Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво

у ст. 197–1 кк встановлено кримінальну відповідальність за два

хоч і взаємопов’язані, але самостійні склади злочину: 1) самовільне

зайняття земельної ділянки (ч. 1); 2) самовільне будівництво будівель

або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці (ч. 3).

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини власності (а також

користування) щодо земельних ділянок (ч. 1) та відносини в сфері

будівельної діяльності (ч. 3). Предметом злочину виступають земель-

ні ділянки будь-якої категорії, а також будівлі та споруди.

Об’єктивна сторона самовільного зайняття земельної ділянки

полягає у вчиненні дій по фактичному заволодінню та використанню

земельної ділянки особою, якій така ділянка не передавалася у влас-

ність чи користування. Дії можуть полягати в огородженні ділянки,

встановленні охорони, вирощуванні рослин, розміщенні на ній буді вельних матеріалів чи іншого майна тощо. Злочин вважається закінче-

ним з моменту фактичного заволодіння земельною ділянкою або почат-

ку експлуатування її, тим самим власнику (законному володільцеві)

заподіяно значної шкоди (у сто і більше разів перевищує неоподаткову-

ваний мінімум доходів громадян). Якщо завдано шкоди на меншу суму,

особа підлягає адміністративній відповідальності за ст. 53–1 купаП.

З огляду та тривалу в часі та багатоетапну процедуру виділення

земельних ділянок, оформлення юридичних прав на неї і одержання

правовстановлюючих документів, зазначимо, що кримінально караним

є заволодіння без укладання відповідного правочину (наприклад, дого-

вору оренди) або одержання рішення уповноваженого органу (місце-

вої ради народних депутатів) про виділення земельної ділянки. у разі

заволодіння земельною ділянкою до завершення процедури оформ-

лення юридичних прав на неї, особа може підлягати адміністративній

відповідальності.

Об’єктивна сторона самовільного будівництва (ч. 3 ст. 197–1 кк)

полягає у здійсненні будівництва лише на самовільно зайнятій земель-

ній ділянці. інші випадки самовільного будівництва на земельних

ділянках, що перебувають у власності, законному користуванні

особи розглядаються як адміністративні правопорушення. самовіль-

ний характер будівництва полягає у виконанні будівельних, монтаж-

них робіт по зведенню будівель, споруд на земельних ділянках, які

не призначені для такої мети, без одержання відповідних дозволів та

затвердження проекту, або з істотними порушеннями будівельних

норм і правил.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного

віку.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, однак

ставлення до наслідків може полягати і в формі непрямого умислу.

обов’язковою складовою умислу є усвідомлення особою неправомір-

ності власних дій щодо земельної ділянки та будівництва.

Кваліфікуючими ознаками самовільного зайняття земельної

ділянки (ч. 1 ст. 197–1 кк) є:

– вчинення діяння особою, раніше судимою за злочин, передба-

чений ст. 197–1 (ч. 2);

– вчинення діяння групою осіб (ч. 2);

– вчинення діяння щодо земельних ділянок особливо цінних

земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму вико-

ристання земель (ч. 2).

Кваліфікуючими ознаками самовільного будівництва буді-

вель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці (ч. 3 ст.

197–1 КК) є:

– самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно

зайнятій земельній ділянці особливо цінних земель, земель

в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-

захисних зонах чи зонах особливого режиму використання

земель (ч. 4);

– діяння вчинене особою, раніше судимою за такий саме злочин

або злочин, передбачений частиною третьою статті 197–1 (ч. 4).