Історичні аспекти виникнення науки про фінанси

Ф.наука виникла в середині 15століття. Поява фінансів пов’язана з формування державності. Найзначніше наукове дослідження кінця 16 ст. Належать Ж.Бодену. В 1577 р. вийшла його праці “Фінансові резерви держави”. Першими доходами він вважав домени, регалій, а потім податки, основними видатками: забезпечення охорони території; утримання короля, князя; будівництво і ведення війн. У 17ст. Значний внесок у становлення фін науки зробили англійські вчені Мен, Локк, Гоббс. Основні їхні праці пов’язані з проблемами оподаткування. У 2 половині 17ст. Буда оприлюднена відома праця В. Петті “ Трактат про податки і збори”. Він вперше дає наукове трактування податків, значення грошей і економ., ціну речей. Школа камералістів, до якої належали німецькі вчені фінансисту – Юсті, Зоннефельд. В 1746 Юсті видає працю “Система фінансового господарства”, в якій вперше були викладені основні положення фінансової науки. Юсті вважають батьком фінансової науки.

Наприкінці 18 ст. Уваги заслуговують теоретичні дослідження вчених-фізіократів- Кене, Тюрбо, Мірабо. Їх основна ідея ґрунтувалася на тому, що лише земля дає чистий дохід, а тому держава може одержавити дохід у формі податку на землю.

А. Сміт також торкався в своїх працях фінансової науки, але не виділяв її окремо. На відміну від своїх попередників він виділяв 3 джерела багатства нації: земля, капітал, праця. Заслугою Сміта також є обґрунтування поділу державних витрат на загальнодержавні та місцеві, та розробка принципів оподаткування:

податки повинні сплачувати всі відповідно до одержаних доходів; податок повинен сплачуватися в зручний для платника час; податки повинні бути визначені завчасно; стягнення под. повинно бути дешевим.

Все це було викладено в працях - “Дослідження про багатства народу”, “ Принципи оподаткування». Послідовником Сміта був Д. Рікардо. В своїй праці “Початок політ. Економії і оподаткування” він стверджує, що всі податки податки сплачуються з прибутку капіталістів, тобто прибуток підприємця основне джерело доходів держави. Найбільший розвиток фінансової науки припадає на 19ст. Саме в цей час фін. наука відокремлюється із загальної теорії політичної економії. У 2 половині 19ст. Треба визначити внесок науковців німецької школи. Слід згадати Рау та його працю “Основні начала фінансової науки”. Цей підручник має класичний зміст: вступ та розділи – державні доходи, державні видатки, державний кредит, бюджет, організація управління фінансами. Цього ж часу значний внесок у фін науку зробив Сісмонді. Він розглядав фін як засіб поліпшення життя народу і доводив необхідність скорочення непрямого податкування, встановлення неоподаткованого мінімуму, впровадження прогресивного податку тощо. Загальною характеристикою усіх робіт того часу є те, що фін наука не виходила за рамки державних фінансів.

В 20 ст. На розвиток фін вплинули 2 школи: кейсианство і монетраризм. Вони використовували однакові терміні – доходи, видатки, дефіцит, але мають різні підходи до регулюванню макроекономічних процесів. Основні інструменти Кейнса: державні видатки і податки. Основний акцент – стимулювання попиту. Дефіцит бюджету розгляд як активний засіб позбавлення економ активності суб’єктів господарювання. Основні інструменти монетаристів: пропозиція грошей – це основний існтремент. Виступали за жорстке узгодження доходів і видатків бюджету. В 21 ст. Характерне поєднання економіки з психологію, соціологією і математикою.

2. Фінанси — це сукупність економічних відносин, що пов'язані з утворенням, розподілом і використанням грошових коштів у народному господарстві

До сфери фінансів належать такі грошові відносини, які, по-перше, виражають відносини між суспільством в особі держави, з одного боку, і підприємствами і організаціями — з іншого, а також грошові відносини підприємств і організацій між собою; по-друге, грошові відносини, які знаходяться під контролем центрального (в Україні — Національного) банку

Суб'єктами фінансових відносин є держава, підприємство, його структурні підрозділи, державні органи різних рівнів управління, громадські організації, члени суспільства.

Види фінансових відносин характеризують зміст грошових відносин між суб'єктами. Часто вони набувають форм платежів, відрахувань до фондів, розподілу доходів, різноманітних податків, пільг тощо. Система суб'єктів і видів фінансових відносин в Україні досить складна (табл. 10).

Фінансова система в кожній країні має свої особливості. Вони визначаються економічними відносинами, що панують у країні, зміни в яких негайно відбиваються на фінансах.Розрізняють розподільчу, регулюючу, контролюючу і стимулюючу функції фінансів.

Розподільча функціяхарактеризує розподіл фінансових ресурсів між регіонами, галузями, різними напрямами видатків підприємств і організацій. За допомогою цієї функції здійснюється розподіл валового внутрішнього продукту, національного доходу, грошової виручки підприємств і організацій.

Регулююча функціяв основному діє тоді, коли треба внести відповідні зміни до розподілу грошових ресурсів. В одному випадку регулююча функція має характер коригування розподілу доходів. Припустімо, надання додаткових коштів регіонам для усунення наслідків стихійних лих, виправлення прорахунків, що виникли в процесі виконання бюджетних надходжень або видатків, подолання диспропорціональності в розвитку економіки, ліквідація відставання окремих галузей, забезпечення необхідних пріоритетів економічного розвитку. В інших випадках регулювання здійснюється для забезпечення стабілізації економіки, усунення кризових явищ.