результатів, формуванні висновків та розробці практичних рекомендацій [11, с 112-120].

Слід зазначити, що при проектуванні та організації соціологічного дослідження поряд з розробкою його програми важлива роль належить принциповому (стратегічному) і робочому планам дослідження, які відображають основні стратегічні й оперативні процедурні заходи, яких необхідно вжити. У свою чергу, принциповий (стратегічний) план соціологічного дослідження залежно від його виду має чотири варіанти:

1) розвідувальний, коли про об´єкт мало що відомо і відсутні умови для формулювання гіпотез;

2) описувальний, коли даних про об´єкт вистачає для описувальних гіпотез;

3) аналітико-експериментальний — найефективніший, коли є повне знання про об´єкт та умови для пояснювального передбачення і функціонального аналізу;

4) повторювально-порівняльний, коли є можливість виявити тенденції досліджуваних процесів, а також зіставляти дані у великому часовому інтервалі.

Поряд з розробкою стратегічного плану розробляється також і робочий план дослідження, який дає можливість передбачати і найефективніше визначати весь обсяг наукових, організаційних та фінансових витрат, а також надає дослідженню необхідної ритмічності на всіх його етапах.

Крім того, розробка робочого плану передбачає також дотримання відповідних принципів і правил, тобто певної технології. У загальному вигляді вони адекватні принципам та правилам управлінської і виконавської діяльності, вимогам теорії соціального управління. У той же час планування й організація дослідження мають низку певних специфічних рис, бо це особливий спосіб наукового пізнання складних соціальних явищ, що спирається не тільки на загальні, а й на "свої", відносно самостійні процедури і форми організації.

Соціологічне дослідження потребує гнучкого поєднання науково-теоретичної, методичної і організаційно-управлінської діяльності, а це, як відомо, вимагає чіткого розподілу праці між його учасниками. Тому уникнути певних помилок допомагає централізоване керівництво соціологічним дослідженням, важливим інструментом якого є робочий план його підготовки та проведення.

Структурними компонентами/юбочого плану соціологічного дослідження виступають його етапи та різноманітні за видами і формою науково-дослідні й організаційно-технічні процедури і операції. Усі вони можуть бути згруповані в чотири блоки згідно з послідовністю їх здійснення.

Перший блок робочого плану визначає порядок обговорення й затвердження програми та інструментарію дослідження; формування і підготовку групи до збирання первинної інформації (наприклад, анкетерів); проведення пробного (зондажного) дослідження; внесення необхідних коректив у програму й інструментарій збирання первинної інформації за підсумками пробного дослідження; розмноження інструментарію (анкет, бланків-інтерв´ю, карток спостереження тощо).

Другий блок робочого плану фіксує всі види організаційних та методичних робіт, що забезпечують чітке проведення польового дослідження, тобто масового збирання первинної соціологічної інформації. Тут передбачається також вибір відповідного місця і часу для опитування, інформування опитуваних (респондентів) про мету, завдання і практичні результати дослідження, а також централізоване збирання заповнених анкет, бланків-інтерв´ю чи інших видів інструментарію.

Третій блок робочого плану охоплює всю сукупність операцій, які стосуються підготовки первинної інформації до опрацювання. Тут передбачається контроль за формуванням масиву інформації, яку необхідно ввести у комп´ютер. Крім того, попередньо намічаються заходи й операції щодо кодування відкритих запитань та вибракування зіпсованих анкет.

Четвертий блок робочого плану включає всі види робіт, що стосуються соціологічного аналізу результатів опрацювання отриманих даних, обговорення форми і змісту попереднього та підсумкового наукових звітів, формулювання висновків і розробки відповідних практичних рекомендацій для замовника соціологічного дослідження.

Слід зауважити, що під час підготовки й організації соціологічного дослідження крім розробки програми, стратегічного та робочого планів готують також різноманітні допоміжні документи (наприклад, картка вибірки, інструкція анкетеру або інтерв´юеру тощо), виконують розрахунки часових, організаційно-технічних, матеріальних, фінансових та інших витрат відповідно до встановлених нормативів. Усе це значно впорядковує проведення соціологічного дослідження, допомагає уникнути помилок, а також сприяє якісному збиранню інформації та її своєчасному опрацюванню й аналізу.

Методический раздел программы - это система правил сбора, обработки и анализа информации. Сбор информации осуществляется социологами в рамках выборочной совокупности (выборки), которая является непосредственным объектом изучения и представляет собой уменьшенную модель генеральной совокупности. Генеральная совокупность - это все социальные объекты, включенные в программу исследования и являющиеся объектом изучения. При составлении выборочной совокупности нередко в исследованиях бывают ошибки, которые называют смещением выборки, Например, телефонные опросы перед выборами могут не дать точную картину предпочтений избирателей, так как не все из них имеют стационарные телефоны, а он-лайн-опрос не доступен некоторым социально-демографическим группам, что делает выборочную совокупность нерепрезентативной. Репрезентативностью называется свойство выборочной совокупности иметь характеристики всей генеральной совокупности. Выборка бывает случайной (интервью «первого встречного» на улице), систематической (например, каждый 10-й в списке избирателей), квотной, когда устанавливается, сколько человек и с каким характеристиками следует опросить, метод «снежного кома», когда первый респондент (опрошенный) предлагает, кого опросить следующим и т.д. После выделения выборочной совокупности осуществляется обоснование методов сбора информации - это анализ документов, опрос (анкетирование, интервью), наблюдение, тестирование, биографический метод, социометрия, метод фокус-групп и т.д. В современной отечественной социологии, в том числе в социологии управления, большое внимание уделяется качественным методом исследования (нарративам), к числу которых относятся неструктурированное (углубленное) интервью, наблюдение, метод фокус-групп,биографический и автобиографический метод и т.п.

Раздел 4: создание методики сбора и анализа данных и разработка инструментария предполагает следующие шаги:

§ выбор принципиального плана и вида социологического исследования;

§ определение метода сбора данных и подготовка инструментария;

§ формирование обследуемой совокупности (системы выборки единиц наблюдения);

§ определение основных процедур анализа данных.

Выбор принципиального плана исследования определяет вид КСИ. Для выбора плана необходимо оценить состояние наличных (к моменту сбора эмпирических данных) знаний и соответственно возможности для разработки гипотез. От этого зависит выбор стратегии исследовательского поиска.

Определение метода сбора данных осуществляется с учетом особенностей, назначения, ограничений в применении методов сбора данных. Выбор метода (или методов) должен быть обоснован. После этого создается инструментарий для сбора информации (например, анкета при опросе, карта для наблюдения, таблицы для анализа документов и др.).

Создание инструментария сразу же ставит массу вопросов об адекватном измерении интересующих социолога характеристик изучаемого объекта. Например, как выявить степень неблагополучности отношений в семье? Как определить степень социального расслоения? Как замерить уровень социальнойнапряженности или конфликтности? Первый шаг в решении этих проблем — грамотное определение понятий исследования. Второй шаг заключается в правильном измерении признаков этих понятий.

Измерение - это процедура, с помощью которой измеряемый объект сравнивается с некоторым эталоном и получает числовое выражение в определенном масштабе или шкале.

Формирование обследуемойсовокупности. Приступая к сбору информации с помощью созданного инструментария, социолог в большинстве случаев сталкивается с тем, что он не в состоянии исследовать все элементы, составляющие изучаемый объект (например, в случае изучения трудового коллектива предприятия — всех работающих на нем). Поэтому исследователь вынужден использовать тот или иной способ выделения из большой совокупности элементов, подлежащих изучению, некоторую их часть в надежде, что на этой обследуемой совокупности могут быть выявлены свойства объекта исследования в целом - генеральной совокупности.

Существуют различные способы формирования обследуемой совокупности (выборки):

1. Сплошное исследование. Данный способ требует полного охвата всех элементов объекта без исключения. Здесь обследуемая совокупность идентична генеральной.

2. Исследование основного массива. Здесь исследуется большая часть объекта или его важнейшие элементы. Данный способ отбора элементов не строго формализован, получаемые социологические данные не могут быть признаны достаточно надежными.

3. Монографическое исследование. В данном случае изучается часть объекта по ряду критериев. Данная часть объекта (которая может состоять всего лишь из одной исследуемой единицы) должна быть типичной для всего объекта. Например, может изучаться социальный слой предпринимателей путем детального ознакомления с каким-либо типичным представителем этого слоя. Это также не формализованный метод, не дающий надежной информации.

4. Выборочный метод. Это формализованный метод, хотя здесь возможна разная степень формализации. Выборочная совокупность (выборка) строится по заданным правилам. Основное отличие выборочного метода от других способов формирования обследуемой совокупности (кроме сплошного исследования) состоит в том, что этот метод обеспечивает возможность распространения выводов, полученных на основании анализа выборки, на изучаемую, т. е. генеральную совокупность.

Особенности выборочного метода предопределяют его широкое применение в КСИ. Главное в том, что выборочный метод позволяет добиться наибольшей степени репрезентативности. Репрезентативность - это свойство выборочной совокупностипредставлять параметры генеральной совокупности, значимые с точки зрения задач исследования. Требование репрезентативности выборки означает, что по выделенным параметрам (критериям, признакам) состав обследуемых должен приближаться к соответствующим пропорциям в генеральной совокупности.

Раздел 5: составление рабочего плана исследования завершает создание программы КСИ. В нем упорядочиваются этапы работы, указываются сроки осуществления исследования, оцениваются необходимые ресурсы и т. д. В рамках рабочего плана составляется логический план всего исследования, а на его основе - организационный план, включающий график работ.