Типи трансакцій. Правила комунікації

- Додаткова (рівна) - Це така взаємодія, при якій партнери адекватно сприйма­ють позицію один одного, розуміють ситуацію однаково і відповідають саме з тієї позиції, з якої очікує партнер. Тому можна назвати цей підтип — спілкування з повним взаєморозумінні.

- Додаткова (нерівна) - У нерівній взаємодії партнери так само, як і в рівній, правильно розуміють і позицію партнера, і ту позицію, на яку вони повинні спиратися. Однак зміст дії найчастіше полягає не стільки в переданні інформації, скільки в оцінюванні партнера по спілкуванню

- Перехресна - Це «неправильна» взаємодія, тому що партнери, не розуміючи чи не бажаючи прислухатися, з якої позиції звертається співрозмовник, відповідають йому з іншої позиції. Така взаємодія є потенційно конфліктною

- Прихована - Це така взаємодія, яка містить у собі одночасно два рівні: явний, який виражається вербально, і прихований, який можна припустити. Те, що відкрито вимовляється, є прикриттям того, що припускається. Використання такої взаємодії передбачає або глибоке знання партнера, або хороше знання невербаліки

3.Психологічні особливості гри в транзактному аналізі.

Аналіз ігор.
Рекет і рекетние почуття.

Коли люди беруть участь в іграх, хтось із них зазвичай якимсь чином травмується, і що залишаються після гри неприємні почуття називаються "рекетнимі". Найбільш часто випробовуються рекетнимі почуттями є гнів і депресія. Рекетние почуття змушують почуття его-стану Вільний Дитина або ті почуття, які були визнані недоречними батьками.

Трансактной терапевти по-різному визначають рекет: як процес, що приводить людину до відчуття нещастя, як "сексуалізації, трансактний пошук та експлуатацію неприємних почуттів" (Берн) або як "спробу змінити інших людей" (Р. і М. Гулдинги).

За допомогою рекетних почуттів люди нерідко намагаються привернути увагу членів сім'ї чи близьких і відмовитися від своїх справжніх почуттів, якими довгий час нехтували або які не викликали ніяких відповідних реакцій. Отже, рекетом називається використання рекетних почуттів в цілях вплинути на інших.

З рекетом пов'язано поняття накопичення "доплатних марок", або "психологічних купонів" (Берн) - своєрідною валюти цього рекету. "Доплатні марки" найчастіше виходять людьми як доповнення до повсякденних трансакцій. Деяким людям подобається збирати негативні почуття, інші воліють виливати їх на оточуючих. Берн пише, що люди "розуміють, що психологічні купони (...) не безкоштовні, що за їх колекції треба платити", наприклад, психосоматичними захворюваннями.

Людині досить складно кинути збирати свої "доплатниє марки" - необхідно не тільки зробити це, але і відмовитися від задоволення "використовувати" накопичену раніше "валюту" трансакційного рекету. Одна з цілей трансактного аналізу полягає в тому, щоб допомогти клієнту усвідомити свої рекетние почуття і замінити їх автентичними - тобто справжніми - почуттями (наприклад, перетворювати хронічне занепокоєння в ентузіазм, або розцінювати хронічний гнів як пропозицію до дії, а потім позбавлятися від нього).
Ігри та їх психологічний аналіз.

Іграми в трансактном аналізі прийнято називати серії наступних один за одним додаткових прихованих трансакцій з чітко певним і передбачуваним результатом, у якому зацікавлений той чи інший гравець. Це набір трансакцій з прихованою мотивацією, серія ходів, які містять пастку чи підступ. В якості виграшу виступає певний емоційний стан, до якого у гравця є несвідоме прагнення - і це далеко не завжди позитивне почуття, задоволення чи радість, а частіше це негативне почуття або неприємне відчуття, що є для гравця "улюбленим".

Для ідентифікації сценаріїв та ігор С. Карпман запропонував дидактичну методику "Трикутник долі" (Драматичний трикутник "). Три вершини його відповідають позиціям Жертви, Спасителя і Переслідувача. Жертви страждають, виявляють безпорадність і не можуть відчути, що з ними все гаразд; Рятувальники почуваються у порядку, тільки допомагаючи Жертвам; нарешті, Переслідувачі критикують оточуючих, маніпулюють ними, ставлячи в положення Жертви. У підсумку існує виникнення "рекетних" почуттів, постійне повторення програшних ролей. Щоб припинити такий розвиток подій, необхідно осмислення і прийняття свідомих зусиль для розриву порочного кола.

У роботі Е. Берна "Ігри, в які грають люди" описані десятки ігор, що розрізняються по числу граючих, по використовуваному матеріалу, психодинамическим характеристикам, інстинктивним потягам, гнучкості, інтенсивності і так далі. Наприклад, "Гість-тюхтій", "Якби не ти", "Ну що, попався, негідник", "Боржник".

Існують клінічні варіанти ігор: істеричний ("Динамо"), з синдромом нав'язливості ("Гість-тюхтій"), параноїдальний ("Ну чому таке трапляється саме зі мною?"), Депресивний ("Знову я за старе").

На прийомі у психолога теж можуть виникати гри. Наприклад: "Я лише намагаюся допомогти вам", "Психіатрія", "Незаможний", "Селянка", "Дурник" і так далі.

Е. Берн знаходить шість переваг (винагород) в іграх: внутрішнє психологічне і зовнішнє психологічне, внутрішнє соціальне і зовнішнє соціальне, біологічне, екзистенціальне.