Книжка Собраніє вещей нужнейших» 1580 р

Святе Письмо було найвищим критерієм оцінки, найбільшим авторитетом та невичерпним джерелом аргументів у будь-яких життєвих ситуаціях. Вислови з нього часто використовувались у дискусіях, диспутах, проповідях, лекціях або просто в розмовах та при написанні релігійних і полемічних трактатів. Для зручності використання висловів з «Книги Нового Завіту…» одним із вчителів академії – «дяком школи русской острозской» Тимофієм Михайловичем (Анничем) був складений алфавітно-предметний покажчик під назвою «Книжка събраніе вещей нужнћйших въкратцћ скораго ради обрћтенія в Книзе Новаго Завћта», у якій євангелічні цитати були розміщені по темам у алфавітному порядку, а під кожною цитатою вказувалось Євангеліє та зачало, звідки вона взята, наприклад: «Богатым горе» (Лук,6,25), «Богатства злая» (Марк, 4,зач.16), «Богатитися хотящий впадает в напасти и сЂти и похоти многи» (1Тим.6, зач.187). Це значно полегшувало знайдення відповідного вислову в Євангелії, допомагало у написанні теологічних та філософських праць. Отже, книга стала першим довідково-інформативним твором в українській літературі, першим виданням, у якому відомий індивідуальний автор, і, фактично, – першим збірником крилатих слів та афоризмів. Книжка має 52 нумерованих аркууші. На першому з них надрукована назва та вказано ім’я укладача книги Тимофія Михайловича («доброго приятеля» Івана Федорова). Існує припущення, що Тимофій Михайлович був ідентичний із «дяком школи руської Острозької» Тимофієм Анничем, який подарував Дерманському монастиреві Євангеліє 1575 р., надруковане Петром Мстиславцем. У документі від 5 березня 1578 р. Тимофій Михайлович виступає слугою писаря Великого князівства Литовського Михайла Гарабурди.

У процесі підготовки до друку «Книжки Собраніє вещей нужнейших» Тимофій Михайлович користувався алфавітно-предметними покажчиками «конкордаціями», які вже існували в Західній Європі, зокрема, «конкордаціями» до кальвіністської Берестейської Біблії 1563 р. та до перекладу Нового Завіту 1577р., здійсненого антитринітарієм Мартином Чеховичем (з цього видання у 1581 р. в с. Хорошеві Острозького повіту Валентином Негалевським був здійснений український переклад «на прохання вчених людей, які не знають польської мови, а слов’янської добре не розуміють»). У заголовку своєї книги Тимофій Михайлович підкреслював, що хоча він і використовував покажчики протестантських, зокрема антитринітарських видань, його праця буде корисна для православних, тих, хто вірить у Святу Трійцю. Запозичуючи у своїх попередників саму ідею покажчика та добір певних статей, Тимофій Михайлович, аж ніяк не копіював їх. У нього є ряд матеріалів, яких немає в попередніх покажчиках. Він застосовував інший принцип посилань: не на розділи та рядки, а на розділи та зачала. Тимофій Михайлович на відміну від попередників не застосовував інверсій – перестановок слів. Якщо в алфавітно-предметних покажчиках західноєвропейських видань будь-який вислів розміщувався на літеру, з якої починалося його ключове слово, то у Тимофія Михайловича будь-яка цитата розміщувалася на літеру, з якої починалося її перше слово. Наприклад, вислів «Всяка неправда гріх єсть» у Тимофія Михайловича розміщений на літеру «В», а не на літеру «Н» (ключове слово – неправда), або на літеру «Г» (ключове слово гріх). Така побудова покажчику була більш зручною для пошуку будь-якої цитати.

Готуючи до друку тексти «Книжки Собраніє вещей нужнейших» Тимофій Михайлович та Іван Федоров передбачили можливість її видання як разом із Книгою Нового Завіту, так і окремо. Насьогодні відомо 15 примірників Книжки. Більшість з них оправлені разом із Книгою Нового Завіту, проте існують окремо оправлені примірники. Деякі з наведених Тимофієм Михайловичем цитат стали афоризмами, що широко використовуються і в наш час: «Сребролюбіе корЂнь всЂм злыл єсть», «Человек, что сЂет, то и пожнет», «ГонітЂлей не имами боятися» та ін.

Хронологія» Андрія Римші

5 травня 1581р. в Острозі був надрукований перший в Україні поетичний релігійний календар під назвою «Ко­торого ся мЂсяца, што за старых вЂков дЂело короткое опісаніе», автором якого був відомий білоруський поет Андрій Римша. Тому у сучасній науковій літературі цей календар називається «Хронологія» Андрія Римші. До нашого часу виявлений лише один примірник «Хронології», який у 1830-40-і роки належав колекціонеру стародруків купцю О.І.Кастеріну, а нині знаходиться в Російській Національній Бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна в Санкт Петербурзі. Це двоаркушева листівка, на якій кирилицею надруковані назви місяців, як вони звучать давньоєврейською, латинською та простою українською мовами. Під назвами розміщені дворядкові вірші, у яких розповідається про біблійні події, що відбулися в тому чи іншому місяці. Очевидно, «Хронологія» була дидактичним виданням для учнів молодших класів острозької школи, призначеним для заучування назв місяців з паралельним засвоєнням у віршованій формі біблійних подій, розвивала у дітей навики віршування. «Хронологія» А. Римші – перший друкований поетичний твір східнослов’янських народів. Вона викликає інтерес і як важлива пам’ятка мови. У ній вперше в історії друкарства кирилицею були подані народні назви місяців: вресень, падзерник, грудень, просинец, стишень, лютий, марец, квітень, май, чирвец, серпень. Календар починався з вересня, тому що з цього місяця починається церковний рік. Автор «Хронології» білоруський поет Андрій Римша (бл.1550–1595) походив з дрібно шляхетської родини з с. Пеньчина біля Новогрудка, з 1572 р. служив у Радзівіла-Миколи «Рудого» та в його сина Кшиштофа Радзівіла, майбутнього «Перуна», який тоді розпочинав свою військову кар’єру, був надвірним гетьманом і патрулював північно-східні кордони литовської держави. Андрій Римша супроводжував його у всіх військових походах, брав участь у Лівонській війні, в облозі Пскова. Про ратні подвиги свого господаря написав поему «Декетерос» (Десятирічна повість), яка охоплює події з 1572 до 1581 року. Кшиштоф Радзівіл був почергово одружений на двох дочках К.-В.Острозького Катерині та Єлизаветі, і як зять князя часто приїздив до Острога. Очевидно, через Кшиштофа Радзівіла Андрій Римша зійшовся з острозьким літературним гуртком, брав участь у підготовці до друку текстів Острозької Біблії, можливо був викладачем академії, займався астрономією та математикою, але найбільше уславився як поет. Відомі його геральдичні поезії і переклад з латинської на польську мову книги А. Поляка «Хорографія чи Топографія, або … опис Святої Землі» (Палестини)[2].

«Хронологія» А. Римші не має прямої вказівки, що її надрукував Іван Федоров. Проте, всі дослідники, без сумніву, зараховують її до видань першодрукаря, оскільки вона вийшла 5 травня 1581 р. в період надрукування Біблії.