Орг-ція нормативного гос-ства п-ства і облік зміни норм. Облік відхилень від норм, їх аналіз і управління за відхиленнями

С-ма чинних норм, нормативів і кощторисів витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, ін матер витрат, витрат праці, витрат на обслуговування в-цтва і упр-ння в-цтвом наз нормативним гос-ством п-ства. Його орг-ція припускає перевірку наявності та обгрунтованості норм витрат, розробку нових і перегляд чинних норм.

Повну сукупність прийомів, що використовуються ними під час встановлення норм, поділ на 2 групи:

1)розрахунок норм на основі аналізу факт показників за минулий період

2)на основі внутр стандартів.

Системність УО особливу увагу приділяє контролю, чому сприяє облік затрат за відхиленнями від норм.

Відхилення класиф за такими ознаками:

1)залежні від д-сті виробн підрозділів та незалежні від д-сті виробн підрозділів

2)позитивні та негативні

3)контрольовані та неконтрольовані

4)суттєві та несуттєві

5)документально оформлені, розраховані, невраховані.

Одним із необхідних елементів побудови відхилень від норм є визначення методу виявлення цих відхилень. Є декілька методів:

1)документування (застосовується у випадку заміні матеріалів при їх відпуску зі складу або списання у в-цтво)

2)метод партіонного розкрою (застос на взуттєвих в машино-будівних п-ствах, коли витрачання матеріалів відбувається партією)

3)метод наст розрахунку з використанням даних інвентаризації

4)техніко-екон розрахунки (визначають відхилення за рах технолог та температурного режиму)

5)порівняння факт величини затрат з нормативною, застос для комплексних затрат та витрат, норматив яких розрах в грн.

В с-мі нормативного обліку за повними затратами аналізу відхилень здійсн за такими складовими: 1)сукупні відхилення за метеріалами 2)сукупні відхилення з оплати праці 3)сукупні відхилення за ЗВВ.

Нормативний метод обліку витрат за неповною с/в має певні особливості, а сааме:

1)нормуванню підлягають лише змінні витрати

2)залишки незав в-цтва оцінюються за змінними витратами

3)нормат с/в включає лише змінні витрати за нормою

4)нормативна калькуляція включає лише змінні витрати за нормою.

 

 

В10 45. Трансфертне ціноутворення

Одним з інструментів оцінки діяльності центрів відповідальності є трансфертне ціноутворення.

Трансфертна ціна (ТЦ) — це умовна ціна на продукцію (пос­луги) одного підрозділу (центру відповідальності), яка передається іншому підрозділу того ж підприємства.

Існують три основних методи визначення величини ТЦ:

1) ТЦ, основані на ринкових цінах;

2) ТЦ, в основу яких кладуть витрати (собівартість), зокрема: змінні витрати, повні витрати, «собівартість плюс» (наприклад, 120 % повних витрат або 175 % змінних витрат);

3) договірні ТЦ.

Найпоширенішим методом є ринковий, але він обмежений наявністю розвинутого ринку проміжних продуктів і послуг. Проблемою є наявність ринкової ціни на продукт, оскільки вона має бути базою для розрахунку втраченого маржинального доходу.

Якщо використовувати метод «собівартість плюс», то проблема полягає в тому, що ні собівартість, ні гарантований «залишок» не є об’єктивними величинами.

Використання договірних цін пов’язане, в основному, з відсут­ністю ринку проміжних продуктів.

Загалом, вибір методу розрахунку ТЦ залежить від трьох основних чинників:

1) до якого типу центрів відповідальності належить підрозділ, на продукцію якого встановлюється ТЦ, тобто від того, які повноваження має даний підрозділ;

2) наявність і стан ринку проміжних продуктів чи послуг, аналогічних продукції чи послугам, на які встановлюються ТЦ;

3) ступеня децентралізації внутрішньофірмового управління і можливості підрозділу купувати і продавати як всередині підприємства, так і на стороні.

Від правильності визначення ТЦ залежить ефективність їх застосування.