Лекція 7. Методи управління

Економічні методи управління

Методи управління — це способи впливу на окремих працівників і трудові колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми (підприємства, організації). Головне призначення методів управління в умовах ринкових відносин полягає в тому, щоб забезпечити високу ефективність діяльності трудових колективів, їхню чітку, рівномірну роботу, всебічну зацікавленість кожного працівника у досягненні найвищих результатів виробництва

Економічні методи управління – це такі методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації.

Перший аспект характеризує процес управління, зорієнтований на використання створеного на загальнодержавному рівні економічного сегмента зовнішнього середовища. Суть цього аспекту:

• формування системи оподаткування суб'єктів господарювання;

• визначення дійової амортизаційної політики, яка сприяла б оновленню (відтворенню) матеріальних і нематеріальних активів підприємства;

• встановлення державою мінімального рівня заробітної платні та пенсій.

Другий аспект економічних методів управління пов'язаний з управлінським процесом, зорієнтованим на використання різноманітних економічних важелів, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, штрафні санкції тощо.

Застосування планів на рівнях організації, підрозділів, служб тощо дає змогу забезпечити вплив на відповідні групи працівників. Загальний план для організації впливає на її керівників (директора, його заступників), а цеховий план – на керівників цеху. Для забезпечення впливу на всі групи працівників відповідно використовують плани для відділів, бригад тощо і навіть для конкретних працівників у вигляді норм праці (норм виробітку, часу, обслуговування та чисельності).

Для забезпечення конкретних зрушень в організації відповідно формують техніко-економічні плани: добирають показники, визначають умови їх досягнення, способи доведення до виконавців та контролю. З метою залучення додаткових капіталовкладень в організації розробляють плани інвестиційної діяльності, показниками яких можуть бути обсяг інвестицій (у карбованцях, доларах, марках), напрями використання коштів, розмір очікуваних прибутків тощо.

Фінансування як спосіб досягнення максимального достатку організації впливає на працівників шляхом створення і використання централізованих і децентралізованих грошових коштів, інвестицій тощо. Аналогічний вплив має кредитування як спосіб тимчасової передачі грошових коштів, товарів та інших цінностей на умовах повернення та платності (у вигляді плати за кредит). При цьому слід пам'ятати, що є можливість застосовувати банківський і комерційний види кредитів.

Вплив через систему оподаткування сприяє регулюванню взаємин держави з організаціями та громадянами, а також з іноземними фізичними та юридичними особами. Одночасно податки є основним джерелом формування та поповнення доходної частини бюджету держави.

Використання бюджету як грошового виразу збалансованості доходів і витрат за конкретний період дає змогу впливати на процеси зменшення витрат на виробничо-господарську діяльність, пошук шляхів збільшення доходів, створення режиму економії тощо.

Вплив через ціноутворення стимулює випуск необхідної продукції (за кількістю та якістю), сприяє фінансовій стабілізації, структурним змінам в організації, активізує інвестиційну та інноваційну діяльність.

Одним з економічних методів, який стосується безпосередньо працівника є матеріальне стимулювання. Економічне стимулювання базується на використанні матеріальних стимулів (тарифних ставок, посадових окладів, доплат, надбавок, премій), дивідендів, цінних подарунків, дотацій, компенсацій, пільг тощо.

 

Організаційно-адміністративні методи управління

Організаційно-адміністративні методи відповідно класифікуються на: організаційні, розпорядчі, дисциплінарні.

Організаційні методи є способами впливу через документи тривалої дії. Вони здійснюються шляхом:

— організаційного регламентування, тобто через закони, декрети, положення, статути, укази, постанови тощо;

— організаційного нормування витрат сировини, енергії, інструменту, розмірів амортизації, термінів упровадження нової техніки тощо;

— організаційного інструктування через інструкції, правила, вимоги (наприклад, інструкція з експлуатації верстатів);

— організаційного інформування за допомогою актів, протоколів, доповідних записок, службових листів, телеграм, телефонограм, заяв.

Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідальності певним категоріям працівників фірми, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методично-інструктивної та іншої допомоги виконавцям. Регламентування має чотири види: загально-організаційне, структурне, функціональне, посадове.

Розпорядчі методи управління охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств (організацій). Вони передбачають визначення конкретних завдань для виконавців, розподіл цих завдань між ними, контроль виконання, проведення нарад з питань поточної діяльності фірми (підприємства, організації).

Розпорядчі дії е способом короткотермінового впливу через усунення недоліків, відхилень у ході виробничо-господарської діяльності. Розпорядчі дії реалізуються:

— наказами (їх віддають директор, його заступники);

— розпорядженнями (прерогатива начальників підрозділів, служб), які мають мету виконання наказів;

— вказівками (застосовують усі менеджери), основним призначенням яких є виконання наказів і розпоряджень.

Дисциплінарні методи використовують згідно з конкретними ситуаціями у відповідності до існуючих видів дисциплін (виконавча, трудова, виробнича, технологічна, планова, фінансова, платіжна, договірна) та відображаються в зауваженнях, доганах, переміщенні посадових осіб, звільненні їх тощо.

Організаційно-адміністративні методи створюють передумови для використання економічних методів.

 

Соціально-психологічні методи управління

Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Мета соціально-психологічних методів — забезпечити наростаючи соціальні потреби людини, її всебічний гармонійний розвиток і підвищення на цій основі трудової активності та ефективної діяльності колективів.

Практична реалізація соціально-психологічних методів управління здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціального орієнтування та регулювання, групової динаміки, розв'язання конфліктних ситуацій, гуманізації праці тощо.

Соціально-психологічні методи поділяються на дві основні групи: соціальні, до яких відносяться соціальне планування та прогнозування, соціальне стимулювання, соціальне регулювання, соціальне нормування, соціально-політичні методи, методи соціального почину, новаторства та психологічні (комплектування малих груп і колективів, гуманізація праці, психологічного впливу, професійного добору і навчання, формування психологічного клімату в колективі).

У зв'язку з тим, що зміна соціальних параметрів колективів відбувається під впливом факторів тривалого характеру дії особливого значення в цьому процесі набуває соціальне планування і прогнозування.

Соціальне планування здійснюється шляхом створення умов праці, забезпечення відпочинку, організації побуту, медичного обслуговування тощо. Соціальне планування включає методи планування за історико-логічним критерієм, диференційоване планування.

До методів соціального прогнозування належать функціонально-динамічне прогнозування, методи хронологічних спектрів схожості та аналогії, експертних оцінок, науково-художнього опису.

Соціальне стимулювання – це моральне стимулювання, яке здійснюється через нагородження орденами, медалями, грамотами, присудження звань тощо.

Методи соціального регулювання використовують для впорядкування і гармонізації соціальних відносин шляхом виявлення і регулювання інтересів і цілей різних колективів, груп та осіб. Це статути громадських організацій, угоди, взаємні зобов'язання, системи добору, розподілу соціальних потреб та інтересів.

Методи соціального нормування дають змогу впорядкувати соціальні відносини між колективами і певними працівниками шляхом уведення різних соціальних, моральних, етичних норм, які включають правила внутрішнього розпорядку, статути громадських організацій, кодекс робочої честі, правила виробничого етикету, форми дисциплінарних дій.

Соціально-політичні методи являють собою сукупність методів і способів формування ідейної впевненості, гуманістичної моралі, патріотичної активності мас. До соціально-політичних методів відносяться політична пропаганда і агітація, політичне виховання трудящих, контроль за діяльністю адміністрації.

Методи соціального почину, новаторства призначені для формування і підтримки в колективі найбільш прогресивних соціальних норм, інтересів, потреб, тенденцій соціального розвитку. Це економічне змагання, обмін досвідом, почин і новаторство, критика і самокритика, посвячення в робітники, організація; різноманітних святкових зборів тощо.

Психологічні методи управління спрямовані на регулювання стосунків між людьми шляхом створення оптимального психологічного клімату в колективі. Методи формування колективів та соціально-психологічною кліматув них забезпечують вплив на засадах добору його членів за характером, стажем, національністю тощо; це також призначення керівників, розташування кадрів на робочих місцях тощо.

Конкретні соціально-психологічні методи управління використовують на основі збирання соціальної інформації шляхом інтерв'ювання, анкетування, вивчення документів, структурних карт, спостереження і самоспостереження тощо та аналізу цієї інформації.

Соціально-психологічні методи доповнюють економічні та організаційно-адміністративні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь-якого суб'єкта підприємницької чи іншої діяльності.

 

Правові методи

 

Правові методи – це такі методи, які допомагають регулювати поведінку людей у відповідності до правових норм, встановлених в даному суспільстві. Правове регулювання – форма регулювання суспільних відносин, завдяки якої поведінка їх учасників має відповідати вимогам, що містяться у нормах права.

Правова захищеність – право учасника суспільних, в тому числі, трудових відносин, на правову допомогу та реалізацію цього права. Соціальна захищеність – забезпечення учаснику трудових відносин права на соціальну підтримку з боку держави.

До правових методів відноситься правове регулювання: організації трудових відносин, робочого часу, дисципліни праці, заробітної платні, охорони праці, а також порядок розгляду трудових спорів.

Усі методи менеджменту взаємопов'язані між собою, і їх поділ на групи є достатньо умовним. Наприклад, техніко-економічний план (економічний метод) починає впливати на працівників підприємства після того, як він оформлений наказом директора (організаційно-адміністративний метод). При цьому можливі зміни в складі колективу працівників (соціально-психологічний метод), викликані необхідністю виконання цього плану. Тому застосування конкретного методу повинно мати комплексний характер.

 

Питання до обговорення

1. Сутність системи методів менеджменту.

2. Загальна класифікація методів менеджменту.

3. Особливості та проблеми розвитку і удосконалення системи методів менеджменту в сучасних умовах.

4. Сутність економічних методів та їх характеристика..

5. Зміст організаційно-адміністративних методів.

6. Характеристика соціально-психологічних методів.

7. Правові методи управління.

8. Підходи до розробки і застосування критеріїв оцінки ефективності системи методів менеджменту.

 

Практичне завдання

Побудуйте органіграму системи методів менеджменту та зв'язків між ними. Письмово прокоментуйте вид методу, цілі та умови застосування, переваги, зміст взаємозв'язку.