Декларування виконує декілька основних функцій

Одна з них — забезпечення митних органів необхідними відомостями про това­ри і транспортні засоби.

Інша — підтвердження декларантом пра­вомірності вчинених дій щодо товарів і транспортних засобів, які поміщаються під обраний режим.

Третя функція — контрольна.

На підставі декларування митні органи перевіряють відповідність заявлених у декларації відомостей про товари і транспортні засо­би фактичним даним.

Процедура декларування включає його форми і перелік даних та визначається KM України та іншими актами. Декларування транс­портних засобів, товарів і інших предметів, а також предметів між­народних, іноземних організацій і представництв проводиться безпо­середньо їх власником, або на підставі укладеного договору іншими підприємствами, які допущені у встановленому порядку митницею до декларування. Предмети, переміщувані через митний кордон України громадянами, декларуються цими громадянами. У більшості країн декларування здійснюється в двох формах: за вантажною митною декларацією або за товаротранспортними документами.

За загальним правилом місце декларування товарів визначається за місцем здійснення митного оформлення. Відповідно до ст.86 МК Товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний ко­рдон України, декларуються митному органу, який здійснює мит­не оформлення цих товарів і транспортних засобів. При здійсненні декларування важливе значення надається термі­нам декларування. Митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом десяти днів з дати доставлен­ня товарів і транспортних засобів у митний орган призначення.

Декларування спричиняє певні правові наслідки. З моменту де­кларування виникають зобов'язання щодо сплати мита і податків. При виявленні недостовірного декларування декларація є доказом скоєного правопорушення.

1. Форми митної декларації.

Форми митного декларування безпосередньо визначені в МК України. Декларування проводиться шляхом заяви в установленій формі (письмово, усно і т.п.) точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів і про самі товари й інші предмети, інших необхідних для митного контролю і митного оформлення відомостей. Це про­водиться спеціальним документом, що дістав назву митної декла­рації. Відповідно до ч. 12 ст.1 МК України митна декларація — письмова заява встановленої спеціально уповноваженим централь­ним органом виконавчої влади в галузі митної справи форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транс­портних засобів, які переміщуються через митний кордон.

Митне законодавство передбачає декілька варіантів процедури декларування:

1) шляхом подання в митний орган вантажної митної декла­рації ВМД. Застосовувана в Україні вантажна митна декларація (ВМД) відповідає зразкам, які використовуються у міжнародній практиці.

2) шляхом подання в митний орган письмової заяви, скла­деної в довільній формі, щодо товарів, з яких не стягуються мито і податки і не застосовуються заходи економічної політики;

3) за спрощеною формою відбувається декларування при пе­реміщенні фізичними особами товарів не з комерційною метою. Для декларування транспортних засобів, які переміщуються через мит­ний кордон фізичними особами, встановлена особлива форма де­кларації.

4) у разі, коли товари регулярно переміщуються через митний кордон України однією і тією ж особою на одних і тих же умовах та підставах, митний орган може дозволити такій особі подавати періодичну митну декларацію, яка оформляється на переміщен­ня товарів за певний погоджений з митним органом період.

5) до ввезення товарів на митну територію України декларантом може подаватися до відповідного митного органу попередня ми­тна декларація. Подання попередньої митної декларації при вве­зенні на митну територію України підакцизних товарів є обов'яз­ковим.

1. Правовий статус декларанта. Порядок отримання кваліфікаційного свідоцтва особи, уповноваженої на декларування.

МК у ст. 1 дає легальне визначення декларанта як юридичної чи фізичної особи, яка здійснює декларування товарів і транспор­тних засобів, що переміщуються через митний кордон України (ч.5 ст. МК), та декларування митної вартості — заява особи митному ор­гану за встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи формою відомостей щодо мит­ної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон Украї­ни чи по відношенню до яких змінюється митний режим (ч.6 ст.1 МК).

Декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники). Декларантами товарів і транспортних засобів, що належать громадянам, крім того, можуть бути громадяни, уповно­важені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально засвідченими дорученнями.

Декларант має право: здійснювати ідентифікаційний огляд товарів та транспортних засобів, які він декларує, з дозволу митного органу брати проби та зразки товарів, бути присутнім при проведенні митного огляду, а також при взятті посадовими особами митного органу проб та зразків товарів, знайомитися з проведеними по ним дослідженнями, надавати документи та відомості необхідні для декларування.

Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі від­повідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщують­ся через митний кордон України, митним брокером чи іншою упо­вноваженою особою.

Важливим аспектом, який забезпечує функціонування підприємства, що здійснює декларування, є підготовка фахівців з декларування вантажів. Під­ставою для декларування такими особами є наявність у них Кваліфікаційного свідоцтва про визнання їх декларан­тами, а також зарахування їх до штату підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору. Митниця організує навчання осіб, уповноважених на декларування, а також проведення консультацій та прийняття іспитів у встановленому законодавством порядку. Для видачі Квалі­фікаційного свідоцтва в митниці створюється комісія, яка приймає іспити в кандидатів з метою визначення достат­ності їх рівня знань і кваліфікації для здійснення деклару­вання. Слід зазначити, що, якщо особа, уповноважена на декларування, збирається працювати в зоні діяльності ін­шої митниці, ніж та, де було отримане Кваліфікаційне сві­доцтво, вона повинна скласти іспит та отримати таке свідо­цтво в митниці, у зоні діяльності якої має намір працюва­ти. При цьому раніше видане свідоцтво не скасовується.

1. Взяття проб і зразків товарів.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів митним органом за вмотивованим письмовим розпорядженням керівника відповідного митного органу або його заступника можуть братися проби та зразки зазначених товарів для дослідження (аналізу, експертизи).

Під зразком товару варто розуміти одиницю продукції, що є тотожною по структурі, складу і властивостям усієї партії товару. Під пробою розуміється оптимально необхідна частина зразка товару, тотожна по складу і властивостям всьому об'єкту дослідження.

Взяття проб і зразків товарів для проведення їх досліджень здійснюється вибірково митними органами в рамках процедур митного контролю та митного оформлення. Метою досліджень зразків товарів та інших предметів є встановлення їх виду та найменування при вирішенні питань класифікації товарів згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Зразки відбираються у разі виникнення сумнівів у правильності декларування товарів чи неподання до митних органів необхідних для митного оформлення документів, пов'язаних з досягненням мети досліджень зразків товарів та інших предметів.

Проби та зразки товарів беруться у мінімальній кількості, що забезпечує можливість проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) за нормативами, затвердженими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Дослідження проб і зразків здійснюється у необхідний для його проведення термін, який не повинен перевищувати одного місяця з дня надходження проб і зразків до лабораторії, а також терміну зберігання товару. Дослідження проб і зразків товарів, що швидко псуються, здійснюється негайно.

Декларанти зобов'язані сприяти посадовим особам митних органів під час взяття проб та зразків товарів і здійснювати за свій рахунок вантажні та інші необхідні операції. Окрема митна декларація на проби та зразки товарів не подається за умови, що відомості про них будуть наведені в митній декларації, яка подається щодо всіх товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Митні органи мають бути ознайомлені з результатами проведених досліджень (аналізу, експертизи) проб та зразків товарів, що перебувають під митним контролем, взятих іншими органами державного контролю, а також декларантами. Митним органам також повинні надаватися копії результатів таких досліджень (аналізів, експертиз).

Рішення, прийняте митним органом на підставі результатів проведеного лабораторного дослідження, доводиться до відома власника вантажу.

Контрольні проби і зразки опломбовуються (запечатуються) і зберігаються у лабораторії протягом двох місяців. Протягом цього терміну власник вантажу має право оскаржити рішення митного органу у судовому порядку.

Витрати по відбору проб і зразків відносяться на осіб, що мають повноваження у відношенні товарів. Витрати на проведення дослідження, несуть митні органи, крім випадків, коли дослідження проводиться по ініціативі особи, що має повноваження щодо таких товарів.

1. Митні пільги передбачені МКУ. (розділ ХІІ, главі 50 ст. 286 – 301).

Митні пільги є важливим інструментом тарифного регулюван­ня. Митні пільги — встановлене законодавством звільнення (повне або часткове) осіб, що переміщають через митний кордон товари або інші предмети, від митних платежів. Митні пільги також ви­значаються як встановлені на умовах взаємності або в односторон­ньому порядку пільги щодо переміщуваних через митний кордон товарів у вигляді повернення раніше сплаченого мита, звільнення від сплати мита, зниження ставки мита, встановлення квот на префе­ренційне ввезення (вивезення) товарів. Прийнято розрізняти митні пільги та митні тарифні пільги.

Митні пільги не можуть носити індивідуально­го характеру, тому що надаються виключно шляхом прийняття відповідного закону. Підставою для надання митних пільг може бути або належність особи до осіб, які мають на це право згідно зі своїм правовим статусом (представники іноземних держав та їх співробіт­ники і інші іноземні особи), або факт переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, ввезення на митну те­риторію яких або вивезення за їх межі цієї території дозволяється законодавством України за умови несплати мита, зниження ставок мита, встановлення тарифних квот (тарифні пільги). До першої ка­тегорії належать митні пільги для представників іноземних дер­жав та їх співробітників та інших іноземних осіб. Питання надан­ня цих пільг регулюється МК України. Так, відповідно до глави 54 МК України митні пільги надаються представництвам іноземних держав, міжнародних організацій, представництвам іноземних фірм та офіційним особам на території України, а також дипломатичним представництвам України, що знаходяться за кордоном.

Митні пільги також поширюються на переміщення дипломатичної пошти та консульської валізи іноземних держав через митний кор­дон України. Дипломатична пошта та консульська валіза іноземних держав, що переміщується через митний кордон Украї­ни, не підлягає ні розпечатуванню, ні затриманню. Також відповідно до ст.67 МК України митному огляду не підлягає ручна поклажа та супроводжуваний багаж Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України та членів їхніх сімей, які прямують разом з ними.

МК України, як вже було зазначено, встановлюються тарифні пільги. Відповідно до ст. 334 МК — тарифні пільги (тарифні преференції) — це пільги, що надаються Україною у про­цесі реалізації її зовнішньоекономічної політики на умовах взаємності чи в односторонньому порядку щодо товарів, які переміщуються че­рез митний кордон України, такі як звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або встановлення тарифних квот на ввезення товарів. Встановлення преференцій у рамках митного союзу або зони вільної торгівлі має свої підстави, порядок та правила. Так, звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або застосування тарифних квот на преференційне ввезення товарів, які походять з держав, що утво­рюють разом з Україною митний союз або зону вільної торгівлі, вста­новлюється на підставі відповідних міжнародних договорів України.

1. Переміщення дипломатичної пошти і консульської валізи через митний кордон України.

Згідно ст. 291 МК України дипломатична пошта та консульська валіза іноземних держав, що переміщуються через митний кордон України, не підлягають ні розпечатуванню, ні затриманню. За наявності достатніх підстав вважати, що консульська валіза містить товари, не зазначені в частині третій цієї статті, митний орган може зажадати розпечатання валізи уповноваженими особами цієї іноземної держави у присутності посадових осіб митного органу. У разі відмови від розпечатання така валіза повертається до місця відправлення.

Всі місця, що становлять дипломатичну пошту та консульську валізу, повинні мати видимі зовнішні ознаки, що свідчать про їх характер.

Дипломатична пошта може містити виключно дипломатичні документи та товари, призначені для офіційного користування, а консульська валіза - тільки офіційну кореспонденцію та документи або товари, призначені виключно для офіційного користування.

Згідно з митними правилами України митне оформлення дипломатичної пошти, пошти представництв міжнародної організації, консульської валізи, що ввозяться на митну територію України, здійснюється прикордонною митницею, через яку вони переміщуються.

Міжнародні норми, що встановлюють особливості переміщення дипломатичної пошти та консульської валізи визначені у статті 27 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 1961 року та статті 35 Венської конвенції про консульські зносини 1963 року.

1. Розпорядження товарами, транспортними засобами і грошовими коштами.

Правові аспекти порядку розпорядження товарами, що перебувають під митним контролем, визначені ст. 172-174 МК України. Товар може перебувати під митним контролем до 6-ти місяців, зберігатися на митному ліцензійному складі до 3-х років, якщо вартість зберігання товару перевищує його заявлену вартість — товар за рішенням арбітражного суду переходить у власність власника складу. Після закінчення строків зберігання на складі товар має бути оформлений у митному відношенні та випущений для вільного використання на території України.

МК також дозволяє переміщення товару між митними ліцензійними складами, але відлік строку відбувається з дня первинного заявлення товару на складі. Існує також відповідний порядок переміщення товару між митними ліцензійними складами.

Разом з тим, розуміння поняття «розпорядження товаром, що перебуває під митним контролем» не можна звужувати тільки до питання продажу товару, за яким не звернувся власник після попередження його. Це поняття стосується більше етапу переходу права власності від першого власника товару, який розмістив товар на складі, до власника складу, коли розмір плати за зберігання починає перевищувати вартість товару. Власник складу реалізовує товар та відшкодовує митному органу відповідні платежі.

Кошти, одержані від реалізації товарів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, після вирахування сум належних податків і зборів, виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке реалізувало зазначені товари, а також відшкодування витрат на зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз, надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на депозитному рахунку відповідного митного органу.

Кошти, одержані від реалізації товарів і транспортних засобів, конфіскованих за рішенням суду, а також товарів, від яких власник відмовився на користь держави, після відшкодування витрат, зазначених у частині першій цієї статті, та виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі перераховуються до Державного бюджету України.

 

1. Зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів.

Обов'язковому переданню на склад митного органу підлягають такі товари (крім валютних цінностей): не пропущені на митну територію України внаслідок установлених законом заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України й не вивезені за межі митної території України в день їх ввезення;що ввозяться громадянами на митну територію України й підлягають обкладенню податками та зборами, якщо останні не сплачено; якщо до закінчення строку зберігання на складі тимчасового зберігання не були задекларовані власником або вповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; заявлені до митного режиму відмови на користь держави.

Як склади митних органів можуть використовуватися визначені митним органом приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, що належать митним органам й спеціально обладнані для зберігання товарів і транспортних засобів.

Робота складу митного органу повинна бути організована таким чином, щоб увезення на склад і вивезення зі складу товарів здійснювалися відповідно до вимог митного законодавства, а порядок зберігання товарів гарантував їх постійне перебування під митним контролем та унеможливлював надходження (вилучення) товарів поза митним контролем.

Строк зберігання товарів і транспортних засобів під митним контролем на складі митного органу обчислюється з дати їх фактичного передання на зберігання, тобто з дати оформлення первинного документа про прийняття товарів на зберігання.

У разі неналежного зберігання товарів на складі митного органу начальник митного органу несе відповідальність, установлену законодавством України. Приміщення складу митного органу (крім критих і відкритих майданчиків) повинні відповідати певним вимогам: бути ізольованими від інших службових і допоміжних приміщень, доступ на склад митного органу особам, які не забезпечують його роботи, забороняється, мати огороджувальні конструкції, що забезпечують належне зберігання, а також міцні стіни, перегородки, перекриття підлоги й стелі.

1. Митний перевізник.

Митний перевізник – це підприємство, що здійснює перевезення між митними органами товарів без застосування при цьому заходів гарантування доставки товарів у митний орган призначення, передбачених пунктами 1,2,4 частини першої статті 164 Митного кодексу (а це – подання власникам товарів (уповноважених цією особою) гарантій митним органам, охорона й супровід товарів митними органами, перевезення на умовах конвенції МДП (TIR (фр. Transports International Routiers, «Международные дорожные перевозки»), має ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника, видану спеціально уповноваженим органом центральної виконавчої влади в галузі митної справи. Митним перевізником може бути лише підприємство резидент.

Поняття митного перевізника вичерпно дається у статті МКУ – це підприємство, що здійснює перевезення між митними органами товарів без застосування при цьому заходів гарантування доставки товарів у митний орган призначення, має ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника, видану спеціально уповноваженим органом центральної виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до положень МКУ, нема обмежень для застосування гарантії митного перевізника для будь-якого виду транспорту. Тобто митним перевізником, може бути будь-яке підприємство, яке безпосередньо надає транспортні послуги та здійснює перевезення вантажів між митними органами України.

Митний перевізник це юридична особа, або громадянин, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Основні вимоги, які висуваються до митного перевізника, викладені в розділах 2,3 Ліцензійних умов. Ліцензійні умови містять загальні відомості про умови провадження діяльності митного перевізника без посилань на конкретні документи. Вимоги до провадження посередницької діяльності митного перевізника встановлені в Умовах проведення діяльності митного перевізника та містять організаційні, кваліфікаційні, технологічні вимоги.

Використання послуг митного перевізника при проведенні зовнішньоекономічної операції має ряд позитивних моментів: підприємцям не потрібно вносити грошову заставу, надавати банківську гарантію, застосовувати супровід транспортного засобу з вантажем підрозділами митної варти, а значить не потрібно вилучати з обороту фінансовий капітал, значно зменшується час, витрачений на проходження митних процедур на кордоні. Перевізник зі статусом і ліцензією митного перевізника самостійно гарантує доставлення вантажу між митницями. З іншого боку держава теж має позитивні моменти – надійне доставлення вантажів у митниці призначення та профілактика контрабанди та порушення митних правил.

Розвиток інституту митного перевізника сприяє збільшенню обсягів переміщуваних вантажів, спрощенню проходження митних формальностей, сприяє конкуренції як на ринку надання послуг в галузі митної справи, так і послуг з перевезення вантажів.

1. Митна статистика.

Важливим напрямом митної справи є митна статистика. Відповідно до ст. 303 МК України завданнями митної статистики є:

1) об'єктивний та достовірний облік даних про переміщення товарів через митний кордон України; збирання, формування, опрацю­вання, узагальнення, всебічний аналіз та зберігання статистичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі това­рами;

2) подання статистичної, довідкової, аналітичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами органам державної влади в порядку, встановленому законом;

3) захист статистичної інформації, яка відповідно до законодавства України не підлягає розголошенню.

Митна статистика є складовою частиною загальнодержавної си­стеми статистичного обліку і звітності. Відповідно до визначених завдань митна статистична інформація формується, узагальнюється, аналізується митними органами і використовується в інтересах змі­цнення зовнішньоекономічних зв'язків, поліпшення тарифного та нетарифного регулювання, подальшої інтеграції України у загаль­носвітову систему економічних відносин.

Митна статистика складається з митної статистики зовнішньої торгівлі і спеціальної митної статистики. Відповідно митна статис­тика зовнішньої торгівлі являє собою узагальнену та відповідним чином систематизовану інформацію про переміщення товарів че­рез митний кордон України. Вона формується, узагальнюється та аналізується ДМСУ на основі даних, які містяться у вантажних митних деклараціях. Потім ці дані використовуються відповідними органами державної влади для здійснення контролю за надходженням пода­тків, зборів та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету України, валютного контролю, аналізу стану зовнішньої торгівлі України, її торговельного і платіжного балансів та економіки в ці­лому.

Для формування митної статистики використовуються докумен­ти та відомості, які подаються до митних органів юридичними та фізичними особами згідно з нормами МК України, якими визначається порядок здійснення митного контролю та митного оформ­лення.

1. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності.

В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу Укра­їни (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка ґрунтується на Гар­монізованій системі опису та кодування товарів. Усі товари, що під­лягають митному контролю та оподаткуванню, систематизуються за розділами, групами, товарними позиціями і товарними субпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармоні­зованою системою опису та кодування товарів.

Застосовувана в Україні, як і в більшості цивілізованих країн світу, Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності та­кож створена на основі Гармонізованої системи, її шестизначного коду. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяль­ності (далі — УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої си­стеми опису та кодування товарів. В Українській класифікації то­варів зовнішньоекономічної діяльності товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Ведення УКТЗЕД передбачає: відстежування змін та доповнень до міжнародної основи УКТЗЕД, пояснень та інших рішень щодо тлумачення цієї основи, які приймаються Всесвітньою митною організацією; деталізацію УКТЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру; розроблення пояснень та рекомендацій з метою забезпечення однакового тлумачення і застосування УКТЗЕД; прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД; поширення інформації, що стосується застосування УКТЗЕД; ведення та зберігання еталонного примірника УКТЗЕД (у паперовому та електронному виглядах); організацію роботи з видання і поширення УКТЗЕД та По­яснень до УКТЗЕД; здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТЗЕД.

Митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

1. Поняття і класифікація нетарифних обмежень.

Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності - це комплекс заходів заборонного та обмежувального характеру, які не допускають проникнення іноземних товарів на внутрішній ринок, таких товарів, що зможуть нанести шкоду національній економіці різким ростом імпорту. Основним завданням нетарифних обмежень є не лише посилення конкурентних позицій країни імпортера, але й захист національного виробництва, охорона життя та здоров’я населення країни, навколишнього середовища, моралі, релігії та національної безпеки. Крім того, нетарифне регулювання застосовують і відносно експортних операцій, також для захисту національного ринку.

Найбільш поширеною класифікацією нетарифних обмежень є розподіл їх на паратарифні заходи, фінансові заходи, заходи контролю над цінами, заходи автоматичного ліцензування, монополістичні заходи, заходи кількісного контролю, технічні заходи.

Паратарифні заходи – це платежі та збори, які збільшують вартість ввізного товару на додаткову величину (крім мита), що стягуються з товару, який перетинає митний кордон. Ці платежі та збори оплачує імпортер. По мірі зниження мита та пов’язаного з цим падіння фіскальних митних доходів держава найбільш широко застосовує паратарифні заходи для поповнення своїх фінансових надходжень.

Фінансові заходи – це заходи, що регулюють доступ імпортерів до іноземної валюти, ціну валюти для імпортерів, а також умови платежу. Фінансові заходу можуть збільшувати вартість імпорту. До фінансових заходів, наприклад, належать вимоги попередньої оплати вартості імпорту або сплати імпортних податків, у тому числі шляхом відкриття попередніх імпортних депозитів, оплати готівкою, попередньої оплати митних податків.

Заходи контролю над цінами – впроваджуються з метою підтримки та стабілізації внутрішніх цін, а також для попередження та відвернення збитків, які можуть бути заподіяні нечесною торговою практикою іноземних конкурентів. До наведених заходів, наприклад, належать: адміністративне фіксування цін – цей захід полягає в тому, що уряд країни-імпортера, приймаючи до уваги внутрішні ціни виробника та споживача, встановлює верхню та нижню межу цін, або пов’язують їх з цінами на світовому ринку; «добровільне» обмеження експортних цін – це захід, відповідно до якого експортер погоджується підтримувати ціну на свої товари не нижче певного рівня.

Монополістичні заходи – це регулюючі заходи, які надають виключні права певній групі суб’єктів господарської діяльності. Основними видами таких заходів є державна монополія на імпорт певних товарів (в деяких випадках аналогічна монополія може надаватись і підприємствам приватного сектору) та примусове обслуговування вітчизняними підприємствами (в певних випадках вітчизняні підприємства мають право користуватися лише послугами національних транспортних, страхових та інших компаній.

Заходи кількісного контролю – це в першу чергу квотування та ліцензування імпортних та експортних операцій. Кількісні обмеження – квотування (по фізичному обсягу або по вартості), а також ліцензування (вимога отримання спеціальних дозволів при поставці певних товарів, а іноді і в певні країни або із них).

Технічні заходи базуються на контролі якості, характеристики товару, що включає застосування адміністративних вимог, термінологію, символи, перевірку та методи перевірки, вимоги до упаковки, маркіровки.

Оцінка ступеня впливу нетарифних обмежень на зовнішню торгівлю представляє собою більш складну категорію, ніж оцінка впливу тарифних заходів. На відміну від тарифних заходів, які встановлюються урядом, нетарифні заходи можуть встановлюватись рішенням державних органів і місцевими органами, тобто діють на самих різноманітних рівнях.

1. Нетарифні обмеження, що застосовуються Україною.

9 стаття Митного кодексу України передбачає можливість застосування нетарифних методів регулювання ЗЕД. Нетарифні методи регулювання - це адміністративні заходи, які застосовуються при проведенні контролю товарів що імпортуються або експортуються.

Основними нетарифними обмеженнями. Що застосовуються Україною є:

Кількісні обмеження - адміністративно встановлені норми, що визначають кількість та номенклатуру товарів, дозволених до імпорту або експорту.

Квотування - встановлення обмеження на максимальний обсяг експорту або імпорту товару за певний проміжок часу.

Ліцензування - введення дозвільного характеру експорту або імпорту товару у певних кількостях на визначений проміжок часу. Рішення про ліцензування та квотування ухвалюється кабміном за поданням Міністерства економіки України. Кабмін щорічно затверджує перелік товарів експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та квотуванню в поточному році.

Добровільне обмеження експорту застосовується Україною на основі вимог торгівельних партнерів що імпортують цю продукцію аби уникнути односторонніх жорстких обмежувальних заходів з боку цієї країни.

Технічні бар’єри - передбачають дотримання Українських національних стандартів, одержання сертифікатів якості на імпортну продукцію, специфічного маркування та пакування товару, дотримання санітарно-гігієнічних норм та інші вимоги встановлені законодавством країни. В систему органів, що здійснюють контроль за дотриманням встановлених стандартів для імпортної продукції входять Міністерство економіки, Держстандарт, міністерство охорони здоров’я, мінфін, МВД та менш потужні державні органи.

1. Сертифікат походження товарів, його форми, верифікація сертифікатів.

У підприємницькій діяльності та при здійсненні митної справи має значення документальне підтвердження відповідності това­ру. Для підтвердження походження товару митний орган вправі вимагати подання сертифіката про походження такого товару. Так, у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено між­народними договорами України, видається уповноваженим на це KM України органом. При ввезенні товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулю­вання зовнішньоекономічної діяльності;

3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я насе­лення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли в документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у ми­тного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недо­стовірні відомості про походження товарів.

Отже, основним документом є сертифікат про походження товару. Сертифікат про походження товару має однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни і має містити:

1) письмову заяву експортера про країну походження товару,

2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.

Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни доти, доки митні органи у передбачених чинним законодавством випадках не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.

1. Визначення країни походження товарів.

Країна походження товару має важливе значення для митного оформлення митного контролю та визначення митної вартості. Країна походження товару визначається з метою застосування та­рифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни по­ходження товару встановлюється главою 49 МК України.

Країною походження товару вважається країна, у якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповід­но до критеріїв, встановлених МК. При цьому під країною походження товару може розумітись група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необ­хідність їх виділення з метою визначення походження товару.

У той же час кооперація виробників різних країн у підприємницькій діяльності потребує чітких критеріїв для здійснення митної справи. Це стосується і переробки товару. Якщо у виро­бництві товару беруть участь дві або більше країн, походження то­вару визначається згідно з критерієм достатньої переробки.

Якщо товари поставляються партіями, то визначення країни по­ходження товарів має низку особливостей. Товари у розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями, якщо за виробничими чи транспортними умовами неможливе їх відванта­ження однією партією, а також у випадках, коли партія товару роз­дрібнена на кілька партій через помилку, мають розглядатися за ба­жанням декларанта як єдиний товар для цілей визначення країни походження товару.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом за умови сплати мита за повними ставками. До товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим най­більшого сприяння або преференційний режим за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше, ніж через рік з дати здійснення митного оформлення.

1. Митна – тарифна рада України, її функції.

Для розроблення пропозицій з питань митно-тарифного регулювання та врахування при цьому інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і держави в цілому створено Митно-тарифну раду. У відповідності з чинним законодавством Митно-тарифна рада діє при Кабінеті Міністрів України з метою розроблення пропозицій з питань митно-тарифного регулювання. Функції робочого апарату Митно-тарифної ради здійснює Державна митна служба України, її склад затверджується Кабінетом міністрів України.

Правовий статус Митно-тарифної ради України визначається Законом України “Про митний тариф України” від 04.05.2001 р., Постановою Кабінету Міністрів України “Про Митно-тарифну раду” від 07.02.1994 р. за № 62, Законом України “Про єдиний митний тариф” від 05.02.1992 р.

На Митно-тарифну раду покладається: розроблення пропозицій щодо основних напрямів митно-тарифної політики України, включаючи пропозиції про встановлення, скасування або зміну митних ставок; підготовка та розгляд проектів законодавчих актів України і міжнародних договорів України щодо митно-тарифного регулювання; розроблення заходів, спрямованих на захист українського ринку при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів.

1. Мито, види ставок мита, види мит.

Мито — це податок на товари та інші предмети, які перемі­щуються через митний кордон України. Особливістю мита, яка від­різняє його від інших видів податків, є пріоритетність стимулю­ючої та захисної функцій. За допомогою цих функцій формуються бар'єри, які перешкоджають проникненню на територію держа­ви товарів більш конкурентоспроможних щодо національних, або просто тих, в яких не зацікавлена держава.

Митний тариф включає конкретні ставки мита, які прямо впливають на ціни імпортованих товарів, впливають на рівень внутрішніх цін в країні, безпосередньо впливають на результати господарської діяльності підприємств. В силу наведеного митні тарифи залишаються одним із важливих інструментів державного регулювання зовнішньої торгівлі, які дозволяють з їх допомогою захистити національного виробника від іноземної конкуренції.

В Україні застосовуються наступні види ставок мита: - адвалерне (від латинської ad valorem – від вартості), яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом; - специфічне, яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом; - комбіноване, яке поєднує обидва ці види митного обкладення.

Також ставки мита можна поділити залежно від країни походження товару на:

преференційні ставки — ставки, які застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, або в разі встановлення будь-якого спеціального преферен­ційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, а також до товарів та інших предметів, що похо­дять з країн, що розвиваються;

пільгові ставки — ставки, які застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння. Це означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мита, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального префе­ренційного митного режиму;

повні (загальні) ставки — ставки, які застосовуються до решти товарів та інших предметів.

В світовій практиці в залежності від напряму переміщення товарів мито поділяють на імпортне (ввізне), експортне (вивізне) та транзитне.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезені на митну територію України, воно є диференційованим: до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України; до товарів та предметів, які походять з економічних союзів або країн, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння.

Експортне (вивізне)мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. Експортне мито нараховується за ставками, передбаченими єдиним митним тарифом України. В більшості країн світу вивізне мито застосовується значно менше ніж ввізне.

Транзитне мито стягується з товарів, що провозяться через територію держави в інші країни (транзитом). Необхідно зауважити, що на даний момент транзитне мито практично не стягується у світі.

1. Особливі види мита і процедура їх застосування.

Для захисту економічних інтересів України, вітчизняного виробника та у випадках передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

спеціальне мито;

антидемпінгове мито;

компенсаційне мито.

Спеціальне мито застосовується: як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності; як засіб захисту українських виробників; як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари возяться на митну територію України в обсягах та за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику.

Під демпінгом розуміють експорт товарів та їх реалізацію в країні-імпортері здійснюється по набагато нижчими цінами, ніж на внутрішньому ринку країни-виробника. Різниця між цими цінами характеризує величину демпінгу, яка і являється основою формування антидемпінгового мита. Антидемпінгове мито застосовується: у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіє шкоду; у разі ввезення на митну територію України товарів, що є об’єктом демпінгу, яке заподіє шкоду національному товаровиробнику. Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкретною оптовою ціною об’єкта демпінгу на момент експорту та заявленою ціною при його імпорті на митну територію України.

Застосування субсидій призводить до штучного заниження затрат, а відповідно, і цін на експортні товари. Імпорт в Україну таких субсидованих товарів по штучного заниженим цінам може нанести шкоди вітчизняним виробникам, значно стримувати розвиток вітчизняного виробництва. В таких випадках для захисту вітчизняного виробника може застосовуватись компенсаційне мито. Ставка компенсаційного мита визначається розміром субсидії. Компенсаційне мито застосовується: у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду; у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику.

Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законодавства України. У разі, якщо імпорт товару є об’єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив.

1. Митна вартість товарів і методи визначення митної вартості.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають ми­тному обкладанню, ґрунтуються на їх митній вартості. Тому треба пра­вильно визначити митну вартість і зазначити її у ватажній митній де­кларації.

Митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків та зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповнова­женої ним особи за умови надання підтверджуючих документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наяв­ними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які пере­міщуються у несупроводжуваному багажі, крім вартості самих товарів, враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) До моменту перетинання ними митного кордону України. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості, митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари.

Відповідно до ст. 259 МК України митна вартість товарів — це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість това­рів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислю­ється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень МК. По суті митна вартість — це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари на момент пере­тинання митного кордону України. Іншими словами — це ціна угоди чи ціна договору. Митна вартість визначається на підставі МК Укра­їни, Закону України «Про Єдиний митний тариф» і постанови KM України «Про порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України» та затвердженим ним «Порядком визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України».

Митна вартість нараховується відповідно до встановлених МК методів. Так, відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здій­снюється шляхом застосування таких методів:

за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

на основі віднімання вартості (метод 4);

на основі додавання вартості (метод 5);

резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кож­ний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьо­му кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосо­вуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

1. Інші податки і збори, що стягуються митними органами.

Під час переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, а також в інших випадках та відповідно до діючих законів України справляються такі податки та збори:

1) податок на додану вартість під час здійснення експортно-імпортних операцій. Податок на додану вартість під час здійснення експортно-імпортних операцій, яким обкладаються товари, що переміщуються через митний кордон України, — це загальнодержавний податок, який нараховується митними органами за ставками, що діють на день подання митної декларації;

2) акцизний збір із товарів, що ввозяться на митну територію України. Акцизний збір (податок) на товари, що переміщуються через митний кордон України, є загальнодержавним податком на високорентабельні та монопольні товари, який нараховується та справляється за ставками, що діють на день подання митної декларації;

3) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.

Єдиний збір — це збір, який установлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, які перетинають державний кордон України і справляється за здійснення у пунктах пропускання через державний кордон України відповідно до законодавства України при транзиті вантажів і транспортних засобів, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних засобів, за проїзд транспортних засобів автомобільними шляхами України та за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням визначених розмірів загальної маси, осьових навантажень та(або) габаритних параметрів. Єдиний збір справляється одноразово залежно від режиму переміщення (ввезення, транзит) за єдиним платіжним документом в залежності від виду, місткості або загальної маси транспортних засобів.

4) плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом.

Митні збори — це збори, які стягуються понад мито за виконання обов'язків митних органів, а також за надання послуг в галузі митної справи. Митні збори, які нараховуються за вантажною митною декларацією, справляються при кожному здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів за вантажною деклараці­єю за винятком окремих випадків. Митні збори підлягають сплаті до або на момент здійснення митного оформлення. Митне оформлення товарів у повному обсязі та їх пропускання можуть здійснюватися лише після сплати нале­жних митних зборів або за умови надання митним органом у вста­новленому порядку відстрочки чи розстрочки їх сплати. Митниця має право надати відстрочку або розстрочку сплати митних зборів на термін, що не перевищує одного місяця, за наявності гарантії ба­нку та заяви платника.

 

1. Митні процедури на морському і річковому транспорті.

Особливості митного контролю за морському та річковому транспорті встановлені главою 16 МК України. Так, від­повідно до ст. 121 МК України митні органи здійснюють митні про­цедури в зонах митного контролю на території морських та річкових портів, а також в акваторії портів, відкритих для міжнародних пере­везень. Перелік таких портів визначається KM України. Зони митно­го контролю в морських та річкових портах розташовуються в межах, відведених керівництвом цих портів, територій та акваторій.

Судно закордонного плавання протягом усього часу стоянки в порту перебуває під митним контролем. Митний орган має право в цей період здійснювати огляд і переогляд судна, пломбування та опечатування його окремих трюмів і приміщень, де знаходяться товари, підстави для ввезення яких на митну територію України та вивезення за межі митної території України чи транзит через те­риторію України відсутні.

Митне оформлення суден закордонного плавання здійснюється цілодобово у порядку їх прибуття. Райони розвантаження та завантаження суден закордонного плавання, посадки та висадки пасажи­рів цих суден, а також місця стоянки суден для здійснення митно­го контролю визначаються адміністрацією порту з урахуванням функціональної і технологічної діяльності порту та за поданням митного органу, погодженим з органом охорони Державного кор­дону України.

Вивантаження товарів із суден закордонного плавання та заван­таження товарів на зазначені судна здійснюються з дозволу митного органу та під його контролем згідно з товаросупровідними доку­ментами, передбаченими законодавством України. Остаточний випуск товарів, що перевозяться в міжнародному водному сполу­ченні, здійснюється на підставі оформлених митних декларацій.

Митне оформлення придбаного або побудованого резидентом за межами митної території України судна здійснюється після набуття резидентом права власності на таке судно в режимі імпорту під час його першого заходження в один з українських портів.

Митне оформлення придбаного нерезидентом на митній тери­торії України судна здійснюється в режимі експорту, якщо таке судно вивозиться за межі митної території України, або в режимі тимча­сового ввезення, якщо таке судно використовується на митній території України.

Товари, що переміщуються через борти іноземних військових кораблів на митну територію України або у зворотному напрямку, підлягають митному контролю та митному оформленню.

Початком митного контролю є фактичне перетинання митного кордону України. Йому має передувати повідомлення митних ор­ганів України про намір ввезти на митну територію України това­ри і транспортні засоби. Якщо це рейсові перевезення, то час при­буття (відбуття) визначається розкладом руху. При чартерних рейсах обов'язок сповіщати про прибуття покладається на власників ком­панії, орендатора й капітана корабля.

Митному контролю підлягають усі кораблі зарубіжного плавання, за винятком військових кораблів ВМФ і прикордонного війська. Для оформлення і контролю формуються змішані прикордонні комісії з представників зацікавлених відомств. Процедура роботи прикордонних комісій з оформлення пасажирських і торгових ко­раблів має свої особливості. Кораблі, що здійснюють чартерні рейси з туристами на борту, виходять в рейс за погодженими з туристичними агентствами планами.

Не прийняті вантажі ви­возяться з порту по документах їх ввезення, але з вказівкою поса­дових осіб на причину повернення вантажу. Вивезення з території порту імпортної продукції рослинного походження здійснюється тільки за наявності сертифікатів, виданих державною інспекцією.

Багаж пасажирів кораблів зарубіжного плавання й іноземних моряків виноситься (вивозиться) з порту тільки після проходжен­ня процедури митного оформлення і контролю (встановленого МК України) та з письмового дозволу митниці. Митне оформлення пасажирських кораблів здійснюється, як правило, біля пасажирських причалів морського пасажирського вокзалу.

1. Митні процедури на повітряному транспорті.

Митний контроль за міжнародними авіаційними перевезеннями здійснюється безпосередньо в міжнародних аеропортах за прави­лами, що викладені у главі 17 МК України. Переміщення товарів через митний кордон України повітряним шляхом здійснюється через міжнародні аеропорти, у яких розташовані митні органи. Перелік міжнародних аеропортів безпосередньо визначається KM України. Переміщення товарів через митний кордон України через інші аеропорти та поза місцем розташування митних органів до­пускається у виняткових випадках за дозволом KM України або у випадках вимушеної посадки повітряного судна.

Митний контроль та митне оформлення повітряного судна здійсню­ється за наявності необхідних документів. Дозвіл митного органу на вивантаження товарів з повітряного судна або завантаження товарів на нього надається після перевірки поданих документів та встановлення їх відповідності вимогам МК України.

Митний контроль за міжнародними авіаперевезеннями здійс­нюється митним органом міжнародного аеропорту у взаємодії з конт­рольними та іншими службами, що беруть участь в оформленні міжнародних повітряних суден та їх екіпажів, вантажів, пасажирів та багажу.

Митний контроль містить такі елементи: контроль товарів, які переміщуються у літаках міжнародно­го пасажирського сполучення; контроль товарів, які переміщуються літаками при здійснення міжнародних вантажних перевезень; контроль самих літаків.

Митний контроль переміщуваних ручної поклажі і багажу, а так само авіапасажирів, здійснюється в спеціально відведених для мит­ного оформлення місцях. При відльоті літака проводиться повне митне оформлення, якщо літак не робить проміжної посадки на території України, з постановкою штампа «Під митним контролем» і записом інспектора митниці в гене­ральній декларації про те, що було оформлено в митному відношенні. При вильоті пасажир проходить митне оформлення, потім реєструє свій виліт і оформляє перевезення супроводжуваного багажу, після цього проходить паспортний контроль.

При прильоті літака через кордон з посадкою в проміжному аеропорті, де знаходиться митниця, у першому пункті посадки літака проводиться, як правило, повне митне оформлення. Прибулі пасажири по закінченні паспортного контролю одержу­ють свій багаж і проходять митний контроль. Порядок митного оформлення ідентичний тому, що проводиться перед вильотом.

Для виявлення і припинення спроб ввезення і вивезення това­рів з використанням літаків крім митного контролю в міжнародних аеропортах організуються оперативна взаємодія митних органів зі службами контролю за повітряною обстановкою для того, щоб здій­снювався митний контроль усіх літаків, у тому числі як санкці­оновані (офіційні), так і несанкціоновані міжнародні авіарейси.

1. Переміщення товарів через митний кордон України в міжнародних поштових і експрес відправленнях.

Переміщення товарів через митний кордон України в міжнародних поштових і експрес відправленнях регулюється згідно ст. 151-153 МК України.

Міжнародні поштові відправлення переміщуються через митний кордон України, в тому числі транзитом через територію України, після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться в цих поштових відправленнях.

Підприємства поштового зв'язку України зобов'язані за свій рахунок пред'являти митним органам для здійснення митного оформлення міжнародні поштові відправлення, що переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються в міжнародних поштових відправленнях через митний кордон України, здійснюються в місцях міжнародного поштового обміну, які визначаються та обладнуються центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку та інформатизації України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Доставка міжнародних поштових відправлень до місць митного оформлення, їх розпакування і пред'явлення для огляду, перепакування та зберігання здійснюються підприємствами поштового зв'язку України за свій рахунок за участю і під контролем митних органів.

Міжнародні експрес-відправлення переміщуються через митний кордон України, в тому числі транзитом через територію України, після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться у цих відправленнях.

Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються в міжнародних експрес-відправленнях через митний кордон України, здійснюються в місцях, які визначаються та обладнуються відповідним експрес-перевізником за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Доставка міжнародних експрес-відправлень до місць митного оформлення, їх розпакування і пред'явлення для огляду, перепакування та зберігання здійснюються відповідним експрес-перевізником за свій рахунок за участю і під контролем митних органів.

1. Митні процедури на залізничному транспорті.

Митний контроль на залізничному транспорті здійснюється від­повідно до глави 18 МК України та спеціальних правил митними органами. Так, ст. 139 МК встановлює, що у зонах митного конт­ролю пунктів пропускання залізничного транспорту на державно­му кордоні України здійснюється перевірка документів, огляд за­лізничного рухомого складу, а також інші передбачені чинним законодавством митні процедури. При цьому розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, про­водяться підприємствами залізниці за свій рахунок.

Порядок та терміни проведення митного контролю на залізни­чному транспорті визначаються загальними технологічними схемами, які затверджуються начальниками залізничних станцій, митних ор­ганів та органів охорони Державного кордону України.

Митний контроль товарів і транспортних засобів у міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного контролю.

Пасажири поїздів міжнародного сполучення можуть проходити митний контроль також в інших місцях, визначених уздовж марш­руту руху поїзда за погодженням між спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, спе­ціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони державного кордону України та центральним органом вико­навчої влади в галузі транспорту України.

Митний контроль на залізничному транспорті має свою послі­довність. При вибутті з України митними органами, прикордонними й іншими уповноваженими органами контролю здійснюється такий Комплекс контролю: прикордонний контроль (проводиться прикордонними органами); оформлення вантажу, багажу транспортним підприємством, що здійснює міжнародні перевезення; контроль відповідності товару і цінностей, занесених у ми декларацію, фактичній наявності проводиться митними службами; контроль наявності зброї, металу й інших заборонених до вивезення предметів здійснюється органами внутрішніх справ.

При прибутті в Україну в комплекс контролю входять: прикордонний контроль; одержання багажу і вантажу; митний контроль разом з фітосанітарними і ветеринарними службами.

Товарні потяги і перевезені ними вантажі, так само як і інші товари і транспортні засоби, що вивозяться за межі України, а також при ввезенні на її територію, підлягають обов'язковому митному контролю відповідно до заявленого режиму (імпорту чи експорту). При здійсненні митного огляду переміщуваних через митний кордон України вантажів за вимогою митних органів залізниця зобов'язана пред'явити їм товари і транспортні засоби для огляду і забезпечи­ти виконання необхідних операцій (зняття і розкриття контейнерів, розвантаження товарів, розчеплення вагонів).

1. Загальна контрабанда, склад злочину.

Згідно зі ст.201 КК України контрабандою є переміщення то­варів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінно­стей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або пре­курсорів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), органів та інших ан