Підприємство та його види

Реалізація прав та обов’язків підприємців здійснюється через певні організаційні форми, найзагальнішою серед яких є підприємство (фірма).

Підприємство — це та первинна ланка економіки, де відбувається поєднання факторів виробництва, а ресурси перетворюються у блага.

Залежно від розміру факторів виробництва, що застосовуються, підприємства поділяють на малі, середні та великі.

До малих нале­жать підприємства, в яких середньооблікова чисельність працівників за звітний період (рік) не перевищує 500 осіб, а обсяг валового дохо­ду від реалізації продукції, робіт, послуг) за цей період не більше суми, еквівалентної 500 тисячам євро за середньорічним курсом.

Ве­ликим є підприємство, на якому зайняті понад 1000 працівників, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн. євро.

Класифікацію підприємств здійснюють і на підставі їх галузевої приналежності.

Галузі економіки — це сукупність організаційних одиниць, що виконують в економіці однакові за соціально-еконо­мічним змістом функції незалежно від їх територіального розташування. За цим критерієм виділяють добувні та обробні підприємства.

Залежно від виду продукції, що використо­вується, розрізняють промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, комунальні та інші підприємства.

У країнах з розвинутою ринковою економікою розрізняють такі основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

Ø одноосібне володіння, форма організації підприємництва, за якої майно для його здійснення є власністю однієї особи, яка само­стійно веде справу, отримує весь дохід і несе повну відповідальність за ризик цієї діяльності.

Ø партнерство або това­риство, форма підприємництва, за якої декілька осіб об’єднують зусилля і свої засоби для спільної діяльності, і кожен з них бере участь в управлінні та одержує прибуток відповід­но до своєї частки у спільному капіталі. В Україні відповідно до чинного законодавства ця організаційно - правова форма підприємництва охоплює декілька видів госпо­дарських товариств:

У товариствах з обмеженою відповідальністю за рахунок коштів учасників утворюються статутні фонди, що поділені на частки (паї), розміри яких визначено установчими документами. Таке товариство за своїми зобов’язаннями відповідає лише належним йому майном. При зверненні стягнення на майно товариства за його боргами учас­ник відповідає лише своєю часткою (паєм), а на решту його майна відповідальність не поширюється.

Товариство з додатковою відповідальністю — це товариство, шо утворюється аналогічно товариству з обмеженою відповідальністю. Але його учасники відповідають за його боргами не тільки своїми внесками у статутний фонд, але при недостатності цих сум додатко­во і належним їм майном, що не входить до товариства. Розмір таких внесків визначається пропорційно їх паям у товаристві.

Повним є товариство, учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язанням товариства усім своїм майном. При недостатності майна товариства для виконання зобов’язань вимога може бути звер­нена на майно учасників, що не внесені до товариства.

Командитне товариство включає як учасників з обмеженою відповідальністю, так і учасників, які несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Управляють справа­ми такого товариства лише учасники з повною відповідальністю.

Ø корпорація (відкрите акціонерне товариство), статусу якої в Україні відповідає відкрите акціонерне това­риство. Це об’єднання осіб для суспільного ведення визначеної ста­тутом діяльності, в якому статутний фонд поділений на певну кіль­кість акцій рівної номінальної вартості і яке несе відповідальність за зобов’язаннями лише майном товариства. Його особливіс­тю є те, що воно є юридичною особою, яка виступає абсолютно відокремлено від імені своїх акціонерів і діє від свого імені. Право власності на акції може переходити від однієї особи до іншої, не руйнуючи ціліс­ність підприємства. Це дає змогу в разі придбання певної кількості акцій встановлювати контроль над корпорацією. Формально це по­винно бути 50% + 1 акція. На цій особливості базується так звана система участі, за якої фізична чи юридична особа, скупивши акції декількох корпорацій, може встановити над ними контроль. За цим принци­пом створюються холдингові компанії, що об’єднують підприємства як однієї, так і різних галузей. Холдингова компанія виконує роль ма­теринської, а підпорядковані її підприємства — дочірні. Розрізняють два типи холдингу: чистий, що створюється для регулювання діяльності дочірніх підприємств, конт­рольний пакет акцій яких знаходиться у холдингу, і змішаний, при якому, крім контрольних функцій за дочірніми підприємствами, холдинг здійснює і певну підприємницьку діяльність, Залежно від складу засновників створюються відкриті і закриті холдинги.

Критерієм класифікації підприємств є і форма власності на май­но, що є матеріальною основою функціонування підприємства. Воно може бути об’єктом приватної, групової (колективної), державної і змішаної власності. Залежно від цього розрізняють приватні, колек­тивні, державні та змішані підприємства.

Приватним є під­приємство, що діє на основі приватної власності одного або декількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та їх праці чи з вико­ристанням найманої праці, а також на основі приватної власності суб’єкта господарювання — юридичної особи.

Колективним є підпри­ємство, основане на майні, що є власністю осіб, які його утворили. До цієї групи підприємств належать колективні підприємства, основані на власності трудового колективу підприємства, господарські товариства, виробничі кооперативи, колективні сільськогосподарські підприємства.

Важливу роль відіграють і державні підприємства — ті, що осно­вані на державній власності. Оскільки остання має два рівні — загаль­нодержавний і комунальний, то виділяються і дві групи підприємств: загальнодержавні і комунальні. Власником майна перших є вищий ор­ган державної влади, а власник других — органи влади адміністратив­но-територіальних одиниць. До цього виду належать і казенні підпри­ємства — ті, що здійснюють діяльність, яка за законодавством може проводитись тільки державним підприємством. Це підприємства, го­ловним споживачем продукції яких (понад 50%) є держава, та підпри­ємства — природні монополії. Характерною ознакою казенного під­приємства є те, що воно, як юридична особа, не є власником майна, на якому засноване. Його діяльність здійснюється на принципі опе­ративного управління майном, що є власністю держави.

Ще один вид підприємств залежно від форми власності утворю­ють змішані (або спільні) підприємства. Це підприємства, основані на майні, що є власністю держави і його недержавних власників. В Укра­їні до цього виду належать спільні підприємства з іноземним капіта­лом та господарські товариства, у статутному фонді яких є частка державної власності.

В Україні в основу класифікації було покладено ще й принцип поділу їх на юридичні особи публічного та приватного права. Перші створюються для здійснення спеціальних функцій, не обумовлених їх участю у цивільному обо­роті. Це міністерства, відомства, установи соціальної сфери, культур­но-освітні заклади. Другі створюються за ініціативою приватних осіб на договірних засадах.