Філософія як теоретична форма світогляду і форма суспільної свідомості

Білет№1

1)Основні положення сучасної філософської концепції розвитку Першою історичною формою філософського мислення була натурфілософія, тобто філософське вчення про природу, філософія природи. Вона була цілісним неподільним знанням про природу та її розвиток, фактично зливалася з природничими науками. Людина, людство, людяність - ось основний спектр тих проблем, що завжди хвилювали мислителів. Німецький філо­соф Іммануїл Кант сприймав філософію як відображення пізна­вального, практичного та ціннісного ставлення до світу. В історії філософії була спроба виділити основне питання філософії. Воно було в найбільш узагальненому вигляді сфор­мульоване Ф. Енгельсом За Ф. Енгельсом основне пи­тання філософії - це питання про відношення мислення до буття, свідомості до матерії, природи. Основне питання філо­софії, згідно з працею Енгельса, розглядається з двох сторін:

♦ що є первинним - мислення чи буття, природа чи дух, що
кого породжує і визначає, тобто, що чому передує: матеріальний світ свідомості чи свідомість матеріальному світові?

♦ як стосуються наші думки про світ, що нас оточує, власне цьо­го світу? Чи спроможне наше мислення пізнати дійсний світ, дати правильне відображення дійсності? Іншими словами: чи пізнаваний світ?

Залежно від розв'язання основного питання філософії в історії філософії виділяються дві основні лінії, два основних табори - матеріалізм, що первинним вважає природу, буття, матерію, та ідеалізм, що вбачає першооснову в дусі, свідомості. Розрізняють об'єктивний і суб'єктивний ідеалізм.Представники об'єктивного ідеалізму вважають матерію вто­ринною; первинними, на їх погляд, є ідеї, світовий розум, Бог. Першопочаток об'єктивні ідеалісти вбачають у певній ідеальній силі, що існує об'єктивно, ззовні незалежно від свідомості суб'єкта. До об'єктивних ідеалістів належить Платон, Фома Аквінський, Гегель та інші мислителі. Представники суб'єктивного ідеалізму первин­ною вважають свідомість, тобто ідеї, погляди, відчуття суб'єкта. Суб'єктивні ідеалісти - Берклі, Юм, Мах, Авенаріус та інші.

Філософія, таким чином, - це теоретично сформульований світогляд, система загальних теоретичних поглядів на світ, місце у ньому людини, усвідомлення різних форм ставлення люди­ни до світу, яке виявляється у понятійній, категоріальній формі, спирається па досягнення наук про природу і суспільство й володіє певною мірою логічного доказу.

Філософія як теоретична форма світогляду і форма суспільної свідомості

Світогляд - невід’ємний атрибут людської свідомості. Його специфікою є й те, що він, по-перше, - форма суспільної са­мосвідомості людини і, по-друге, - спосіб духовно-практично­го опанування дійсності. Філософія ж, досліджуючи відно­шення свідомості до об'єктивного світу, мислення - до буття, робить своїм предметом усю ту проблематику, котра виникає на ґрунті розвитку світогляду як форми суспільної самосвідо­мості. Від свідомості філософія відрізняється й тим, що вона є не «духовно-практичним», а теоретичним освоєнням світу, це форма теоретичного виявлення і розвитку світогляду. Вона постає, відповідно, як система доказів і знань фундаменталь­них проблем світогляду.Отже, філософія дає теоретичне розв’язання питань світогля­ду з точки зору взаємовідносин людини і світу, мислення і бут­тя, духовного й матеріального, розроблює загальний цілісний погляд на світ, на місце людини в ньому, досліджує практичне, пізнавальне, ціннісне, етичне та естетичне ставлення до світу.У цілому світогляд є загальнолюдським явищем, тобто він притаманний кожній людині в її нормальному стані; зрозумі­ло, що світогляд відсутній у новонароджених дітей та у душев­нохворих. Проте саме загальнолюдський характер світогляду обумовлює його надзвичайну різноманітність, адже люди по-різному уявляють світ та себе в ньому.Отже, філософія є вищою теоретичною формою світогляду, спрямованою на критичне дослідження та вирішення світог­лядних проблем з метою підвищення ступеню їх достовірності та надійності. Філософія повинна намагатися бути аргументо­ваною, внутрішньо стрункою та логічно обґрунтованою.

Білет №21)Сутність філософії середньовіччя, її особливості Якщо антична філософія за своєю суттю була космоцентрична (визначальною реальністю для неї була природа, Космос), то середньовічне мислення характеризується теоцентричністю (від грец. —«теос» — бог). Це означає, що активне творче начало як би щезає з природи і передається Богу, який стоїть над природою. Істининим буттям володіє тільки Бог: він — вічний, незмінний, ні від кого не залежить і є джерелом всього існуючого. Ключем до пізнання істинного буття є віра. Віра не може бути готовим знанням, яке можна передати іншому, як певну інформацію, вона потребує власних духовних зусиль. По-друге ідея духовності, яка пов'язана не тільки з Богом. Вперше в історії людства середньовіччя відкриває людину як особистість, як насамперед духовну, а не природну і тілесну істоту. На перший план релігійного світогляду виходять протиріччя в морально-етичній сфері. Людина сприймається як зосередження протиріч, що існують в світі — між земним і небесним, між тілом і душею, між гріхом і святістю. З однієї сторони, людина — вінець божого творіння, з іншої, зло в світі йде від людиниРозпочинається становлення філософії середніх віків періодом так званої «апологетики» (апологія — захист). Представники апологетики виступали із критикою античної філософської і культурної спадщини і захищали християнство. Найбільш видним представником цієї епохи був Квінт Тертулліан (160-229 рр.), який проголосив Думку про несумісність філософії і християнського віровчення, розуму, знання і віри.Схоластика (від грецького «схола» — школа) — це специфічна система середньовічної філософсько-теологічної думки; яка зародилася в монастирських школах. Пізніше.так стали іменувати всю середньовічну філософію. Схоластика була спрямована на раціональне обгрунтування основ християнського віровчення, насамперед для осмислення і доведення буття Бога. Відомим систематизатором середньовічної схоластики був Фома АквінськийФ.Аквінський вважав, що можна довести буття Бога і запропонував п'ять доведень, які стали класичними у західноєвропейській теології:1. Оскільки все в світі рухається, то має бути «першодвигуи», або «псршопоштовх» рух^ — Бог 2. Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричиною усього є Бог. 3. Все в світі існує не випадково, а з необхідністю. Ця необхідність —.Бог. 4. Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог. 5 -У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. А, значить, повинна існувати «остання» і головна ціль— Бог. Проте, деякі інші догми християнства не піддаються раціоналістичному обгрунтуванню Це неможливо зробити не тому, що вони протирозумні, ірраціональні, а тому саме, що вони «надрозумові», їх доведення не в змозі здійснити обмежений людський розум. Більшість догм християнства є предметом теології, а не філософії.