Поняття процесуальної дієздатності в країнах континентальної правової системи

У судовій практиці і доктрині континентальних правових систем процесуальна дієздатність є однією з основних юридичних категорій, що характеризують учасника процесу.

Якщо узагальнити всі визначення, що містяться в нормативних актах, судовій практиці та доктрині, то процесуальну дієздатність можна визначити як здатність сторони вести процес самостійно або через адвоката, здатність самостійно здійснювати всі процесуальні дії або бути їх адресатом. Ця здатність визнається за особою в тій мірі, в якій вона володіє матеріальною дієздатністю.

У ФРН фізичні особи дієздатні настільки, наскільки вони можуть приймати на себе договірні зобов’язання. Це означає, що повна процесуальна дієздатність визнається за кожним, хто володіє повною матеріальною дієздатністю, тобто за повнолітніми. Винятки становлять ситуації, коли повнолітня особа внаслідок психічної хвороби або тілесних ушкоджень, розумового або душевного розладу не в змозі повністю чи частково вести свої справи та опікунський суд за заявою такої особи або за власною ініціативою призначає їй опікуна. Тоді в процесі, який буде вести опікун, підопічний буде розглядатися як процесуально недієздатний (§ 53 ЦПК ФРН).

Обмеженою цивільною дієздатністю володіють неповнолітні у віці старше семи років. Вони в праві самостійно брати участь у процесі у тій мірі, в якій вони можуть приймати на себе договірні зобов’язання. Тому в судочинстві з приводу деліктів процесуальною дієздатністю вони не володіють.

Неповнолітні, що уклали шлюб, наділені процесуальною дієздатністю у шлюбно-сімейних справах.

Процесуально недієздатними в ФРН є:

· особи у віці до семи років;

· повнолітні матеріально дієздатні особи у випадках, передбачених § 53 ЦПК ФРН;

· громадяни, що знаходяться у стані хворобливого розладу психічної діяльності, що унеможливлює свободу волевиявлення.

В останньому випадку суд, що розглядає справу, може сам встановити недієздатність сторони. Як правило, це здійснюється на основі висновку експерта.

В Австрії процесуальна дієздатність неповнолітніх регулюється інакше, ніж в ФРН. Тут обмеженою процесуальною дієздатністю наділяються неповнолітні особи старше 14 років.

Процесуально недієздатними в Австрії є:

· психічно хворі та особи, що страждають на душевні розлади. На відміну від Німеччини, австрійський суд, що здійснює розгляд справи по суті, не в праві самостійно вирішувати питання про дієздатність сторони. Це повноваження опікунського суду.

· боржник у конкурсному або примирному провадженні на всіх його стадіях, але лише у тому провадженні, яке стосується конкурсної маси;

· боржник, чия власність у ході виконавчого провадження передана у примусове управління, але тільки у тих процесах, які стосуються цієї власності.

Сучасне зарубіжне право нерідко відступає від поширеного положення про те, що юридична особа має самостійну волю та здатність до самостійних дій, і заперечує процесуальну дієздатність юридичних осіб або правоздатних товариств. Здатністю вчиняти правові дії володіє лише людина. Від імені штучних утворень, різного роду об’єднань осіб та майна у судових провадженнях виступають їх представники – конкретні фізичні особи в якості органів відповідного об’єднання.

В Швейцарії дієздатність за юридичними особами визнається. Вона передбачає наявність певної організації, що діє на підставі закону, статуту або установчого акту, і певного органу, що виражає ззовні волю юридичної особи. Якщо у юридичної особи немає органу або якщо немає когось, хто має повноваження здійснювати її представництво, то вона є недієздатною. За необхідності суд може призначити піклувальника.

Об’єднання, що не володіють статусом юридичної особи (командитні товариства, об’єднання власників житла, об’єднання кредиторів), діють через осіб, уповноважених здійснювати представництво.